«Гендерна рівність — це раціонально й економічно вигідно. Щоб чоловіки ставали адвокатами гендерної рівності, ми пояснюємо їм, чому саме це вигідно. Умовно кажучи, ось у тебе є дружина, яка, якщо брати середню статистику, заробляє 80% від твоєї зарплати. І виходить, що ваша сумарна зарплата — це 180%.
А якби не було цього розриву, вона б заробляла 100%, і ти 100%. Разом було б 200%. І ваша сім’я мала б більше ресурсів», — зауважує фахівець із гендерних питань, кандидат політичних наук Михайло Корюкалов.
Він уже понад 20 років займається темою гендерної рівності та співпрацює з низкою державних і міжнародних організацій для просування принципів гендерної рівності.
Ми спілкувалися з Михайлом Корюкаловим про цінність гендерного аудиту для державних організацій, про те, як залучати жінок до економіки, а чоловіків — до доглядової праці, а також про те, чому в плані відновлення гендерна рівність включена в розділ «людський капітал».
Гендерний аудит та способи залучення жінок до роботи
Чи спостерігаєте ви зараз, що влада проводить гендерні аудити, щоб залучати більше жінок до участі в політиці, до роботи в органах місцевого самоврядування?
Гендерний аудит — це такий специфічний захід, він не стільки для того, щоб більше жінок залучати до політики. Скоріше він допомагає виявити проблематику, яку можна побачити саме за допомогою цієї гендерної оптики.
І 2022 року всі центральні органи виконавчої влади провели такий гендерний аудит. Було загальне опитування державних службовців. Загалом участь у цьому опитуванні взяли понад 21 тисяча публічних службовців із 79 ЦОВВ.
Проведення гендерного аудиту стояло в показниках профільних заступників міністрів. Тобто це був серйозний підхід. Але зараз, коли ми зустрічаємо представників чи представниць із різних відомств, то вони навіть самі не можуть знайти результати свого ж дослідження, щоб працювати з ними.
Щодо того, чи відбувалися такі аудити на місцях, у регіонах, — я не знаю. Але важливо, що 2021 року Міністерство соціальної політики затвердило методичні рекомендації про проведення гендерного аудиту. І цим наказом підприємства, установи та організації заохочують до проведення аудиту. Йдеться переважно про державний сектор, але приватні також можуть скористатися цими рекомендаціями.
Мені навіть відомо, що є кілька компаній, державних і приватних, які намагаються такий аудит провести. Знаю, що безпосередньо цього року аудит проведуть в офісі генерального прокурора.
Тобто можемо сказати, що факт повномасштабної війни не вплинув на цю динаміку.
Ми спостерігаємо, що державні установи зацікавлені проводити заходи на залучення жінок до роботи у своїх структурах. Гендерний аудит більше зосереджений на питаннях кадрової політики, організаційної культури.
Головну ідею аудиту можна порівняти з тим, як людині зробити медичне обстеження. Проходиш обстеження свого організму, бачиш, що там щось працює не ідеально, і думаєш, що робити, щоб це виправити.
А так умовне міністерство проводить такий аудит, бачить, що якісь процеси працюють неідеально з точки зору гендерної рівності. Чоловіки або жінки менше задоволені роботою, або менш мотивовані, або не мають доступу до чогось чи, навпаки, їх обмежують у відрядженнях, наприклад. І за результатами аудиту думають, що робити, щоб це виправити.
Гендерний аудит — це не найкращий інструмент для посилення ролі жінок. Він хороший, він потрібний, але його недостатньо, він не ключовий саме для цієї функції.
Він важливіший для інших речей — зміни кадрової політики чи розробки організаційної культури.
А які тоді інструменти ефективніші, щоб залучати жінок?
Якщо йдеться про підвищення ролі жінок у конкретному відомстві, то ефективнішими будуть навчальні програми й те, що ми називаємо квотами.
Наприклад, відомство ухвалило рішення, формально чи неформально, що серед семи заступників міністра як мінімум три будуть жінки. І дотримуються цього правила.
