Home Статті Гендерна рівність як тренд: про що говорили на Українському жіночому конгресі у Львові

Гендерна рівність як тренд: про що говорили на Українському жіночому конгресі у Львові

У Львові 28 вересня відбувся другий регіональний Український жіночий конгрес, організований з ініціативи міжфракційного депутатського об’єднання «Рівні можливості». У заході взяли участь близько сотні учасниць та учасників. Цього разу конгрес мав особливий галицький шарм, а дискусії та лекції були влаштовані таким чином, щоб охопити якомога більше гендерних вимірів. Встигли поговорити про роль традиційних цінностей у сучасному суспільстві, торкнутися теми якості надання правової допомоги, наголосили на необхідності внесення змін до трудового законодавства. А також не оминули увагою надзвичайно складну тему гендерних прірв у соціально-економічній сфері.

50% занотували найголовніші тези з промов спікерів та спікерок заходу.

Народна депутатка Олена Кондратюк, яка модерувала дискусію щодо впливу гендерної рівності на суспільний розвиток, звернула увагу на суперечливі тенденції, що стосуються українських традицій та сучасності.

«З одного боку – заохочується активність жінок, а з іншого – нам весь час розказують про традиційні цінності, таким чином ніби заганяючи нас в інший порядок, який сформувався на Західній Україні. Я сама львів’янка, і розумію, що є дуже багато стереотипів, які насаджуються, і я сама не всіх їх позбавлена», – зазначила Кондратюк.

Її підтримала депутатка Марія Іонова, зауваживши, що дуже важливо не замовчувати, а проговорювати цю проблему.

«У нас дійсно є стереотипи, історичні традиції, і це, на жаль, підкріплюється церквою. Роль церкви тут дуже важлива. Про це бояться говорити, це не прийнято. Але якщо не будемо озвучувати проблему, ми її ніколи не вирішимо», – заявила Іонова.

Читайте також: Тамара Огородова: «В Україні ще дуже сильні гендерні стереотипи»

У свою чергу, експертка у галузі жіночої історії Оксана Кісь закликала шанувати традиції, але ставитися до них «із меншим пієтетом, не як до «священної корови».

«Далеко не всі українські традиції заслуговують на те, щоб їх продовжувати чи тим паче відновлювати. У традиційній українській культурі жінки потерпали від подвійних моральних стандартів, контролю над сексуальністю та репродуктивністю і від насильства, яке було частиною сімейних стосунків. Тому до традицій треба ставитися спокійніше, тверезіше й раціональніше, зберігати їх у поміркованих дозах там, де це справді варто. І думати про те, які з тих традицій дозволяють нам розвиватися і рухатися вперед, а які, на жаль, нас стримують, обмежують і відкочують у минуле», – зауважила історикиня.

Вона також наголосила, що вивчаючи жіночу історію, можна довідатися про речі, які допоможуть жінкам мобілізуватися і бути ефективнішими.

«Перше, що ми точно довідаємося і утвердимося в цій думці, що жінки – це не слабка стать і ніколи такими не були. Особливо українські жінки ніколи не мали такої розкоші – бути слабкою статтю… Історія України, яку ми знаємо, це історія не про жінок. Але це зовсім не означає, що українські жінки не творили історію. Вони не були пасивною отарою, яку чоловіки кудись скеровували, а діяли на іншому рівні і в інший спосіб… На жаль, в Україні є оця тенденція – дивитися на українську історію і на жіночу історію з дуже шаблонної перспективи. Або романтизувати й дивитися із пафосом, або зі скорботою й голосіннями. Я думаю, що нам час відмовитися від оспівування і оплакування», – підсумувала Оксана Кісь.

До Конгресу долучився мер Львова Андрій Садовий. У своїй промові він з-поміж іншого похвалився кількістю жінок, які працюють у міській раді, а також є членкинями  його політичної партії.

«Я вранці проводив нараду з керівництвом міста, і 70% учасників цієї наради – це жінки, керівники департаментів, заступники… Не знаю, чи ще десь в Україні є такий приклад. Якщо брати представників міської ради, то більше половини працівників – це жінки. Коли були вибори в 2014 році, то фактично в першій десятці «Самопомочі» 50% – це були жінки, в нас навіть у деяких районних радах у списку було більше жінок, ніж чоловіків», – пригадав мер.

Він також заявив, що покладає «велику надію на активність жінок».

«Я буду робити все можливе, щоб жінок було якомога більше в політиці, у владі, тому що я переконаний, що тоді буде більше порядку в нашій країні», – запевнив Садовий.

Читайте також: Юлія Гвоздович, Львіська міськрада: «Сестра вигризла для мене на виборах 13 голосів»

Тим часом, голова Львівської обласної державної адміністрації Олег Синютка розпочав із жарту: «Це велика біда, що жінки працюють самі, й змушують працювати чоловіків». За його словами, одним із рецептів успіху Львівщини є те, що чимало жінок перебувають на керівних посадах в органах державної влади.

«Серед чотирьох заступників голови ОДА три жінки, серед керівників департаментів дві третини – це жінки, і повірте, що коли формувалася команда Львівської області, абсолютно не було жодного підходу чи ти чоловік, чи ти жінка. Ми запрошували на роботу кращих у своїй галузі. І оця успішність, оцей тренд Львова завжди великою мірою був зумовлений тим, що на багатьох керівних посадах були жінки», – заявив Синютка.

Однак Марія Іонова слушно зауважила, що справа не лише в обійманні керівних посад.

