Home Статті Ольга Балицька: «Сподіваюся, в наступному складі Київради буде значно більше жінок»

Ольга Балицька: «Сподіваюся, в наступному складі Київради буде значно більше жінок»

2
242

У рамках висвітлення місцевих виборів 2020 року Радіо Свобода розповідає історії жінок, які будують кар’єру в місцевих органах влади. Перший матеріал – про депутатку Київської міської ради Ольгу Балицьку, яка відома своєю протидією незаконним забудовам у столиці. В розмові з Радіо Свобода вона розповіла про свою мотивацію зайнятися політикою в 2015-му, труну під вікнами та якою, на її думку, є найкраща реакція на сексизм.

Ольга Балицька – депутатка Київради від 113-го округу (Шевченківський район).

Народилася в Києві.

Закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка за фахом юриста в 2003-му.

Балотувалася в 2015 році від партії «Самопоміч», однак вийшла звідти в 2018 році разом із Сергієм Гусовським та ще 15 депутатами, які утворили групу «Київська команда».

Рух «Чесно», який відслідковує діяльність політиків, у березні оприлюднив аналіз, за яким зарахував Балицьку до тих членів Київради, що пропустили понад 25% засідань. У 2017 році, за даними активістів, вона не була присутня на 34% засідань комісій і 18% сесій. Депутатка зазначає, що не відстежувала публікації, тому не може їх прокоментувати, проте її статистика щодо власної відвідуваності відрізняється. Вона також звертає увагу на те, що робота в Київській міській раді є громадською діяльністю і зарплати депутати не отримують. Водночас саме ця діяльність, за її словами, займає більшу частину її робочого часу. Свій графік Балицька описує так: «20 годин на день, сім днів на тиждень».

З 2017 року є керівницею практики «Нерухомість» в українській філії міжнародної аудиторській компанії PricewaterhouseCoopers Legal. Це, за її словами, спричиняє закиди на її адресу в конфлікті інтересів, які вона вважає необґрунтованими: «Щодо професійної діяльності і дотримання конфлікту інтересів є чітке законодавство України. Ми не маємо права голосувати за ті питання і брати участь в обговоренні тих питань, які можуть якимось чином стосуватися нашої професійної діяльності. Тобто все, що стосується роботи в PwC, ніяк не має впливати на роботу в Київраді і навпаки. Більш того, з тими питаннями, якими я займаюся там – вони не стосуються зазвичай міста Києва і, якщо навіть мають якийсь стосунок до будівництва чи землі в Україні, це, як правило, питання щодо інших регіонів». Депутатка уточнює: її контракт за основним місцем роботи передбачає, що 40% робочого часу вона присвячує громадській діяльності – тобто роботі в міській раді. Відтак вона працює за гнучким графіком і може обирати проєкти, якими займається.

Ми зустрічаємося з Ольгою Балицькою у фудкорт-зоні київського ЦУМу. Вона приходить на зустріч із дочкою. В руках у депутатки телефон – щойно стало відомо, що Окружний адміністративний суд дозволив відновити забудову Павлівського скверу. Балицька відома, зокрема, своєю діяльністю проти скандальних київських забудов, хоча в розмові ще вкаже на те, що цим її робота не обмежується.

На самому початку інтерв’ю політикиня ділиться спостереженням: жінок у владі чимало на позиціях помічниць, але не на керівних.

– Коли я йшла до Київради, було цікаво знайти жінок, які є в політиці на сьогодні, які не є такими, що сидять вже багато років і мають певний аспект, можливо, негативного шлейфу, тих, які щось зробили.

Жінок на керівних позиціях дуже мало. При тому жінок як тих людей, які роботу депутата часто за багатьох депутатів-чоловіків виконують повністю, навіть підказують на вушко, що потрібно казати, дуже багато

Я побачила, що жінок – є така цікава річ – саме на місцях, як депутатів, як очільників департаментів, на керівних позиціях дуже мало. При тому жінок як помічників, працівників апарату, секретаріату, як тих людей, які, власне, роботу депутата часто за багатьох депутатів-чоловіків виконують повністю, навіть підказують на вушко, що потрібно казати в той чи інший момент, їх дуже багато. Мені здається, це ще залишений стереотип в Україні, який ми маємо ламати, що «жінка може багато, але жінка не може керувати». Насправді воно зовсім навпаки.

