Наталія Коваль – перша в історії району жінка-керівниця Шполянської районної державної адміністрації, що на Черкащині. До цього призначення Наталія була депутаткою місцевої ради та працювала начальницею відділу економічного розвитку та інвестицій Шполянської міської ради ОТГ.
В інтерв’ю для 50%, політикиня розповіла про те, як у маленькому містечку бореться зі стереотипом, що жінка буцімто не може бути лідеркою.
Наталю, з чого почалася ваша робота в органах влади?
Я ніколи не планувала йти в політику чи робити таку кар’єру. І до певного моменту працювати у владі – не було для мене ціллю. Але почалося все із депутатства у місцевій раді.
У 2015 році відбувалися вибори до місцевих рад, і цього року почала діяти квота на кількість жінок у списках політичних партій. Мене запитали, чи не буду я проти, якщо мене включать у списки партії. Я погодилась, і так потім трапилось, що була обрана депутаткою.
Але коли почала готуватись до сесій, усвідомила, що вже депутатка, а не звичайна людина, тож маю певну відповідальність перед виборцями. І взагалі, щоб бути депутатом потрібно розуміти права, обов’язки, особливості функціонування місцевих рад. Тоді мені почало це бути цікавим, я почала розвиватися у цьому напрямі, відвідувати тренінги і навчання. Але спочатку, можливо, я стала депутаткою випадково. І саме гендерна квота стала для мене золотим квитком, який допоміг побудувати кар’єру.
Яким був ваш шлях до посади керівниці Шполянської районної державної адміністрації?
Свою кандидатуру я подала на проєкт Lift – це нова платформа, яка зокрема допомагає знаходити вакансії в органах влади різних рівнів. Побачила оголошення на сторінці у Фейсбуці тодішнього голови Черкаської ОДА. Далі – подала резюме, пройшла психологічні тести та тести на знання законодавства. Далі досить довго нічого не відбувалося, а після призначення нового голови ОДА мене запросили на співбесіду. Я не знаю, скільки в мене було конкурентів, і навіть не намагалась дізнатись.
Третім етапом стала співбесіда в Офісі президента. Потім спецперевірка. І тільки після цього – призначення. Шлях довжиною у п’ять місяців.
Що мотивувало піти із стабільної роботи на роботу, допоки існує район?
Хотіла вирішити питання в районі, які мені болять. Це й завершення децентралізації таким чином, щоб максимально врахувати інтереси громад і людей. Також ставила собі за ціль зберегти районну лікарню, щоб вона надавала якнайбільше послуг та могла бути конкурентною. І ще – мені хотілося відновити довіру до державної влади, показати, що з керівниками можна говорити, пропонувати ідеї розвитку. Це не якісь надлюди.
Особисті мотиви теж мали місце. Хотілося спробувати себе в цій ролі, випробувати свої сили, зрозуміти чи подобається мені така робота і відповідальність, чи вийде в мене.
Не пошкодували, що пішли?
Я розуміла чітко куди я йду і чому йду. Деякі очікування не виправдалися, відбулося розчарування в процесах, людях, ставленні людей до їхньої роботи. Але загалом ні, не шкодувала. Хоча, безперечно, робота відповідальніша і стресів більше.
Зараз ми багато працюємо над збереженням лікарні, зосереджуємо багато зусиль, щоб віднайти фінансування, шукаємо лікарів, пропонуємо житло. Покращуємо загальний благоустрій, ремонтуємо дороги. Та на кожну дію виникає протидія. Активізуються опоненти, починають встромляти палиці в колеса, критикують мене у пресі, яка прихильна тільки до них. Це такий неприємний момент публічної професії, до якого я намагаюся звикнути, але мене він досі зачіпає.
Також виникають ситуації, коли люди хочуть самоствердитись за мій рахунок чи докоряють, що я жінка, та ще й молодого віку. Тільки минулого тижня я кілька разів виправляла чоловіків через їхні сексистські висловлювання. У нас ще просто особлива ситуація, бо жінки на кількох керівних посадах – це я, голова РДА, моя заступниця, виконувачка обов’язків голови районної ради і керівниця апарату. Так випадково у нас виникло жіноче керівництво, і деяких чоловіків це дратує.
Спеціально обирали в заступниці жінку?
Не спеціально, спочатку розглядала на цю посаду чоловіка, але йому не вистачило досвіду у профільних галузях. Мені потрібний був спеціаліст із гуманітарного напрямку. Після призначення місцева газета написала критичну статтю, мовляв, забагато жінок у держадміністрації.
Часто виникають ситуації, коли вас дискримінують?
Коли я була депутаткою, то не відчувала применшення своєї ролі тільки тому, що я жінка.
А коли вже перейшла на керівну посаду спочатку в громаду, була начальницею відділу економічного розвитку, то бувало, що мені відкритим текстом деякі чоловіки казали, що це мій максимальний рівень в районі, більшого жінка не досягне, ніхто її не зробить керівником. Зачіпає іноді, але зараз я можу сказати прямо все, що я думаю про таких чоловіків. Як тільки лунають подібні секситські закиди, то я починаю роз’яснювати, що ми колеги, працівники, держслужбовці, а не чоловіки й жінки. Час від часу проводжу виховну роботу на цю тему.
У нас в районі люди не звикли, що жінка може бути керівницею. Це вперше в історії Шполянського району адміністрацією керує жінка, та ще й не дуже поважного віку. Я бачу, як людям, які пропрацювали все життя в апараті й бачили всіх керівників, зараз важкувато даються до розуміння всі ці зміни.
Трапляється, що подібні звинувачення засмучують, бо вони не стосуються ані роботи, ані фахових аспектів. Але є підтримка і в родині, і серед друзів, і серед однодумців. Тому я не зациклююся на таких ситуаціях.
Плануєте продовжувати політичну кар’єру?
Поки що я поставила політичну кар’єру на паузу, більше схиляюсь, щоб працювати у виконавчій владі. Там, де можна пройти конкурс. Бо не знаю, наскільки готові люди у таких маленьких містечках як Шпола, обирати жінок на керівні посади.
Що порадите жінкам, які хочуть бути депутатками чи керівницями?
Пробувати, балотуватися, проходити конкурси. У будь-якому випадку перевірити свої сили і зрозуміти, чи подобається така діяльність. Якщо відчуваєш драйв, приплив енергії від того, що робиш хорошу справу для людей, будучи їхньою представницею у суспільстві, то однозначно йти. Якщо не сподобається, то депутатська каденція триває тільки п’ять років, можна потім закінчити таку кар’єру.
Інна Наливайко, для 50%
