«Коли в Одесі очільницею стане жінка, тоді місто отримає шанс на інший розвиток, на успішність. Мені хочеться, щоб ми побачили, що коли жінка стає міською головою, вона демонструє зовсім інші результати. Про це свідчить закордонний досвід. Але якщо ми оберемо жінку очільницею, у неї має бути команда, має бути депутатський корпус, який би підтримував її проєкти, її цілі, стратегії розвитку, візії. Це дуже важливо — мати команду», — говорить депутатка Одеської міської ради Ольга Квасніцька.
Ми поспілкувалися з нею про злети й падіння, лідерство й розчарування, шантаж та кібербулінг, а також про мотивацію йти далі попри всі виклики й перешкоди.
Про вихід із зони комфорту
«У мене завжди було загострене почуття справедливості», — зізнається Ольга Квасніцька.
На початку професійної діяльності в неї було бажання стати суддею, але обрала інший шлях — викладання у вищій школі.
«Це справді те, що мені подобається. Студентська спільнота завжди тримає тебе в тонусі, вимагає зберігати високу планку й постійно вдосконалюватися. Ще й спеціалізація, якою я займаюся — господарсько-правова, вона потребує постійного вивчення, бо змінюється законодавство».
2015 року Ольга Квасніцька вирішує вийти із зони комфорту і змінити своє життя:
«Коли ти виходиш за поріг свого будинку, бачиш розбиті тротуари, поганий транспорт, школи й дитячі садочки, які потребують нового підходу і модернізації, бібліотеки, які мають бути не сховищем книжок, а простором для просвіти й основою успішного майбутнього… Це навіть не про політику, а про приклад того, як це — бути господинею у своєму місті. На місцевому рівні показати, що публічне управління може бути ціннісним, завдячуючи людям, які туди йдуть».
На переконання Ольги, найбільша чеснота — не зраджувати тим принципам, з якими йдеш по життю, незважаючи на труднощі:
«Ми дуже часто зраджуємо себе, пристосовуючись до системи. Я хотіла показати, що є інший шлях».
«На виїзд за кордон щоразу потрібний був дозвіл»
Для багатьох із нас час розділився на «до» та «після» 24 лютого 2022 року.
«Я прокинулася від вибухів. Було страшно, але я розуміла, що треба зібратися, бо дуже багато звернень від людей. Усі були налякані, не знали, куди бігти, що робити, де укриття», — згадує той день Ольга Квасніцька.
Перше, що вона зробила, — з’ясувала, де розташовані укриття, і надала цю інформацію мешканцям міста.
Своїх дітей Ольга вивезла в Нідерланди. Так для неї розпочалося життя на дві країни.
«У мене троє неповнолітніх дітей, я мала право їх провідувати, але на виїзд щоразу потрібний був дозвіл. Я отримувала підтвердження за підписом секретаря Одеської міської ради», — згадує політикиня.
За кордоном вона також збирала гроші на допомогу воїнам. Бо переконана, що саме підтримка ЗСУ об’єднує українців та українок, які продовжують донатити. Зараз Ольга Квасніцька хоче піти служити до війська, щоб принести країні більшу користь, застосовуючи свої вміння та навички:
«Наприклад, тема закупівель є проблемною. Зокрема це питання правової експертизи, підготовки документів при тендерних закупівлях та спірних ситуаціях у разі таких закупівель. Це можуть також бути будь-які правові питання, пов’язані зі спеціальним режимом господарювання військових частин ЗСУ. Це моя спеціалізація, і я, безумовно, можу бути корисна. Там, де потрібно, треба йти допомагати. Весна-літо — і я зроблю те, що задумала».
Боротьба за пам’ятник Лесі Українці в Одесі
У самому центрі Одеси на проспекті, який зараз названий на честь Українських Героїв, громадськість пропонує встановити пам’ятник Лесі Українці, адже відома письменниця неодноразово бувала в місті: відпочивала, лікувалася, писала цикл віршів «Подорож до моря».
«Сама ідея встановлення пам’ятника виникла давно, і вже 7 років, як я долучилася до цієї ініціативи як депутатка», — зазначає Ольга Квасніцька, яка подала депутатський запит на встановлення пам’ятника в Одесі. Політикиня додає, що окрім процедурних моментів, це системна просвітницька робота, адже в місті важливо актуалізувати все українське:
«Не ігнорувати лідерок та лідерів нації. Прочитайте драму «Бояриня» Лесі Українки. Вона актуальна сьогодні як ніколи. Там ми бачимо, чим відрізняється культура України від Московії, саме це показала Леся Українка».
