Олена Сотник – правозахисниця, політикиня, народна депутатка України VIII скликання, перша жінка-стипендіатка від України за програмою глобального лідерства Єльського університету (Yale World Fellows Program).
Під час публічного виступу «Чи є натхнення у політиці?» розповіла про свої мотиви участі у виборах, поділилась досвідом депутатства та політичними розчаруваннями, а також дала поради депутаткам-початківицям щодо того, із чого починати виборчу кампанію і до чого варто бути готовими.
50% публікують найцікавіші тези її виступу.
Про мотиви залучення у політику
Я мала прекрасну юридичну кар’єру, була партнеркою у юридичній фірмі, але кожна кар’єра має свою стелю, коли відчуваєш, що у межах принаймні країни, тобі більше немає куди рости. Майдан став для мене ковтком повітря, я відчула що це може бути відправною точкою, з’явилися нові сенси.
Я пам’ятаю, як ми тоді створили точку безоплатної правової допомоги для протестувальників. І в принципі це був прекрасний момент натхнення, коли я відчувала що роблю щось корисне – не просто комусь допомагаю, не просто іду за течією, а от роблю щось надзичайно важливе.
Після революції, коли вже були оголошені дострокові парламентські вибори, моя подруга Ганна Гопко (теж народна депутатка VIII скликання, на момент Революції Гідності – громадська діячка – ред.) зателефонувала й сказала, що має термінову розмову.
Я навіть уявити не могла, що мова йтиме про участь у виборах до парламенту. На момент, коли мені запропонували йти разом із «Самопоміччю» на вибори, я знала десь 30 прізвищ народних депутатів, кілька назв політичних сил і мала дуже віддалене уявлення, що таке українська політика. Знала, що суддівство і юстиція дуже корумповані, добитися правди майже нереально і звичайно розуміла, що це пов’язано з нашою владою. Але це все, що я знала.
Наївність моя була такою великою, що я навіть не запитала, яке місце у мене буде в списку, за що я відповідатиму. Ганна просто мені сказала: «Хочеш змінити щось у системі суддівства? У тебе є шанс».
Щоб вирішити, чи йти на вибори чи ні, я мала менше ніж 12 годин. І перше, що зробила – це прийшла додому і сказала тоді ще своєму нареченому: «У мене є до тебе розмова, і ця розмова може змінити наше життя».
Він дуже здивувався, коли дізнався, що мені запропонували іти на вибори до парламенту, але сказав, що варто спробувати, щоб оцінити свої сили.
Завдяки його підтримці я наважилась на цей крок.
Про депутатську роботу
Перші потрясіння від депутатства трапились у багатьох десь через 6-7 місяців після початку роботи. Спочатку було все прекрасно, ми ставили собі ціль змінити країну за два роки. А потім багато хто із старих досвідчених політиків почав повертати усі зміни в іншому напрямку.
Тоді я чітко усвідомила, що український парламент – це не про регламент, не про закон і не про конституцію. Це про інтереси великих людей, які можуть зробити ухвалення рішення вигідним тільки їм. Зрозуміло, що в цьому Україна не унікальна.
Але в цей момент усвідомлення реальності не потрібно зневірюватись, а потрібно визначитись із тим, що для вас важливо. Згадати ту мить, коли ви ухвалювали рішення піти в політику і чому це мало значення. Що ви хотіли зробити – змінити, створити, підсилити, або, можливо, зруйнувати.
Мені на той момент були важливі дві практичні речі: я хотіла змінити систему правосуддя і правоохоронну систему. Тому що вони є складовими справедливості.
Справедливість – це те, що для мене надзвичайно важливе. Я дуже чутлива до неправди. Саме тому стала на захист дівчини із Кагарлика, бо бачила, що справу навмисно заводять у ситуацію, коли вона розвалиться, і реальні покидьки не понесуть відповідальності. Але ще більше мене включило те, що ця дівчина насмілилась заявити про злочин, і мені здалося, що суспільство і всі, хто можуть, повинні її захистити.
Читайте також: Народні депутатки об’єдналися для допомоги потерпілій від зґвалтування у Кагарлику
Оцей момент пошуку справедливості був для мене відповіддю на питання «Що для мене важливо настільки, що я тут».
Чому політика це круто
За час депутатства я вивела формулу ПМЛ – це три речі, які мене надихають в політиці:
П – події
М – масштаб тих змін, які ти можеш зробити
Л – люди
За час депутатства я зустріла багато людей, світових лідерів і лідерок, які вплинули на моє життя і змінили мій світогляд. Зміна світосприйняття – це, напевно, ключове, що сталося зі мною за ці п’ять років.
Якщо раніше я сприймала світ як окремі країни, поділені кордонами, то сьогодні розумію, що світ – це велика шахова дошка. Світ абсолютно горизонтальний, де є ключові гравці, які торгуючи один з одним інтересами, можуть змінювати ландшафти. Коли ти це розумієш, то всі події для тебе виглядають не просто як окремі події в Парижі чи Нью-Йорку, а вписуються у цілісну картину.
Масштаб – це взагалі наркотик. Коли ти повертаєшся у «нормальне» життя і продовжуєш займатися звичною роботою, усвідомлюєш, що скільки б не робив, але такого масштабу, як під час депутатської роботи, більше не досягнеш. Тому що у політиці навіть якась одна поправка, внесена депутатом, може змінити життя сотень тисяч людей.
