Залученість до громадської діяльності для Лілії Кісліциної стала можливістю змінювати те, що не подобалося. Зокрема, у своїй роботі вона часто бачила гендерну нерівність та те, як жінки, працюючи на рівні з чоловіками, отримують меншу зарплату. При цьому повинні піклуватися про рідних, займатися домашніми справами. Тож загалом відчуття несправедливості та лідерські якості, які активістка постійно проявляла, привели її спочатку до керівних посад у бізнесі, а згодом — до заснування власної громадської організації. Зараз Лілія Кісліцина президентка ГО SMARTA, координаторка Коаліції «1325. Донеччина», яка попри вимушене переміщення із Краматорська продовжує працювати для розвитку рідної Донеччини.
«Я ще з дитинства чула, що все у нас нормально і рівність є. Жінки можуть іти на вибори чи влаштуватись на роботу. Мовляв, «яких ще вам треба прав і рівності?» Але я бачила, наскільки жінки завантажені, тому що вони тягнуть на собі і заробляння коштів, і виховання дітей, і домашню роботу, і піклування про свою родину. Я бачила, наскільки низькою є якість медичних послуг, які отримують жінки, і від цього вони часто хворіють, і мало хто думає про своє здоров’я.
Бачила, що існують стереотипи в суспільстві, які не дають жінкам рухатися, тому що фокус жінки завжди був на родину, на народження дітей. Жінка – це берегиня і так далі, ці всі стереотипи», — пригадує Кісліцина.
Мені хотілося європейського життя на нашій Донеччині
Лілія ділиться, що лідерські ролі вдавалося отримувати досить легко. Та й проявляла активність вона ще зі школи: спочатку однолітки, а потім і колеги довіряли її позиції та управлінню. У 28 років Лілія очолила радіостанцію «Європа плюс», яка почала своє мовлення на півночі Донеччини. Активістка зауважує, що робота на радіостанції була досить знаковою для неї.
«Мені хотілося європейського життя на нашій Донеччині, у тому числі через радіо та різні заходи. Я намагалася просувати європейські цінності, серед яких були права жінок, привернення уваги до їхніх проблем», — говорить Кісліцина.
Уперше зібрати лідерок та разом впроваджувати проєкти допоміг міський фестиваль талантів «Пані» серед керівниць підприємств і власниць бізнесів. Лілія Кісліцина тоді була однією з десяти успішних жінок, які взяли у ньому участь. Відзначає, що за час репетицій та й самого конкурсу жінки дуже здружилися, почали зустрічатися і вирішили створити неформальне об’єднання, щоб разом втілювати корисні ініціативи. Організацію так і назвали «Пані», а Лілія її очолила.
Так як усі мали дітей, хотіли допомогти тим, хто перебував у вразливому становищі. Тож спочатку відремонтували дві палати в дитячій лікарні Краматорська, де перебували дітки, від яких відмовилися батьки. А згодом відновили ще дві палати у хірургічному відділенні.
«Але не всі тоді раділи нашим активним діям, почали підозрювати нас у якихось вигодах, хоча всі ремонти ми робили за власні кошти і кошти благодійників. Це була така спроба щось змінити у місті, де ми живемо. Показати, що навіть невеликі дії можуть приносити значні зрушення», — пригадує Лілія.
«Краматорськ — це Україна, Донеччина — це Україна»
У 2014 році, коли почався Майдан, ініціатива «Пані» разом із іншими громадськими організаціями демонструють активну проукраїнську позицію. Зокрема, виходять на мітинги, коли у Краматорську вже були окупанти.
«17 квітня 2014 року у Краматорську проти нас уже стояли люди з автоматами, а ми об’єднувалися і протестували. А потім почали допомагати українській армії. Коли вже Краматорськ деокупували, то наша ініціатива була залучена до відбудови та відновлення міста. Я тоді побачила, що будувати інфраструктуру — це, звісно, важливо. Але треба працювати у напрямку просвітництва. Росія тоді дуже превалювала в інформаційному просторі, було багато наративів, що жителі Донеччини хочуть відділитися. От я, жителька Донеччини, і я хочу бути в Україні, хочу євроінтеграції та розвитку.
