«Війна вплинула на депутатську роботу кардинально. Найбільш відчутними зміни були перші півроку: я тільки тим і займалася, що давала інтерв’ю закордонним медіа. Інколи було до 30 інтерв’ю на день. Це був мій фокус роботи. Ми всі почали розбиратися у типах зброї, навчилися пояснювати закордонним партнерам, яка зброя потрібна Україні», — говорить народна депутатка Інна Совсун.
У розмові зі Всеукраїнською ініціативою «Активна громада» політикиня зауважила, що робота депутатів та депутаток нині поступово приходить в норму: від реагування на поточні виклики, які виникали в умовах воєнного стану, до своєї роботи — розробки та ухвалення законів. І хоч нині багато хто акцентує увагу на майбутньому відновленні, варто також не забувати, що можна і треба робити вже зараз.
Далі — пряма мова.
Питання прозорості витрачання коштів важливе не тільки нам, а й нашим партнерам
Я думаю, що нам не треба сприймати перемогу, як щось таке, що станеться через місяць-два, і що це буде просто та швидко. Треба бути свідомими того, яка ситуація на фронті.
Тож перше, що треба робити сьогодні, — це дивитися, чи ми кожним своїм рішенням та дією наближаємо перемогу і дбати про тих, хто за нас воює. А всі ці історії про закупівлі барабанів для укриттів, побудови транспортних розв’язок чи укладання плитки — не наближають нас до перемоги.
Друге, що можна робити вже зараз і що не відволікає нас від війни, – це розбудова і прокачування антикорупційної інфраструктури. Це треба зараз робити, не чекати перемоги. Крадіжка у державних компаніях — це недокуплені дрони для наших військових. Питання прозорості витрачання коштів важливе не тільки нам, а й нашим партнерам.
Спілкуючись із західними партнерами, які будуть максимально долучені до нашої відбудови, можу сказати, що їх дуже турбує непрозорість ухвалення рішень. Вони постійно запитують: «Що у вас по корупції?!» Інколи навіть звучать пропозиції, аби ми ухвалили окремий закон, щоб посилити відповідальність за розкрадання коштів від міжнародних організацій.
Читайте також: Щоб гендерний підхід не залишився на папері: розмова про пріоритети відновлення України
Тож зараз важливо готувати неурядовий сектор, громадські організації, які працюють на рівні громад, особливо тих, які найбільше постраждали від війни. Ці ГО повинні у майбутньому слідкувати на місцях за використанням грошей. До цього треба готуватися вже зараз.
Третє, що варто робити вже, — надавати громадському розголосу випадки нераціонального витрачання коштів. Але не концентруватися тільки на соцмережах. Варто звертатися письмово, просити роз’яснення. Треба лишати письмовий слід. Якщо на звернення громадян не відповідають, то можна знайти притомного депутата чи депутатку у вашій громаді та подати депутатський запит на ті органи влади, які змушені будуть відповісти.
Якщо ви бачите несправедливість, дивні закупівлі, то варто робити хоч щось, а не просто обурюватись.
Будувати міста з нуля — це красива ідея. Але відбудовані вулиці та будинки не гарантують робочих місць
Якщо говорити про відновлення після перемоги, мені здається, у нас має залишатися в пріоритеті армія, і вона має бути сильною, забезпеченою, технологічною, щоб знову не допустити війни.
Звісно, зараз говорити про дуже конкретний план відновлення України тяжко, бо війна не закінчилася. А значить, руйнування можуть бути будь-де. Тим часом у країни вже є план, який презентували у Лондоні для наших партнерів. До слова — партнери були не вражені, бо план не дуже реалістичний.
Читайте також: Катерина Левченко: Неможливо відновити Україну, не врахувавши принцип гендерної рівності та інклюзії
Також ми не знаємо, що відбудовувати. Наприклад, є маленькі громади поруч із лінією бойових дій, де зруйнована школа. Чи потрібно її відбудовувати? Туди повернуться люди з маленькими дітьми?
Також зараз багато говорять, що будуть будувати міста з нуля. Це красива ідея. Але відбудовані вулиці та будинки не гарантують робочих місць. Нема роботи – люди не поїдуть у нові красиві міста. До того ж, треба враховувати безпековий момент. Чи повернуться люди назад у свої громади? Мої знайомі із Харкова кажуть, шо відбувати все – це класно, але Росія все одно буде за 40 км. Тож не планують повертатися назад, а шукають нові можливості в інших областях.
Точні плани можуть з’їсти величезну кількість грошей, але потім ці з нуля побудовані міста будуть порожніми.
Зараз потрібно відбудовувати енергетику та забезпечити першочергові потреби постраждалих від війни.
Перемога може стати шансом побудувати нову країну
Я би більше говорила про принципи. Про те, на що варто звертати увагу. Наприклад, мені здається, просто зараз потрібно займатися тим, що необхідне для життєдіяльності країни. Перше – це відбудова енергетики, друге – забезпечення потреб тих, хто втратив житло, в кого загинули близькі люди. Перше ж, що потрібно буде зробити після перемоги – запустити економіку.
Нещодавно я прочитала книжку про те, як працював план Маршалла, бо багато хто порівнює нашу відбудову із тим, як це вже було. План Маршалла був побудований на тому, аби інвестувати у відновлення економіки. Бо якщо відновлюється економіка, то люди влаштовуються на роботу, отримують можливість жити. І це правильніші витрати, бо це вже не просто витрати, а інвестиції. Мене лякає, що можуть бути інші пріоритети. Бо має бути запуск економіки, адже будь-яка допомога швидко закінчиться, якщо її витрачати.
Перемога може стати шансом побудувати нову країну. Не в сенсі нових розв’язок, а з новими правилами, які можна запроваджувати вже зараз. Наша перемога — це в тому числі писати, якщо вам не подобається закупівля барабанів.
Глибина змін залежить від вашої активності, а не від того, що хтось згори щось вирішив. Від кожного і кожної з нас залежить, якою буде країна сьогодні, завтра і через 10 років. Я дуже хочу вірити, що заплативши таку високу ціну за перемогу, ми докладемо стільки ж зусиль, щоб побудувати іншу країну.
Олена Андрушко