Або як МЗС комунікували, що шукатимуть нових послів, і при інших рівних даних, якщо буде дві кандидатури, чоловік і жінка, то перевагу надаватимуть жінці. Я не стежив, який це мало результат, але це якраз той приклад, коли неформальна позитивна дія добре працює. Особливо добре це працюватиме, коли установи впроваджуватимуть навчальні програми розвитку лідерства.
Відчуваю, що тема гендерної рівності стає важливою для суспільства
Чи знаєте ви приклади, коли установи проводили аудит і це сприяло реальним змінам?
Пригадую, що у 2019-му в Мінсоцполітики проходив аудит за методологією міжнародної організації праці. Це був дуже серйозний захід: десятки інтерв’ю, опитування працівників, аналіз документів…
Але поки відбувався весь цей аудит, змінилося керівництво. Для нового тема гендерної рівності була не такою пріоритетною. Тож момент втратили. І тоді дослідження не вилилося в якісь конкретні результати. Але, напевно, це було перше відомство, яке провело аудит.
У МЗС, до речі, також був гендерний аудит, після якого вони демонструють непоганий прогрес у темі розширення прав жінок.
Як на вашу думку, загалом тема гендерної рівності стає більш зрозумілою в суспільстві? Чи все ж таки гендерна рівність — це щось, що нам нав’язують тому, що нам треба вступати до ЄС?
Я насправді дуже відчуваю, що тема гендерної рівності стає важливою для суспільства, і цей поштовх іде зсередини. Згадаймо, коли викладач тернопільського вишу у своєму курсі використовував сексистські матеріали й жарти. Нічого б не сталося, якби не позиція студенток. Вони почали це обговорювати, ініціювали те, щоб цього викладача відсторонили від викладання курсу. І важливо, що ректор цього університету не став суперечити, чого можна було б очікувати. Так чи інакше, це буквально один із багатьох прикладів, коли саме суспільство, переважно молоді жінки, постають проти всіх цих старих дискримінаційних практик і звичок. І це працює певною мірою навіть ефективніше, ніж якби це йшло від уряду.
Гендерна рівність і відновлення України
Давайте поговоримо про те, як нині в плані відновлення прописане залучення жінок або ж про питання відбудови країни з урахуванням гендерного та інклюзивного підходів.
Ключовий розділ, де прописана і врахована гендерна рівність та інклюзія у плані відновлення – це той самий розділ про людський капітал. На сьогодні це, певно, 95% того, що в нас є зараз щодо гендерного мейнстримінгу в процесі планування відновлення.
Там ідеться, що необхідно прибирати бар’єри, які стоять перед жінками в доступі до різних сфер. Зокрема в економічній. У нас загалом невисока економічна активність жінок, вона суттєво нижча, ніж у чоловіків. Є розуміння, що це пов’язано з виконанням функцій догляду за дітьми. І щоб цей бар’єр прибрати, потрібно розвивати інфраструктуру закладів догляду. Бо, грубо кажучи, щоб жінка могла бути більше включена в економіку, їй треба десь залишити дитину чи делегувати догляд за людьми старшого віку, наприклад.
А для цього, скажімо, треба, щоб дітей у дитячий садок брали не з трьох років, а з двох чи з одного. І щоб садочки працювали не до п’ятої години вечора, а, наприклад, до сьомої, щоб батьки могли завершити роботу й забрати дітей.
Це один із прикладів. Але це та ідея, яку Мінекономіки активно опрацьовувало ще до того, як туди зайшли гендерні експерти зі своїми порадами. Вони самі розуміють і відчувають. І в цьому вони молодці.
Якщо тільки на цьому зупинятися, то виходить, що ми однобоко проблему вирішуємо, бо не залучаємо ще один важливий ресурс – це чоловіків.
Залучати чоловіків до доглядової праці — економічно вигідно
Зараз достатньо нерівноцінно, нерівномірно розподілена робота з догляду між жінками й чоловіками. Якщо порахувати кількість годин на день чи на тиждень, то жінки вдвічі більше витрачають часу на доглядову роботу, ніж чоловіки.
