Home Статті «Ми не м’які»: сім надихаючих промов Українського жіночого конгресу

«Ми не м’які»: сім надихаючих промов Українського жіночого конгресу

Цьогорічний Український жіночий конгрес був стрімким, насиченим і багатим на цікавих спікерів та спікерок. Говорили про важливе: чому вважається, що жінкам завжди треба доводити свою професійну спроможність, що заважає Україні ратифікувати Стамбульську конвенцію, чому партії влади конче потрібно включити питання гендерної рівності в наступну навчальну сесію для депутатів і як так сталося, що в партії, яку очолює жінка, так мало жінок.

50% обрали сім важливих промов, які пролунали зі сцени конгресу. Про зміни, плани й можливості, які надихають.


«Гідність і рівність починаються із високої політичної культури, а не з булінгу жінок за віком чи за статтю»


Ірина Геращенко, народна депутатка, співголова фракції «Європейська солідарність»:

Цього року Україна пережила електоральну революцію, яка повністю змінила політичний ландшафт країни. І ми зараз чули про те, що в парламенті 20% жінок. Дуже правильне уточнення – 20% жінок-депутаток, але чи є там 20% жінок-політиків? Мені подобається, що відбувається оновлення влади. Це здоровий і правильний процес. Але насправді шлях у політику не такий швидкий, як часто досягається оцим «турборежимом» чи соціальним ліфтом. Тому в нинішній владі багато молодих людей, але мало політикинь. Мені б дуже хотілося, щоб жінки, які прийшли в цю важку сферу, стали політикинями. Це потребує позиції, ідеології, бачення, стрижня, хребта і характеру. І тоді ми зможемо сказати, про який баланс ідеться.

Нам потрібно дуже серйозно ставитися до роботи політика й політикині, й почати з того, щоб читати закони, які ти приймаєш, і думати про те, як конкретно твій закон впливатиме на долю людей. Бачити їх перед собою. Не для галочки голосувати, а думати, що ми будуємо.

Адже коли сьогодні ми говоримо тільки про кількісні характеристики, то забуваємо не лише про якість, а й про ключову історію, за яку всі ці роки бореться МФО «Рівні можливості»: не за формальне збільшення присутності жінок у владі, а й за їхній вплив на прийняття рішень. Я хочу і смію стверджувати, що в нинішній владній команді вплив жінок на прийняття рішень значно зменшився…

Сьогодні всім очевидно, що жінка має бути в політичній команді не тільки тому, що вона її прикрасить, а тому, що вона додасть. Інтелекту, розуму, вміння знаходити компроміс, вирішувати питання. Але надзвичайно важливо, щоб ми долали стереотипи в певних сферах, які залишаються найбільш консервативними. Це місцева влада, де в нас, наприклад, немає жодної жінки голови ОДА, майже немає жінок-мерів… Дуже важливо, щоб усі політичні команди врахували це напередодні місцевих виборів.

Важливим випробуванням нинішнього парламенту і владної команди на відсутність стереотипів і прогресивність буде прийняття Стамбульської конвенції. Я вважаю великою помилкою минулого скликання, що ми не змогли її ратифікувати через стереотипи й забобони. Подивимося, чи вистачить снаги молодим і затятим ці стереотипи разом із нами здолати.


«Внутрішня «скляна стеля» – це найгірше, що може статися із жінкою»


Ека Ткешелашвілі, керівниця Антикорупційної ініціативи ЄС:

Я жінка, і я рухаюся вперед у своєму професійному поступі в такій країні, як Грузія, де домінують чоловіки. Я обіймала різні посади, на яких жінки раніше ніколи не працювали. Усі професії,  у яких я працювала, переважно вважалися чоловічими й такими, що не пасують жінці.

Зараз, коли я дивлюся на свій попередній досвід, то розумію, що головними рушіями для мене були професійні амбіції та відданість справі.

Проте зазвичай перешкодою можуть стати внутрішні невидимі мотиви, коли в кожної з нас є своє розуміння того, що є важливим для жінок на самому початку кар’єри, і коли ми відштовхуємося від своїх уявлень, що можливо чи неможливо. Ця внутрішня «скляна стеля» – це найгірше, що може статися із жінкою. Тому що  тоді хтось за вас вирішує, що це не та справа, якою можуть займатися жінки. Або іноді жінки беруть на озброєння чоловічі моделі поведінки, щоб довести іншим чоловікам, що вони не гірші за них, і це так само не дуже правильно. Жінки точно не гірші, за чоловіків, і для того, щоб це зрозуміти, не потрібно втрачати себе.

