Головна Колонки Чому боротьба за права жінок потрібна не лише жінкам?

Чому боротьба за права жінок потрібна не лише жінкам?

9
1,430

Минуло понад 30 років відтоді, як пострадянські країни отримали незалежність. І виросло нове покоління з іншими цінностями. Україна за цей час здобула значні успіхи у питаннях гендерної рівності. Чому питання рівності досі залишається актуальним, а питання прав жінок стосуються і чоловіків також — розповідаємо далі.

Улітку 2022 року уряд схвалив Державну стратегію забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2030 року, в грудні 2022 року затвердив Стратегію впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року. Наприкінці січня 2023 року було ухвалене розпорядження № 79-р, яким затвердили довгоочікуваний План заходів із реалізації Концепції комунікації у сфері гендерної рівності. 

Орієнтири для рівності

Керуючись принципами державної стратегії, план містить вісім орієнтирів — стратегічних цілей, досягнення яких не лише віддалить українське суспільство від стереотипів, але також продовжуватиме тримати основи демократичного розвитку країни. Такі цілі включають:

  • участь жінок у процесі ухвалення рішень і політичній діяльності
  • забезпечення рівного доступу жінок та чоловіків до правосуддя
  • усунення насильства за ознакою статі
  • розширення економічних прав і можливостей жінок
  • усунення гендерного розриву в оплаті праці й дотриманні трудових прав
  • поєднання професійного й сімейного життя
  • формування відповідального материнства та батьківства
  • «Жінки, мир, безпека»
  • освіта з урахуванням гендерної тематики
  • турбота про здоров’я, зокрема репродуктивне, тривалість життя та добробут жінок і чоловіків

Читайте також: 1325: що означають ці цифри і чому це важливо для України

Більше того, у грудні 2022 року переглянули Національний план дій із виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2025 року, що враховує нову воєнну реальність. Відтак, бачимо, що попри виклики повномасштабної війни, Україна не зупиняється у впровадженні принципів рівності, а навпаки, робить переконливі кроки для забезпечення гендерної рівності на національному, регіональному та локальному рівнях, а також у різних сферах суспільного життя.

Стереотипи досі живі? 

У спадок від пострадянських суспільств Україні дістались сильні патріархальні стереотипи та ставлення до жінки здебільшого як до «берегині домашнього вогнища». Яскравим прикладом став День захисту прав жінок, який за десятиліття трансформувався в суспільному сприйнятті від можливості привернути увагу до питань розширення прав жінок та подолання дискримінації до свята «жіночності та краси». 

Обізнаність жінок про свої права, розуміння рівності та проблеми, пов’язані з її порушенням, все ще дуже низька. Так, за даними опитування групи «Рейтинг», проведеного у 2021 році, у динаміці з 2015 року в Україні спостерігається поступове зменшення кількості людей, які вважають, що приготуванням їжі, господарством і вихованням дітей частіше займається жінка. Але при цьому абсолютна більшість опитаних погоджується з твердженнями, що найважливіше завдання жінки — піклуватися про дім і сім’ю (83%), а найважливіше завдання чоловіка — це заробляння грошей (75%). 

Читайте також: Гендерна рівність продовжує тривалість життя — дослідження

Також 68% опитаних згодні, що жінки мають менше свободи через сімейні зобов’язання. Але при цьому 50% чоловіків і 31% жінок вважають, що чоловік не повинен на себе брати половину домашньої роботи. Тож і чоловіки, і жінки сприймають вищезгадані проблеми як норму і не бачать якісних змін, які можуть відбутися, якщо вони отримають рівний доступ до ресурсів та ухвалення рішень.

Натомість американське дослідження докторки філософії Джоанн Пепін показує, що люди все ще вірять, нібито жінки краще доглядають за дітьми та ведуть домашнє господарство, ніж чоловіки. Попри те, що існують наукові соціологічні факти, які це спростовують. Дослідження довели, що якість роботи, яку виконують жінки або чоловіки, не відрізняється. І що сприйняття чоловіками того, наскільки брудна кімната, практично збігаються зі сприйняттям цієї кімнати жінками. Більше того, дослідження показали, що сучасні молоді люди демонструють більшу відкритість до різноманітних сценаріїв розподілу праці щодо свого майбутнього як батьків. 

Старі виклики потребують нових рішень

Прогрес у просуванні гендерної рівності в українському суспільстві був відзначений на міжнародному рівні. Так, у 2019 році Україна піднялася в Індексі гендерного розриву (WEF Global Gender Gap Report) на шість сходинок і посіла 59 місце зі 153. 

Серед найбільших здобутків, яких досягла Україна за роки незалежності, є введення виборчих квот, скасування так званих «заборонених» професій, право для жінок обіймати бойові посади у війську та навчатися у військових училищах. А також ратифікація Стамбульської конвенції, що відбулася вже під час повномасштабної війни в країні. Утім попри здобутки є низка невирішених питань щодо гендерної рівності на рівні держави. 

