Головна Статті Ольга Айвазовська: Треба продовжувати працювати над тим, щоб у владі було більше жінок

Ольга Айвазовська: Треба продовжувати працювати над тим, щоб у владі було більше жінок

5
1,030

Ольга Айвазовська — голова правління Громадянської мережі ОПОРА, експертка із виборчого законодавства та політичних процесів. На її рахунку десятки кампаній зі змін виборчого законодавства та моніторингових кампаній зі спостереження за виборами як в Україні, так і закордоном.

Після повномасштабного вторгнення Росії до України Ольга Айвазовська разом із іншими громадськими діячками заснували Міжнародний центр української перемоги, який займається адвокацією українських інтересів на глобальному рівні.

На VI Українському жіночому конгресі Ольга Айвазовська виступатиме із темою прав людини під час війни. 

Ми поговорили з нею про те, чи можна притягнути Росію до відповідальності, чому українське правосуддя має працювати та чи нинішня активність жінок відкриє можливості та збільшить кількість жінок у владі у майбутньому. 

Зараз відкрилося вікно можливостей для жінок

Чи бачите ви зараз посилення участі жінок в процесах ухвалення рішень, у процесі відбудови України? Як це проявляється?

Я би сказала, що зараз відкрилося вікно можливостей для жінок відігравати більш вагому роль на глобальному рівні. На жаль, в українській владі досі немає належного балансу.

Жінки нині набагато мобільніші: щодо них не діють обмеження на перетин кордону. Тож цю мобільність вони можуть конвертувати у дуже потужні результати. Утім, це і відповідальність, адже, мова не про туризм, а про складну дипломатично-адвокаційну діяльність, в якій потрібно досягати цілей, а не створювати білий шум.

Ми спільно з активістками, жінками, які мають свої організації, серед яких Олена Галушка, Дар’я Каленюк, Ганна Гопко, Вікторія Войціцька та інші, створили глобальну адвокаційну коаліцію – Міжнародний центр української перемоги. Нині ми працюємо у різних тематиках: адвокація зброї, запровадження санкцій, правосуддя та відповідальність для Росії за злочин агресії, та заснування міжнародного трибуналу, гуманітарна безпека і підготовка до зими в умовах знищення критичної інфраструктури.  

Ми розуміємо, що Україна має перемогти у цій війні. Але водночас важливо зберегти людей та цивільну інфраструктуру, аби період відновлення не був для нас ще більш болісним і тривалим. Нинішня зима стане страшенним викликом.  Наші співгромадяни знову ухвалюватимуть рішення про те, чи залишатись вдома, чи емігрувати.  Країни ЄС, Японія, Південна Корея, США, Канада можуть допомогти поставити в пріоритет Україну для виробників обладнання, яке ми потребуємо для відновлення енергетичної системи після свідомих та масових атак на неї. 

У той же час, відновлення – це не лише про дороги чи житловий фонд. Це насправді про цивільну систему управління, про демократію в країні, про збереження ментального здоров’я нації, доступ до освіти, медицини, доступ до необхідних ресурсів.

Якщо запит на мілітарну владу переважатиме, тоді у жінок менше шансів отримати представницький мандат

Чи, на вашу думку, збільшиться кількість жінок у владі після перемоги?

Я знаю, що потрібно продовжувати працювати над тим, щоб у владі було більше жінок. Але ми маємо розуміти, що війна може розвиватися за різними сценаріями, і залежно від того чи іншого розвитку подій електоральний і суспільний запит на людей у владі буде різний.

Може бути так, що запит людей буде  на військових у владі. Звичайно, сьогодні у нас значно зріс відсоток жінок, які воюють у лавах  ЗСУ, і це прогресивні показники, порівняно із 5-10 роками тому. Але водночас у суспільному прийнятті Збройні Сили України мають чоловіче обличчя.

Якщо запит на мілітарну владу переважатиме, тоді у жінок менше шансів отримати представницький мандат.

Також важливо розуміти систему, за якою відбуватимуться вибори. За узагальненими підрахунками, нині за кордоном більше 5 мільйонів українців та українок. Нинішня система із відкритими списками повністю не представляє інтересів виборців, які живуть за кордоном. До того ж, кількість місць у списку залежить від кількості виборців у окрузі. Відповідно, окремі регіони, які будуть більше знелюднені, стануть менш представленими. Жінок може бути фізично менше у країні, відповідно, їх право голосу потрібно забезпечити поза межами України, а найбільше число виборців, яке колись голосувало поза межами України – 75000.  Відчуваємо диспропорцію.

