Крістоф Боржель, колишній депутат парламенту Франції та національний секретар із виборів соціалістичної партії Франції, поділився досвідом щодо визначення та висування кандидатів на виборах, а також розказав про важливість створення механізмів, які змушують партії дотримуватися гендерних квот.
50% відвідали його виступ на багатопартійному форумі, організованому Національним демократичним інститутом міжнародних відносин (НДІ) в Україні, та підготували для вас ексклюзивний матеріал про досвід Франції з виборчих стратегій.
Боржель 35 років займається політикою і є одним з лідерів Соціалістичної партії Франції. Він відповідав за партійні внутрішні вибори протягом кількох виборчих кампаній. Як національний секретар із виборів, він бачив і перемоги, і поразки своєї партії. Під час одного з важких періодів, коли соціалісти були в опозиції, вони придумали, як вдихнути нове життя в свою політичну силу та мобілізувати своїх прихильників.
Відкрийте праймеріз
Перед початком виборчої кампанії соціалісти вирішили обрати кандидата на наступні президентські вибори 2012 року не внутрішньопартійним голосуваннях, як було завжди, а організувавши відкриті праймеріз, таким чином показавши свою готовність чути виборців.
Як відомо, праймеріз, або «попередні вибори» – це тип голосування, в якому обирається кандидат на вибори від партії. На відміну від звичайних попередніх виборів, коли члени партії голосуванням визначають свого кандидата, соціалісти вперше у Франції організували відкриті праймеріз. Таким чином, голосувати могли усі громадяни, які поділяють цінності соціалістів.
На той момент для партії було важливим розділити з виборцями відповідальність за висунення кандидата на президентські вибори. У 2007 за кандидата від соцпартії голосували лише члени партії (чисельність яких трохи перевищує 200 тисяч), а у 2012 році відкриті праймеріз залучили майже 3 млн людей до голосування, тож Франсуа Олланда підтримали виборці, а не лише однопартійці.
То були справжні вибори з дільничними комісіями, бюлетенями та кабінками для голосування, хоча працювало значно менше виборчих дільниць у порівнянні з президентськими виборами (17 тисяч проти 60 тисяч відповідно).
Організувати таке всенародне воєвиявлення було непросто – для цього партія мобілізувала 80 000 прихильників, які допомагали забезпечити проведення двох турів праймеріз, пояснювали виборцям що до чого, готували матеріали.
Це був перший досвід проведення відкритих праймеріз, тож все доводилося робити вперше, не маючи жодного уявлення, чи результат буде вартий зусиль.
Багато хто з керівництва партії сподівались, що вдасться залучити хоча б 500 тисяч виборців. Однак, результат перевершив усі сподівання, коли на дільниці прийшли 2 700 000 виборців під час першого туру та майже 2 900 000 французів – у другому. Тож два роки копіткої праці були того вартими – кандидат від соціалістів Франсуа Олланд отримав підтримку виборців, популярність та в результаті став президентом Франції.
Успіх був таким переконливим, що на наступних виборах інші партії теж почали проводити відкриті праймеріз.
Бюлетень + 1 євро
Соціалісти попросили виборців кидати в урну бюлетень та одне євро. Таким чином за два тури вдалося зібрали майже 6 мільйонів євро – ці кошти повністю покрили витрати на організацію голосування.
У 2016 році республіканці просили кидати в урну два євро, що дозволило їм зібрати майже 10 мільйонів євро – це більше, ніж партія витратила на організацію проведення праймеріз.
Як гарантувати прозорість виборів?
У Франції за прозорістю виборів слідкує незалежний орган, який складається з адвокатів, юристів, викладачів вузів, чесність та неупередженість яких не викликають сумнівів – саме ця структура оголошує результати. Пан Боржель підкреслив, що людей з незаплямованою репутацією не складно переконати долучатися до процесу контролю за голосуванням, бо ж вони самі зацікавлені у чесних виборах.
Забезпечивши контроль за прозорістю виборів з боку незалежної структури, яку очолює авторитетна людина, партія захищає результати голосування від закидів конкурентів, які почнуть розказувати «Ага, тут були порушення, результати праймеріз недійсні».
Пасивний виборець стає активним
У Франції також непросто змусити виборців прийти на виборчі дільниці, вдвічі важче це зробити, якщо проходять не власне вибори, а лише голосування за кандидата. Соціалістам вдалося мобілізувати виборців завдяки величезній непопулярності Ніколя Саркозі – вони запрошували виборців допомогти вибрати такого сильного кандидата, який змусив би діючого на той час президента піти геть.
Крім того, сталася подія, яка привернула увагу преси до соціалістичної партії – скандал з претендентом від соціалістів на президентське крісло Домініком Стросс-Каном, який очолював рейтинги соцопитувань та був фаворитом праймеріз. Хоча колишній міністр економіки, фінансів і промисловості Франції та голова МВФ відмовився від президентських амбіцій, медійники почали активно висвітлювати діяльність соціалістичної партії.
Дебати шести кандидатів від соціалістичної партії та власне проведення попередніх виборів висвітлювались центральним телеканалами Франції, адже всі розуміли, що переможець – можливий наступний президент Франції. Медійники більше висвітлюють праймеріз партії, чий кандидат має більше шансів виграти. Хоча ЗМІ можуть помилятися у своїх припущеннях. Наприклад, минулого року у центрі уваги журналістів були праймеріз від республіканців. А виграв Франсуа Макрон, про якого мало говорили.