Попри те, що це були страшні дні, тоді громадські активісти та активістки об’єдналися. І, вважаю, що тоді у деокупації Краматорська та Слов’янська велику роль зіграло громадянське суспільство, яке висловило своє рішення, що Краматорськ — це Україна, Донеччина — це Україна», — розповідає активістка.
Лілія Кісліцина пригадує, що саме тоді у неї виникла ідея повісити по місту білборди з написом «Краматорськ — це Україна». Потім щороку вони з’являлися до дня визволення міста — 5 липня.
«Надзвичайно важливо мати людей, які підтримують тебе»
Після вторгнення Росії в Україну у 2014 році цікавість Заходу до подій у Донецькій області зросла. Тож Лілію запрошували на різні міжнародні заходи та конференції. На одній із подій Кісліцина почула, що багато хто з іноземців просуває російські наративи про «внутрішній конфлікт».
«Я тоді не втрималась і почала розповідати про те, що відбувалося. І особливо мені важливо було розповісти про роль жінок у тій боротьбі за Краматорськ і східні області України. Тож ми якось почали говорити в цілому про жіночий активізм, про роль жінок і їхній вплив у національних та світових політиках.
Після повернення в Україну я почала більш детально досліджувати це питання і побачила, що на той момент, у 2014 році, частка жінок у Верховній Раді була мізерна — близько 12%. І це був тоді найбільший показник за всю історію України! В місцевому самоврядування також було непропорційно мало жінок на виборчих посадах».
Лілія каже, що її зацікавило, чому активні, розумні й талановиті жінки, яких так багато в її оточенні, не обіймають високі кар’єрні позиції та депутатські крісла.
«Потім зрозуміла, що надзвичайно важливим було мати людей, які підтримують тебе на цьому шляху. Бо існує безліч стереотипів, що жінка має сидіти вдома, варити борщі й чекати чоловіка. Я бачила, що голосів жінок при ухваленні рішень зовсім не чутно. І питання, як допомогти жінкам, щоб вони були більш видимі, стало турбувати мене все більше», — розповідає Лілія.
«Я вдячна депутаткам та активісткам, які виборювали гендерні квоти»
У 2015 році Кісліцина бере участь у місцевих виборах і стає депутаткою Краматорської міської ради. Це були вже другі вибори, коли Лілія балотувалася. Вона зазначає, що дуже допомогли запроваджені гендерні квоти. Хоча вони були ще необов’язковими, деякі партії охочіше залучали жінок та ставили їх на прохідні місця.
«Я вдячна депутаткам та активісткам, які виборювали ці квоти для нас. Попри те, що я раніше вже балотувалася і тоді теж мала високий рейтинг, у партій були важелі, як витіснити людей. Квоти змінили обличчя політики. Для мене депутатство стало важливим кроком для того, щоб почати робити зміни для жінок», — говорить Лілія.
Читайте також: Виклики та рішення: у Києві пройшов Конгрес жінок Донеччини
Одним із важливих завдань депутатки Кісліциної була трансформація Краматорського пологового будинку в обласний перинатальний центр. На той час статистика дитячої смертності була надзвичайно високою.
«У пологовому будинку не було відділень реанімації для дітей та жінок. Якщо діти народжувалися зарано або з ускладненнями (а таких було багато, бо жінки переживали неабиякий стрес), то таких дітей і мам мали везти в іншу лікарню в Краматорську. Або до Харкова за 200 кілометрів по розбитих дорогах. Я думала, що питання з перинатальним центром ми вирішимо швидко, бо очевидно, як це надважливо. Але було два роки боротьби. Зокрема й через те, що для чоловіків-депутатів питання пологового центру не таке чутливе. Не для всіх, звісно. До депутатської групи «Здорові жінки — здорові діти», яку я ініціювала, входили й чоловіки. Але переважно цим питанням займалися саме депутатки і громадські активістки. З адвокації створення центру почалася наша SMARTA», — пояснює Кісліцина.
