Home Статті Гендерна рівність як традиційна цінність: у Києві відзначили 100-річчя Національної ради жінок

Гендерна рівність як традиційна цінність: у Києві відзначили 100-річчя Національної ради жінок

0
148

Серед українських гендерних організацій чільне місце посідає Національна рада жінок України, яка відстоює жіночі права вже 100 років. Із нагоди ювілею в Києві відбулася Генеральна асамблея, де учасниці з України, Франції, Туреччини, Індонезії, Італії, Іспанії та США дискутували з приводу залучення жінок до процесу прийняття рішень, в тому числі підвищення їхньої політичної участі. У день відкриття обговорювали здебільшого два питання – обмежений доступ жінок до органів влади та місцевого самоврядування, а також гендерні квоти, які б могли сприяти збільшенню кількості жінок у політиці й владі.

У пошуках виходу з «маскулінного» кута

Як засвідчило соціологічне дослідження, проведене програмою ПРООН у сфері демократичного врядування за підтримки уряду Канади, Данії, посольства Франції в Україні та Міжнародного фонду солідарності (Польща), в Україні для залучення жінок до процесу позитивних трансформацій потрібно докласти ще чимало зусиль.

Надія Бабинська (Вірна), представниця ПРООН в Україні, презентуючи дослідження, відзначила, що в Україні найменша кількість парламентарок серед європейських країн – 12%. Серед депутатів в обласних радах – лише 15% жінок, в міських радах обласних центрів – 18% і жодної мерки у містах обласного значення. Доповідачка наголосила, що серед головних причин низького доступу жінок до прийняття рішень є, зокрема, сексизм, низький рівень гендерної експертизи (мала кількість або вісутність фахівців/фахівчинь), відсутність або недостатня кількість бюджетних коштів для гендерних програм та застрягання жінок на виконавчих посадах.

Як вихід із глухого «маскулінного» кута, обговорювали і запровадження гендерних політик, різноманітні проекти з підтримки жінок, і, звісно, гендерні квоти. На підтримку застосування квот виступила урядова уповноважена з гендерних питань Катерина Левченко.

«Я завжди підтримую гендерні квоти, вважаючи їх практичною реалізацією 4 статті Конвенції ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок», – наголосила вона.

Читайте також: Чи уціліють гендерні квоти у боротьбі за Виборчий кодекс?

На думку уповноваженої, жінки недопредставлені у процесі прийняття рішень, бо на це впливає як національна історична спадщина, коли політика не розглядалася як «жіноча справа», так і соціально-економічні умови, стереотипи, які існують у суспільстві. Крім того, Левченко вказала на той факт, що участь жінок у прийнятті рішень мала б розглядатися ширше, ніж їхня участь у політичних процесах:

«Тут має йти мова не лише про залучення жінок до політичних партій, місцевої та центральної влади, а й участь жінок у прийнятті економічних рішень, бо від економіки залежить і політичний розвиток».

Тому вона наголосила, що важливим є запровадження гендерних квот у наглядових радах, правліннях та координаційних радах держаних підприємств.

«Не існує ніяких антигендерних рухів. Є проблема гендерної невихованості»

У свою чергу жінки, які вже працюють в органах влади, зосередили увагу на іншій, не менш серйозній проблемі – це стереотипи та сексизм. Про те, як долати упередження та зосередитися на досягненнях, у своїй промові розповіла заступниця голови Київської міської адміністрації Марина Хонда. Вона висловила переконання, що жінці доводиться працювати значно більше, аби довести, що вона здатна приймати важливі управлінські рішення.

Хонда порадила жінкам, які претендують або посідають управлінські посади, не звертати увагу на чутки і домисли оточуючих, адже у суспільстві існують стереотипи, що жінка, мовляв, може отримати посаду лише через гроші або з допомогою чоловіка.

«Дуже довго треба доводити, що такі домисли безпідставні. Не треба звертати увагу на будь-які чутки і йти до своєї мети», – відзначила Марина Хонда. Вона також повідомила, що міська влада столиці починає розробку гендерного паспорта Києва.

Читайте також: Для Києва вирішили розробити гендерний паспорт

Депутатка Вижницької міської ради Марія Нікітіна висловила переконання, що жінкам самотужки потрібно розвивати лідерські навички.

«Права жінок із інвалідністю, як громадян України, мають бути забезпечені. Щодня жінка з інвалідністю долає значні виклики. Коли я стала депутаткою, то зрозуміла, що відвідувати сесії без сторонньої допомоги я не зможу. Так я усвідомила свою місію: зробити доступною для мене сесійну залу. Бо якщо я не відстою свої права і свободи, то цього найближчі 5 років за мене ніхто не зробить», – поділилася Марія Нікітіна.

Голова Національної ради жінок України Людмила Порохняк-Гановська наголосила, що підвищення лідерської участі жінок у суспільно-політичних процесах  можливе лише через гендерну просвіту.

«Перш за все, жінкам потрібне навчання. І якраз наша Національна рада може дати поради. Жінка не має поступатися своєю роллю і підігравати чоловічому суспільству – ні в житті, ні в політиці», – заявила Порохняк-Гановська.

На питанні відсутності системної гендерної просвіти у суспільстві акцентувала й відома науковиця, кандидатка юридичних наук Тамара Мельник. Вона наголосила, що в Україні існує проблема концептуального розуміння гендерних тем й «гендерної невихованості», яка стає причиною того, що частина суспільства не тільки не розуміє ідей гендерної рівності, а й протиставляє їй «традиційні цінності».

Читайте також: В Україні активізувалися антигендерні рухи. Вони вимагають звільнити гендерну уповноважену

«Я часто чую про антигендерні рухи. Не існує ніяких рухів. Є проблема гендерної невихованості. І те, що в Україні не проголосовано Стамбульську конвенцію – один із проявів цієї невихованості», – відзначила експертка.

Національна рада жінок України вважає себе послідовницею однієї з найстаріших громадських організацій України – Української національної ради, створеної у 1919 році.  Її осередки були в Лондоні, Парижі, Берліні, Римі та Берні. З утратою Україною державності Українську національну раду було виключено зі складу Міжнародної жіночої ради у 1924 році, а в 1939 року організація припинила свою діяльність. Через 60 років Українську національну раду було відроджено громадськими діячками, зокрема, Атеною Пашко, Марією Орлик та Марією Драч. 

У 2000 році Національна рада жінок України повернулася до складу Міжнародної ради жінок. Нині організація бере активну участь у роботі Міжнародної ради жінок та її Європейського центру. За останні 10 років до НРЖ приєдналися 25 громадських жіночих об’єднань. Від початку війни НРЖ взяла на себе активну адвокацію інтересів України на міжнародних майданчиках. До прикладу, на Асамблеї європейського центру Міжнародної ради жінок на Мальті 2014 року була прийнята резолюція: «Залучення жінок до процесу мирного вирішення конфлікту в Україні».

Ірина Тишко, для 50%

Захід відбувся в рамках проекту ПРООН «Громадянське суспільство задля розвитку демократії та прав людини в Україні», що реалізовується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії.
Більше публікацій
Більше публікацій Ірина Тишко
Більше публікацій Статті