Один зі стереотипів, який я сама постійно спростовую, – це кліше, що жінки відрізняються від чоловіків, вони можуть бути м’якшими або більш схильними до компромісу, у них інше розуміння, інший кут зору, коли мова йде про прийняття рішень. Але насправді, коли ти працюєш у антикорупційній сфері, то рішення треба приймати швидко, й іноді ці рішення радикальні.

Читайте також: Лаура Ковеші: Скромна прокурорка, яка знімає скальпи

Ми не м’які, і ми не такі вже й компромісні, якими ви хочете нас бачити. І коли нам треба приймати рішення, ми це робимо. Адже майже щодня жінка-поліцейський чи прокурорка дає собі раду з якоюсь кризовою ситуацією, швидко на неї реагує, іноді застосовує радикальний підхід, і може пожертвувати своїми інтересами для того, щоб подолати загрозу безпеці. Жінки з цим стикаються щоденно в рамках своїх професій, і вони до цього готові. Бо вони – сильні.

Не варто постійно порівнювати жінок із чоловіками, з тим, як вони виконують свої повноваження. Тут усе залежить тільки від рівня професіоналізму й відданості. І найкраще – це коли і чоловіки, і жінки одночасно будуть залучені в боротьбу з  корупцією, адже разом ми працюємо набагато ефективніше.


«Більше такого не буде, що «це не жіноча справа»


Андрій Загороднюк, міністр оборони України:

Наприкінці 2018 року був ухвалений закон, який практично урівняв жінок і чоловіків у кар’єрі. Ми скоротили майже всі посади в армії, які жінки не могли обіймати.

Загалом у системі Збройних Сил України задіяно близько 20% жінок – 10% жінок військовослужбовців і 10% цивільних. Це непоганий показник, але це цифри. Щодо загальної гендерної політики треба ще працювати. У нас цього року реалізовувалася програма з НАТО, вона була найбільш активна щодо гендерної рівності – близько 20 заходів. У наступному році їх буде 25.

Читайте також: Законопроект 6109: Коли жінки матимуть в армії рівні можливості з чоловіками?

А взагалі наше завдання – повністю зняти це питання в наступному році. Рівний доступ і рівні права. Це має бути враховано в усіх нормативних актах, в усіх документах, які будуть прийматися міністерством. Ми маємо усунути всі перепони. Звісно, найважчою перешкодою є ментальна, бо ще від багатьох чоловіків, особливо тих, котрі старшого віку, можна почути «це не жіноча справа».

Політика міністерства буде однозначна: більше такого не буде, що «це не жіноча справа». Ось у мене заступник – жінка  (Аліна Фролова,  заступниця міністра оборони – ред.). Незабаром буде ще одна заступниця, якраз днями погодили це питання.

Наше головне завдання – щоб ніхто не ставив більше питання про те, жінка чи чоловік. Хто найкращий кандидат, має більші здібності, хто талановитіший, той і займатиме відповідні посади. А там, де ми говоримо про значні фізичні навантаження, то скажу так: ми знаємо велику кількість жінок, фізично сильних, які справляються з цими навантаженнями. Тож як мають бажання – ми нікому не будемо перешкоджати.


«Я переглянула своє ставлення до квот»


Іванна Климпуш-Цинцадзе, народна депутатка, очільниця комітету з питань інтеграції України з ЄС:

Коли я прийшла у Верховну Раду в 2014 році, в одному зі своїх перших інтерв’ю я виступала категорично проти надання квот для представників однієї статі на представництво в політичній партії. Це було моє переконання. Я вважала, що все своє життя конкурую з чоловіками на рівних і спроможна це робити без того, щоб хтось створював додаткові механізми, щоб мене взяли в партійний список. Після вивчення досвіду інших країн і після усвідомлення глибини цієї проблеми в Україні, я переглянула своє ставлення до квот. І хочу сказати, що для нас квоти – це тимчасовий механізм, який дає можливість вийти на рівень нормальної практики, а головне – зробити це у швидший спосіб.

