Ринок праці в Україні за майже два роки повномасштабної війни пройшов шлях від дефіциту вакансій до нестачі людей. Серед основних причин дефіциту кадрів — вимушена міграція мільйонів українок та українців, які опинилися за кордоном або стали внутрішньо переміщеними особами. І мобілізація, яка «забрала з ринку» сотні тисяч людей, переважна більшість яких — чоловіки, констатують аналітики сайту з працевлаштування Work.ua.
І якщо міграційну кризу, яку в міністерстві економіки України називають найбільшою з часів Другої світової війни, подолати зможе лише сприяння поверненню людей додому, то з впливом мобілізації деякі роботодавці намагаються боротися вже зараз.
Тож жінки починають обіймати ті посади, на які традиційно працевлаштовувалися саме чоловіки. Ситуацію на ринку праці досліджувала Дар’я Нинько для DW.
Машиністки, вантажниці, водійки та слюсарки
Юридичного підґрунтя для поділу професій за гендером в Україні немає — перелік важких робіт та робіт зі шкідливими й небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, скасували ще 2017 року. Але стереотипні уявлення про роботу, яка підходить для людей різних статей, разом із цим документом не зникли, наголошує у коментарі DW аналітикиня та редакторка Work.ua Євгенія Кузенкова.
«Українське законодавство забороняє вказувати у вакансіях вимоги до статі кандидата, як і до віку, раси тощо. Проте нерідко роботодавці керувалися стереотипами та вказували дискримінаційні вимоги, —зазначає вона. — Сьогодні ж в описі вакансій на «традиційно чоловічі» професії роботодавці наголошують, що вони відкриті для кандидатів обох статей». А в окремих випадках роботодавці вказують, що нададуть перевагу саме жінці або кандидатам з інвалідністю, комісованим чи демобілізованим чоловікам, додає Кузенкова.
Читайте також: Від виживання до самореалізації: як ведеться українкам за кордоном
Тенденцію до того, що жінки дедалі частіше влаштовуються за спеціальностями, за якими раніше працювали здебільшого чоловіки, фіксують і в Державній службі зайнятості (ДСЗ) України.
За сприяння Державної служби зайнятості у 2023 році нові робочі місця знайшли 240 тисяч українок та українців, з них 158 тисяч, тобто 66 відсотків, — жінки.
Вони працевлаштовувалися й за такими професіями, як машиністка насосних установок, машиністка крана, верстатниця деревообробних верстатів, слюсарка з механоскладальних робіт, машиністка підземних установок, вантажниця, водійка, операторка верстатів з програмним керуванням, гірниця, слюсарка-ремонтниця, водійка тролейбуса тощо, повідомили у ДСЗ на запит DW. За цими даними, за минулий рік, зокрема, 677 жінок влаштувалися операторками заправних станцій, 253 — машиністками насосних установок, а 14 стали водійками навантажувача.
Бізнес перебудовує робочі процеси під жінок
Традиційно на вакансії мережі автозаправних комплексів ОККО з низки спеціальностей ішли переважно або виключно чоловіки, розповідає DW директорка з персоналу компанії Євгенія Кузьминська. Утім, за час війни частка жінок в ОККО на деяких посадах, які раніше були переважно чоловічими. Наприклад, комірника розподільчих центрів — дійсно зросла, констатує вона. До його обов’язків входить збір у палети товарів для відправлення замовлень на АЗК, тож ця робота передбачає фізичні навантаження.
«Ми перебудували деякі виробничі процеси, щоб полегшити роботу жінок на цій посаді, підсилили розподільчі центри допоміжною технікою і бачимо, що жінки охоче йдуть на цю роботу. За минулий рік частка жінок на цій посаді збільшилася до 60 відсотків, тоді як раніше це були переважно чоловіки», — розповідає Кузьминська.
Водночас у ОККО є деякі спеціальності, на яких наразі немає можливості замінити чоловіків жінками, констатує вона. Так, усі водії, які працюють з вибухонебезпечними вантажами в компанії, — чоловіки.
«Ми вивчаємо питання, як залучати жінок-водійок паливовозів, активно шукаємо фахівчинь відповідної кваліфікації і категорії водійського посвідчення. Проте поки остаточного рішення немає, адже таких жінок в Україні дуже мало», — додає представниця компанії.
