Олена Зіновенко майже все своє життя працювала в органах податкової служби на Донеччині, але після початку війни в 2014 році переїхала до Запоріжжя. На той час її син навчався у випускному класі, тож шукали місто, де б він міг здати ЗНО. Родина не планувала надовго залишатися в Запоріжжі, бо думали, що російське вторгнення швидко закінчиться і можна буде повернутися додому. Але війна тривала, тож Олена вирішила обговорити із сином можливий переїзд на навчання за кордон.
«Але він сказав, що не хоче їхати, бо бачить своє майбутнє тільки в Україні. Тоді я подумала, що якщо моя дитина прийняла таке рішення – залишитися та будувати майбутнє в Україні, — то я повинна робити щось для того, щоб цю країну покращити. Щонайменше — покращити місто, в якому ми залишилися жити, зробити його більш комфортним не тільки для себе, а й для всіх», — говорить Олена Зіновенко.
Так вона почала цікавитися, чим живе місто. Згодом потрапила на зустріч, де збиралися громадські організації, культурні діячі й діячки та представники влади. На цих заходах обговорювали, як розвинути місто і як інтегрувати переселенців. Так вона познайомилася з громадськими активістами, які займалися темою ВПО.
«Поступово я познайомилася із людьми — місцевими та переселенцями, — які хочуть покращувати місто, в якому живуть. Разом із переселенцями із Донеччини ми об’єдналися і почали робити якісь маленькі акції. Наприклад, про Донецьк казали, що це місто мільйона троянд. Тож у Запоріжжі ми почали висаджувати троянди біля обласної бібліотеки. Робили це кілька років поспіль. Перші роки квіти викопували практично одразу, а потім вже перестали. І зараз я іноді там проїжджаю й бачу ці кущі троянд і результати нашої спільної роботи», — розповідає Олена.
Через проєкти з розвитку бізнесу — до власної організації
Згодом Олена отримала пропозицію працювати менеджеркою в проєкті від міжнародної організації. Ішлося про допомогу переселенцям та переселенкам, які розвивали або започатковували власний бізнес.
«Це, мабуть, був перший досвід роботи в громадському секторі. І саме в цьому проєкті я побачила, що війна вплинула і на переселенців, і на місцевих жителів. Тож на наступний потік ми вже запрошували до участі і місцевих жителів, а не тільки переселенців. Бо багато хто, особливо люди вразливих категорій, втратили свої джерела доходу. Тема фінансової стабільності для мене завжди була важливою, бо вважаю, що і людина, і країна більш захищені, коли вони фінансово незалежні. І от саме під час реалізації цих проєктів, ми з колежанкою побачили, що найчастіше до нас на навчання приходять жінки, бо вони зазвичай мають більш вразливу ситуацію. Тому мені хотілося ще більше зосередити увагу на роботі із жінками», — розповідає Олена Зіновенко.
Читайте також: Яким є жіноче лідерство під час війни
На початку 2018 року Олена разом із колежанкою із Донеччини заснували власну організацію Центр розвитку «Жіночий світ».
«Ми вирішили, що нам потрібно мати свою організацію, яка б працювала саме для жінок і для того, щоб робити їх більш фінансово спроможними, навчати їх розв’язувати свої фінансові питання, започатковувати власну справу, розвивати бізнес, працевлаштовуватися», — пригадує Олена.
Улітку того ж року вона дізналася, що в Запоріжжі починають створювати Коаліцію 1325. Олена каже, що спочатку не зовсім зрозуміла, про що цей документ, але коли почула назву «Жінки. Мир. Безпека», відчула, що це та сфера, яку їй цікаво досліджувати.
«Тема безпеки для нас як для переселенок узагалі була дуже гострою. Тому ми точно знали, що хочемо долучитися та співпрацювати у цій сфері. Але нам знадобився десь рік, щоб детально вивчити тему та зрозуміти, як ми можемо бути корисними. Так поступово моє занурення перейшло у те, що я долучилася до роботи над створенням обласного плану дій 1325. І саме під час роботи над цим планом, я зрозуміла цінність громадського активізму, взаємодії урядового та неурядового сектору».
Згодом з’явилася можливість отримувати грантову підтримку на заходи, спрямовані на виконання обласного плану 1325.
На думку Олени, найціннішим у роботі з темою Резолюції «Жінки. Мир. Безпека» є те, що вдається доносити її важливість не тільки до громадських активістів і органів влади, а й до тих, чиї інтереси вона відображає. А саме — до мешканців і мешканок громад, міст, сіл.
Обласний план 1325 – це про спільну роботу влади та громадських організацій
Згодом Олена зрозуміла, що саме робота над темою 1325 надихає і наповнює її. З 2019 року вона очолює Коаліцію 1325 у Запоріжжі. Каже, що досягнень за цей час чимало, але одне з найважливіших – стійкість Коаліції. Бо попри виклики — обмеження від коронавірусу та повномасштабного вторгнення, — кістяк залишається незмінним. До того ж, вдається залучати нових партнерів.
Одним із найголовніших результатів роботи Коаліції Олена Зіновенко вважає розробку оновленого регіонального плану дій 1325. Оскільки цей план створювали, зважаючи на потреби області. Наприклад, щоб внести ті чи інші пропозиції, проводили опитування та консультації, дізнавалися, що можуть реально зробити ті чи інші державні органи та структури, а що можна реалізувати ресурсом громадського сектору. Тож зрештою всі пропозиції, які виносилися, були практичними та такими, що справді мали сенс.
«Одне з наших досягнень — те, що у нас в обласному плані з’явилися пункти, які стосуються сектору безпеки й оборони. Для нас це особливо важливо, тому що це прифронтова область. Тому цю співпрацю дуже цінуємо.
