«Мабуть, у ці дні вона балотувалася б до Верховної Ради, вела б кампанію, «запалювала» б друзів. Бо знала, що саме треба змінювати, хотіла змінювати і вже була вирішила переїжджати до Києва, щоб лупати головну скалу. І ми б голосували за список із Катею, бо Гандзюк була б не просто його зіркою, а двигуном. Напевне, якби Катя вижила й боролася далі, політичний ландшафт мав би трохи інакший вигляд. Надії було б більше. Трешу менше… Катерина Гандзюк була реально крутою — політтехнологом, громадським діячем, організатором, другом. Вона давно переросла Херсон і цілком могла стати публічним лідером всеукраїнського рівня», — вважає журналіст Дмитро Лиховій.
Рік тому, 31 липня, близько 8:30 невідомий зловмисник облив сульфатною кислотою громадську активістку Катерину Гандзюк. Напад стався у Херсоні біля будинку, де вона мешкала. Після цього жінка опинилася у реанімації обласної лікарні з опіками понад 40% тіла. Її намагалися врятувати впродовж 96 днів, зробили понад десять складних операцій, однак 4 листопада 2018 року Катерина померла.
Ким вона була і ким стала для українців після своєї смерті? Чому замовники вбивства досі не покарані, а вироки виконавцям викликають багато питань? І чому розкриття цієї справи є надважливим для українського суспільства?
«У політиці нема дрібниць»
«…коли депутати поводилися як жадібні цинічні чудовиська, все, що мені хотілося там робити, — це палити шини і колоти всіх вилами (особливо ту частину залу, де сиділи регіонали). Щодо деяких комісій у мене взагалі була дуже інтимна фантазія про я, вони і асфальтовий каток. Сотню разів уявляла собі цей момент. Так як хороші дівчатка репетирують весільні клятви, а розумні — нобелівські промови, я, вдарена на всю голову політикою дівчинка, репетирувала те, що скажу замість присяги в Херсонській міській раді. Моя уявна промова завжди була сповнена різних барвистих епітетів і жорстоких метафор, але суть зводилася завжди до одного: «Горіть у пеклі, жадібні тварюки!». Далі я мала піти і повернутися із коктейлем імені одного чувака на букву М. Але так склалося, що коктейлі й усе інше прийшло до сесійної зали раніше, абсолютно змінилася політична ситуація, а містом почала керувати людина, яку я знаю і дуже поважаю багато років. Тепер, коли ми все сказали старій владі, це було б просто боягузтвом — відмовлятися від відповідальності за майбутню роботу нової влади. Тож політики вкрали не тільки шматочок щастя у дітей, але й мій особистий момент гніву й люті. Тепер я теж слуга народу і обіцяю всім, що тролінг у мережі їм віднині буде здаватися солодкою казкою. Тролінг виходить у реальний світ. Хто хоче разом зі мною витрачати на це кращі роки життя — кличу, запрошую й прошу допомоги».
Цей допис Катерина Гандзюк опублікувала в травні 2014 року, коли склала присягу депутатки міської ради в Херсоні. Вона також встигла попрацювати депутаткою обласної ради, була виконувачкою обов’язків керуючої справами виконавчого комітету Херсонської міської ради, радницею міського голови, національною волонтеркою ООН, аспіранткою Національної академії державного управління при Президентові України, координаторкою Центру політичних студій та аналітики в Херсонській області, опікувалася вимушеними переселенцями, писала про незаконне вивезення спаленої деревини з Олешківського лісу, волонтерила.
А ще постійно перешкоджала проросійським силам у регіоні. «У політиці нема дрібниць. Усе колись починається з умовного Миколаєва, а далі оп! І ти живеш уже у Волгограді чи Омську», — була переконана Гандзюк.
Вона викривала місцевих правоохоронців, які часом відверто підтримували сеператистські рухи, корумпованих політиків, критикувала представників влади й жорстко реагувала на будь-які проросійські прояви.
«Я обов’язково розповім колись, як вона не дала качнуть ХНР у 2017. Мало хто знає, по краю якої прірви ми пройшлись, але я там була і бачила все на власні очі», — згадує журналістка Ольга Худецька.