«Є ще інший критерій – вплив на прийняття рішень. Наразі спостерігаємо, як чоловіки часто стоять щитом, мов футболісти під час пенальті, і не хочуть, щоб жінки приймали рішення. Ми не говоримо про домінування, ми говоримо про рівність між чоловіками й жінками. Особливо в прийнятті рішень», – підкреслила депутатка.

Розмова про особливості дипломатичної служби непомітно звелася до того, як жінки зникають із посад, і чому потрібно змінювати Трудовий кодекс. Заступниця міністра закордонних справ Олена Зеркаль запропонувала вихід із ситуації.

«Жінки зникають із Міністерства закордонних справ, тому що з’являються діти. І це дійсно є проблемою, але проблемою, яка вже вирішена в більшості європейських країн. Адже розвиток технологій насправді надає більше можливостей. І те, що в Україні досі діє старий Трудовий кодекс, є однією із перешкод на шляху жінки», – розповіла Зеркаль.

Вона пояснила, що жінкам, які кілька років провели в декретній відпустці, потім тяжко надолужити час і не втратити свої посади.

«Тож я думаю, що нам треба приділити увагу тому, щоб надати жінкам можливість працювати вдома, використовуючи всі технології, не прив’язуючи їх до робочих місць із 9 до 18. І це стосується не лише жінок. Якби в нас була можливість вирішити це для всіх – і для чоловіків, і для жінок, то чоловіки також би більше уваги приділяли родинам», – запевнила заступниця міністра. Вона також закликала депутаток Верховної Ради ініціювати прийняття відповідних змін до трудового законодавства.

«Жінки-дипломатки, представниці посольств США, Великої Британії та Франції створювали об’єднання, які займалися вирішенням проблем жінок у дипломатії. Часто керівники дипломатичних установ навіть не були в курсі, що жінки мають проблеми, які треба вирішувати, щоб вони мали змогу професійно розвиватися та встигати займатися дітьми», – розповіла Зеркаль про закордонний досвід.

Читайте також: Гендер закордонних справ: що дає і де заважає жінкам новий закон про дипломатичну службу

Заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Тарас Токарський оприлюднив статистичні дані, які свідчать про серйозний гендерний розрив у економіці.

«Валовий національний продукт на одного чоловіка становить 10,5 тисячі доларів на рік, і 6,1 – на жінку.  Бачите, яка велика різниця! В Україні 18 мільйонів жінок працездатного віку, із них лише половина мають можливість професійної реалізації. Інші не працюють.  Безробіття в Україні на 24% вище серед жінок, ніж серед чоловіків», – розповів Токарський.

Він також зауважив, що за даними ООН, вирівнювання гендерного дисбалансу у світі дозволить на 12 трильйонів доларів збільшити валовий внутрішній продукт країн.

«Україна не є винятком, економічна активізація жінок дасть змогу підняти рівень життя. Ось чому в реформі децентралізації таку важливу роль для нас відіграє питання рівності чоловіків і жінок», – наголосив заступник міністра. За його словами, на початку 2018 році року в міністерстві був прийнятий кодекс рівності жінок і чоловіків.

«Крім того, ми розробили сім кроків із гендерної рівності, на основі яких розробляємо завдання, що їх плануємо реалізувати до 2020 року», – зазначив Токарський.

Читайте також: Іванна Климпуш-Цинцадзе: Рух до гендерної рівності дає ресурс, якого потребує світова економіка

Юридична спільнота досі ігнорує питання гендерної рівності та захисту прав жінок. Це визнала голова громадської організації «Асоціація жінок-юристок України «ЮрФем» Христина Кіт.

«Мене не розуміли в юридичному середовищі, коли я говорила про законодавство, яке у нас діє в цій сфері. У нас є достатня законодавча база для того, щоб її застосовувати і захищати права людей, у тому числі права жінок, які страждають від дискримінації. Але на жаль, якщо ми візьмемо судову практику, якщо візьмемо питання, які піднімаються на різноманітних юридичних форумах, то це законодавство і ця проблематика не обговорюється», – розповіла адвокатка.

Вона також зауважила, що дуже багато її колег та колежанок запевняють, ніби ніколи не потерпали від дискримінації. Для того, щоб спростувати чи підтвердити це твердження, Асоціація «ЮрФем» провела опитування серед жінок-юристок щодо того, як вони себе почувають у юридичній професії, чи зазнають дискримінації, утисків чи сексуальних домагань. Дослідження проводилося у вересні 2017 року, участь в опитуванні взяли близько 365 жінок, більшість із яких працюють у державних установах, підприємствах, організаціях.

«Виявилося, що 36,5% юристок зазнають сексуальних домагань під час здійснення своєї професійної діяльності. Для мене ця цифра була надзвичайно великою, я не очікувала, що серед юридичної спільноти це має місце. Також більше 50% зазначили, що вони зазнають дискримінації під час здійснення своєї професійної діяльності. У коментарях дуже багато жінок розповіли, що їм все ще потрібно працювати на 120% порівняно з чоловіками для того, щоб довести, що вони можуть бути юристками, брати участь у кримінальних справах, у слідчих діях, представляти своїх клієнтів. На жаль, це має місце, попри те, що вони не поступаються своїми професійними знаннями і досвідом, а часто навіть є набагато вищими від колег-чоловіків, але тим не менше їм все одно перед своїм керівництвом потрібно щось доводити», –   підсумувала Христина Кіт.

Вікторія Кобиляцька, для 50%

Більше публікацій
Більше публікацій Вікторія Кобиляцька
Більше публікацій Статті