Також організації, які входять до нашої коаліції, коли планують свою діяльність, намагаються максимально враховувати завдання обласного плану, щоб завдяки своїй проектній діяльності сприяти їхній реалізації. Тому що міські, обласні бюджети дуже обмежені. А громадські організації підсилюють цю роботу», — розповідає Олена.
Як досвід держслужби допомагає налагоджувати роботу з громадами
Після того, як звершили розробку обласного плану, почали прицільно працювати над планами конкретних громад. Нині такі локальні плани мають чотири громади. Але щоб кожен план втілився у документ, потрібна була тривала просвітницька робота.
«На початку, звісно, було непросто, бо не було розуміння на місцях, для чого потрібен план, який відрізняється від обласного. Але з часом прийшло розуміння, що потрібно, щоб план 1325 відображав ті проблеми, які потрібно вирішити, які можуть вирішити.
Ми проводили тренінги для активних жінок громади, представників та представниць органів влади. Ознайомили з Резолюцією 1325, із тим, як працювати з цим документом, побачити в ньому алгоритм дій, який допоможе знизити рівень небезпеки.
Я вдячна за цей досвід, але розумію, що попереду ще багато роботи. Дуже хочу, щоб у нас у кожній громаді був розроблений свій план дій 1325», — каже Олена Зіновенко.
Читайте також: Ганна Сайтарли: Експертність нашої мережі дійшла до того рівня, коли можемо ділитися досвідом із іншими країнами
Експертка переконана, що досвід роботи на держслужбі допомагає ефективніше налагоджувати співпрацю з представниками влади: адже є розуміння як працює система, що влада може робити, а що ні, де можна бути більш гнучкими, а де — дотримуватися певних правил та процедур. А знання із теми фінансів допомагають розвиватися як тренерці. Зараз Олена не лише пояснює, як створювати плани 1325, а й навчає, як керувати фінансами.
«Зараз я також проводжу навчальні інтенсиви з управління особистими фінансами. Це і про те, як «дати лад» своїми фінансам, і про фінансові інструменти, можливості інвестування та планування в умовах невизначеності. Фінансова спроможність кожної окремої людини дає їй можливість рухатися та розвиватися, спонукає до дій».
Сила партнерства
Олена Зіновенко каже, що на початку своєї роботи в громадському секторі не відчувала, що справді це її сфера діяльності. Бо ж більш ніж 20-річний досвід роботи в держсекторі змушував сумніватися. Але дуже допомогла підтримка колежанок із інших організацій. Зокрема, коли тільки починала працювати з темою 1325, до Запоріжжя із тренінгами приїжджали фахівчині Інформаційно-консультативного жіночого центру. Олена пригадує, що навіть після закінчення навчання в 2018 році, вона постійно консультувалася з ІКЖЦ щодо різних питань, пов’язаних зі створенням обласного плану. І досі отримує підтримку і допомогу, коли треба щось з’ясувати.
На початку 2022 року директорка ІКЖЦ Анастасія Ненька запропонувала Олені Зіновенко доєднатися до мережі миротвориць МОЖУ, щоб якісніше пропрацювати тему безпеки. На думку Олени, це було актуально особливо для Запорізької області. Та плани порушило повномасштабне вторгнення. Тому учасниці мережі допомагали одна одній впоратися із викликами війни.
«Коли Анастасія Ненька написала, що є можливість такої підтримки, то я навіть якось не дуже зрозуміла. Бо стан такий був розгублений: знову війна, а я вже все це пережила в 2014. Тому просто реагувала на якісь прохання допомогти. Наприклад, знайти та передати комусь ліки чи щось купити, допомогти з переїздом. Але навіть і подумати не могла, що хтось може подбати про мене.
І якось так вийшло, що це відчуття причетності до спільноти, що ти комусь допомагаєш і хтось підтримує тебе, дуже допомогло втриматися тоді.
Завдяки мережі МОЖУ втілила давню мрію
Завдяки мережі МОЖУ з’явилася можливість онлайн-зустрічей груп підтримки. Для мене це була змога говорити про себе, слухати інших. І це про підтримку, ніби тебе просто огорнули теплою ковдрою і ти почуваєшся комфортно й безпечно, нехай навіть кілька годин на тиждень. Але саме ці години допомагають тобі жити та рухатися, планувати й здійснювати мрії.
Саме ця підтримка мотивувала мене до здійснення давньої мрії — отримати водійські права. Дівчата із МОЖУ сказали, що все вийде. І дійсно вийшло», — ділиться Олена.
За її словами, більшість коаліцій чи мереж на перше місце ставили якісь глобальні цілі: зміни політик, підходів, тощо.
«Мені здається, коли ми женемося тільки за показниками, цифрами чи відсотками успішності, то втрачаємо людей, для яких впроваджуємо ці зміни. Бо часто зміни в житті однієї людини здаються нецікавими для звітування. А тут я бачу, як усі справи та ініціативи мережі МОЖУ спрямовані на конкретних людей. Наша співпраця — це і про обмін досвідом. Учасниці мережі — експертки та фахівчині високого рівня, працюють у різних регіонах, представляють Україну на міжнародних платформах. Надзвичайно цінним є те, що кожна з нас працює у громадській сфері, де віддає багато внутрішнього ресурсу, і де про неї піклуються. Бо саме таке ставлення надихає рухатися далі, запускає якісь твої внутрішні механізми. І ти йдеш далі працювати й допомагати тим, кому це треба», — говорить Олена Зіновенко.
Інна Наливайко