Компанії надають перевагу жінкам, аби підстрахуватися від втрати співробітника
Після початку повномасштабної війни надавати перевагу жінкам при працевлаштуванні на певні посади почали і в одному з найбільших агропромислових холдингів України Kernel, розповідає DW директорка з персоналу компанії Наталія Теряхіна. За її словами, компанія і до 2022 року була готова активно працевлаштовувала жінок на всі посади, за умови, що ті передбачають посильні для них фізичні навантаження. Проте на подібні вакансії відгукувалося набагато менше жінок, ніж чоловіків.
Після лютого 2022 року компанія почала активніше залучати до роботи саме жінок, прагнучи в тому числі мінімізувати ризики втрати співробітників, додає Теряхіна. «У нас є бронювання, але, згідно з законодавством, це 50 відсотків співробітників. Інші 50 відсотків у будь-який момент можуть отримати повістку й піти на фронт. Закривати цю вакансію буде складніше, закривати її чоловіками в конкретному регіоні — ще складніше. Тому навіть коли керівники не завжди готові брати жінок на професії, які традиційно вважалися чоловічими, ми працюємо з ними з точки зору ризиків, які тут менші. А вчити потрібно як жінку, так і чоловіка», — розповіла вона у розмові з DW.
Читайте також: Тетяна Бережна: Жінки в Україні заробляють на 18,6% менше, ніж чоловіки
Виробництво на заводах Kernel автоматизоване, закритого типу і не передбачає суттєвого фізичного навантаження, котре б обмежувало б жінок. Також у Kernel розробили матрицю кваліфікацій, готуючи фахівців не лише в рамках однієї професії, а й навчаючи їх суміжним, щоб вони у разі потреби могли замінити колегу. Для цієї підготовки акцент також робиться на жінок — знову ж з огляду на ризик втратити фахівця-чоловіка та враховуючи, що жінки більш стабільні і вміють краще працювати в умовах багатозадачності, каже Теряхіна.
Досвід жінок на «чоловічих» посадах
Анжела Л. працює охоронницею на одному з елеваторів компанії. У розмові з DW жінка розповідає: вона — єдина охоронниця, всі інші її колеги — чоловіки, але на їхні робочі стосунки це не впливає. Раніше жінка працювала машиністкою компресорних установок на урановій шахті, однак потрапила під скорочення. Охоронницею елеватора працює вже п’ять місяців.
«Працюю, нормально працюю, виконую всі обов’язків охоронця, — каже вона. — Ми слідкуємо за відвантаженням зерна, прийомом зерна. Також охороняємо елеватор, обходимо, дивимось, чи ніде нема ніяких правопорушень».
Апаратниця обробки зерна на одному з заводів компанії Алла В. теж влаштувалася на цю посаду під час війни, хоча ці дві події не пов’язує. Жінка раніше вже працювала транспортувальницею на цьому підприємстві, однак теж потрапила під скорочення. Згодом, коли відкрилася вакансія, вона повернулася на фірму. Її завдання —контролювати роботу обладнання, щоб транспортування зерна йшло за планом. За словами Алли, у неї нема жодних проблем з виконанням посадових обов’язків. «Так, як чоловіки справляються, так і жінки можуть справлятися з цією роботою», — зазначає жінка у розмові з DW.
Жінки готові навчатися
Наталія Теряхіна наголошує: основна проблема умовного поділу на жіночі й чоловічі професії, зокрема робітничі, полягає не стільки в неможливості виконувати ту чи іншу роботу, скільки у гендерних стереотипах чоловіків і жінок. І ця проблема починається не тоді, коли люди обирають роботу, а ще на етапі вибори освіти або професії. І далі саме відсутність профільної освіти стає основною перешкодою у працевлаштуванні жінок на «чоловічі» професії, зазначає вона.
Однак, як розповіли DW у ДСЗ, з другого півріччя 2023 року спостерігається тенденція до зростання кількості жінок, які обирають для навчання професії, що традиційно вважалися чоловічими. У системі служби зайнятості діють центри професійно-технічної освіти для підготовки саме дорослого населення. У 2023 році навчання проходили 25,2 тисячі жінок. Серед них були й ті, які навчалися на машиністок котельні, водійок трамвая, тролейбуса, верстатниць деревообробних верстатів, електрозварниць ручного зварювання, розповіли у ДСЗ.