Мені здається, зараз необхідно бути реалістками і, попри нинішню активність жінок-лідерок, бути впливовими в політиці після війни може стати навіть складніше Це спонукає нас до роздумів та дій навколо теми жіночого представництва. 

Розмови про нашу непотрібність Європі — це все частина російського наративу

Ви зараз багато спілкуєтеся із іноземцями. Чи бачите зміну ставлення закордону до війни в Україні? Немає відчуття, що у Європі всі «стомились від війни»?

Як на мене, риторика про втому – це російська пропаганда. Вона є сталою і давньою. Коли відбулася Помаранчева революція і до влади прийшов Віктор Ющенко, тоді після років його каденції почали з’являтися повідомлення, що всі закордоном дуже втомилися від України, дуже розчаровані, що Україна за часів Ющенка не досягла прогресу.

Насправді, це російська гра, тому що втома – це поняття емоційне, але є раціо, із ним треба працювати. І якщо є аргументи, чому Україна – це зона безпеки, і є частиною формули рішення для загальної безпеки західного світу, то про це треба комунікувати. Треба говорити фактами та цифрами про те, чому залежність Європи від російського газу від вугілля, від енергоносіїв – це проблема для самих європейців.

Нині соціологічні дослідження підтверджують: у багатьох країнах Європи, люди готові платити більше за енергоносії, щоб бути в безпеці. І я не бачу тут втоми. Розмови про нашу непотрібність Європі, незацікавленість у нас — це все частина російського наративу. Давайте його не поширювати, тому що це гра на їхній стороні.

Кожна людина, яка постраждала, має право на правосуддя

У одному зі своїх блогів, ви зазначили: «не хочу помсти, а невимовно сильно прагну до справедливості». Яким, на вашу думку, буде справедливе рішення закінчення війни?

Війна не закінчиться поки не буде правосуддя над тими, хто її почав, і поки усе російське суспільство не буде нести покаяння за цю війну.

Для нас не є рішенням просто приморозити конфлікт і очікувати, що нова влада у Росії щось змінить. Цього не трапиться. Нашим виходом є обов’язково перемога ЗСУ на полі бойових дій і паралельно – заснування належних інструментів правосуддя над російським режимом, а також спів відповідальність російського суспільства.

Щодо правосуддя, то зараз у нас є окремі механізми – місцева юрисдикція та міжнародні суди.

Нині в Україні порушено понад  45 тисяч кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів, злочинів проти людяності, вчинених Росією. Ми правова держава, і  якщо є жертва, знищений об’єкт має бути проведене розслідування, визначені винні, які мають нести відповідальність.

Кожна людина, яка постраждала, має право на правосуддя. Водночас, відбувається також фіксація злочинів Росії проти українців через порушені кримінальні справи, що може слугувати доказовою базою для міжнародних інстанцій. Тому що злочини не вчиняются самі по собі. Російські військові зайшли на територію України не тому, що так хтось захотів із солдат, а тому що було рішення керівництва. Злочин агресії — злочин проти миру відбувся і за це повинна відповідати російська верхівка та російська держава.

Читайте також: Ірина Дробович: Жіночий рух спрацював і активно діє під час повномасштабної війни

Відповідно для цих осіб має бути інша юрисдикція. На жаль, Росія не визнає Міжнародний кримінальний суд, а Володимир Путін має посадовий імунітет.  Росія ніколи не розблокує Радбез ООН, тому нам доведеться лобіювати створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії, за результатами роботи якого можна як засудити дії конкретних посадових осіб, так і створити умови для конфіскації заморожених активів РФ по всьому світу. Тому ми маємо працювати й адвокатувати ідеї створення таких інституцій та рішень, які б були дієвими та й ефективним для нас.

Я хочу правосуддя. Щоб суспільство, влада, конкретні особи, які ухвалювали рішення про війну в Україні понесли конкретне покарання. Не у формі покарання кари небесної, історичне рішення, що Росія незаконно вторглась до України. І відповідно все російське суспільство як платники податків мають сплачувати кошти для відновлення України через репарації.

Інна Наливайко

Більше публікацій
Більше публікацій Інна Наливайко
Більше публікацій Статті