Поки партії в Європейському союзі змагаються на виборах тезами про феміністичну Європу, в дискурсі українських політичних партій не те що фемінізму, там і питань рівності, прав людини катма.
І хоч як би спрагле рівності та недискримінації око шукало хоч якоїсь зачіпки в передвиборчих програмах партій, які потенційно мають можливість втрапити в український парламент, після 21 липня 2019 року, все марно. І це вже не перші вибори поспіль.
Що таке передвиборна програма? В законі «Про вибори народних депутатів» визначення немає, але це є обов’язковий документ, який подається з іншими документами до Центральної виборчої комісії, засвідчений підписом керівника партії і скріплений печаткою партії.
Цей документ мав би визначати програмні засади діяльності політичної сили і представників та представниць, які від неї зайдуть до законодавчого органу влітку 2019 року. Тобто це те базове, за що можна буде спитати у депутатів та депутаток, це те, грунтуючись на чому, ми і маємо робити наш вибір. І якщо обіцянок про здорову, багату, без корупції державу є багато, таким питанням як «рівність», «рівність жінок і чоловіків», «недискримінація» тощо в 2-4 сторінках тексту програм місця не знайшлось.
Бабуся і реальна рівність
На позачергові парламентські вибори 2019 року з 65 політичних партій, які є суб’єктами виборчого процесу, третина зареєструвала від 30 до 224 кандидатів та кандидаток у списках (загалом зареєстровано 2760 кандидатів/ок).
50% вже писали про те, що в перших десятках виборчих списків іде набагато більше жінок, аніж це було раніше. Та чи кількість жінок в парламенті вплине на якість політики, особливо гендерної — ще те питання. Особливо зважаючи на те, що серед політичних партій, які мають шанси втрапити в парламент, про рівність чоловіків і жінок практично не йдеться.
Так, згідно даних моніторингу електоральних настроїв українців за 29 червня — 3 липня 2019 року від групи «Рейтинг», найбільшу підтримку опитаних громадян та громадянок отримали «Слуга народу» (програма), «Опозиційна платформа – За життя» (програма), партія «Європейська солідарність» (програма), «Голос» та «Батьківщина» (програма).
На межі прохідного бар’єру (від 2 до 4%) є партії «Сила і честь» (програма), «Опозиційний блок» (програма), «Українська стратегія Гройсмана» (програма), «Громадянська позиція», Радикальна партія (програма), ВО «Свобода» (програма).
Ми намагались знайти хоч щось про рівність жінок і чоловіків, гендерну політику, ба навіть материнство. Єдине, що ми знайшли, так це досить загальну обіцянку працювати «над забезпеченням реальної рівності можливостей для жінок і чоловіків в усіх сферах життя країни» від «Європейської солідарності».
В програмі партії «Сила і честь» йдеться про те, що «Бог, свобода, сім‘я і Україна є найвищими духовними цінностями українського народу», але яка саме сім’я, чи йдеться про рівноправ’я, цивільне партнерство, вирішення питання домашнього насильства там не йдеться.
«Українська стратегія Гройсмана» згадала про рівні права, але без конкретики, а Радикальна партія про жінку згадала в образі бабусі, щоб вона «не обирала – поїсти їй, полікуватися чи заплатити за комуналку».
Тобто політичні партій, які, імовірно, сформують уряд, прийматимуть закони та формуватимуть політику держави, в абсолютній більшості не декларують плану щодо подолання гендерної (та й не тільки) нерівності.
Щоправда, після останніх позачергових виборів в парламент пройшли шість політичних сил, які в своїх передвиборних програмах так само не згадували про гендерну рівність, жінок і чоловіків, але все ж вживали такі поняття як «гідність», «можливість бути собою» (повна версія програми партії «Самопоміч», так як скорочена відсутня на сайті Центральної виборчої комісії), а також «гарантії прав і свобод людини і громадянина» («Опозиційний блок»).
І попри це, нинішньому складу парламенту (ще діючому) вдалось підняти питання ратифікації Стамбульської конвенції, проголосувати Закон «Про місцеві вибори» з гендерними квотами (хоч і формальними), а уряду почати впроваджувати гендерну політику та гендерно орієнтоване бюджетування тощо.
Гендерна сором‘язливість
Якщо ненароком політичні партії і згадують про рівність, то радше перед судом або ж в економічних питаннях для бізнесу.
Про рівність та підтримку недопредставлених груп не йдеться. Таких слів і словосполучень як «гендер», «фемінізм», «рівність чоловіків і жінок» практично не знайти.
Тобто, в передвиборному дискурсі їх немає, хоча у командах політичних сил є гендерно просунуті члени і членкині. То чому не декларувати свої плани? Чи вони просто бояться говорити про ці чутливі теми, щоб не злякати виборців та виборчинь?
Хочеться вірити, що хоч в коаліційну угоду (яким би декларативним цей документ не був) внесуть важливий пункт про політику на забезпечення гендерної рівності, протидії дискримінації та домашньому насильству.
Тим часом в травні 2019 року завершились вибори до Європейського парламенту. Так, Європейська народна партія, яка отримала чи найбільше представництво в парламенті, в своїх пріоритетах декларує і обіцяє просувати права жінок і гендерну рівність. А європейські зелені взагалі оголосили боротьбу за феміністичну Європу, проти гендерно обумовленого насильства і за рівні права для всіх.
Коли ж якась з українських партій оголосить боротьбу за феміністичну Україну?
Надія Вірна, для 50%
