Home Новини проекту НДІ розвінчує міфи про участь жінок у політиці в Україні

НДІ розвінчує міфи про участь жінок у політиці в Україні

0
141

Жінки займають у середньому 22% місць у парламентах світу, проте лише 12,08% місць в українській Верховній Раді належить жінкам. На додачу, українські друковані ЗМІ та соціальні медіа приділяли більше уваги тому, як колишня Прем’єр-Міністр України Юлія Тимошенко змінила зачіску, ніж дискусії про роль фракції Тимошенко у розв’язанні політичної кризи та голосуванні за визнання недовіри до уряду в парламенті. Незважаючи на подібні приклади, багато українських жінок заперечують, що вони є жертвами сексизму чи дискримінації.

Національний Демократичний Інститут намагався дослідити ставлення до участі жінок у політичному житті в Україні, використовуючи  інноваційні методи дослідження громадської думки.  НДІ досліджував вплив статі кандидатів на преференції виборців, ґендерний баланс та квоти у виборних інституціях, роль партій у політичній участі жінок та основні перешкоди, з якими стикаються жінки-кандидатки, коли беруть участь у виборчих перегонах.

Одним із найбільш стійких міфів про участь жінок у політиці в Україні є твердження, що жінки є мало представленими в українській політиці через те, що виборці надають перевагу чоловікам-кандидатам. Проте, дослідження НДІ показало, що однією із ключових перешкод для жінок є стереотипні уявлення лідерів політичних партій, які є посередниками на шляху до влади, а не ґендерні стереотипи виборців.

Нещодавнє дослідження НДІ продемонструвало, що 56% опитаних погодилися з тим, що причиною недостатньої представленості жінок на виборних посадах в Україні є те, що виборці частіше надають перевагу кандидатам чоловічої статі. Однак, на запитання наскільки стать кандидатів була визначальною при виборі майже всі респонденти  стверджували, що вирішальними в першу чергу були такі фактори як: чесність, політична програма, досвід, приналежність до партії, освіта та вік. Насправді, кількість респондентів, які зазначали, що стать була визначальною при голосуванні, була настільким незначною, що опинилася в межах статистичної похибки.

Під час глибинних інтерв’ю з кандидатками та потенційними кандидатками респонденти підтвердили ці несподівані результати. Кандидатки зазначали, що молодість, брак досвіду та партійна приналежність частіше провокували негативну реакцію виборців на відміну від статі. Респондентка з Вінниці, яка брала участь у виборах та перемогла, згадує: “Мені говорили, що я молода, тому я  [мала] щось змінити аби показати, що я можу досягти результатів…Той факт, що я жінка, допоміг. [Виборці] також говорили, що я буду думати про людей, яким потрібна допомога, [наприклад] літнім людям [або] дітям.”

У Києві НДІ мав змогу глибше протестувати ґендерні вподобання виборців, використовуючи планшети замість традиційних анкет та ручок для запису відповідей респондентів під час квартирного опитування. Це дозволило у довільному порядку розподілити респондентів на дві групи. Половині респондентів показували фотографії чоловіків, а половині – фотографії жінок, тому жоден з респондентів не знав, що метою тестування було вивчення ґендерних вподобань. Всім респондентам повідомили: “Всі люди на фотографіях – юристи, які вирішили йти у політику для того, щоб боротися із корупцією”, а після цього їх запитали: “За шкалою від 0 до 10, наскільки ймовірно, ви би проголосували за цю людину?” Результати показали, що якщо стать є єдиною відмінністю між кандидатами, це жодним чином не впливає на рішення виборців.

Дослідження НДІ також показує, що виборці надають перевагу більш рівномірному розподілу виборних посад між жінками та чоловіками. Більшість українців обізнані щодо існуючої диспропорції на виборних посадах, що є характерною для всіх регіонів, та надають перевагу більш рівному розподілу ґендерних ролей у політиці. У травні 2015 року 41% респондентів зазначили, що у парламенті має бути від 41% до 50% жінок. У грудні 2015 року кількість тих, хто так вважає, зросла до 47%. Більшість респондентів (56%) переконані, що за умови досягнення Україною рівного представництва жінок та чоловіків на виборних посадах, політики приділятимуть більше уваги повсякденним проблемам.

