Куди звертатися постраждалим від сексуального насильства — поради адвокатки

Постраждалі від сексуального насильства під час війни мають право отримувати різні види допомоги залежно від своїх потреб. Це медична допомога, психологічна, фінансова чи юридична.

В умовах повномасштабної війни численні правові центри й організації надають безоплатні консультації, збирають докази, оформлюють заяви до правоохоронних органів, забезпечують послуги адвокатів(-ок) і супроводжують постраждалих від СНПК на всіх етапах справи. Крім того, чимало з них організовують інформаційні кампанії, де пояснюють, що таке сексуальне насильство, які його прояви і які права закріплені за постраждалими, коли вони хочуть розповісти про пережите й розслідувати справу.

Видання Wonderzine поговорило з адвокаткою Мартою Змислою, координаторкою лінії правової допомоги «ЮрФем: підтримка», про юридичний бік захисту потерпілих від сексуального насильства, які права жінок є основними в роботі з постраждалими, як працює лінія правової допомоги та куди ще можна звернутися, якщо людина постраждала від сексуального насильства або стала його свідком.

Статистика постраждалих від сексуального насильства під час війни

Офісом Генерального прокурора офіційно зафіксовано 210 випадків сексуального насильства під час війни. Що стосується статистики, наприклад, на лінії правової допомоги «ЮрФем: підтримка», яка надає адвокатський супровід постраждалим, то ми маємо 7 справ на супроводі. Те, що зараз ідентифіковано, — це дуже мала кількість від того, що насправді сталося й відбувається. Імовірно, що постраждалі не повідомляють про пережите насильство через різні чинники, зокрема психологічні, чи стигматизацію.

Яку юридичну допомогу надають постраждалим

У квітні 2022 року ГО «ЮрФем» створила лінію правової допомоги «ЮрФем: підтримка», яка надає безоплатну правову допомогу. У нас є номер гарячої лінії, на який ми щоденно приймаємо телефонні дзвінки. Крім того, є можливість залишити повідомлення в телеграмі чи вайбері, якщо людині зручніше описати свою ситуацію в текстовому форматі або залишити заявку на сайтах через відповідну вкладку. Людина може коротко описати суть проблеми й вказати зручний спосіб зворотного зв’язку з нею, а фахівці (-чині), відповідно, сконтактують або в електронному вигляді, або в телефонному режимі.

Якщо говорити про сексуальне насильство, то постраждалі переважно не звертаються самостійно на лінію допомоги, тобто не телефонують і не говорять, що вони постраждалі й потребують юридичної підтримки. Є декілька таких справ, але це не поширений випадок. Здебільшого звернення відбувається через перенаправлення, коли постраждалим надають медичну, психологічну чи будь-яку іншу допомогу й опісля скеровують до адвоката, юриста. Як на мене, такий механізм більше відповідає інтересам постраждалих, оскільки знайти необхідний контакт, набрати за номером, домовитися про консультацію – це подолання внутрішніх психологічних бар’єрів. А так людина вже знає, що стосовно її ситуації домовилися, їй точно нададуть таку-то допомогу, і вона згодна її отримати.

Читайте також: Солідарність під час війни: ініціативи, які допомагають жінкам в Україні

Не нашкодити та поважати рішення: принципи роботи із постраждалими

Далі юристи самостійно контактують із постраждалою, комунікують і надають допомогу. Зокрема, адвокатки (-и) «ЮрФем»: підтримки можуть допомогти підготувати заяву в правоохоронні органи, забезпечити представництво та захист інтересів потерпілої на всіх етапах кримінального провадження тощо. Адвокатки(ти) можуть допомогти при проведенні допиту, відповідних експертиз, підготовки цивільного позову про відшкодування шкоди, заподіяної сексуальним насильством.

Під час роботи з постраждалими ми дотримуємося принципів, які задекларовані в Міжнародному протоколі з документування та розслідування сексуального насильства в умовах повномасштабного вторгнення.

Основні принципи — це не нашкодити, поважати рішення, які ухвалює постраждала, а також право постраждалої на вибір і на конфіденційність даних.

Відповідно, ми завжди роз’яснюємо постраждалій її права, наслідки вчинених дій, наголошуємо, що в будь-який момент особа може відмовитися від свідчень і розповідей. Тобто людина має відштовхуватися винятково від власних інтересів. Правоохоронні органи, які розслідують справи, намагаються забезпечити конфіденційність даних про постраждалу. Зокрема, вони змінюють анкетні дані постраждалих, їх місце проживання, будь-які дані, які можуть ідентифікувати таку особу. В усьому, що стосується постраждалої, має бути її добровільна згода на свідчення, допити й інші дії.

Як інформувати постраждалих про допомогу, яку вони можуть отримати

Необхідно розповідати людям про те, яку саме допомогу вони мають отримати, що це не соромно — заявити про пережите, що наша держава визнає сексуальне насильство як воєнний злочин, засуджує його й готова вжити всіх заходів, щоби комплексно допомогти постраждалим.

