Хартію рівності жінок і чоловіків у житті місцевих громад започаткувала Рада європейських муніципалітетів та регіонів (CEMR) за підтримки Європейського Союзу. Її мета – розробити портрет міста, в якому ґендерна рівність була б повністю досягнута.
Першою в Україні Хартію прийняли у Вінниці у 2017 році. Ми в Житомирі були другими – влітку 2018 року.
Я, натхненна Світланою Ходаковою та її ГО «Відкрите суспільство», що діє у Вінниці, виступила ініціаторкою створення депутатської групи «Рівні можливості» у Житомирській міській раді та просуванням прийняття хартії в Житомирі, а після почали агітувати інші міста, такі як Ірпінь, Мелітополь, Ужгород, Харків, Луцьк, Кропивницький та інші.
Хартія являє собою документ зі вступу та преамбули, а також 30 статей про політичне представництво, форми дискримінації та зневаги, освіту та неперервне навчання, охорону здоров’я, соціальну допомогу, піклування про дітей, культуру, спорт і відпочинок, безпеку тощо.
Документ є абсолютно декларативними, як і більшість документів у цій царині. Проте для мене, Хартія – це ще й потужна заява про наші цінності.
Органи місцевого самоврядування, що долучаються до її підписання, публічно визнають, що не бояться рівності, що це є основа буття в місцевій громаді. Адже там, де йдеться про людей, там ідеться і про гендер, бо усі ми так чи інакше чоловіки та жінки, хлопчики та дівчата, люди зі своїми потребами.
В Житомирі Хартію приймали порівняно нескладно, без явного опору. Наша депутатська група пропрацювала ідеї та винесла проект рішення на сесію.
Зате в процесі обговорення документу на депкомісіях були деякі пікантні моменти: одна з депутаток заявила, що вона не хоче рівності, і чоловіки, на її думку, мають бути лідерами родин та громад.
Проте Хартія аж ніяк не дискримінує чоловіків. Хартія не говорить, що жінки та чоловіки є однакові чи хтось є кращим або гіршим, а наполягає лише на тому , що принципи організації життя в місцевих громадах, розробка публічних стратегії та презентація в політиці має відбуватися за принципами рівності та поваги до обох статей.
Хартія – це у будь-якому разі привід замислитися, щоби це могло дати громадам – зміну стереотипних звичок, певну нову якість суспільних стосунків та громадського життя, а відтак – до яких економічних наслідків це могло б призвести.
Наприклад, за словами віце-прем’єр-міністерки Іванни Климпуш-Цинцадзе, за умови задіяння наповну рівних можливостей, ВВП в Україні виросте мінімум на 5 % від ВВП США та Японії. Уявіть, які це гроші і які грандіозні суспільні зміни.
Вивчивши досвід близько ста європейських міст та громад в одинадцяти галузях, CEMR підготувала практичний інструмент для місцевих і регіональних управлінь щодо того, як вони можуть досягати рівності у своїх громадах, і опублікувала на своєму сайті Observervatory навіть індикатори та приклади плану дій.
CEMR дає підписантам два роки на підготовку до практичних кроків. Перед нашими місцевими радами стануть серйозні завдання: аналіз гендерних портретів міста у всіх галузях та внесення змін до усіх програм розвитку, які б враховували гендерний компонент.
Наші житомирські експертки в рамках пілотних проектів, наприклад, вже виявили, що до 12 років дівчата переважають у позашкільних танцювальних закладах освіти. А після 12 років – хлопчики. Чи варто вплинуть ці показники на програму розвитку Житомира? Певно, що так.
Далі: спортивні нормативи в позашкільній освіті для хлопців та дівчат різні. Чому? Адже для того, аби стати новим крутим поліціянтом чи поліціянткою – нормативи для всіх однакові. Отже, вимагаючи від дівчата меншого, ми таким чином їх дискримінуємо у майбутньому виборі професії.
Таких прикладів сотні у кожній сфері розвитку міста, тому розробку кроків для Житомира ми почнемо з комплексного аналізу всіх галузей, щоб формувати міські програми, не просто копіюючи їх з попередніх років, а за реальною потребою.
Ірина Ярмоленко, депутатка Житомирської міської ради, для 50%