А за програмою «ваучер на навчання», яка дає право безкоштовно отримати спеціалізацію, популярними серед жінок нині є такі професії, як трактористка, зварювальниця, охоронниця, електромонтерка устаткування, водійка навантажувача, машиністка та операторка котельні, слюсарка-ремонтниця. Є приклади, коли українки навчалися за професією саперки або машиністки електровоза, розповіли у ДСЗ. Загалом у 2023 році ваучер на навчання за різними професіями отримали 12,9 тисячі жінок, додали у службі.
Війна створює запит на нові професії
Про готовність жінок опановувати нові професії, зокрема й «чоловічі», DW розповіла й координаторка Фонду ООН у галузі народонаселення (UNFPA) в Україні Анна Цицак. Для жінок, які постраждали від домашнього, гендерно зумовленого насильства, знаходяться у групі ризику або перебувають у складних життєвих обставинах, під егідою Фонду діє кар’єрний та бізнес-хаб «ВОНА». З початком повномасштабної війни до кола клієнток хабу, який надає допомогу на всіх етапах пошуку роботи або започаткування власного бізнесу, долучилися й постраждалі від війни — ВПО та жінки, що перебувають у складних життєвих обставинах та мають низький рівень доходу. «Ми аналізуємо потреби ринку та рівень зарплат, співпрацюємо з місцевим центрам зайнятості, а також намагаємося просувати вибір професії без стереотипів. Жінки здебільшого обирають красу, а ми говоримо про те, що для них є більше варіантів, що немає поділу на чоловічі чи жіночі професії», — розповідає Анна Цицак.
За її словами, найпопулярнішою в бізнес-хабі все ще лишається сфера краси. Утім, її вже наздоганяє ІТ. Отримував хаб і запити від жінок, які хотіли стати водійками таксі. Також хаб співпрацює з енергетичними підприємствами й та виробництвом, що виготовляє компоненти для автомобілів. Там клієнтки працюють як операторки на лінії з вироблення електричної проводки для автомобілів. Серед інших професій, які освоїли жінки, — фахівчиня з контролю якості, спеціалістка з верифікації викидів, охоронниця, електрикиня, спеціалістка з ремонту та обслуговування побутової електротехніки, технікиня з обслуговування кондиціонерів, перелічила Цицак. «Також через війну зріс запит на такі професії, як спеціалістки з 3D-друку та операторки дронів. Ми вже провели такі курси у нашому локальному хабі у Львові», — розповіла вона.
Читайте також: Збройних справ слюсарка: як це — шліфувати деталі й вести блог про відеоігри
3D-друк як допомога військовим та розвиток майстерні хенд-мейду
Однією з тих, хто навчився 3D-друку, стала Марина Т., переселенка з Лисичанська на Луганщині. Там у неї був бізнес — продаж товарів для свят, дитячих іграшок та одягу. Однак після вторгнення все було зруйновано, розповіла вона DW. Жінка, чоловік якої є військовослужбовцем ЗСУ, з родиною опинилася у Львові, де зуміла відкрити творчу майстерню подарунків, листівок та сувенірів. А згодом долучилася до хабу «ВОНА», обравши навчання саме 3D-друку. За її словами, перше, про що подумала, — виготовляти деталі для дронів, необхідних українському війську.
«Зараз усе, що лежало на плечах наших чоловіків, ми беремо на себе», — розповідає жінка. На курсах Марина освоїла цей процес і вивчила роботу спеціальної програми для друку. Каже: було непросто розібратися в технічних особливостях деталей. У думках жінки — дістати принтер і займатися 3D-друком. Зокрема, деталей для дронів, а після війни перепрофілювати його на виготовлення сувенірів у власній майстерні.
Наступним курсом, на який набирають учениць у хабі «ВОНА», буде курс електромонтерок. Оскільки на ринку праці існує потреба саме у таких спеціалістках. У планах — навчання для водійок тролейбусів, розповіла Цицак.
Дар’я Нинько для DW