Судячи з вашої біографії, у вас – послідовна кар’єра юристки. Чому ви вирішили піти в політику?

Після Майдану. Я багато допомагала за часів Майдану, поховала хлопця (учасника протестів, одного з Небесної сотні – ред.) Едуарда Гриневича. Це був переломний момент, коли я зателефонувала просто в штаб Майдану і сказала: «Чим я можу допомогти сьогодні?», мені сказали: «О, чудово, потрібно хлопця поховати». В мене все перевернулося тоді.

Самі події пройшли, ми зрозуміли, що не всі кошти навіть, які ми на волонтерів здаємо, доходять туди, куди треба, що те фінансування армії, воно подекуди десь у цих кабінетах кудись зникає, ці податки, які додатково платяться, тільки якщо контролюєш процес чи довіряєш конкретній людині, з якою співпрацюєш, це можна зробити. Я зрозуміла, що інвестувати кошти – це трошки не те. Я не можу цього робити, не бачу результату. Але я можу інвестувати себе. Я є професійний юрист у сфері земельного права і права нерухомості. Я вирішила, що моя інвестиція – продовження цієї справи, яку робив Едуард Гриневич і всі інші, які там і полягли, і просто віддали частинку себе на Майдані, або фізично, або морально та інтелектуально – от я маю це продовжити таким чином.

Цей шлях до депутатства був достатньо нешвидкий. Спочатку я пропонувала свої послуги новій владі, новообраним депутатам, навіть створювалися групи юристів, викладачі університету імені Шевченка їх створювали, де ми мали допомагати напрацьовувати нормативні документи, але воно так і вмерло. Ну і відбулося, як відбулося.

Читайте також: В Одесі демонтували білборди кандидатки в мери від «Голосу»

Ані 2014-го, ані 2019 року Балицька не балотувалася до Верховної Ради. На запитання про причини відповідає, що хоче бачити результати своєї роботи в своєму місті. Вона зауважує, що балотувалася від Шевченківського району, в якому й виросла.

Балицька розповідає, що екстраполює на роботу в Київській міській раді свій досвід юридичної роботи.

– Ми боремося винятково юридично коректними способами, винятково юридично конструктивними. Кожен проєкт рішення, який прописується, базується на чинному законодавстві, а коли чинне законодавство не дає можливості жити правильно і робити наше місто правильно, дійсно комфортним і улюбленим – ми просто змінюємо місцеве законодавство. Тобто, я – за конструктив, я не вірю в те, що, порушуючи закон, ти можеш досягнути законності й порядку в державі.

Депутатка, яку знають в тому числі у контексті протидії резонансним забудовам, зізнається, що не хотіла бути відомою за рахунок боротьби з чимось незаконним, натомість вважає своїм напрямком реформи, які б унеможливили порушення.

Своєю «першою реформою» вона називає участь у реформуванні механізму пайової участі в розвитку інженерно-транспортної інфраструктури Києва – за словами депутатки, «найкорупційнішим платежем у будівництві». Однак такі зміни привертають менше уваги.

– Це дійсно реформа, яка зробила з 17 сторінок формули розрахунку пайового внеску, непрозорих – всього два коефіцієнти, які прозоро підраховує комп’ютер тобі в інтернеті, ти їх можеш ввести в інтернеті, онлайн заповнити і сам перевірити, тобто повністю з ніг на голову, прибравши взагалі всю корупцію – то цього ніхто не зрозумів.

Це ніхто не зрозумів, але це було структурно, це було дуже важко. Разом із тим будь-яке будівництво, я це розумію, кожній людині болить сильно, і болить вже сьогодні. Результати реформи парковок (продаж права на організації парковок у столиці через систему Prozorro – ред.) будуть видні за декілька місяців, і їх не кожен помітить просто зараз. А коли в тебе перед будинком стоїть «будинок-монстр» на Подолі чи щось творить (власниця земельної ділянки, де замість заявленого чотириповерхового будинку зводять 11-поверховий, експарламентарка Оксана – ред.) Білозір, чи відбувається – як-от завтра в нас буде зібрання в Павлівському сквері, бо написали, що ДАБІ знову відновила дозвіл на будівництво, який ми завдяки Альоні Бабак, голові ДАБІ, скасували пів року тому з боями, знову з погрозами мені – то це цікаво, бо це переді мною, бо ти це бачиш.

