Платформа «Жінки — це 50% успіху України» продовжує публікувати матеріали із серії «Вона і війна: як депутатки місцевих рад дають собі раду в умовах повномасштабного вторгнення Росії в Україну».
Цього разу наші співрозмовниці — депутатки Кропивницької міської ради Катерина Колтунова та Олександра Ткаченко, а також політикині із Житомирщини: депутатка Хорошівської селищної ради Галина Мінялук і депутатка Житомирської облради Людмила Кицак.
Галина Мінялук: Депутатство дає усвідомлення, що я теж роблю щось вагоме і потрібне для громади
Галина Мінялук — депутатка Хорошівської селищної ради, що на Житомирщині. Очолює депутатську групу «Рівні можливості». А ще пані Галина відома як волонтерка, журналістка і знана громадська діячка. Як редакторка місцевого видання, велику увагу приділяє формуванню медіапростору в громаді.
«Я завжди по життю була і є активною людиною. Мені все було цікаво і до всього було діло. Тому моє депутатство дозволяє безпосередньо брати участь в ухваленні рішень на рівні місцевої влади. Це дає усвідомлення, що я теж роблю щось вагоме і потрібне для громади», — зауважує Галина Мінялук.
Після повномасштабного вторгнення вона дуже допомогла очільникові громади вибудувати ефективну комунікацію із людьми.
«Першого ж дня ми записали відеозвернення до жителів громади від Хорошівського селищного голови Володимира Столярчука і начальника місцевого відділення поліції. Розмістили його в групі газети «Прапор» і в соцмережах. На сайти поставили текстовий варіант цих звернень. Було дуже багато переглядів і коментарів. Люди дякували, бо вкрай потребували інформації. А потім, упродовж приблизно півтора місяця, без вихідних ми записували або стрім, або відео (залежно від якості інтернету) чи інтерв’ю очільника громади з оперативною інформацією. І це було дуже помічним, бо люди знали, що робить влада, військові, поліція, які є потреби, куди нести гуманітарну допомогу та харчі, яка потрібна допомога на блокпостах тощо. А посадовці, записавши відео, мали набагато більше часу для конкретної нагальної роботи, замість того, щоб відповідати на безкінечні дзвінки », — каже депутатка.
Читайте також: Галина Мінялук: Жіноче лідерство в селищній громаді
Під її керівництвом активно працює депутатська група «Рівні можливості». Для координації дій були створені групи в кількох соцмережах, де депутатки обмінюються важливою інформацією.
«У нас у депутатському корпусі селищної ради 58% жінок. Усі вони беруть активну участь у багатьох заходах на допомогу ЗСУ. Це й благодійні ярмарки, збір коштів на авто чи спорядження, виготовлення маскувальних сіток, допомога жителям звільнених від окупантів територій. Також ми проводимо роботу з навчання населення медіаграмотності й протидії дезінформації. Крім того, працюємо над напрямком із протидії домашньому насильству. Я веду групу самодопомоги для людей старшого віку і внутрішньо переміщених осіб», — розповіла Галина Мінялук.
Катерина Колтунова: Багато працюю і кайфую від результату
«Неймовірно продуктивні тижні. Я багато працюю і кайфую від результату, втомлююсь, знову працюю, не пишу пости, страждаю, що не пишу їх і працюю далі… Варто зазначити, що зараз нас оточує багато свідомих, прекрасних і завзятих людей, і це надихає творити далі і не опускати руки!», — пише в фейсбуку депутатка Кропивницької міської ради Катерина Колтунова.
Вона очолює гуманітарний штаб «Krop:hub». Зізнається, що депутатство часто стає їй у пригоді. Так, у перші тижні після повномасштабного вторгнення їй достатньо було зробити один телефонний дзвінок, щоб вирішити складні питання. На запитання про те, чим вона пишається, говорить довго й розлого, бо є про що.
«Ми відкрили простір розумного дозвілля для соціалізації внутрішньо переміщених осіб, для інтеграції їх у громаду. Провели там більше 100 заходів благодійного та просвітницького характеру. Це було досить складно і потребувало домовленостей та особистої відповідальності за всі моменти. Ми допомогли переселенцям із Рубіжного і з Херсону започаткувати свою справу, налагодили їм бізнес. Також ми по суті організували волонтерський рух, який залучив купу людей, стали таким собі вузлом, у якому сходяться всі ініціативи, спрямовані на допомогу військовим. Це і виготовлення буржуйок, і пошиття одягу, і готування продуктів тривалого зберігання, і виготовлення систем скидання для дронів…», — перераховує Катерина Колтунова.
За її словами, волонтерському рухові вдалося залучити понад 5 мільйонів благодійних внесків і придбати за ці кошти оптику, автомобілі, дрони і все те, що допомагає вести бій. Крім того, команда волонтерів відправила як на фронт, так і в регіони, що найбільше постраждали від бойових дій, понад 5 тисяч тонн гуманітарної допомоги.
«Ще один важливий напрямок, який вдалося розвинути, — це розбудова муніципальної системи з протидії домашньому насильству. Ми змогли залучити кошти і створити кризову кімнату. Вона зараз у стадії завершення. Крім того, працюватимуть дві мобільні бригади. Цей напрямок я очолила ще до повномасштабного вторгнення, а зараз ми вже виходимо на якісь результати і скоро будемо їх презентувати громаді», — підсумувала Колтунова.