Політика – це насамперед про любов до людей. Якщо ви не любите людей, якщо ви соціопат чи егоцентрист, вам буде дуже важко у політиці. Ви маєте розуміти, що від першого дня депутатської роботи ви берете на себе відповідальність за інших.
І мова тут не лише про вашу команду, а про всіх, хто читає вас у соцмережах і дивиться по телевізору. Люди – ваша велика сила, тому оточуйте себе різними: і прихильним до вас, і не дуже.
Без чого не вийде прорив у політиці
Перше – ви повинні мати чітку мету. Добре коли вона вимірна і досяжна. бо це єдиний спосіб отримати підтримку пізніше. Я розпорошилася на багато викликів, скрізь щось намагалася зробити, і це була моя помилка. Бо люди не бачили моїх результатів.
Цілі мають бути прагматичні і виходити з потреб людей.
Але не думайте, що люди – інфантили, які хочуть лише великі пенсії і зарплати.
Друге – час. Якщо ви тільки зараз думаєте, чи йти вам на місцеві вибори 25 жовтня, то, відверто скажу, ви трішки запізнились.
Але думати про наступні парламентські – якраз час. У вас є ще два роки створити собі образ, бренд і впізнаваність на місцях.
Зважаючи на новий Виборчий кодекс, який закріпив гендерну квоту, партії не обійдуться без місцевих зірочок. Думайте вже зараз над створенням власного бренду. Хто ви у соцмережах, хто ви у себе у місті, вузьких спільнотах і так далі.
Третє – це ідея. Вона дуже важлива. Хоч нам і здається, що люди обирають емоційно й непродумано, але це не так, вони обирають ідею. Чому люди голосували за Зеленського? Хтось голосував за Голобородька, хтось – бо ненавидів попередню владу, інші сподівались, що всіх саджатимуть навесні. Але у всіх була ідея.
Четверте – команда. Перед початком виборчих перегонів порадьтесь із рідними. Без підтримки чоловіка або дружини буде важко. Мені чоловік дуже багато допомагав під час виборчої кампанії.
Бережіть друзів. Багато політиків або втрачають контакт із друзями, або взагалі змінюють оточення. Однією з причин, чому мені багато вдавалося, стала підтримка друзів, дехто навіть ставав членом моєї команди.
Майте ментора чи менторку! Це людина, яка може дати умовного ляпаса чи стусана. Яка може подивитись збоку і сказати правду про ваші дії. І ви спокійно реагуватимете на всю правду, яку вам казатиме ця людина.
Перші кроки для тих, хто вирішив стати депутаткою чи депутатом
Ви вирішили йти на місцеві вибори. Що варто зробити?
Проведіть розмови із тими політичними силами, які вам подобаються і є у вашому місті. Перевзуватися просто тому, що ця політична сила точно зайде у місцеву раду – не завжди правильно. Важливо розділяти цінності партії чи симпатію до лідера.
Другу каденцію я йшла із політичною партією «Сила і честь», бо мені імпонував Ігор Смешко – своєю системністю, баченням розвитку України.
Визначте, хто ваша цільова аудиторія і як ви з нею комунікуватимете. До когось треба прийти постукатися в двері і особисто поспілкуватися. А комусь достатньо яскравої реклами, відео, слогана.
Програма. Від того, як ви пропишете свою передвиборчу програму, може серйозно залежати, хто буде вашим союзником.
Дослідіть, хто ваші вороги і ваші опоненти. Оцініть, чи можете ви конкурувати з ними, і у який спосіб.
Чесно собі й своїй команді скажіть, які у вас скелети в шафі, або які вам можуть намалювати. Тому що саме з цього почнеться кампанія проти вас і тут ви маєте визначитись, чи готові до цієї боротьби, що вас будуть дискредитувати, що, можливо, вдарять по родині. Часто опоненти використовують історії нижче поясу. І тут виграє той, хто від самого початку психологічно до цього готовий і сприймає це з іронією.
Коли мені хтось пише під постом «Вас треба повісити на ліхтарях, конфіскувати майно, й посадити в тюрми», то я тепер реагую з гумором. Але спочатку, звісно, було дуже важко.
Партнерство чоловіків та жінок у політиці
Виборча квота – це насправді про команду.
Відтепер у політиці розпочалася історія партнерства між чоловіком і жінкою. За п’ять років я вже побачила, як у людей змінився фокус із конкуренції на співробітництво, тому далі шлях тільки на зміцнення цього партнерства.
У перший рік роботи у парламенті я стикалася з дискримінацією. Мені казали: «Дівчинко, що ти розумієш в обороні?» чи спікер парламенту міг проголосити: «Наступною буде Оленка».
Я багато працювала у Комітеті з правоохоронної діяльності, де одні чоловіки, і всі або більшість – генерали і полковники. Перший рік роботи були страшні баталії. Згодом комітет до мене звик, навіть з трибун мене хвалили, визнали мою експертизу, але на це довелося витратити рік.
Як? Із дискримінацією щодо некомпетентністі можна боротися лише повсякчас доводячи свою експертність. Іншої формули немає.
Усі мої перемоги в політиці досягнуті у співпраці з чоловіками. Я відчувала їхню підтримку постійно. Наприклад, коли я стала головою Комітету з юридичних питань та прав людини у ПАРЄ, мене дуже підтримали чоловіки – члени комітету і члени нашої делегації.
Ми рівні у своїх правах, але ми різні по природі – і це прекрасно. І коли в команді є чоловіки і жінки, то погляд на проблему стає набагато ширшим, і саме це дає можливість досягти реальних успіхів.
Інна Наливайко, для 50%