Я згодна з міністром оборони щодо того, наскільки складною є зміна ментальності.  Але паралельно важливо будувати інституції, правила і процедури.

Я б хотіла жити в ідеальній країні, де все відбувається за помахом чарівної палички, і тільки від бажання того чи іншого міністра залежить, щоб реально були знесені всі перешкоди для жінок. Але не можу погодитися, що знявши всі бар’єри, ми вирішимо гендерні питання в ЗСУ. Навіть якщо вони будуть зняті, потрібно буде працювати й працювати.

Нагадаю, що ми єдина країна в світі, яка три роки тому ухвалила національний план дій на виконання резолюції 13.25 «Жінки. Мир. Безпека». Передивіться, що там є. Зараз хороший час для того, щоб це реалізовувати. Є нові сестринські ініціативи, які були ухвалені в ООН, і які уточнюють положення резолюції 13.25, пропонуючи інструменти правосуддя і вирішення питання сексуального насильства у зонах конфліктів. У нас це питання взагалі не врегульоване. Тож зараз можна створити базу, а потім на цій базі будувати механізми реагування.


«Уряд має прийняти стратегію впровадження гендерної рівності в освіті»


Ганна Новосад, міністерка освіти й науки:

Дуже часто ми говоримо про критичне мислення. А також – про відповідальність і впевненість в собі незалежно від статі. Ми говоримо про це так переконливо, ніби це взагалі не ставиться під сумнів. Тим часом наша система освіти налаштована на протилежне.

Наприклад, критичне мислення. Це одна з тих навичок, яка є надважливою для нової української школи і загалом для суспільства відповідальних громадян. Якщо ми подивимося на такий курс, як «Основи сім’ї», який дуже гучно пронісся освітньою спільнотою, то це дійсно той кейс, який абсолютно не про критичне мислення. Для мене, як для міністра, і взагалі як для громадянки цієї країни, дуже важливо, аби в жодній із інституцій не було індоктринації. Мені здається, що школа в першу чергу має бути тим місцем, де складні для суспільства питання обговорюються, а не замовчуються, не табуюються, де не нав’язуються ярлики. І коли ми даємо можливість таким курсам, як «Основи сім’ї», які мають шкідливий характер (антидискримінаційну експертизу цей курс не пройшов), то ми, вочевидь, шкодимо нашим дітям. Тому ми рекомендували призупинити нашу попередню рекомендацію на його впровадження у школах, і зараз цей курс проходить додаткову експертизу.

Читайте також: Яна Зінкевич: Шкільний курс «Основи сім’ї» є небезпечним

Друге – ми дуже хочемо, щоб наші громадяни були впевненими. Щоб дівчата були впевненими, аби мати більше можливостей у житті. Але якщо ми подивимося на показники рейтингу PISA, то побачимо, що дівчата мають гірші результати з математики порівняно з хлопцями. Ці результати демонструють, що дівчата за рахунок того, що називається anxiety (тривоги) втрачають в тестуванні 34 бали (при цьому 30 балів дорівнює року навчання). Тобто дівчата просто бояться, бо хтось їм сказав, що цей предмет є «недівчачим», і тому вони в підсумку мають гірші результати. Ця різниця закладається ще в початковій школі. Для нас це такий собі «дзвіночок», що необхідно працювати з упевненістю дівчат, особливо в деяких дисциплінах. І це робота з учителями.

І третє – це дошкільна освіта. Коли уряд говорить, що протягом наступних п’яти років економіка країни повинна зрости на 40%, то треба розуміти, що це неможливо без того, що називається workforce. Давайте подивимося, де приховано наш додатковий ресурс. Це 4 мільйони жінок, які не працюють через те, що виховують дітей. Якщо поглянути на останнє опитування Центру економічної стратегії, то вони кажуть, що жінки «пішли б на роботу, якби в них була краща можливість для догляду за дитиною». Ось де схована частинка нашого ресурсу! У доступі та більшій кількості місць у дитячих садочках. Це має бути безапеляційним пріоритетом для нашого уряду і для урядів, які будуть після нас.

