Home Статті «Ми більше не маємо заганяти себе в чоловічі рамки»: 10 порад від Ганни Старостенко

«Ми більше не маємо заганяти себе в чоловічі рамки»: 10 порад від Ганни Старостенко

«Менторство – це прекрасно. Мене запросили, і я зараз сама є менторкою в одному з проектів. Це для мене щось нове. Чим більше спілкуюся з менті, тим більше мені хочеться, щоб в мене теж з’явився ментор чи менторка. Адже мені в житті доводилося все робити самотужки, шукати собі наставників. Часто вони навіть не знали, що вони мої наставники, а я натомість намагалася їх слухати, вивчати їхній досвід і думати, як би вони вчинити в тій чи іншій ситуації», – розповіла заступниця голови КМДА, депутатка трьох каденцій Київської міської ради Ганна Старостенко.

Нещодавно в Києві проходила конференція випускниць Академії жіночого лідерства, де політикиня мала змогу поділитися своїм досвідом і побути менторкою для учасниць заходу. Вона спочатку здивувалася, що не всі присутні хочуть стати депутатками.

«Можливо, я зараз вам розкажу про свій досвід, і ви знайдете те, що надихнуло б вас іти в місцеве самоврядування», – з подивом сказала Старостенко.

Свої правила у політиці і владі вона сформулювала так:  не мовчати, завжди чітко заявляти про свою позицію, формувати навколо себе коло прихильників, а головне – пам’ятати про жіночу солідарність і не забувати підтримувати інших жінок.

50% записали десять важливих меседжів її промови.

  1. 1. Я в декретній відпустці. Але це мені не заважає займатися політикою. Ви знаєте, дійсно дивно, що нас із вами більше половини населення України – 54%, але чому ж в органах місцевого самоврядування, в органах державної влади нас так мало? Що нам заважає? Правильно, це стереотипи! Невпевненість у собі. Уявлення, що політика – це чоловіча справа, а жінка має сидіти вдома… І на жаль, ці стереотипи поширюються не лише чоловіками, але й дуже часто жінками.
  2. 2. Зараз дуже важливо, щоб голос жіноцтва був гучнішим. Про жінок кажуть, що вони відповідальні, дисципліновані, турбуються про інших, схильні до компромісу… Це справді наші сильні сторони. Мені здається, ними треба користуватися у своїй політичній діяльності.
  3. 3. Мене нещодавно запитали: «Скажіть, а чому ви так не любите чоловіків, чому ви так рветеся до влади?». А як пов’язані влада і нелюбов?! Та й влада – не самоціль. Це інструмент, який дозволяє нам змінювати світ, змінювати свою громаду, своє оточення. Особливо це стосується органів місцевого самоврядування. Я вже понад 10 років є депутаткою Київради. І перше, з чим я прийшла до свого округу, де обиралася, – це саме з жіночою проблематикою. Тому що я розуміла, що більшість моїх виборців – жінки. Вони ходять до поліклініки, в магазин, відводять дітей у садочок і школу, гуляють із ними на дитячому майданчику… Саме на цьому будувалася моя виборча компанія. Мій округ – на Троєщині в Києві. Це місце, де я виросла, де ходила до школи, і де сьогодні живуть мої батьки. Тому моїм гаслом було «Троєщина – місце, дружнє до родини». Я зробила акцент на парках, скверах, садочках та школах. А ще – на безпеці. Ми подбали про LED-освітлення, адже мами з дітками гуляють увечері й мають почуватися в безпеці. Подбали про те, щоб і вдень, і вночі було більше поліцейських на районі.

Читайте також: Марина Матковська: «У «Школі депутаток» я навчилася стрибати вище голови»

  1. 4. Ситуація в Київраді нині дуже непроста. У нас немає сформованої більшості. Із 61 голосу залишилось десь до 50 осіб. Хтось затаївся, хтось перефарбувався чи «перевзувся», як зараз говорять. Причому, мова переважно про чоловіків. От було останнє дуже показове засідання, на яке збирали усі штики. Жінки-депутатки зібралися, навіть прийшла депутатка Наталія Маслова, яка тільки тиждень як народила дитину. А чоловіки сказали, що «ми прийдемо», і не прийшли. Хтось у ліфті застряг, хтось у пробці. Просто смішно від цього.
  2. 5. Ми постійно шукаємо причину в собі. Навіть коли Гіларі Клінтон запитали, що для неї означає бути політикинею, вона відповіла – постійно відчувати провину. «Ой, ми не такі, можливо, в нас недостатньо знань, а як же все встигати і вдома, й на роботі, а що скаже мій чоловік, чи мама й тато?..». Це те, що ми насамперед маємо побороти в собі.
  1. 6. Коли моїй доньці виповнився рік, Віталій Кличко запросив мене стати заступницею голови КМДА з гуманітарних питань. Це для мене був виклик. Мені хотілося працювати, але водночас хотілося бути мамою. Всі ми прагнемо балансу, і нам важливо приділяти увагу своїм сім’ям. Тому після пропозиції Кличка я зібрала вдома сімейну раду – покликала чоловіка й моїх батьків. Розповіла, що мені запропонували відповідальну посаду, але я не зможу нормально працювати, якщо знатиму, що щось негаразд удома. Мене підтримали. Чоловік сказав: «Добре, якщо ти цього хочеш – роби». Так і сталося. І вже будучи заступницею голови КМДА, я народила другу дитину, тому що зрозуміла, що все нормально, вдома є підтримка, тили захищені й можна працювати далі.

