Жінка-політикиня не завжди дорівнює просуванню гендерної рівності.
Звісно, участь жінок в політиці – це важливий і надзвичайно потрібний крок для утвердження гендерної рівності, для видимості жінок у важливих сферах життя. Позитивних прикладів того, як присутність жінок у політиці і вирівнюванні політичного представництва всіх груп населення у представницьких органах сприяли ефективності впроваджуваних політик – маса.
Однак є й інші випадки, коли жінка-політикиня – це просто політикиня.
Такі «просто політикині» в місцевих радах голосують за гомофобні звернення, які дискримінують жінок, замовчують або й підтримують сексистські вислови своїх партійних колег-чоловіків…
Або от вчорашній форум ВО «Батьківщини», на якому висунули Юлію Тимошенко кандидаткою на посаду Президента України. Він теж переконав у тому, що не завжди жінка-кандидатка є тією, що обстоюватиме засади гендерної рівності.
…Це не перший президентський забіг Тимошенко. Однак меседжів з гендерної рівності, недискримінації за ознаками статі в її передвиборчих виступах як не було, так і не має.
Щоправда, цього разу під час свого довгого виступу Юлія Тимошенко таки згадала про жінок в контексті дискримінації: «Моїми опонентами штучно нав’язується думка, що жінка не може бути головнокомандувачем»…
Якби цю фразу сказала Меркель, в уряді якої міністром оборони є Урсула фон дер Ляйен, – це була би фраза про гендерну рівність, а в Юлі – це дотепне пікірування з політичними опонентами. Хоча би тому, що у фразі Меркель «головнокомандувач» – умовно – означало б «Урсула» (будь-хто інша, але компетентна фахівчиня), а у Тимошенко, схоже, це означає «я».
Витоки полеміки: нещодавно керівник фракції Блок Петра Порошенка в Дніпровській міськраді Каміль Примаков сказав, що під час голосування треба уявляти собі «хто буде головнокомандуючим, хто буде зустрічати військовий парад – чи хтось на підборах, чи якийсь комік», натякаючи на Юлію Тимошенко та Володимира Зеленського.
Отож, фраза Тимошенко про жінку-головнокомандувача – це ніби заочна відповідь на ту репліку.
«Вони просто забули, що одним з найбільш ефективних головнокомандуючих в історії України була княгиня Ольга. Це ж очевидно. За весь час свого правління вона не втратила жодного міліметру землі…Ви знаєте, що Маргарет Тетчер, прем’єр-міністр Великої Британії, яку я мала честь знати і з нею товаришувати, під час відомої Фолклендської війни продемонструвала в десятки разів більше розсудливості, мудрості та справжньої мужності, аніж вся когорта чоловічої англійської політики. Сьогодні в 6 з 29 країн НАТО міністерства оборони очолюють жінки. І як жінка я вам можу точно сказати, чого не буде робити на посаді головнокомандувач України», – сказала Тимошенко.
Облишмо поза текстом бездоганність кроків Ольги та Тетчер – це зараз не є у фокусі нашої рефлексії.
Проте кандидатка, що важливо, не завважила Примакову ані мізогінію, ані сексизм самого твердження про неможливість жінці обіймати посаду головнокомандувачки країни.
Тож те, що Юлія Тимошенко говорила на з’їзді про головнокомандуючого і жінку, вона говорила про себе і владу, про президентські перегони і свої можливості. Це була її відповідь БПП, а не меседж про тих жінок, які можуть займати впливові посади і яких вона готова підтримати. Але гендерна рівність – це якраз не про «я і мої можливості в політиці», це про рівне представництво всіх.
Взагалі, у всій промові, та й не тільки вчорашній, а й попередніх, про гендер чи дискримінацію за ознакою статі практично не згадується.
В парламенті від БЮТ чотири жінки, включно з Юлією Тимошенко (з 20 депутатів). Це досить високий відсоток – 20% (загальний відсоток по парламенту – 12%).
Однак, коли Юлія Тимошенко двічі була прем’єркою, під її керівництвом в двох урядах було лишень дві жінки (міністерка культури і туризму Оксана Білозір в першому уряді і міністерка праці та соціальної політики Людмила Дєнісова у другому уряді). А ключові міністерства тоді, як і тепер позиції у її фракції та партії займають чоловіки.
Можлива відповідь криється в одній з промов на форумі «Новий курс України», де Юлія Тимошенко згадала заувагу учених Римського клубу про важливість балансу між жіночим і чоловічим.
Коментуючи цей принцип, Юлія Тимошенко сказала: «Ну, тут мені складно коментувати: я дивлюся на цей зал, і в нас, як мінімум, все на паритеті. І це свідчить про те, що і в цьому залі, й, я переконана, за межами, ми можемо тримати такий баланс. Так, жінки й чоловіки дуже різні, це очевидно. Але тільки в єдності, тільки у співпраці, тільки в гармонії, як Інь і Ян, ми з вами можемо досягнути нашого найуспішнішого розвитку».
Важко говорити про баланс у залі, проте ані в Україні, ані в світі допоки про баланс не йдеться. Розрив у можливостях і доступу жінок і чоловіків до ресурсів в Україні не зменшується, а збільшується. Про це свідчить і останній Індекс гендерної нерівності, де Україна в 2018 році опустилась на 4 сходинки, в порівнянні з 2017 роком, і найгірші показники країни стосуються саме політичної участі.
Але йдемо далі. Читаємо «Новий економічний курс України», який є основним програмним документом кандидатки: в документі на 400 сторінок згадка про гендерну рівність є лише в переліку «Цілей сталого розвитку ООН», а жінка згадується 5 разів і то в контексті народжуваності.
Бо в Україні критично низький рівень народжуваності і треба «всіляко стимулювати підвищення народжуваності». Діти і народжуваність – це, звісно, важливо, але для суспільної ролі жінки – явно замало.
Надія Вірна, для 50%