А блогер Антон Ходза наголошує, що усі, хто особисто були знайомі з Катериною, знали: «поки в Херсоні є Катя, там буде Україна»:
«Майдан, війна, інформаційна безпека… Всюди Катя зробила свій внесок. Про якісь речі не знав ніхто, про якісь знало обмежене коло осіб, про щось знав весь Херсон. Катя була дуже сильною фігурою. І дуже незручною. Бо з нею не можна було домовитись і купити її. Катя стала своєрідним П’ятим елементом, поєднавши людей різних сфер та інтересів в один рух, вимога якого одна — справедливість. Поки її не буде, не буде спокою і нам».
«Навчилася користуватися і навіть зловживати стереотипом, що жінки слабші за чоловіків»
Коли дружина тодішнього секретаря РНБО Ганна Турчинова розкритикувала гендерну ідеологію, бо вона нібито руйнує родину і є загрозою традиційним цінностям, і ще зробила низку а-ля «викривальних» заяв, Гандзюк відреагувала дуже показовим саркастичним постом.
«У процесі еволюції політичних поглядів я вирішила, що я байдужа до феміністок, мені подобається традиційна роль жінки у суспільстві, я навчилася користуватися і навіть зловживати стереотипом, що жінки слабші за чоловіків. Постійно це роблю.
Я вважаю, що існує жіноча і чоловіча роботи, при цьому працюю якраз на чоловічій, де жінки постійно щось собі там виборюють і навіть запроваджують квоти. Думаю, що існує дискримінація жінок, але вона у списку моїх важливих проблем під № 1487.
І от як женщіна традиційних, в дечому печерних поглядів, я вважаю, що Ганна Турчинова, декан університету Драгоманова, карколомну кар‘єру і непересічну особистість якої сприймають суто через призму її мужа, усвідомлюючи свою приналежність до адептів традиційних цінностей, як бліде відображення свого кривавого і мужнього чоловіка-воїна, могла б і просто заткнутись і геть нічого не говорити, як і належить нормальній жінці в типовій українській родині. Ти диви, щось коментувала там вона», — написала Гандзюк.
Гортаючи її сторінку в Фейсбуку, можна побачити, що вона взагалі багато й влучно жартувала з усього, що відбувалося, часто вживала міцне слівце, була безкомпромісною і прямою людиною.
Після смерті Катерини друзі й однодумці запустили низку флешмобів, щоб ушанувати її пам’ять. Один із них — зображення сердечок під постами Гандзюк. Ці яскраві червоні ланцюжки зараз вигулькують з-під кожного посту.
Кажуть, що декого Фейсбук уже навіть устиг забанити за велику кількість «сердечок».
«Готуватися до можливих нападів потрібно всім»
Коли 15 липня 2018 року один із телеканалів показав сюжет про те, що в Україні шаленими темпами зростає кількість нападів на громадських активістів, Гандзюк подякувала журналістам за роботу й зазначила, що йдеться насправді про «реванш, який не просто може нас чекати в майбутньому, а вже відбувається».
«Реванш промосковського сепаратизму може мати дві форми: військову та політичну. У разі можливої окупації півночі та півдня саме активісти — це можливі організатори проукраїнського підпілля. Невідомо, чи буде пряме військове вторгнення, але зачистити південь та схід України від проукраїнських активістів дуже вигідно саме зараз, перед початком виборчої кампанії. Зачистка, яка побічно вигідна місцевим смотрящім, може координуватися з єдиного центру — того, що на Красній площі під рубіновими зірками. А це значить, що готуватись до можливих нападів потрібно всім», — написала Гандзюк на своїй сторінці в Фейсбуку якраз незадовго перед тим, як відбувся напад на неї.
Після 31 липня реакція громадянського суспільства була блискавичною. Усвідомлення того, що стався жорстокий і зухвалий злочин, а поліція не надто активно шукає нападників, зробило свою справу. Так була започаткована всеукраїнська акція «Хто замовив Катю Гандзюк?» із вимогою негайно притягнути до відповідальності виконавців та замовників злочину.
Активісти, які об’єдналися довкола цієї ініціативи, вважають причетними до вбивства Гандзюк відразу кількох херсонських топ-посадовців, серед яких екс-голова ОДА Андрій Гордєєв і його заступник Євген Рищук, голова Херсонської облради Владислав Мангер та Ігор Павловський, екс-помічник народного депутата Миколи Паламарчука, БПП.