Читайте також: Пережити декрет: дві ініціативи, які надихають і підтримують жінок

  1. 7. Чоловіки дуже самовпевнені. Коли їм пропонують обійняти ту чи іншу посаду, вони відразу погоджуються. А що жінки? «Ой, можливо, я ще недостатньо готова, а в мене дитина в школу піде цього року, я не знаю… Це ж треба буде уроки з нею вчити, мама на пенсії, чи зможе вона зі школи забирати?». Це гіпервідповідальність. І недостатня впевненість в собі, яка робить свою справу. Це те, над чим ми маємо працювати, і що ми маємо в собі змінювати.
  2. 8. Нам не потрібно бути такими, як чоловіки. Про це говорили і Мадлен Олбрайт, і Кондоліза Райс та інші шановані жінки, які вже дуже багато років у політиці. Раніше жінки навіть одягалися відповідно – брючні костюми, стриманий макіяж, рідко хтось дозволяв собі шалик чи брошку. Але мені здається, що зараз нас уже багато, ми більше не маємо заганяти себе в чоловічі рамки. Треба бути собою. Якщо вам комфортно на підборах – будьте на підборах, якщо в брюках – будьте в брюках. І проговорюйте з чоловіками: «Так, у мене маленька дитина, я не можу до 10-ї вечора працювати. Але я точно впевнена, що можу зробити ту чи іншу роботу в інший час». Якщо ви працюєте над собою, самовдосконалюєтесь, якщо ви експертка в тій чи іншій справі, повірте, чоловіки готові будуть запропонувати вам особливі умови: більш гнучкий графік, часткову зайнятість тощо. Головне – проговорювати, домовлятися і шукати партнерів.
  3. 9. Нещодавно була зустріч із Вікторією Нуланд – відомою американською політикинею й дипломаткою, яка також говорила про те, що сьогодні весь світ хоче досягти балансу між роботою і сім’єю. І тут всі ми маємо приймати рішення самостійно. Не чекайте, що за вас хтось вирішить. Намагайтеся з’ясувати для себе, що є дійсно важливим для вас. Я постійно шукаю цей баланс. Дуже часто ревную свою дитину до чоловіка. Наприклад, коли ввечері донька просить, щоб її вкладала не я, а тато. Так, я проводжу менше часу з дітьми, ніж пересічна мама. Але намагаюся, щоб цей час був якісним. Багато працюю допізна, проте на суботу нічого не планую. Ми разом із донькою кудись їдемо, щось купуємо, їмо морозиво, малюємо, стрибаємо на батуті… Дітям важливо, щоб батьки були щасливі, щоб мама була реалізована, щоб не було тієї жертовності, коли дитина виростає, і їй кажуть: «Я все життя віддала, а ти цього не цінуєш». Цього не потрібно робити.
  4. 10. Улітку я балотувалася до Верховної Ради по мажоритарному окрузі в Києві, на Троєщині. Ми з моєю командою там дуже багато всього зробили: нові парки, садочки, бібліотека… Але переміг інший кандидат, який з’явився за три тижні до виборів. Кожного дня ходив і знімав відео, який він красивий на фоні двох зелених літер… Знаєте, я пережила певне розчарування й емоційне виснаження. Але коли через кілька днів після виборів поїхала на Троєщину до своїх батьків, до мене підходили люди і дякували, казали, що вони мене підтримували. За мене проголосувало 14333 людини. Це дуже великий результат. І я не можу тепер залишити своїх виборців наодинці з їхніми бідами й проблемами, тому буду далі працювати на окрузі. Ці люди мене надихнули, додали віри в себе й допомогли зрозуміти, що все йде правильним шляхом.

Читайте також: Наталія Карбовська: Жіноча солідарність — це не проти когось, це задля

Академія жіночого лідерства (АЖЛ) – це ініціатива Національного демократичного інституту міжнародних відносин та Українського жіночого фонду, спрямована на всебічну підтримку жінок-лідерок задля посилення їхньої участі в реформі децентралізації, зокрема в процесах прийняття рішень в громадах.

Проект здійснюється у рамках Програми «Децентралізація приносить кращі результати та ефективність» (DOBRE), що виконується міжнародною організацією Global Communities та фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).

Національний Демократичний інститут міжнародних відносин та Український жіночий фонд є партнерами Програми USAID DOBRE.

Підготувала Вікторія Кобиляцька, 50%

 

Більше публікацій
Більше публікацій Вікторія Кобиляцька
Більше публікацій Статті