Deutsche Welle пропонує матеріал про те, чи існує у Німеччині дискримінація жінок на ринку праці
За Індексом гендерної нерівності 2016 року Україна – одна з країн із найгіршими умовами праці й життя для жінок у світі. ФРН посідає 13 місце в рейтингу. Але й німецькі жінки досі часто зазнають утисків та дискримінації.
Відповідно до німецького законодавства, жінка має ті самі трудові права, що і чоловік. А в деяких випадках навіть перевагу – з 2015 року в Німеччині діють квоти для жінок. Однак на практиці законодавство, покликане захистити права жінок, часто не виконується.
За даними соціологічного дослідження Фонду Фрідріха Еберта, лише 10 відсотків німецьких жінок у віці до 40 років вважають, що в Німеччині є рівноправність між чоловіками та жінками. Лише 15 відсотків чоловіків також схиляються до цієї думки. За приблизно однакового рівня освіти (фах, тривалість навчання) роботодавець статистично надає перевагу все ж чоловікам. До того ж, на практиці жіноча праця за однакову фахову роботу оплачується нижче за чоловічу.
Ще одна проблема – це існування так званих «жіночих» професій, які традиційно оплачуються погано.
«Я працюю в лікарні акушеркою. Це суто жіноча професія. Чоловіків-акушерів серед моїх колег немає. Частково це обумовлено і тим, що це так звана жіноча професія, яка до того ж не є привабливою для чоловіків з точки зору оплати», – розповідає Крістіне, мешканка Бонна.
Фахова праця жінки найбільше знецінена в сфері бізнесу
Експерти стверджують, що дискримінація жінок найбільш поширена у сфері бізнесу та економіки. Саме там жінки заробляють набагато менше порівняно з чоловіками. А їхні шанси отримати керівні посади мінімальні.
«Зазвичай жінки є більш освіченими, ніж чоловіки, оскільки багато часу приділяють навчанню. Проте чомусь менше заробляють та рідше обіймають керівні посади. Серед студентів університетів 70-80 відсотків складають жінки. Однак викладають чомусь у більшості чоловіки. Під час останніх виборів у парламент було обрано також дуже мало жінок (всього 31 відсоток. – Ред.)», – стверджує соціолог Марія-Луіза Крайс (Marie-Luise Kreiß).
Питання «жінки на керівних посадах» не вирішено у Німеччині навіть після встановлення статутних квот наглядових рад, запроваджених у 2015 році. Так звані «трудові квоти для жінок» покликані попередити можливу дискримінацію жінки, яка прагне обійняти керівну посаду. На жаль, підприємства та організації не дотримуються принципу квотного розподілу посад між жінками та чоловіками, оскільки ніякої відповідальності у вигляді покарання не несуть.
«Я працюю топ-менеджером з продажів. Жінок серед керівників та й взагалі працівниць у нас дуже мало. Мабуть, сфера така. У нас багато конкуренції всередині команди – хто більше зробить продажів, підпише кращий контракт тощо. Мабуть, жінкам це не дуже підходить», – розповідає Мануель, мешканець Бонна.
Ініціативи та проекти, що реалізуються жінками, також фінансуються значно гірше, порівняно з чоловічими проектами – стверджує Бетіна Баб (Bettina Bab), історик та співробітниця Жіночого музею Бонна.
«Жінкам досі доводиться боротися за свої права. Примітно, що образ жінки-матері та стереотип, що жінка має займатися лише дітьми, дуже активно експлуатувався нацистами. І до сьогодні Німеччина до кінця не позбулася цього стереотипу», – розповідає Баб.
Традиційні сімейні ролі – все ще буденність?
Німецькі жінки створюють сім’ю та народжують дітей зазвичай після 30 років. Одна з причин – щире бажання активно будувати кар’єру та реалізуватися професійно. Адже із народженням дитини це стає набагато важче, передусім, через «особливе» ставлення роботодавця до молодої матері-працівниці. До того ж, паузи у професійному житті через материнство у подальшому стають причиною низьких пенсійних виплат. Хоча у цьому питанні є вже певні зрушення. В Німеччині відносно нещодавно з’явилось таке поняття, як пенсійні виплати за час відпустки по догляду за дитиною – «материнська пенсія» («Mütterrente»). З 1 липня 2014 року матері чи батьки дітей, народжених до 1992 року, мають право на зарахування до трудового стажу одного року, присвяченого вихованню дітей.
Катаріна працює менеджеркою в одній із приватних фірм Гамбурга. Особливих проблем чи конфліктів із керівництвом та колегами у неї не було, допоки вона не народила доньку. Розподіл роботи став іншим. Шеф це пояснював тим, що жінка – молода мама, і на неї тепер не можна розраховувати, як колись, адже вона у будь-який момент може взяти лікарняний, бо дитина захворіла.
Безпосередній керівник Анн, що нещодавно народила, був проти, щоб вона брала відпустку з догляду за дитиною. Колеги посміювались та присоромлювали молоду маму, яка хотіла проводити більше часу із дитиною.
Компромісний варіант
Інші жінки намагаються вирішити цю проблему у сім’ї, домовившись із чоловіком. Разом виховувати дитину, розподіляючи між собою “батьківський час” та водночас однаково обом працювати – неповний робочий день. У деяких чоловіків, за словами дружин, це викликає внутрішній супротив.
«Я працюю адвокатом, мій чоловік – лікарем. Тому рівень доходів у нас приблизно однаковий. Щоб мати змогу обидвом виховувати нещодавно народженого сина, кожен з нас працює неповний робочий день. Незважаючи на те, що ми про це домовились з чоловіком, час від часу я чую від нього нарікання – мовляв, мені тепер замість п’яти років доведеться довше працювати в напрямку загальної медицини, перш ніж я отримаю право робити спеціалізацію. Проте для матері-лікарки так було завжди і це в неї не викликає обурення», – розповідає Сюзанне, матір 6-місячного немовля.
Разом з тим, дедалі більше чоловіків-батьків змушені взяти бодай два «батьківських місяці» (мінімум, передбачений законом) із догляду за своєю новонародженою дитиною. Якщо вони цього не зроблять, то родина отримуватиме компенсацію (Elterngeld) на дитину протягом 12 місяців замість можливих 14-ти. Беруть цю батьківську відпустку чоловіки неохоче, бо це призводить до тимчасового випадіння із професійного життя, а отже – до кар’єрної зупинки. Разом із тим спостерігається і позитивна тенденція – є молоді тати, які все більше часу проводять із малечею.
На думку соціолога Марії-Луізи Крайс, прагнення до традиційного розподілу ролей між жінкою та чоловіком відбувається несвідомо та потребує багато часу, перш ніж німецьке суспільство дійсно стане рівноправним, як передбачає закон.