Олександра Ткаченко: Я підтримую економічний фронт нашої держави
Олександра Ткаченко — депутатка Кропивницької міської ради, волонтерка, підприємиця і педагогиня. Каже, що повномасштабне вторгнення стало для неї поштовхом для дуже серйозної переоцінки цінностей.
«25 лютого ми вже відкрили волонтерський штаб. Починали дуже просто й примітивно — приносили те, що є, роздавали, ділилися. Далі були сітки, потім навчилися виготовляти супи швидкого приготування для наших військових. А далі налагодили зв’язки з міжнародними партнерами, друзями, знайомими та незнайомими. І нам реально допомагали багатьма речами. Особливо для військових», — говорить Олександра Ткаченко.
Саме під час активної фази війни Росії в Україні депутатці вдалося здійснити одну зі своїх найзаповітніших мрій, до якої вона йшла 10 років. Олександра подала бізнес-план на конкурс мікрогрантів, оголошений Мінекономіки спільно з Мінцифри, Держслужбою зайнятості та Ощадбанком. І опотрапила в перелік понад півтори тисячі заявників і заявниць, чиї проєкти відібрали й надали 250 тисяч гривень на реалізацію ідеї. Це сталося у серпні, а вже наприкінці вересня в Кропивницькому запрацювала Академія дошкільної освіти «SMART Вулик». Саме про такий простір Олександра мріяла довгі роки.
«По-перше, це задоволені батьки і діти, які відвідують заклад. Ми зробили там максимально безпечні умови. А по-друге, я таким чином підтримую економічний фронт нашої держави — сплачую всі податки й офіційно працевлаштувала шістьох людей, які шукали роботу», — розповіла депутатка.
Крім того, Олександра Ткаченко є керівницею студії хореографічного мистецтва «Аеліта». Вона навчає дітлахів танцювати. Нині ж танцювальний колектив кожні два тижні влаштовує невеличкі концерти у військовому шпиталі.
«Я називаю це творчим фронтом, коли ми з маленькими дітьми або зі старшим складом приходимо і виступаємо та спілкуємося. І коли ходимо по палатах, то я бачу по очах, що ми таким чином теж підтримуємо тих людей, які нас захищають», — каже Олександра Ткаченко.
Людмила Кицак: Статус депутатки відкриває багато потрібних дверей
Людмила Кицак — депутатка Житомирської обалсної ради, очільниця групи з гендерних питань «Рівні можливості», а також кандидатка філологічних наук і викладачка у Бердичівському педагогічному коледжі. Людмила організувала гуманітарний штаб, який із перших днів повномасштабного вторгнення готував їжу для військових, збирав гуманітарну допомогу, залучав ресурси з Німеччини та Польщі.
«Статус депутатки суттєво допомагає волонтерити і втілювати в життя благодійні ініціативи. Насамперед через почуття відповідальності перед людьми, які мене обрали. По-друге, це знайомства з різними людьми, які набувалися під час активної депутатської роботи (голови громад, підприємці, керівники та працівники установ і організацій, держслужбовці різних рангів, депутати-колеги та депутати інших рад). Коли в тебе є такий ресурс, його неможливо зневажати. Ти починаєш шукати шляхи, аби допомагати й підтримувати тих, хто цього потребує. По-третє, статус депутатки відкриває багато потрібних дверей у пришвидшеному режимі. Просто треба захотіти бути корисною», — пояснює Людмила Кицак.
Вона також розповіла про роботу Гуманітарного штабу Бердичівщини.
«Ми допомагаємо військовим і внутрішньо переміщеним особам найрізноманітнішими речами: побутові речі, одяг, продукти харчування, намети і спальники, тепловізори і ліхтарики, генератори і буржуйки, медикаменти і турнікети, медичні ліжка і інвалідні візочки тощо. Крім того, штаб у своїй структурі у перші місяці роботи мав волонтерську кухню, яка забезпечила гарячим харчуванням місцеву територіальну оборону. Окремо був підрозділ, що займався терміновим розселенням людей, які транзитом рухалися через наше місто. Є колектив волонтерів, які до сьогодні плетуть сітки. Ми співпрацюємо з усіма громадами нашого району, із місцевими і закордонними партнерами, а також із районною і обласною військовою адміністрацією та народними депутатами», — ділиться досвідом депутатка.
Підтримувати бойовий дух їй допомагає віра в перемогу й любов до рідної землі.
«Я дуже сильно люблю свою країну, і саме Україна наснажує до постійної праці. Люблю українців та українок, бо вони неймовірно чудові люди: працьовиті, згуртовані, щирі, саможертовні, цілеспрямовані, толерантні, виховані, освічені, висококультурні, веселі і добрі. Звісно, не дають опускати руки мої діти: дивлюся на них і мрію, щоб вони жили у вільній, незалежній, неподільній, суверенній, мирній, квітучій Україні. Так і буде, бо кожен і кожна з нас докладає максимум зусиль для перемоги», — підсумувала Людмила Кицак.
Ця публікація створена Українським Жіночим Фондом у співпраці із Національним Демократичним Інститутом (NDI) у рамках програми «Підтримка жінок-лідерок в Україні» за підтримки Міністерства міжнародних справ Канади.
Читайте також матеріали з цього циклу:
