За ініціативи Комітету Європарламенту з прав жінок і гендерної рівності (Committee on Women’s Rights and Gender Equality) в останній тиждень жовтня у Європарламенті вперше пройшов Тиждень гендерної рівності. Ця подія була приурочена до 25-ї річниці підписання Пекінської декларації та Плану дій.
У заходах у межах Тижня гендерної рівності взяли участь майже всі комітети Європарламенту. Одним із ключових заходів була пресконференція з результатами дослідження Індексу гендерної рівності в країнах Європейського Союзу 2020, який провів Європейський інститут гендерної рівності (EIGE).
Індекс гендерної рівності оцінює країни ЄС за 7 показниками: робота (залучення, умови праці) (1); представництво жінок і чоловіків у владі (політика, економіка) (2); рівні можливості у доступі до знань (3); гроші (економіка та фінансові ресурси) (4); час на доглядову працю та суспільну діяльність (5), здоров’я (доступ до системи охорони здоров’я, здоровий спосіб життя тощо) (6), насильство (7). Важливо, що Європейський інститут гендерної рівності зібрав кілька показників, які відображають рівень насильства щодо жінок, але не включив ці дані до основного індексу, бо за цими показниками складно порівнювати країни, адже все залежить від рівня готовності суспільства повідомляти про такі випадки.
За результатами дослідження, глобальний показник Індексу гендерної рівності в країнах ЄС наразі становить 67.9 балів зі 100 можливих. Європейський Інститут гендерної рівності підрахував, що ЄС знадобиться як мінімум 60 років, щоб досягти гендерної рівності, але за умови, якщо прогрес не сповільниться і відбуватиметься такими темпами як зараз. А темпи насправді не дуже швидкі – у 2015-му індекс становив 65.0 балів, а рік тому – 67.4.
Перші місця продовжують посідати Швеція (83.8), Данія (77.4) та Франція (75.1). Найкращий прогрес продемонстрували Італія (63.5), Люксембург (70.3) та Мальта (63.4), кожна з цих країн набрала близько 10 балів за останні 10 років (з 2010 року).
А ось на останніх місцях у рейтингу опинилися Греція (52.2), Угорщина (53.0), Румунія (54.4), Польща (55.8) та Словаччина (55.5), які помітно відстають від решти країн ЄС.
Найкращі показники в Євросоюзі: 1) здоров’я (доступ до системи охорони здоров’я, здоровий спосіб життя) (88.0) та 2) робота (залучення на ринку праці) (81.5) — за цими показниками ЄС набрав понад 80 балів.
Жінки і влада
Найдовший шлях у країнах ЄС залишається пройти до досягнення гендерної рівності у владі – нині цей показник в ЄС – 53,5 зі 100 можливих. Підпункт показника «влада», а саме залучення жінок і чоловіків у політиці, оцінюється у 56.9 балів, а ось показник представництва жінок в управлінні в економічній сфері – лише 46.8.
На рівні установ ЄС зросло представництво жінок на керівних посадах. У липні 2019 року Урсула фон дер Ляєн очолила Європейську комісію, ставши першою жінкою на цій посаді. А Крістін Лагард стала першою жінкою, яка очолила Європейський центральний банк. Із 705 депутатів Європарламенту 41% – жінки.
Якщо говорити про окремі країни ЄС, то тут теж лідирує Швеція, де гендерна рівність у політиці практично досягнута з показником 94.9 ( на міністерських посадах 51.8% жінок, у парламенті 46.4%, а у місцевих радах 47.8%) . Далі йдуть Фінляндія (83.9), Франція (83.1). На останньому місці – Угорщина з показником 17.8[3] , де в парламенті лише 11.3% жінок, на міністерських посадах – 4.9%, у місцевих радах – 12.1%.
Відсутність жінок в уряді Литви минулого року призвела до того, що країна за рік опустилася з 19 на 23 місце за показником залучення жінок у владі.