Ольга Квасніцька вважає, що пам’ятник має з’явитися на проспекті, що перейменований на честь української письменниці, у сквері Космонавтів, найменування якого, до речі, також цілком логічно змінити на парк Лесі Українки.
«Ми знайдемо кошти. Я зазвичай не просто вистрибую з якоюсь ідеєю і кричу про це в сесійній залі. Я роблю системні кроки, щоб довести справу до кінця. Наприклад, під охорону взято єдиний на півдні України комплекс Грецької богадільні, і тепер ця територія не просто в державному реєстрі пам’яток культурної спадщини, вона убезпечена від того, щоб туди прийшов забудовник і збудував те, що захотів», — розповідає Ольга Квасніцька. Ідеться про те, що в курортній зоні поруч із Французьким бульваром завдяки запиту депутатки вдалося зберегти історико-архітектурний комплекс — старовинні будівлі Грецької богадільні імені Григорія Маразлі, надвірної дзвіниці та приміщення аптеки.
Французький бульвар — це знакова локація в місті. Тут Квасніцька пропонує встановити пам’ятник Юрію Яновському, а тим, хто сумнівається в необхідності цього рішення, радить перечитати роман «Майстер корабля», у якому йдеться про Одесу.
«Треба виходити зі своєї «бульбашки». Вчитися, аналізувати, щоб була дискусія не про те, що знесли, а про те, що потрібно встановити, актуалізувати, популяризувати навіть не для нас, а для наших нащадків», — переконана депутатка.
Вона зізнається, що буває складно й іноді опускаються руки, але потім вона все ж знаходить сили, щоб іти далі.
«Не збираюся здаватися. Пам’ятник Лесі Українці буде в Одесі. Я зараз веду перемовини з нашою спільнотою в США. Знайдемо гроші і зробимо, але важливо, щоб це сталося в цивілізований спосіб. Я ж не можу сама прийти і встановити пам’ятник. Треба, щоб локацію затвердили, провели конкурс, знайшли найкращого скульптора, подбали про простір навколо», — говорить Ольга Квасніцька.
Кібербулінг: чим загрожує і як убезпечитися
2023 року Ольга Квасніцька зіткнулася з кібербулінгом та шантажем. Шахраї зламали аккаунт депутатки в соціальній мережі й почали публікувати там світлини оголених дівчат. За повернення сторінки в Ольги вимагали чималих грошей:
«Там у мене відео, фото, тексти, виступи, акції… Зловмисники зрозуміли, що можуть виторгувати. Вони показували щось і говорили: «Видаляємо! Якщо не будете платити, ми будемо знищувати контент». Я сказала, що вони все одно все знищать, тож нічого їм платити не буду».
Квасніцька вважає, що політичні опоненти хотіли таким чином знецінити її діяльність. Вона пов’язує кібербулінг зі своєю політичною діяльністю й розповідає, що зараз робота депутатської комісії з питань регламенту, етики і запобігання корупції, в якій вона головує, фактично заблокована, засідання не проводяться.
«Вони намагалися знищити мене як особистість, як лідерку, яка могла б вести людей за собою. Але я відчуваю, як стаю сильнішою, бо розумію, що якщо вони зі мною борються, отже я чогось варта. Боротьба надихає і дає сили», — каже депутатка.
Для того, щоб убезпечитися від таких ситуацій у соціальних мережах, вона рекомендує ставити надійний захист і дбати про інформаційну гігієну.
«Треба вірити у свої сили»
Зараз Ольга Квасніцька зосереджена на просвітницькій діяльності. Працює над книгою «Забуті імена Одеси», продовжує проєкт «Курс лідерства», який розробила для школярів. Депутатка впевнена, що з самого дитинства необхідно розвивати в дітей лідерські якості, які насправді притаманні кожному та кожній:
«Важливо працювати з дітьми. Робимо це з прицілом на майбутнє», — пояснює вона.
Бути принциповою, активною, не просто говорити, а діяти, прагнучи зробити кращим життя у своїй країні — це непросте завдання, однак отримані результати варті того, щоб долати цей шлях:
«Розумію, що більшість боїться цього етапу свого життя, але треба вірити у свої сили. Бути сміливою і справжньою — все, що потрібно від жінки, яка хоче змінювати життя у своєму місті», — вважає Ольга Квасніцька.
На цьому шляху, на її думку, також знадобляться вимогливість і порядність.
«Якщо знижуємо планку, це погано для себе передусім. Треба мати сили, об’єднувати, надихати одна одну. Я показую приклад жінкам, які говорять, що «політика — це не для мене». Але це не так, адже політика — це ваш тротуар, ваша школа з належним укриттям, це збережена пам’ятка… Це все частина нашого життя», — резюмує політикиня.
Світлана Пензова