Для цього ми проводимо інформаційну кампанію. Наприклад, знімаємо різні відео, які стосуються теми сексуального насильства під час війни. Нещодавно «ЮрФем» випустили серію коротких відео, де пояснили, що таке сексуальне насильство, повʼязане з війною, адже це не лише зґвалтування, але й інші прояви: примусове оголення, каліцтво статевих органів, примус спостерігати сексуальне насильство, яке вчиняють над іншими.

Люди переважно ототожнюють сексуальне насильство зі зґвалтуванням, тому не завжди навіть можуть ідентифікувати те, що зазнали його. Сексуальне насильство під час війни нерідко супроводжується й іншими злочинами — викраденням та утриманням у незаконних місцях позбавлення волі, у фільтраційних таборах на тимчасово окупованих територіях.

Читайте також: Як допомогти тим, хто потерпає від насильства — покрокова інструкція

Жінки бояться звертатися по допомогу, бо не хочуть чути звинувачень

Також ми розробляли відеосерію, де розповідали, що сексуальне насильство не має строків давності й про пережитий злочин можна повідомити будь-коли. Держава однаково буде розслідувати конкретний інцидент, навіть якщо минуло 15–20 років після вчиненого. Водночас людині не потрібно доводити наявність тоді своєї згоди — це немає значення, адже сексуальне насильство — злочин, у якому винний лише кривдник.

Чимало жінок бояться звертатися по допомогу через страх почути обвинувачення у свій бік. Державний і недержавний сектори проводять активну інформаційну кампанію, щоб підвищити обізнаність людей і взагалі знизити в суспільстві стигму щодо пережитого сексуального насильства. Наприклад, можна поширювати інформаційні брошури, де роз’яснювати, що таке СНПК, які його форми, куди звернутися по допомогу — юридичну, психологічну й інші, а потім передавати ці брошури різним суб’єктам, надавачам допомоги — тим самим центрам допомоги для врятованих, громадським організаціям, гінекологічним кабінетам, куди потенційно можуть звертатися люди, що постраждали чи стали свідками СНПК. Зрозуміло, що в нас немає чіткого орієнтира, адже ці люди можуть перебувати в будь-якому місці, серед нас.

Відповідальність за сексуальне насильство під час війни

Наразі основним нормативно-правовим актом, яким керується юридична спільнота, є Кримінальний кодекс України. Він містить 438 статтю про порушення законів і звичаї війни. Ця стаття встановлює досить широке коло міжнародних злочинів під час війни та має прив’язку до міжнародних договорів. Один із них — Римський статут — вказує на те, що СНПК є міжнародним злочином і може кваліфікуватись як воєнний злочин і злочин проти людяності. Так само Женевські конвенції, протоколи до них також містять положення про захист цивільного населення під час війни.

Сексуальне насильство спричиняє комплексний руйнівний вплив на всі сфери життя постраждалої: це і психологічні наслідки, і медичні, і соціально-економічні. Відповідно, усі ці наслідки зумовлюють цілу низку потреб постраждалих.

Медична підтримка, фінансова підтримка, право на безпечне житло, юридична та психологічна допомога, загалом — право постраждалих отримати всю необхідну для них допомогу.

Читайте також Як можна покращити впровадження Стамбульської конвенції в Україні?

Куди звернутися по допомогу

В Україні є урядові й неурядові організації, які надають комплексну допомогу, громадські організації, які спеціалізуються на психологічній допомозі (ГО «Успішна жінка», Safewomenhub, ГО «Дівчата»), безоплатно допомагаючи постраждалим. Є такі організації, які надають адвокатський супровід, центри безоплатної правової допомоги («ЮрФем: підтримка», Платформа Допомоги Врятованим, БПД — Безоплатна правова допомога).

Постраждала особа може повідомити про пережите насильство незалежно від свого місця перебування.

В організаціях, які надають юридичну допомогу, її забезпечать послугами адвоката чи адвокатки, які укладуть договір про правову допомогу, підготують заяву для правоохоронних органів і супроводжуватимуть постраждалу на всіх етапах справи, безпосередньо комунікуючи зі слідством або взагалі мінімізуючи участь постраждалої в цьому кримінальному провадженні.

Крім цього, постраждала має право передзвонити чи звернутися особисто до поліції в будь-якому райвідділі. Звісно, найкраще звертатися до вищого керівництва — тобто писати заяви на Офіс Генерального прокурора, Головне управління Національної поліції щодо розслідування конкретного випадку сексуального насильства, але це не буде проблемою, якщо людина звернеться до відповідного райвідділку поліції й повідомить про пережите. Вони будуть відкривати кримінальне провадження й за необхідності передадуть його на розслідування до вищого керівництва. І вже після цього відбуватиметься розслідування.

Читайте також: Як захистити себе у випадку домашнього насильства — алгоритм дій

Отримати безоплатну правову допомогу