Лариса Воровко майже 30 років пропрацювала в бібліотечній галузі, а через конфлікт із керівництвом змушена була звільнитися. «Тобі ж не 20 років! Де роботу знайдеш?!» – чула жінка собі в спину. Нині Лариса є керуючою справами виконкому Апостолівської ОТГ, що на Дніпропетровщині.
«Я працюю в міській раді з січня 2016 року. Це невеликий термін. Однак якщо в когось із працівників виконкому є проблеми (неважливо якого плану – соціальні, комунальні чи ще якісь), усі йдуть до мене. Так склалося», – розповіла Лариса Воровко під час конференції випускниць Академії жіночого лідерства.
В Апостоловому її знали як незмінну директорку районної централізованої бібліотечної системи. Пропрацювала на цій посаді майже 28 років. Пригадує, що саме працівники бібліотек свого часу стали такими собі «першопрохідцями», які почали активно цікавитися різноманітними тренінгами, де вчили «писати проекти». Саме ця навичка допомагає їй зараз у роботі з громадою.
«Одним із перших таких проектів, який був вдалим і отримав фінансування, стали зйомки фільму про людину на візку. Ми знімали один день – від виходу цієї людини з дому і до візитів у аптеку, магазин чи сплату комунальних послуг. Результатом проекту стало те, що районна рада прийняла рішення про обов’язкове будівництво пандусів у всіх новобудовах. І відтоді в нашому місті скрізь будують пандуси. Я вважаю це першою своєю перемогою і перемогою всієї нашої команди, яка писала цей проект», – розповіла пані Лариса.
Із бібліотеки вона була змушена звільнитися. Причиною став булінг.
«Це вже зараз є таке поняття, тоді не було. Я просто не змогла стерпіти приниження і тиску від жінки, яка була моєю безпосередньою керівницею. Мені почали сміятися в очі й казати: «Тобі ж не 20 років! Де роботу знайдеш?! Подумай, що робиш». Але я зважилася на рішучий крок. І зараз можу сказати всім: не бійтеся! Якщо ви не можете терпіти принизливого ставлення до себе, то за вас цей вибір не зробить ніхто. Це ваше життя. У моєму житті сталося так, що цей крок перевернув усе на 180 градусів».
Довелося звернутися у Центр зайнятості, однак уже через кілька місяців після звільнення Воровко стала головною спеціалісткою управління праці та соціального захисту населення Апостолівської райдержадміністрації. Далі був великий досвід співпраці з громадськими організаціями та написання численних проектів. А в 2015 році – активна участь у місцевих виборах як довіреної особи кандидата на посаду міського голови.
«Він переміг, тож і я отримала запрошення на роботу до міської ради», – пригадує Лариса Воровко. Із січня 2016 року вона стала керуючою справами виконкому й досі працює на цій посаді. Відзначає, що за ці роки навчила своїх колег-чоловіків… вітатися.
«Я сказала: «А це ще що за гендерна нерівність?!». І всі вже знають і звикли, що чоловіки вітаються зі мною за руку, це нормально сприймається як у чоловічому, так і в жіночому товаристві».
Апостолівська міська рада відома тим, що депутатський корпус на 44% складається із жінок. Тут працює група «Рівні можливості», в якій представлені як депутатки, так і депутати.
«У нас багато жінок, у тому числі й на керівних посадах. Наш голова розуміє, що повинен бути паритет», – каже Лариса Воровко. І відразу, сміючись, зауважує, що трапляються закиди про «узурпування влади жінками».
Коли активізувалися антигендерні рухи, в Апостоловому проєкт рішення про так звані «сімейні цінності» ініціював депутат від «Свободи».
«Ми запитали, що його спонукало. У відповідь – істерика: «А-а-а! Жінки все завоювали, ви узурпували владу, чоловікам немає місця!!!». Та де ж немає місця? Ви ж поруч із нами. Так, у нас дійсно 44% депутаток. Але це ж не означає, що ми «окупували владу». Бо якщо «шпали класти» й робити найтяжчу роботу, то хто? Жінки! А якщо керувати – то чоловіки. Де ж тут справедливість?.. Ми тоді активно попрацювали з нашими депутатами, все їм розповіли про невідповідність цієї ініціативи європейським цінностям, тож рішення не було ухвалене. А ось районна рада, на жаль, таке прийняла», – констатує пані Лариса.
Як випускниця Академії жіночого лідерства вона нещодавно долучилася до написання проекту «Клуб молодих мам «Моє сонечко». Ідея в тому, щоб жінки могли відпочити або отримати важливі консультації фахівців, залишивши дітей у приміщенні бібліотеки.
«Поки мама пішла у справах, бібліотекарки займаються з дітками, граючись у розвиваючі ігри, малюючи, співаючи. До бібліотеки приходять бабусі-дідусі, в яких або немає онуків або діти-онуки роз’їхалися, і допомагають бібліотекаркам няньчити діток. Є ноутбук, тож можна мультики показати. Також для мам ми придумали спілкування із психологами, юристами, працівниками районного центру зайнятості й навіть запросили перукаря. Вирішили, що клуб працюватиме кожного вівторка із 10 до 12 години», – розповіла Воровко.
За її словами, цей проект користується неабиякою популярністю в Апостоловому.
А ще пані Лариса наполегливо закликає створювати неформальні жіночі мережі. Бодай, як групи у месенджерах. На підтвердження своєї думки наводить приклад: якось вона брала участь в одному з форумів разом із багатьма іншими працівницями міських, селищних та сільських рад. Після форуму жінки створили групу у Viber.
«Одній із наших колежанок керівник поставив специфічне завдання, яке ніхто з юристів міськради не міг швидко вирішити. Вона не розгубилася і кинула те питання в нашу групу. Буквально впродовж двох годин було знайдене правильне рішення, яке, до речі, багатьом із нас потім знадобилося у нашій роботі. Давайте підтримувати одна одну. Якщо не ми, то хто?», – підсумувала свій виступ під час конференції випускниць Академії жіночого лідерства Лариса Воровко.
Академія жіночого лідерства (АЖЛ) – це ініціатива Національного демократичного інституту міжнародних відносин та Українського жіночого фонду, спрямована на всебічну підтримку жінок-лідерок задля посилення їхньої участі в реформі децентралізації, зокрема в процесах прийняття рішень в громадах.
Проект здійснюється у рамках Програми «Децентралізація приносить кращі результати та ефективність» (DOBRE), що виконується міжнародною організацією Global Communities та фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).
Національний Демократичний інститут міжнародних відносин та Український жіночий фонд є партнерами Програми USAID DOBRE.
Підготувала Вікторія Кобиляцька, 50%
