Як уникати гендерних стереотипів? Чому стратегічний есенціалізм притаманний жінкам-лідеркам і як на це реагувати? Що таке шведська методика «трьох Р» і чи може вона стати в пригоді просвітницьким кампаніям виборців? Чому важливо надихати і транслювати історії успіху жінок?
Про це йшлося під час презентації посібника «Гендерний аналіз кампаній із просвіти виборців: висновки та рекомендації», який видала Міжнародна фундація виборчих систем (IFES) разом із дослідницькою агенцією Info Sapiens напередодні початку виборчої кампанії.
50% записали ключові рекомендації щодо того, як зробити виборчу кампанію гендерно чутливою.
Як пояснила старша координаторка проєктів IFES Надія Пашкова, дослідження проводилося для того, щоб дослідити найкращі практики з просвіти виборців, які були використані в 2019 році на президентських та парламентських виборах.
«Нас цікавило, наскільки взагалі ця інформація була гендерно чутливою і враховувала способи донесення меседжів до різних цільових аудиторій. Адже ми знаємо, що для того, щоб люди отримали і сприйняли інформацію, дуже важливо розмовляти з ними їхньою мовою, доносити сенси за допомогою тих меседжів, які цим людям близькі й зрозумілі», – наголосила Пашкова.
За її словами, крім глибинних інтерв’ю у дослідженні також використовували рекламні ролики на виборчу тематику. Респондентам та респонденткам пропонували проаналізувати побачене з точки зору сприйняття гендерного контенту.
Як зробити виборчу кампанію більш ефективною і гендерно чутливою?
- Має бути рівна представленість чоловіків і жінок. Щоб не виникало враження, що політика – це суто чоловічий світ
- Геть гендерні стереотипи! (починаючи від меседжів і завершуючи візуалізацією)
- Замість акцентів на проблемах, шукати й просувати історії успіху жінок, щось, що буде надихати («перемога», а не «зрада»)
Як зізнався директор із зв’язків із владою компанії Wooden Horse Strategies Тарас Бик, на перший погляд питання дискримінації за ознакою статі зовсім непомітні, а ставлення до чоловіків і жінок у політиці є нібито рівним.
«Водночас глибший аналіз показав, що насправді є проблеми, зумовлені численними стереотипами. Серед виборців (як серед чоловіків, так і серед жінок) досі зберігається уявлення про політику як про таку собі чоловічу сферу діяльності. Вважається, що чоловіки більше цікавляться політикою, слідкують за політичними подіями, намагаються аналізувати програми кандидатів. Натомість лише одиниці вважали, що жінки й чоловіки цікавляться політикою в рівній мірі. Також жінки нібито більше схильні прислухатися до порад чоловіків щодо електорального вибору», – розповів експерт.
Він процитував низку стереотипних тверджень, які озвучували опитані:
«Що цікаво, що доволі часто такі думки висловлюють самі жінки, і навіть молоді виборці мають таке саме гендерно стереотипне мислення: «жінки схильні дбати про родину, тому вони не балотуються на політичні посади», «чоловіки налаштовані на досягнення успіху в житті, а призначення жінки – вийти заміж», «чоловіки розумні, а жінки – емоційні», – зазначив Бик.
За словами експерта, майже всі опитані зазначали, що стать кандидата або кандидатки не є для них важливою, і вони роблять вибір, керуючись винятково раціональними аргументами. Натомість відповідаючи на запитання про жіночу політичну участь, респонденти й респондентки говорили, що жінкам краще опікуватися соціальними питаннями, такими як культура, освіта, медицина тощо.
«Збільшення кількості жінок у політиці здебільшого оцінювали обережно-позитивно, як данину часу, а не надбання. Найбільш емансипованою групою опитаних є ветеранки АТО. Вони кажуть про свій довід боротьби з упередженістю і гендерними стереотипами і переносять його на політикинь. Що цікаво, роми, як найбільш традиційна група, налаштовані щодо жінок у політиці майже агресивно», – додав Тарас Бик.
Нещодавно IFES Україна випустила інтерсекційне оцінювання політичної та електоральної участі. Там більш детально розповідається, чому жінки, люди з інвалідністю, внутрішньо переміщені особи та представники ЛГБТК-спільноти часто стикаються із дискримінацією та виключенням із політичних процесів. Дослідження пояснює, чому всі, хто ідентифікує себе з більш ніж однією з цих ідентичностей (наприклад, жінки з інвалідністю або молодь із числа ВПО) мають унікальний досвід, котрий часто не враховується при розробці та впровадженні виборчої й політичної діяльності.
Про те, як ефективно проводити кампанії з просвіти виборців, розповіла гендерна експертка, кандидатка соціологічних наук, доцентка кафедри соціології Києво-Могилянської академії Тамара Марценюк. Вона порадила звернути увагу на шведську модель «трьох Р» щодо інтеграції гендерної складової в різні проєкти та дослідження.
