Home Статті Юлія Вусенко, Луцька міськрада: «Я не боялася, бо за мною стояло місто»

Юлія Вусенко, Луцька міськрада: «Я не боялася, бо за мною стояло місто»

Юлія Вусенко була секретарем Луцької міської ради, а  в лютому 2017 року після раптової смерті мера Луцька Миколи Романюка почала виконувати обов’язки очільника міста. Однак депутатська більшість досить швидко усунула її від посади. Наскільки законним був цей процес? Відповідь має дати суд – справа уже в касації.

Вусенко неодноразово заявляла про випадки тиску на неї. Зокрема вона говорила про те, що люди з групи впливу неформального лідера УКРОПу Ігоря Палиці, який є головою Волинської обласної ради, стежили за кожним її кроком.  Це пов’язано з тим, що Юлія кинула виклик монополії Палиці в місті та області, адже нині ситуація в Луцьку така, що ти або в більшості, або не маєш суттєвого впливу на прийняття рішень.

Як адекватно реагувати, коли тобі дають «майстер-клас із рейдерського захоплення влади у 200-тисячному місті», 50% поговорили із Юлею Вусенко в рамках кампанії проти насильства щодо політично активних жінок #НеЦінаПолітики/#NotTheCost.

– Як ви прийшли в політику?

– Не можу сказати, що я саме «йшла в політику». Настав момент, коли зрозуміла, що повинна зробити те, що можу. Усвідомила, що не хочу нарікати на когось, коли можу міняти все самотужки. Моя увага спочатку була більше спрямована на громадський сектор. Уже згодом я зрозуміла, що для максимальної ефективності варто просуватися у виборчі органи, адже це можливість задіювати більшу кількість інструментів для реалізації проектів. Хоча й досі переконана: якщо ти маєш ідеї та хочеш їх реалізувати, необов’язково бути депутатом. Досить успішно можна займатися депутатською роботою і без мандату.

Читайте також: Луцька міськрада: Жінки – освіта і соцзахист, чоловіки – бюджет

– Із вашого досвіду чи є різниця у підходах до політичної діяльності в жінок і чоловіків?

– Як людина, яка знає процес від добору кандидата в депутати до роботи обраного представника громади уже з мандатом, точно можу сказати, що є. Розумієте, на жаль, жінки занадто виважено підходять до можливості спробувати себе у цій діяльності. Завжди це рішення дається їм непросто. Багато хто відмовляється, бо вважає це несумісним із їхньою роллю мами, дружини… А чоловіки – ні! Вони вважають це цілковито своїм полем і впевнено на нього претендують. Хоча якщо демократія – це представництво, то я хочу розраховувати на те, що воно буде рівним, адже жінок у нас в країні більша половина, а в парламенті – лише 12%.

– Чи доводилося вам стикатися із сексизмом?

– Так! І неодноразово. Коли мова йде про бюджетні кошти, а у відповідь мені кажуть: «Для чого вам ті мільйони, у вас така сукня гарна!». Або на камеру колеги-депутати говорять про те, що у раду приємно приходити, бо «милує око» секретар. А ще часто чоловіки застосовують знану маніпуляцію в процесі обговорень, запитуючи мене, для чого це мені потрібно, чому я не вдома, чи мені немає чим зайнятися, чи всі хатні справи зроблені… Що ж це, як не сексизм!?

– На якому етапі наразі перебуває справа щодо поновлення вас на посаді?

– Було багато судових позовів. Минуло більше року після мого звільнення, і подекуди здається, що навіть я важко орієнтуюся у графіку своїх судових засідань, які стосуються поновлення.  Основний і найширше відомий для громади позов, який стосувався мого першого звільнення (а звільняли мене тричі!), наразі чекає розгляду в касаційній інстанції. Перша інстанція та апеляція прийняли рішення на мою користь. В ідеалі рішення суду мало бути виконане ще в червні 2017 року. Проте досі в.о. міського голови не підписує розпорядження про моє поновлення. Наразі людей, які не виконали рішення суду, рятує від кримінальної відповідальності тільки те, що підозру депутату може вручити лише обласний прокурор. Матеріали справи з виконавчої служби про невиконання рішення суду давно в нього на столі. За чим затримка – він не пояснює нікому. Так працює система.

– Розкажіть про тиск, погрози та інші факти насильства, що супроводжували ваше звільнення.

– Я дуже добре пам’ятаю момент, коли зрозуміла, що мої опоненти не зупиняться, і ціна питання для них не співмірна із нормами моралі. Мені не було страшно, коли мене через доволі знайомих мені людей переконували, що потрібно просто піти. Бо переконували в не дуже приємній формі – такі собі зустрічі за кавою, і поміж розмовою – аналіз про те, що я на вістрі, що потрібно піти, поступитись, бо ж усі переживають, а ще у мене маленькі діти, і я часто їжджу до Києва, і в дорозі багато чого може трапитися… Я якось не зважала на це. Мені пропонували поступитися «не за просто так», переказували, що це ж краще, ніж просто піти, бо мене знімуть у будь-якому разі…

– За вами стежили?