Говорячи про свою роботу в PwC, Балицька звертає увагу, що перевірки її роботи на предмет конфлікту інтересів починаються тоді, коли вона виступає проти чергової забудови.

– Була перевірка НАЗК, результати перевірки оголосили, коли я боролася з Сінним (забудовою Сінного ринку – ред.). За заявою невідомих осіб мене перевіряло НАЗК, першу з депутатів Київської міської ради, де перевірили не лише мою декларацію, статки, здобутки і все інше – перевірили наявність можливого, ймовірного і будь-якого потенційного конфлікту інтересів за всіма питаннями. Не знайшли. Перевіряли комісії Київської міської ради, неодноразово збиралася комісія з законності, були різні речі.

У своїй роботі вам доводилося стикатися зі складнощами, яких не було в чоловіків?

Це на перших порах було. По-перше, жінку традиційно кожен чоловік вважає слабшою, вразливішою і, що гріха таїти, є комплекс меншовартості в чоловіків щодо жінок, що вони десь нижчі. Тому перший період потрібно було дійсно зарекомендувати себе як рівного і як професіонала. І мені здається, що саме своєю професійністю, професійним підходом, незламністю, навіть у важких чоловічих розмовах подекуди кожна з жінок, яка стоїть в інтересах громади, ми прокладаємо шлях для інших. Ми реально робимо таку сходинку велику, що починають ставитися до рівних.

Ви, мабуть, чули про кількість погроз, які були щодо мене. Погрожували мені, моїм дітям, приносили труну під вікна. Над моїм будинком регулярно літають дрони, якими мене теж намагаються налякати. Мені погрожують не лише певними закидами в пресі, але й фізичними розправами різного роду, якими, мабуть, можна погрожувати лише жінці.

Історія з труною сталася в 2017 році: невідомі люди принесли під будинок, де живе Балицька, труну та провели «жалобну церемонію». На акції грав оркестр, її, як завчасно погоджену, охороняла поліція. За словами депутатки, це сталося після того, як вона долучилася до протидії забудові Сінного ринку. Втім, до залякувань можна звикнути, додає вона, хоча в деталі погроз, які стосувалися дітей, вдаватися не хоче.

Читайте також: Акторка Алла Доманська про похід у політику: «Я обрала нову роль»

– Я думаю, все решта стає менш страшним, до того звикаєш. Це є як до жінки. Я не дуже бачила такі речі щодо чоловіків. Мабуть, вони вважають, що це зупинить. Мене не зупинить ніколи. На сьогоднішній момент я встигла зарекомендувати себе як достатній професіонал, що я цьому можу протидіяти. Але в один із перших тижнів роботи у Київраді я подавала проєкт рішення якраз про пайову (участь – ред.). Просто, щоб зрозуміти – воно змінювало все, тобто воно корупційні потоки мільйонні просто перекривало однозначно дуже простим, прозорим рішенням, яке наповнює бюджет міста Києва, але всі кошти, які йшли наліво, в принципі направляє в бюджет.

Коли я його зареєструвала, мене покликала одна людина, яка є одним із очільників бюджетної комісії, і сказала таку фразу: «Дєвочка, куда ти пашла? Не ганьбися, забери от цей папірець, який ти написала, і вали звідси». І, мабуть, оце ставлення «дєвочка» – це було перше, що просто дало мені таких сил і натхнення довести, що «дєвочка» може зробити і що «дєвочка» – такого ставлення бути не може, всі є рівними, і оцей сексизм, який залишився ще в чоловіках невідомо звідки, потрібно бороти й показувати. Воно мені дало натхнення це рішення провести.

На сьогоднішній день, я думаю, цього немає. І я дуже сподіваюся, що в наступному складі Київської міської ради буде значно більше жінок.

Під час виборів доводилося стикатися з упередженістю виборців чи команди?

Ми йшли тоді з хорошою командою людей, з якими ми на тоді базувалися на принципах рівності, абсолютно зрозумілих цінностях. І якби я побачила упередженість тоді серед колег, мабуть, я б тут не сиділа, бо я б не пішла з цією командою. Щодо виборців – от тут скажу чесно: ні, не бачила. Я проводила (кампанію – ред.) в себе на районі, де прожила все життя. Я ходила реально, робила door-to-door (кампанія «від дверей до дверей» – ред.), ходила по дворах, спілкувалася з людьми.