Завдяки активістам до масштабних акцій «Україна питає: Хто замовив Катю Гандзюк?» приєдналися понад сорок міст в Україні, а також за кордоном. Про справу Гандзюк знають у світі й стежать за розслідуванням.
У квітні Посольство США посмертно нагородило Катерину Гандзюк міжнародною відзнакою «Жінка відваги» за невтомні зусилля по боротьбі з корупцією та захистом свободи й демократії в Україні.
Цю премію вручають найсміливішим жінкам світу. Нагороду отримував батько Катерини – Віктор Гандзюк. Він дуже тяжко переживає втрату доньки. Чоловік постійно вимагає покарати всіх винних у вбивстві. І час від часу лишає в мережі болючі пости під хештегом #невиходитьжитибезкаті:
«Знаю, вона віддала своє життя за майбутнє України. Вона мріяла жити в правовій демократичній державі. Про неї говорять у світі. Її відзначають, нагороджують, пам‘ятають. Кажуть, її ім‘я ввійде в підручники історії. Не тішить. Каті немає і ніколи не буде», — написав Віктор Гандзюк у відкритому листі до президента Володимира Зеленського.Аннеґрет Крамп-Карренбауер склала присягу міністерки оборони Німеччини
«Вироки, як за крадіжку велосипеда»
Громадський діяч Сергій Стерненко переконаний, що історія вбивства Гандзюк — «це про те, як вбивають наше майбутнє».
«Безкарно та цілеспрямовано знищують можливості творити позитивні зміни. Зміни, яких так прагнула Катя. Зміни, за які її вбили. Зміни, яких ми зобов‘язані добиватись, бо саме це і буде кращим пам‘ятником для неї. Заради того, щоб таке більше не повторилось. Щоб в Україні не могли безкарно вбивати людей на замовлення. Щоб не могли нищити наше майбутнє, котрим, поза сумнівом, і була #нашаКатя», — вважає Стерненко. Він та інші друзі й соратники Катерини пильно стежать за справою про вбивство, ведуть власне розслідування і вказують на всі спроби правоохоронців саботувати хід слідства.
Проте втішного мало. 18 липня набув чинності вирок виконавцям убивства Гандзюк. Мова йде про п’ятьох учасників АТО, які воювали на Сході України у складі 5-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу. Вони зізналися у скоєному.
6 червня в Покровському районному суді Дніпропетровської області зловмисникам оголосили вирок.
Організатор групи виконавців Сергій Торбін відбуде покарання у вигляді позбавлення волі строком 6 років і 6 місяців. Безпосередній виконавець Микита Грабчук проведе за ґратами 6 років. Їхні поплічники Володимир Васянович та В’ячеслав Вишневський засуджені до 4 років позбавлення волі. Ще один поплічник — Віктор Горбунов — до 3 років в’язниці.
Тим часом ймовірні замовники нападу на Гандзюк досі перебувають на волі. Справу щодо підозрюваного в організації злочину голови Херсонської облради Владислава Мангера виділили в окреме провадження. Так само були виділені провадження щодо підозрюваного в пособництві Мангеру Олексія Левіна (він нині переховується від слідства за кордоном) та підозрюваного в приховуванні злочину Ігоря Павловського.
«Які ж результати? Підписано принизливі угоди з виконавцями, угоди з примусу, бо немає доказів. Місцева поліція їх не збирала, а ті, що зібрала — знищила. В поліції ніхто не покараний. Навпаки – генеральські зірки на погонах. На забаганку прокурорів безпідставно змінено статті звинувачення, бо прокурорам так простіше, вигідніше. Виконавці отримали смішні вироки, як за крадіжку велосипеда. Організатор за кордоном, та ще не в міжнародному розшуку. Замовники на волі, один керує областю, інші, кажуть, збираються в парламент. Що далі? Прокуратура посилає в СБУ. СБУ киває на прокуратуру. Ніби бракує фактів, чи повноважень. Та ні. Як завжди в нашому суспільстві бракує політичної волі. Всі чекають на думку президента», — написав Віктор Гандзюк у листі до Зеленського.
Згодом відбулася зустріч із президентом, яку батько Катерини назвав «обнадійливою»:
«У попереднього президента бракувало політичної волі. Після зустрічі з новим президентом думаю, що йому у цьому напрямку політичної волі не бракує», — заявив Віктор Гандзюк, зустрівшись із Зеленським.