– Я навіть знала прізвища водіїв  та номери автівок. Причому робили це відкрито, для того аби дати зрозуміти, що контролювати ситуацію будуть вони. Було неприємно, ніяково й навіть соромно за своїх опонентів після того, як СБУ оприлюднила матеріали діяльності організації «Варта порядку» (організація, пов’язана із головою Волинської обласної ради Ігорем Палицею – ред.), які чітко засвідчували, що весь цей час за мною стежили, знімаючи на фото, відео кожен мій крок, документували мою діяльність. Їздили за мною по вулицях, ходили пішки… Але я не розуміла, заради чого це. Як можна не усвідомлювати, що є закон, і він один для всіх? Як можуть люди, які пройшли шлях виборів, де заявляли, що вони за демократію, і стояли зі мною поруч у сесійній залі, відмовитися від переконань через страх, амбіції, жагу наживи… І справа ж не в посаді. Насправді все набагато глибше – ми формуємо майбутнє свого міста, майбутнє своєї країни. Яке воно буде без верховенства закону, і як наші діти будуть завтра тут жити?..

– В одному зі своїх інтерв’ю ви заявили, що ситуація в Луцькій міськраді вас не лякає, а навпаки робить сильнішою. Що саме вам давало і дає силу?

– Я не боялася, бо за мною стояло місто. Люди, які довірили нам можливість тимчасово управляти Луцьком, не хотіли б, аби ми нехтували нормами права, я переконана у цьому. Усі ці події ще більше переконували мене, що правильний вибір і єдиний шлях – працювати разом із людьми, які мають інший світогляд. Я не можу зрадити свої цінності і не виправдати довіри людей, що живуть надією на зміни, вірять у те, що ми поборемо корупцію, що міста будуть мати ефективних менеджерів, які зуміють працювати задля їх розвитку та процвітання. А ще, знаєте, коли я йшла на вибори, я розуміла, куди і для чого я йду. Вже тоді я знала, як працює система й розуміла, наскільки  важко її побороти. Звісно, не буду лукавити, я не допускала, що так швидко і так відверто мені покажуть «майстер-клас із рейдерського захоплення влади у  двохсоттисячному місті», але я завжди намагаюся в усьому бачити переваги, а не недоліки. Тому це стало для мене ще більшим стимулом рухатися далі тим шляхом, що я обрала.

– Якщо в пошуковику набрати ваше ім’я, то виявляється, що найчастіше користувачі шукають інформацію, вводячи слова «Юлія Вусенко чоловік»…

– Цікаво, я цього не зауважувала… Переконана, і думаю більшість зі мною погодяться, що наразі ми маємо настільки інфіковану свідомість, яка не сприймає жінку як людину і особистість. Усі звикли до того, що все будується на клановості, а за жінкою завжди стоїть чоловік. Страшно, що ці стереотипи в головах у більшості! Нам поки що важко побороти таке сприйняття. Проте я, як мама доньки, зроблю усе від мене залежне, аби це змінити. Я не хочу, аби ми ділили світ на зони впливу залежно від статі. Ми рівні у своєму виборі.

У березні цього року невідомі скоїли напад на вашого колишнього чоловіка. Чи вже щось відомо про замовників цього злочину?

– Пов’язую це суто із моєю діяльністю. Бо перед тим, як бити, йому чітко викрикували погрози в мій бік. Я розумію, що це ще один спосіб тиску, мене хотіли залякати таким чином, і прикро, що саме він за мене постраждав. Досі маю надію, що нападників знайдуть. Поки ніхто не покараний.

– Чи плануєте балотуватися на посаду мера?

– Відразу скажу, що про це не варто говорити зараз, бо невідомо, чи відбудуться ці вибори взагалі. На жаль, ми не мали жодного факту внесення до Верховної Ради питання про переобрання міського голови в Луцьку. Були лише спроби включити його до порядку денного, але вони не були проголосовані, бо недостатньо депутатів, які готові були натиснути кнопку «за». Мені боляче говорити про такі речі. Як може «не знайтися» голосів, коли йдеться про право лучан обрати очільника для міста і припинити ручне керування, прикрите колективною безвідповідальністю?

А стосовно балотування, то для мене не є самоціллю бути  міським головою. Я про це постійно заявляю. І на вибори я готова йти лише з командою, яка мені довірятиме і готова буде працювати разом, за умови, що цього хотітимуть лучани. Бо заради кого тоді це все?

Вікторія Кобиляцька, для 50%

Досьє

Юлія Вусенко

Народилася 31 березня 1982 року в Луцьку. Має дві вищі освіти – юридичну та економічну. У 2012 році захистила кандидатську дисертацію й отримала диплом кандидатки юридичних наук. Працює над докторською дисертацією. Викладає у Східноєвропейському національному університеті на юридичному факультеті.

Вусенко є координаторкою програм Волинського обласного Благодійного Фонду «Карітас Волинь» та представницею Благодійного фонду «Ефективне суспільство».

У жовтні 2015 року була обрана депутаткою Луцької міської ради від політичної партії «Самопоміч». Із листопада 2015 по березень 2017 року працювала на посаді секретаря Луцької міської ради.

Розлучена. Виховує двох дітей – Юстину та Тимофія.

Фото надане героїнею публікації

Більше публікацій
Більше публікацій Вікторія Кобиляцька
Більше публікацій Статті