SMARTA — це організація, що об’єднує прогресивних людей
Лілія зауважує, що дуже пишається всім, що зробила за час депутатства. Це була складна й відповідальна робота.
«Як депутатка міської ради ти не отримуєш зарплати. Тобто все, що ти робиш, залежить тільки від особистих намірів і наполегливості. Я пишаюся, що досягла певних змін: проголосували за проєкт створення перинатального центру, закупили обладнання на 50 мільйонів гривень, з’явилися реанімаційні відділення для дітей і мам, необхідні фахівці. Щоправда, реконструкція центру, яка мала початися у 2022 році, не відбулася через повномасштабне вторгнення. Але вірю, що ми ще побудуємо в українському Краматорську сучасну лікарню», — говорить Лілія.
Саме ці люди, які відстоювали питання створення перинатального центру, стали кістяком організації SMARTA, президенткою якої зараз є Лілія Кісліцина. А ключовою місією організації стало просування гендерної рівності.
«Я впевнена, що питанням рівності повинні займатися і жінки, і чоловіки. Бо від гендерної рівності виграють усі! І програють теж всі, якщо її немає», — говорить активістка.
«Сьогодні до Коаліції «1325. Донеччина» входить 51 організація, всі активно допомагають області»
Нині активістка зосередила свою діяльність на громадській роботі. Лілія є лідеркою організації SMARTA та координаторкою Коаліції «1325. Донеччина». Після початку повномасштабного вторгнення вона переїхала із рідного Краматорська до Львова, де продовжує координувати роботу команди. Каже, хоча всі й у різних містах, але спільна багаторічна робота та цінності тримаються всіх разом.
Із темою 1325 почали працювати ще в 2016 році, коли ухвалили перший Національний план дій.
«До нас тоді приїхали проводити тренінги, розповідали про цей документ, про мир, безпеку та залучення жінок до цих процесів. І я подумала, що нам дуже потрібно розробити такий план для деокупованого Краматорська, Слов’янська та загалом для всієї Донеччини. Тоді серед нас не було нікого, знайомого з темою 1325. А сьогодні до Коаліції «1325. Донеччина» входить 51 громадська організація, і всі активно допомагають області. Це гуманітарна та інші види допомоги постраждалим, евакуація, аудити безпеки території, які нам допоміг впровадити у 10 громадах Інформаційно-консультативний жіночий центр. Минулого року ми оновили наш регіональний план та створили локальні нові плани дій 1325 для п’яти громад», — розповідає Лілія.
Читайте також: Олена Зіновенко: Дуже хочу, щоб у нас у кожній громаді був розроблений план дій 1325
На її думку, щоб перемогти, важливо продовжувати розвивати і піклуватися про всі території. Але це не можна робити без залучення жінок. Тому участь жінок в ухваленні рішень — один із принципів резолюції 1325, який активно інтегрують у локальні плани Донеччини.
«Попри все, нам сьогодні треба думати про повоєнні вибори. І залучати жінок, щоб вони балотувалися та обиралися. Бо є багато речей, про які думають тільки жінки. Наприклад, створення безпечних просторів, протидія насильству тощо. Нам уже потрібно думати про відновлення і робити його інклюзивним та з урахуванням принципу гендерної рівності. Зараз ми бачимо ці принципи у багатьох документах – і це неймовірно. Бо тільки тоді, коли плани розвитку будуть людиноцентричними, будуть спрямовані на кожну і кожного, будуть враховані потреби всіх людей із вразливістю, тоді ми матимемо об’єднану країну, у якій житимуть щасливі люди. Вірю, що це буде дуже скоро», — підсумовує Лілія Кісліцина.