Але при цьому немає такої самої пропорції у продуктивній зайнятості. Умовно кажучи, чоловіки в середньому витрачають на продуктивну зайнятість 7 годин на день, а на роботу по дому – 2 години. У сумі працюють 9 годин.
Це приблизні цифри. А що стосується жінок, то 6 годин на продуктивну зайнятість і 4-5 годин на роботу. Тобто – це 10-11 годин. Виходить і несправедливо, і неефективно. Тому хорошим рішенням також було б перерозподіляти роботу з догляду, заохочувати чоловіків брати її на себе.
Адже це вигідно і для самих чоловіків, і для сім’ї, і для дитини. Є багато факторів, які це підтверджують.
Читайте також: Гендерний розрив в оплаті праці: чи вдасться його зменшити в контексті війни?
Стереотипи про жінок у бізнесі
Також ми спостерігаємо, що в жінок-підприємиць є певні бар’єри, яких немає в чоловіків-підприємців. Наприклад, якщо жінка мала ферму і працювала на сході України, а під час повномасштабного вторгнення переїхала в західні регіони, їй потрібно орендувати землю. Ми як експерти спостерігаємо, що люди менше готові давати землю в оренду жінці, ніж чоловікові. Бо в них є стереотипи, що жінка буде менш успішною в бізнесі.
І ще є багато сфер, де працюють ці стереотипи. Тому, щоб жінки були включені в бізнес, потрібно зокрема прибирати ці бар’єри
Ще одна важлива проблема в контексті гендерної рівності у відновленні – це та сама професійна сегрегація. Жінок менше в певних сферах, і такий збіг, що саме ці сфери більш високооплачувані.
Якщо їх менше через те, що є стереотипи, значить треба прибрати стереотипи та будувати рольові моделі і проводити комунікаційні кампанії. Умовно кажучи, якщо є жінка — успішна зварювальниця, то треба про таких жінок розповідати. І тоді дівчата, які думають про кар’єру зварювальниці, почуватимуться впевненіше. Бо, можливо, їх зупиняє відсутність рольових моделей, вони не знають, що в цій сфері є жінки.
Чоловіки як адвокати гендерної рівності
Ви казали, що треба залучати чоловіків до просування гендерної рівності. Як можна це зробити? Як заохотити чоловіків бути адвокатами гендерної рівності?
Найдієвіший спосіб – це ті самі комунікаційні кампанії або навіть те, що я називаю «західні серіали».
У сучасних серіалах молодь бачить, що стандарти взаємовідносин, екологічність відносин між чоловіками і жінками, між чоловіками і чоловіками більш здорова. Менше дискримінації, менше сексистського гумору, менше знецінення.
І молодь, яка зростає в такій культурі, формує свій світогляд. Для них потім якось незвично, що є якась нерівність, несправедливість, знецінення тощо.
Читайте також: Гендерно зумовлене насильство: як чоловіки можуть зарадити?
Мої доньці скоро 12, вона вже трохи дивиться ці серіали. І я думаю, що їй було б важче погодитися з ідеєю про те, що жінки менш цінні, ніж чоловіки.
І знову ж той самий приклад про студенток у тернопільському виші. Вони ж теж десь узяли цю ідею про те, що сексистські жарти – це погано. І не факт, що вони це зрозуміли, бо уряд впроваджує політику гендерної рівності. Цілком може бути, що це прийшло із серіалів.
Також достатньо хороша річ – це відповідальне татівство. Я в цій темі співпрацюю з Фондом народонаселення ООН і його партнерськими організаціями. Ми просуваємо татівство як щось веселе, і, звісно, що в чоловіків є запит на цю тему.
Я хочу бути кращим татом для своєї дитини, щоб краще її виховувати, краще розуміти, підтримувати. Чого я маю для цього навчитися, які навички мені для цього потрібні? І ми пропонуємо різні психологічні тренінги, курси для чоловіків.