Всі ті, з ким я спілкувалася, були дуже світлі, дуже заклопотані люди, бо всі хотіли бігти додому. Вони не вірили, що ця дівчинка, яка стоїть біля них – кудись далі, щось там реально буде, що вдасться поламати систему і пройти кудись далі. Але я в їхніх очах бачила, що ті, хто спілкувався, вірили мені. І мені здається, що там було байдуже, чоловік це чи жінка.

У той момент, коли я відчуваю погрозу чи дискримінацію, чи зневажливе ставлення до жінок, до класу, до українців, до когось іще, я відчуваю, що маю захистити всіх. Мені здається, що я саме в той момент маю ставати ще сильнішою, бо я є прикладом того, як ми будемо боротися і відстоювати свої права. Якщо я зламаюся від дискримінації якогось чоловіка, то це значить, що він буде ламати ще багато жінок. Якщо я встою, він буде дивитися на всіх них іншими очима. Якщо я зламаюся, коли мені принесуть труну під вікна, то вони будуть знати, що трунами вони повиносять всіх тих, хто стоїть за місто Київ. Якщо я вистою після труни і почну діяти ще більше і сильніше, вони зрозуміють, що це не метод і з нами потрібно рахуватися.

Чи доводилося бачити сексизм щодо ваших колег-політикинь? Як правильно на нього реагувати?

Мені здається, найкраща реакція – залишатися професіоналом. Ми навіть у спілкуванні бачимо часто, що «зараз виступить Анічка, Сашечка, красунечка», ще якимись словами називають. Все починається з того. Я – професіонал. Я – жінка, коли приходжу додому, я стаю жінкою, матір’ю, дружиною для свого чоловіка.

Тут, у політиці, на сьогоднішній день я – такий же професіонал, як ви. У нас немає статі, ми є люди, тому тут має бути абсолютно спокійна реакція, але дуже тверда. Ти не маєш волати і брати його за комір, ти маєш просто доводити свою позицію своїми професійними діями, своїм вмінням і своєю спокійною реакцію на все це.

Яка ваша найбільша політична амбіція зараз? Плануєте балотуватися до Київради?

Я на сьогоднішній день, станом просто на зараз не ухвалила рішення щодо того.

Оскільки бажання політичних амбіцій і шашечок депутата в мене немає, мені важливий результат, я піду в Київраду винятково за умови, якщо буду бачити, що я йду з командою професійних людей, за яких зможу відповідати і які зможуть відповідати за мене, які націлені на реальне реформування Києва, які мають досвід у такій роботі, які точно не продадуться, не здадуться, стоятимуть на заданих принципах і інтересах, абсолютно стовідсотково. Лише за таких умов я піду в Київраду. Буду відверта, я отримала пропозицію від декількох політичних сил і на сьогоднішній день кінцеве рішення не прийняла.

Читайте також: Олена Сотник: «У політиці мене надихають події, масштаб та люди»

Як думаєте, чи вам було б легше в політиці, якби ви були чоловіком?

Історія не терпить умовного способу. Я цього не люблю. Я там, де я є. Мені ставили запитання: чи було б вам краще, якби законодавство України було іншим? Чи було б легше, якби ви там були?… Не знаю. Я вмію використовувати ті механізми і знаряддя, які є. Скажу більше того: я доводжу своїм прикладом, по-перше, всім політикам-чоловікам і просто політикам, що жінка може, ми рівні, і цей водорозділ є абсолютно неприйнятним.

Я доводжу своїм прикладом, по-перше, всім політикам-чоловікам і просто політикам, що жінка може, ми рівні

Більше того, інколи жінки більш мобільні, більш здатні, краще можуть розрулити якусь важку ситуацію, ніж чоловіки, це теж є. По-друге, я подаю приклад усім жінкам і закликаю зараз жінок: місце жінки таки не на кухні. Якщо ви хочете, бачите, можете йти в політику, органи управління компаній, засновувати власний бізнес, реалізовувати свої найамбітніші проєкти, навіть найгарніших картин чи арт-творів, допомогти чомусь – робіть це. Це можливо, це абсолютно реально, і ми це мусимо робити.

Еліна Сандалова, Радіо Свобода

Більше публікацій
Більше публікацій 50%
Більше публікацій Статті