… Є питання стратегії впровадження гендерної рівності у сфері освіти, яке почало розглядатися ще за попередніх урядів. Я розумію, що було багато заперечень із боку окремих стейкхолдерів, ми поважаємо думку усіх, але мені видається, що деякі речі для нашого суспільства мають бути однозначними. Ми світська держава, в якій кожен із нас має право і на хорошу освіту, й на можливості в житті.


«Кожна громада повинна досліджувати гендерну доступність усіх послуг»


Альона Бабак, міністерка розвитку громад і територій України:

Кожна людина в своїй громаді має право на якісне життя, безпечне середовище і комфортний життєвий простір. А це і про рівність прав, і про рівність можливостей всіх демографічних і соціальних груп, і про доступність послуг.

Міністерство розвитку громад і територій у вересні 2019 року затвердило стратегію гендерної рівності на 2019-2021 роки. У цій стратегії ми виклали інституційні аспекти гендерної рівності на рівні міністерства, які маємо впроваджувати в життя, а також аспекти гендерної рівності у реформі децентралізації.

Одним із інструментів реалізації стратегії, безумовно, є гендерно орієнтоване бюджетування. Йдеться про гендерні профілі громад, які складаються, щоб визначати – що потрібно цій громаді (а це чоловіки, жінки, молода чи більш старшого віку громада).

Сьогодні ми розпочали вивчати типові гендерні профілі у 12-х громадах чотирьох регіонів. Це Волинська, Чернівецька, Сумська та Херсонська області. На збір статистики і формування профілів потрібно щонайменше рік. Ми очікуємо, що до наступного конгресу вже будемо мати ці профілі.

Тим часом у деяких громадах впровадження гендерно орієнтованого бюджетування уже позитивно вплинуло на якість життя людей, зокрема жінок. Так, у Матеївецькій ОТГ на Іванофранківщині створили спортивно-дозвільний простір для молодих мам. А в Мереф’янській громаді на Харківщині в усіх структурних підрозділах місцевої бібліотеки було впроваджено послугу «Центр громадської активності» – створено шість творчих об’єднань, уже працюють тренінговий, мовний та молодіжний центри, планується запровадити «Бібліоняню»  (це коли на базі бібліотеки можна буде лишати дітей, і там подбають про їхнє дозвілля).

У Байковецькій ОТГ Тернопільської області гендерний паспорт дав поштовх для появи нової для громади послуги «соціального таксі», а у Станіславській ОТГ Херсонської області провели гендерний аудит дитячих майданчиків, за результатами якого були напрацьовані рекомендації щодо внесення змін до програми благоустрою громади.


«Шановні українки! Гендерний баланс і рівне представництво самі до вас не прийдуть!»


Ребекка Хармс, депутатка Європейського парламенту (2004-2019 роки):

Я дуже пишаюся, що зараз ті ініціативи, до яких я колись долучилася, призвели до того, що в нас є перша жінка-президентка Єврокомісії, і зараз вона майже добилася гендерного балансу в ЄК.

Читайте також: Урсула фон дер Ляєн: Політика без крику та грюкоту

Я в політиці понад 30 років, і хочу сказати:

Шановні українки! Я переконана, що гендерний баланс і рівне представництво самі до вас не прийдуть, це не може стати якимось подарунком від ваших колег-чоловіків. Вам необхідно боротися за це!

Одна з причин, чому я хотіла долучитися до цього конгресу, – це тому, що я дуже люблю українських жінок, і хочу, щоб вони об’єдналися.

Будь-які важливі кроки на шляху до гендерного паритету неможливі без ратифікації Стамбульської конвенції. Я відчуваю, що нератифікація цього документу Україною – це одна з моїх особистих невдач.

Ми намагалися докладати зусиль і в Європарламенті, і в Єврокомісії. Ми дуже прагнули зрушити це питання із мертвої точки, але, на жаль, нам не вдалося. Будь ласка, за наступні роки давайте вирішимо це надзвичайно важливе питання.

До речі

За підсумками третього Українського жіночого конгресу була прийнята резолюція із напрацьованими рекомендаціями для порядку денного Верховної Ради України, уряду, приватного сектору та громадянського суспільства. Із текстом документу можна ознайомитися тут.

Підготувала Вікторія Кобиляцька, 50%

Фото надані організаторами та Facebook Ірини Геращенко
Більше публікацій
Більше публікацій Вікторія Кобиляцька
Більше публікацій Статті