Незважаючи на те, що політичні партії є частиною проблеми, певний прогрес був досягнутий під час парламентської виборчої кампанії 2014 року. Більше жінок опинилися на виграшних позиціях у партійних списках, і 20% від депутатів, обраних за списками, були жінки, що вдвічі більше, ніж на попередніх виборах. Проте, за мажоритарною системою було обрано лише дві жінки. У 2015 році після прийняття 30% ґендерної квоти на місцевих виборах, усі основні політичні партії, які НДІ включило до моніторингу дотримання ґендерних квот, номінували більше жінок, ніж це вимагалось законом. Однак, деякі партії виконали цю вимогу краще, ніж інші, а найбільший прогрес було досягнуто на рівнях нижчих за обласний.

Під час глибинних інтерв’ю потенційні кандидатки називали ставлення лідерів політичних партій основним фактором, який вплинув на їхнє рішення балотуватися. У тих випадках, коли в жінок складалися гарні стосунки з тими політичними партіями, які вони представляють, вони були більше налаштовані балотуватися. Жінка, яка балотувалася в місті Запоріжжя та виграла, називала той факт, що партія звернулася до неї з пропозицією балотуватися, основною причиною бажання висунути свою кандидатуру на виборах. «Я була здивована і рада почути пропозицію безпосередньо від лідера», – сказала вона. Інша жінка з Кіровограда, яка балотувалася та програла, згадала про важливість приєднання до партії, цінності якої б вона поділяла. “Я розуміла, що якщо ти хочеш щось змінити по-справжньому, ти маєш бути в команді. Один в полі не воїн. Це має бути команда, в якій всі дотримуються тих самих принципів та поглядів, що і ти”.

НДІ застосував метод імпліцитних асоціативних тестів (IATs) з метою вимірювання ставлення щодо ґендеру в Україні. IATs вимірюють сприйняття та погляди, які респонденти не схильні демонструвати під час традиційних опитувань. В Україні IATs дозволили НДІ виміряти те, наскільки жінки та чоловіки асоціюють жінок із політичним життям та те, чи існують відмінності між експліцитними та імпліцитними асоціаціями серед чоловіків та жінок, пов’язаними з різними політичними та соціальними ролями і, чи знаходить це ставлення відображення в їхній виборчій поведінці. IATs продемонстрували, що в більшості людей жінки не асоціюються з політичним життям. Більше того, було встановлено, що жінки схильні навіть менше за чоловіків асоціювати жінок із політичним життям. Це знайшло підтвердження в результатах глибинних інтерв’ю, які вказали на обмеження політичної участі у свідомості жінок, потенційних кандидаток. Проте, IATs дозволили встановити, що той факт, що чоловіки асоціюються з політичним життям більше, не створює обмежень для підтримки жінок-кандидаток виборцями. 75% тих, хто віддав свій голос за жінку-кандидата в мери міста Житомир, експліцитно та імпліцитно асоціювали чоловіків з політичним життям.

І хоча дослідження НДІ, проведені у 2015 році, спростували деякі традиційні міфи про бар’єри для участі жінок у політичному житті України, вони вказали на інші. Для того, щоб збільшити представництво жінок у політиці в Україні, влада повинна покращити законодавчу базу, зокрема щодо обов’язкового дотримання ґендерних квот та реформування законодавчих механізмів фінансування виборчих кампаній, для того, щоб створити більше стимулів для політичних партій висувати жінок в якості кандидатів.  Партії також можуть розбудовувати сильні партійні структури на національному та місцевому рівні для того, щоб взаємодіяти з жінками-виборцями, а також залучати жінок-лідерок і розвивати їхній потенціал. І, нарешті, дуже важливо працювати з жінками, потенційними кандидатками, для того, щоб допомогти їм подолати обмеження у власній свідомості. Політично активним жінкам необхідно допомогти усвідомити, що у них є рівні шанси бути обраними, що вони можуть розробити стратегію і вести ефективну кампанію, що у разі обрання вони будуть мати можливість брати участь у прийнятті рішень, і що вони можуть збільшувати свої ряди і тим самим змінювати політичну культуру України. Крім того, засоби масової інформації повинні збільшити видимість жінок-лідерок, а також намагатися подолати сексизм у своєму висвітвленні діяльності чоловіків і жінок.

Оригінал статті опубліковано на ndi.org

Більше публікацій
Більше публікацій Новини проекту