«Її суть полягає в тому, що ми аналізуємо наші проєкти чи кампанії за трьома складовими: репрезентація (хто? – кількісні індикатори), ресурси (що? – кількісні та якісні індикатори) та реальності (які умови? – якісні індикатори)», – пояснила Марценюк.
За її словами, перша складова передбачає використання гендерного балансу у комунікації, апелювання до гендерно нейтральних або гендерно чутливих образів чоловіка та жінки, використання гендернопаритетних груп тощо.
«Часто ми апелюємо саме до чоловіків. Але важливо використовувати гендерний баланс у комунікації й пам’ятати, що виборці – це і чоловіки, і жінки», – наголосила експертка.
Друга складова – як і до кого ми звертаємося у своїх повідомленнях. Це про уникання традиційних гендерних стереотипів маскулінності-фемінності, що відображають сформовані в суспільній свідомості норми соціальної поведінки та вимоги до рис і властивостей особистості чоловіків і жінок.
Марценюк пригадала зображення, які поширював офіційний канал МОЗ під час карантину.
«Це була гендерно стереотипна реклама – за жінками закріплена доглядова праця, а за – чоловіками професійність. Хоча після того, як ця історія набула розголосу, з’явилися уже інші, більш відповідні зображення», – пояснила експертка.
Вона також пригадала рекламу партії «Жінки України».
«Це приклад того, як, на жаль, за допомогою стереотипів простіше просувати певні повідомлення. Але цього не повинно бути, якщо ви хочете будувати фахові кампанії з просвіти виборців і долучати жінок і чоловіків до політичного процесу», – наголошує Марценюк.
І додає, що варто звертати увагу не на патріархальні, а на егалітарні (рівномірно розподілені стосовно публічної і приватної сфери) гендерні ролі: чоловіка краще зображувати разом із дітьми, а жінку – як професійно реалізовану особистість.
Третя складова – за яких умов відбувається більш ефективна комунікація. Експертка радить створювати кампанії з просвіти виборців, враховуючи при цьому розмаїття аудиторії та її специфічні потреби. Робити акцент на активному залученні жінок до політики та утвердженні принципів гендерної рівності.
Це можна робити за допомогою поширення надихаючих історій про політикинь, використання жіночих образів для візуалізації державних посад найвищих категорій, залучення жінок у якості експерток для формування громадської думки щодо виборчого процесу, наведення позитивних меседжів, спрямованих на протидію гендерним стереотипам тощо.
Під час обговорення складових гендерно чутливої кампанії не вдалося уникнути розмови про фемінітиви. Так, програмна менеджерка та експертка з гендерних питань та інклюзивності Internews Валентина Кузик звернула увагу, що нерідко жінки самі заперечують структурні проблеми і підтверджують стереотипи: «я все встигаю, просто працюй і все вийде», «не люблю, коли мене називають «боксеркою», бо я боксер»…
У відповідь Тамара Марценюк поділилася своїм досвідом і розповіла про підхід, який вона називає «лагідною фемінітизацією».
«Якщо героїня не проти щоб вжити фемінітив, ми вживаємо. Якщо ж проти – будь ласка, як вона бажає, так її й називаємо. Треба розуміти, що дуже швидко певних змін досягти доволі складно. Що ж стосується жінок, які досягнули успіху в тій чи іншій сфері, але не бачать дискримінації, то це доволі поширена проблема. Тому що ці жінки краще можуть засвоювати чоловічі маскулінні норми, вони не завжди бачать і розуміють ті чи інші бар’єри, не завжди проявляють солідарність, і часто кажуть, мовляв, ось дивіться я змогла, значить інші можуть».
Експертка називає це стратегічним есенціалізмом.
«Дуже цікава стратегія, яку використовують люди з груп, що є більш вразливими. Наприклад, жінки в політиці усвідомлюють, що якщо ти маєш більш привабливий зовнішній вигляд, то більше шансів, що тебе почують. Образ «барбі» й образ «берегині» стереотипно позитивніше сприймається, і жінки цим користуються. Але люди, які бачать і слухають таких жінок, повинні критично їх оцінювати і розуміти, що ця політикиня не так вже й просто досягнула успіху, однак вона не може про це відверто говорити, бо це буде визнанням слабкості», – зазначила Тамара Марценюк.
Про методологію дослідження
Дослідницька агенція Info Sapiens провела 7 фокус-груп із такими цільовими аудиторіями: молоді виборці (16-24 роки), люди старшого віку 60+, внутрішньо переміщені особи (ВПО), виборці з тимчасово окупованих територій, ветерани АТО, люди з інвалідністю та представники етнічних груп. Також проводилися 14 глибинних інтерв’ю: з українцями, які живуть за кордоном та з виборцями, які проживають на тимчасово окупованих територіях. До дослідження залучено жінок та чоловіків у рівній кількості. Об’єктом особливої уваги були ролики які використовувалися в рамках просвітницьких кампаній на виборах 2019 року та аналіз сприйняття гендерного контенту респондентами.
Вікторія Кобиляцька, 50%
Зображення: yourvotematters.eu