Я ще достатньо довго, вже більше десяти років, також виходжу з ідеї, що гендерна рівність – це раціонально і економічно вигідно. І чоловікам, які скептично ставляться до ідеї гендерної рівності, треба пояснювати, чому саме це вигідно. Умовно кажучи, ось у тебе є дружина, яка, якщо брати середню статистику, заробляє 80% від твоєї зарплати. І виходить, що ваша сумарна зарплата – це 180%.
А якби не було цього розриву, вона б заробляла 100%, і ти 100%. Разом було б 200%. І ваша сім’я мала б більше ресурсів. Така наочність значно краще пояснює проблему.
Гендерна рівність — це про рівний статус, рівні можливості, права й обов’язки
Досить часто, коли є якісь розмови про гендерну рівність, чоловіки починають аргументувати, що якщо ви за рівність, то йдіть воюйте. Або вимагають обмежити жінкам виїзд за кордон, мовляв, хай буде примусова мобілізація для всіх. Чи є у вас якісь аргументи, як на це відповідати?
Усе залежить від того, як ми розуміємо рівність. Ми не можемо говорити, що гендерна рівність – це що чоловік дорівнює жінка, що вони однакові.
Ми розуміємо, що є люди, які мають різні гендерні ролі, ми розуміємо, що в суспільстві є так званий суспільний договір. Тож нам потрібні різні гендерні ролі. Я як чоловік, як тато, як фахівець, як син своїх батьків. Але я в цих своїх гендерних ролях маю однаковий статус, однакові можливості самореалізації.
Тож, коли ми говоримо про рівність — це не про рівність чоловіків і жінок як біологічних видів. Це про рівний статус, рівні можливості, права й обов’язки. Але є інший момент. Це соціальний контракт, тобто те, що в суспільстві вважається прийнятним. Так повелося, що в нашому суспільстві прийнятним є те, що жінки не мають військового обов’язку.
Можливо, суспільство вирішить інакше, і тоді в жінок буде військовий обов’язок, і вони теж підлягатимуть мобілізації, забороні виїзду за кордон і так далі. Хоча в принципі зараз депутатки теж мають обмеження щодо виїзду за кордон. Тож ми одразу бачимо, що є приклади, коли ці обмеження однаково діють і для чоловіків, і для жінок.
Неправильно казати, що якщо ми хочемо рівності, то жінки мають служити, як і чоловіки. Цей аргумент має право на існування, але він не спрацьовує, бо в нас інший соціальний контракт. І такий аргумент точно не про гендерну рівність, він про ту саму зрівняльність. А гендерна рівність – це якраз про врахування різних соціальних ролей і гендерних ролей. І про можливості різних людей у різних ролях мати рівний статус.
Обмеження, які дає гендерна нерівність, шкодять не тільки жінкам, а й розвитку держави
Від початку повномасштабної війни багато речей у нас стали «не на часі». Тема гендерної рівності й так завжди пасла задніх, на це ніколи особливо не виділяли коштів. Чи маєте аргументи щодо того, чи на часі нам розвивати політику гендерної рівності й узагалі говорити про рівність?
Я не відчуваю, що зараз посилився наратив, що гендерна рівність не на часі. Ключовий аргумент, чому вона зараз особливо на часі – бо гендерна рівність – це про те, як нам стати сильнішими, як нам краще використовувати ресурси, які в нас є. Зокрема як нам на рівні сім’ї або на рівні малого бізнесу оптимізувати використання наших ресурсів і залучити і жінок, і чоловіків до розвитку країни, щоб шанси перемогти були вищими.
І для цього потрібно раціональніше використовувати свої ресурси, менше марнувати їх, до чого ми раніше звикли. Той факт, що 50% жінок говорить, що низька зарплата відштовхує їх від ринку праці, що через це вони не виходять на роботу, свідчить, що є конкретні бар’єри. Але ці бар’єри шкодять не тільки жінкам, вони шкодять усій економіці й усій країні загалом. Тому гендерна рівність – це якраз про те, як нам помічати ці бар’єри і як працювати з причинами цих бар’єрів. І що нам робити, щоб їх усувати, щоб бар’єрів не було, й щоб усі ресурси використовувати потужніше.
Олена Андрушко