Щоб змусити якомога більше виборців прийти проголосувати, партія соціалістів підготувала дільниці таким чином, щоб виборці могли дістатися до них на авто не довше ніж за 15 хвилин. Крім того, соціалісти створила зручний сайт, на якому кожен француз міг знайти інформацію про розташування своєї дільниці.
Коли в країні більше 300 партій
Якщо уявити, що кожна з 344 офіційно зареєстрованих в Україні партій захоче організувати праймеріз, то навіть громадяни, які розуміють важливість виборів, втомляться та перестануть приходити голосувати за кандидатів.
Крістоф Боржель підкреслив, що з цієї величезної кількості партій лише приблизно 10 мають реальний шанс отримати перемогу на виборах. Щоб не втомлювати виборців, партії можуть об’єднуватись в коаліції та разом проводити голосування за своїх кандидатів.
Крім того, не можна відкидати можливість проведення голосування за кандидата на вибори через інтернет.
Екологічна партія Франції організувала онлайн-праймеріз – але таке голосування важко провести таким чином, щоб у суспільстві не виникли сумніви щодо достовірності результатів, бо складно гарантувати, що ніхто, наприклад, не проголосує двічі.
Де шукати кандидатів
Крістоф Боржель пожартував, що гарного кандидата можна визначити лише після виборів.
А правила пошуку та висування кандидатів однакові для будь-якого рівня – спільнота, парламент чи регіон. Якщо висувається кандидат на місцеві вибори, голосують члени партії цього регіону.
Пошук кандидатів ускладнюється у тих регіонах, де підтримка партії дуже низька. Якщо партія недостатньо представлена в регіоні, доречно шукати кандидатів серед керівників громадських організацій чи активних громадян з цього чи сусіднього містечка. У регіонах, де ваша партія популярна, кандидатів не доводиться довго шукати, тоді просто із гарних вибираємо найкращих.
Партія соціалістів має постійно діючі програми підготовки кандидатів, де активних громадян готують до публічних виступів та ведення аргументованих дискусій.
Жінки і політика
Раніше французькі політики казали «у нас немає кандидаток», та коли при владі були соціалісти, прийняли закон про гендерні квоти. Закон зобов’язує партії дотримуватися гендерного паритету у формуванні списків кандидатів на вибори. За недотримання закону передбачаються великі штрафні санкції. Республіканська партія декілька виборів поспіль не дотримувалася гендерних квот, тож платила штрафи. Та на останніх виборах вже й республіканці таки сформували списки з урахуванням гендерних квот.
Крістоф Боржель підкреслив, що соціалісти взяли на себе зобов’язання дотримуватись гендерного паритету ще до того, як такий закон прийняли у парламенті. Вони формували списки за принципом «зебри» – три чоловіки, три жінки, щоб жінки не опинялись в кінці переліку кандидатів.
Cherchez la femme
Крістоф Боржель зазначив, що про складнощі пошуку жінок кажуть ті політики, які не хочуть їх шукати.
Гендерні квоти відграють важливу роль, адже ніщо не змінюється само по собі. Багато чоловіків не хочуть бачити більше жінок у політиці, бо розуміють, що чим більше буде жінок, тим менше місця залишиться для чоловіків.
«Мене, наприклад, обрали до парламенту лише п’ять років тому, хоча я займаюся політикою понад 30 років. Якби не гендерні квоти, мене б обрали набагато раніше. Але я переконаний, що справа рівності важливіша долі кожного окремого індивіда. Рівність – це та цінність, заради якої треба жертвувати своїми власними інтересами,» – підкреслив Крістофер Боржель.
Якщо немає закону про гендерні квоти, чоловіки будуть перед кожними виборами говорити «Якщо не я, ми програємо. Обіцяю, наступного разу я точно не висуватиму свою кандидатуру – лише на цих виборах».
За недотримання закону обов’язково має бути покарання. Якщо штрафи не діють, треба їх збільшити. Тоді партійні лідери скажуть «Ні, такі штрафи ми не потягнемо. Давайте шукати жінок».
Досягнути гендерної рівності не так просто, але головне – що в Україні є прогрес в цьому питання. Поступово все більше жінок ставатимуть лідерками, бо цього хочуть виборці. А щоб прискорити прогрес, необхідно закріплювати законами гарантії дотримання гендерної рівності.
Демократія – там, де ми не знаємо, хто виграє вибори
Порушення під час проведення виборів послаблюють демократію. Якщо в країні демократія є цінністю, там політичні сили погоджуються з програшем та підтримують переможців.
Але країна не створюється за один день. У Франції були часи, коли бізнесмени купували партії, коли партії займалися фальсифікацією результатів виборів. Раніше були приклади, коли окремим партіям не видавали дозволу, щоб поставити палатки для агітації. Зараз жоден мер не відмовить, бо, отримавши відмову, партія організує агітацію в сусідній спільноті і у громадян виникне питання до мера, якого сприйматимуть як супротивника демократії.
Наталія Жачек, 50%