Найбільший прогрес спостерігається в економіці, значною мірою завдяки збільшенню жінок в управліннях найбільших компаній та в радах директорів центробанків. У Бельгії, Данії, Німеччині, Італії, Нідерландах, Фінляндії та Швеції в радах директорів компаній майже третину становлять жінки. Франція – єдина країна, де жінок в радах директорів понад 40% (42% в радах директорів найбільших компаній та 45.5% в раді директорів центробанку). Хоча ці країни допомагають збільшити середній показник, темпи змін незабаром сповільняться, якщо інші країни не почнуть наздоганяти.
Експертна оцінка
Директорка Європейського інституту гендерної рівності Карлен Шилі (Carlien Scheele) наголосила, що в ЄС з року в рік спостерігається невеликий, але стабільний прогрес, втім, цього року пандемія коронавірусу може суттєво призупинити поступ у напрямку досягнення гендерної рівності. Вона наголосила, що політикам потрібно використовувати результати дослідження Індексу гендерної рівності для розробки інклюзивних рішень, що сприятимуть досягненню гендерної рівності в суспільстві як під час пандемії, так і після.
Єврокомісарка з питань рівності Гелена Даллі (Helena Dalli) зауважила, що Індекс гендерної рівності є ключовим інструментом для досягнення рівності в усіх сферах життя європейців, оскільки він відстежує зміни і поступ у цьому напрямку. Крім того, вона зауважила, що оскільки вплив диджиталізації зростає, потрібно забезпечити залучення жінок і дівчат у цьому секторі. Також вона нагадала, що Стратегія гендерної рівності Європейського Союзу, яка була прийнята на початку цього року, визначає ключові напрямки дії на наступні 5 років для активізації роботи, спрямованої на досягнення рівності.
Сегрегація та майбутній ринок праці
Однією з головних перешкод на шляху до гендерної рівності є сегрегація (розділення) жінок та чоловіків в освіті та у сферах зайнятості, тобто концентрація жінок чи чоловіків у певних освітніх сферах чи професіях. Незважаючи на зусилля, спрямовані на вирішення цього питання, наприклад, створення ініціатив з заохочення жінок до вивчення природничих, технічних дисциплін та інформаційно-комунікаційних технологій, сегрегація лише збільшується у порівнянні з 2010 роком. В ЄС лише два з десяти робочих місць в галузі ІТ обіймають жінки. Водночас у сфері догляду бракує чоловіків. Вони складають лише 15% працівників сестринських служб, акушерських та доглядових посад в медичних закладах.
Цьогорічне дослідження приділяє особливу увагу впливу диджиталізації на жінок та чоловіків. Жінки стикаються з дещо вищим ризиком бути заміненими роботами, також вони недостатньо представлені у галузі розробки штучного інтелекту, цифрових стартапів та високотехнологічних продуктів. Цікаво, що збільшення ринку праці через інтернет-платформи відтворює традиційну гендерну нерівність, таку як гендерний розрив в оплаті праці та гендерна сегрегація. Наприклад, чоловіки частіше працюють у розробці програмного забезпечення або доставці їжі, тоді як жінки більше працюють в інтернеті в галузі перекладу чи надання побутових послуг.
За показником витраченого часу на обслуговуючу працю можна відслідкувати, що жінки все ще виконують левову частку неоплачуваної роботи вдома, наприклад, приготування їжі, прибирання, догляду за дітьми та літніми родичами.
В Європейському інституті гендерної рівності зазначають, що виконання цих обов’язків вилучає 7.7 мільйонів європейських жінок з ринку праці і відповідно 450 000 чоловіків. Наприклад, у Болгарії 73% жінок щодня готують або виконують домашні обов’язки, порівняно з лише 13% чоловіків. Для порівняння: у Швеції такі обов’язки щоденно виконують 84% жінок та 56% чоловіків.
Наталія Жачек, 50%