«Він фейково вмирав, а Катя реально вмерла»
Правозахисниця Олександра Матвійчук наголошує на важливості розслідування вбивства Гандзюк.
«Це справжній тест для вищого керівництва держави на спроможність побудувати такі правила гри, коли правоохоронці та суд будуть відповідати на запит суспільства на справедливість. Я дуже сподіваюся, що цей тест вони пройдуть. Тоді ця справа стане потужним сигналом для місцевих феодальчиків, що вони більше не є недоторканні. І врятує життя іншим людям, які в регіонах кидають виклик корумпованій системі», — переконана Матвійчук.
Справа Гандзюк є яскравим прикладом того, що в Україні корумповані чиновники та інші злочинці від влади (і не лише від влади), на жаль, не бояться українських законів, а також прокуратур та судів, які нібито цими законами оперують. Натомість їм доводиться реально боятися активістів, які беруть справу під громадський контроль і дбають про максимальний розголос.
Так, ініціативна група «Хто замовив Катю Гандзюк?», яка є потужним рушієм у справі, нещодавно нагадала про те, що одного з підозрюваних – Ігоря Павловського, відпустили під домашній арешт нібито через «жахливий стан здоров’я». І з цієї ж причини він влітку вже двічі ухилився від допиту в суді. Проте це не завадило йому днями відвідати футбольний матч в Одесі.
«Ігорю було дуже погано в СІЗО — він не стояв на ногах, постійно падав і просто вмирав. Так нам брехали в СБУ. Так нам брехали в ГПУ. Так нам брехали адвокати Павловського. Бо «передсмертний стан здоров’я» ви бачите на фото. В Ігоря насправді все добре. СБУ, ГПУ та адвокати Павловського брехали про стан здоров’я вбивці, щоб вивезти його з СІЗО додому. Щоб він жив нормальним життям, пив водочку і їздив на футбол, коли захочеться. Він живе, а Катя не живе. Він дивиться гру «Шахтаря» та «Динамо», а Катя не дивиться. Він фейково вмирав, а Катя реально вмерла», — йдеться у повідомленні.
Згодом у Генеральній прокуратурі пояснили, в чому справа.
Речник ГПУ Андрій Лисенко заявив, що термін запобіжного заходу Ігорю Павловському уже завершився. Він також зазначив, що прокурори не подавали клопотання про продовження дії запобіжного заходу через стан здоров’я фігуранта справи. Мовляв, нічого дивного, що Павловський відвідав матч.
Ще один прикрий факт — 24 липня стало відомо, що прокуратура зупинила досудове слідство щодо Владислава Мангера та Олексія Левіна. Причому, провадження зупинили, не продовживши перед цим строки досудового розслідування, які вже добігають до завершення. Як пояснили активісти, строк слідства закінчується 3 серпня, бо слідчі і прокурори його порахували, взявши за точку старту строків слідства оголошення підозри Миколі Новікову (він був першим, кого затримали в справі нападу, однак згодом з’ясувалося, що Новіков на момент скоєння злочину перебував на відпочинку на морі — ред.).
«Строк слідства не може бути довший за 12 місяців з оголошення першої підозри у провадженні. У провадженні по Мангеру і Левіну перша підозра була оголошена Левіну 4 грудня 2018. Це означає, що строк слідства у цій справі мав би завершуватись 4 грудня 2019. Але слідчі за погодженням прокурорів відраховують першу підозру у цьому провадженні від «стрілочника» Новікова. Підозру йому оголосило 3 серпня 2018 поліцейське слідство. Пізніше цю підозру було скасовано, оскільки журналісти довели його алібі. Саме від підозри Новікову, як першому «виконавцю» (яким він ніколи не був) помилково відраховують старт строків слідства. Але це нонсенс, бо і Новіков, і інші виконавці фігурували в іншому провадженні. З квітня 2019 Мангер та Левін розслідуються в окремому від виконавців провадженні і строк має відраховуватись від їх підозр, а не від чужих підозр в іншому провадженні. Максимальний строк розслідування у «фактових» справах (це ті, де є подія злочину, але немає офіційних підозрюваних) — 18 місяців. Це означає, що часу на пред’явлення підозри і збору доказів щодо решти замовників — обмаль!», — наголошують активісти, зазначаючи, що таким чином Мангер і Левін можуть назавжди уникнути відповідальності просто через технічне завершення строків слідства.
Вікторія Кобиляцька, 50%
