За останні пів року відбулося кілька нападів на депутаток місцевих рад та громадських активісток. Депутат Коцюбинської селищної ради під час сесії вдарив депутатку Олену Сокотюк, колишній міській голові Коцюбинського Ользі Матюшиній спалили автомобіль, а кандидатка в депутати Тетіївської міської ради Ірина Нижник зазнала цькувань в інтернеті, які навіть стали приводом для судового позову.
Під час онлайн-дискусії «НеЦінаПолітики: тиск, залякування, погрози – як діяти?» політикині ділились своїм досвідом протидії насиллю, а експертка Юрфем допомагала порадами, як можна вирішувати конфлікти у правовому полі.
Хочеш у політику – запитай про безпеку
Олена Сокотюк, депутатка Коцюбинської селищної ради, причину нападів на жінок убачає в особливостях Приірпіння, де активістки перебувають у постійній боротьбі з забудовниками. Жінкам, які йдуть у політику, доводиться насамперед дбати про гарантії стосовно своєї безпеки та безпеки родини й дітей. Олена розповіла власну історію: її вдарив по голові депутат лише за те, що вона фільмувала на відео бійку в сесійній залі ради. Поліції на місці не було, тому жінка залишилася сам на сам зі своїм нападником. Унаслідок сутички отримала гіпертонічний криз, була госпіталізована. Згодом звернулася до поліції, однак через певний час її повідомили, що справа закрита.
Вражають й інші факти насильства у Коцюбинському: спалення двох автівок у родині іншої депутатки Дар’ї Олександрової; виготовлення й розміщення на будинку активістки Ірини Федорів гранітної дошки, дуже схожої на меморіальну, із її фото та прізвищем.
«Люди виявляють свою активну громадянську позицію, однак зазнають фізичного побиття й не можуть отримати належного захисту», – підсумовує Олена Сокотюк.
«На жінок нападають ті чоловіки, які внутрішньо не готові нападати на чоловіків», – Ольга Матюшина
Ольга Матюшина, екс-голова селища Коцюбинське, уважає напади на себе та інших політикинь гендерно зумовленим насиллям.
«На жінок нападають ті чоловіки, які внутрішньо неготові нападати на чоловіків. Вражає бездіяльність правоохоронних органів, а також медійна тиша. ЗМІ можуть звернути увагу на найбільш резонансні випадки, однак інші питання не висвітлюються», – каже учасниця.
Вона переконана, що все ж на місцях, зокрема на рівні райвідділу, існують механізми як «відпрацювати», тобто поховати такі справи. Часто прокуратора навіть не підписує підозри, пояснюючи це «внутрішнім переконанням прокурора». На її переконання, у такій ситуації потрібне солідарне медійне висвітлення проблеми, бо ЗМІ ще можуть привернути увагу суспільства.
Кібербулінг
Ірина Нижник, кандидатка в депутати Тетіївської міськради та Київської обласної ради, зазнала кібербулінгу. У передвиборчий період вона опублікувала допис у Фейсбуку про свої наміри стати кандидаткою в депутатки. Чиновниця Тетіївської міської ради, начальниця відділу освіти категорично висловилася в коментарі: «Людина, яка переступила 30-річний рубіж, не стала ні матір’ю, ні дружиною, не може стати ніким, оскільки, крім себе, нікого не любить і не поважає».
«Я не подала позов до суду під час виборів, бо не хотіла, щоб це оцінювали як політичний піар. Зробила це пізніше. Позовні вимоги складалися з двох частин: про визнання висловлювань дискримінаційними, про захист честі й гідності та ділової репутації. У задоволенні позовних вимог мені відмовлено. Попри відсутність судової практики у справах проти дискримінації, дивно, що суддя не помітив образ і приниження у цій фразі», – розповідає свою історію Ірина Нижник.
Гендерно зумовлене насильство щодо політично активних жінок не врегульоване у законі
Про законодавчі аспекти проблеми розповіла Катерина Шуневич, юристка, керівниця Аналітичного центру «ЮрФем».
Правниця наголосила, що не існує чіткого тлумачення терміна «політично активні жінки». До того ж гендерно зумовлене насильство щодо політично активних жінок не врегульоване спеціальним законодавством. Правоохоронці вдаються до загальних норм, які не враховують фактор політичної діяльності.
Для захисту політично активних жінок юристка рекомендує застосовувати статті ст. 173 «Кодексу про адміністративні порушення», що передбачає відповідальність за такі дії, як насильство за ознакою статті та ст. 157 «Кримінального кодексу України», що регламентує відповідальність за перешкоджання виборчому праву.
На думку Катерини Шуневич, важливо подавати позови навіть тоді коли немає факту фізичного насильства, однак є сексистські висловлювання, систематичні приниження та ін.
Читайте також: Законопроєкти про сексизм: розбираємося що до чого
«Існує розроблена комунікаційна політика, що забороняє сексистські, дискримінаційні висловлювання щодо політично активних осіб. Однак немає випадків, коли особа змогла захистити свої права. Лише в Болівії є закон, який трактує поняття сексуального насильства, домагання та описує механізм того, як особа може захистити свої права», – зауважила юристка.
Але це не має бути перешкодою для жінок, які хочуть брати участь у політичному процесі. До того ж у травні у Верховній Раді був зареєстрований законопроект 5488, що вносить зміни до «Кримінального кодексу», «Кодексу про адміністративні правопорушення», «Закону України про запобігання дискримінації» та вводить поняття нетерпимості.
Модераторка дискусії Анастасія Багаліка, координаторка з гендерних питань проєктів «Повага» та «Жінки – це 50% успіху України», підсумувала, що політично активним жінкам украй необхідно в разі порушень подавати судовий позов та формувати практику захисту особистості. Адже саме кейси зможуть створити прецедент для змін у законодавстві та подальшому захисті політично активних жінок.
Дискусія організована в межах діяльності платформи «Жінки – це 50% успіху України» проєкту ГО «Інститут розвитку регіональної преси» за підтримки Національного демократичного інституту.
#НеЦінаПолітики/#NotTheCost – кампанія проти проти насильства щодо політично активних жінок, що стартувала в Україні два роки тому. Її організував Національний демократичний інститут (НДІ) за ініціативи голови Ради директорів НДІ Мадлен Олбрайт в рамках глобальної кампанії #NotTheCost. Організатори запросили українських політикинь та активісток поділитися своїми історіями про тиск і насилля, що пов’язані з їхньою політичною чи громадською діяльністю. Проєкт «Жінки – це 50% успіху України» опублікував низку інтерв’ю про те, як жінки дають відсіч агресивним нападам, сексизмові та цькуванню.
Тетяна Бондаренко для Жінки:50%