Читайте також: Gender Gap – 2021: Розрив збільшується, Україна втратила 15 позицій

В Україні залишається актуальним законодавство, яке дісталося нам від радянського режиму. Так, Кодекс законів про працю України з 70-х років «захищає» жінок від важкої роботи на виробництві, тривалих відряджень, нічних змін, що, з іншого боку, призводить до певних обмежень у кар’єрі та не відповідає потребам суспільства, де жінки фактично виконують цю роботу, але натомість не отримують за неї всіх переваг та відзнак. Вирішення цього питання особливо актуальне в час повномасштабної війни, коли жінки вимушені перекваліфіковуватися та освоювати нові професії, які традиційно вважалися чоловічими. 

Ще одним упередженням залишається відсутність підтримки жінок з боку жінок

Ще одним бар’єром для розвитку жінок є захист материнства, який гарантує 3 роки «декретної» відпустки, що призводить до втрати жінками кваліфікації. І, як наслідок, до збільшення кількості неоплачуваних робочих годин та ускладнює конкуренцію в кар’єрі з чоловіками в майбутньому.

Досі актуальним залишається уявлення про «традиційну сім’ю», що використовується як аргумент в антигендерному русі. Зокрема, у релігійних спільнотах й аж до парламентських кіл. Попри те, у Україні є велика кількість матерів, котрі виховують дітей самі, й такі сім’ї не відповідають уявленням про традиційні.

Ще одним упередженням залишається відсутність підтримки жінок з боку жінок. Так, часто жінки стереотипно більш схильні підтримувати на виборах кандидата-чоловіка, а не жінку, незважаючи на політичну програму. Чимало жінок, які досягли успіху в політиці чи бізнесі, також заперечують факт дискримінації та нерівності, використовуючи як аргумент, що вони є прикладом того, що доступ є рівним.

Від рівності виграють усі

Генеральний Секретар ООН Антоніу Гутерреш заявив, що глобальний прогрес у сфері прав жінок «зникає на наших очах», а для досягнення гендерної рівності знадобиться ще три століття. Більш оптимістичними залишаються аналітики Всесвітнього економічного форуму, за оцінками яких для досягнення глобальної гендерної рівності потрібно ще майже 136 років. 

Гендерна рівність дає переваги не лише жінкам, а й суспільству загалом. Так, дослідження показують, що якби країни ОЕСР (Організація економічного співробітництва і розвитку) зрівнялися зі Швецією за рівнем зайнятості жінок, ВВП збільшився б на 6 трильйонів доларів.

Читайте також: Гендерно орієнтоване врядування: як рівність робить людей щасливішими

У 2022 році світовий рейтинг WEF Global Gender Gap Report, що спирається на економічні та освітні можливості реалізації, здоров’я та життєзабезпечення, а також розширення прав та можливостей у політиці, розмістив Україну на 81 позиції із 156 (роком раніше Україна посіла 74 місце, таким чином за рік втративши 7 позицій). Падіння в рейтингу спричинене повномасштабним вторгненням. Лідерство в рейтингу здобули Ісландія, Фінляндія та Норвегія, а найскладніша ситуація з гендерним розривом склалася у Сирії, Пакистані, Іраку, Ємені та Афганістані. 

У цьому рейтингу Україна посіла найвищу позицію (27) у категорії «Реалізація в освіті». Натомість, за показниками економічної участі та охорони здоров’я — 44 та 41 позиції відповідно, а за показником у сфері розширення прав та можливостей у політиці — на 103 місці. Дослідження стверджують, що якщо гарантувати гендерну рівність у сфері охорони здоров’я, жінки отримають більш якісний догляд, що призведе до поліпшення загального стану здоров’я суспільства. Також жінки з рівним доступом до освіти й рівним доходом зможуть краще піклуватися про своїх дітей.

Лідерство жінок в усіх процесах ухвалення рішень стає дієвим і системним

Міжнародний досвід є ключовим. Україна може спиратись на кращі практики інших країн у просуванні рівності в суспільстві. Так, цікавим є приклад Ісландії, яка впродовж десятків років обіймає лідерські позиції у світі з досягнення гендерної рівності (1 місце у WEF Global Gender Gap Report 2022). У 2000 році Ісландія прийняла законодавство  (Icelandic Act on Maternity/Paternity and Parental Leave), яке ділить відпустку по догляду за дитиною між батьками. Більше того, в 2021 році Ісландія збільшила декретну відпустку до 12 місяців та виплачує всім працюючим, які йдуть у відпустку, 80% від їхнього доходу, навіть якщо вони були підприємцями. Батьки зобов’язані розділити порівну цю відпустку.

Україна проходить власний унікальний шлях розвитку і вкорінення гендерної рівності. Цей шлях спирається на багаторічну роботу жіночого руху, завдяки якому були впроваджені важливі законодавчі зміни, що створили більше можливостей для жінок реалізовуватися. Повномасштабна війна, яку Росія розпочала проти України, підсвітила нові виклики, яким жіночий рух гідно дає раду, напрацьовуючи нові правила та норми. А лідерство жінок в усіх процесах ухвалення рішень стає дієвим і системним. І цей досвід може та повинен стати цінним і корисним для міжнародної спільноти. 

Аліна М’якенька, 

виконавча директорка Українського Жіночого Конгресу

Більше публікацій
Більше публікацій Аліна М'якенька
Більше публікацій Колонки