
Молодь потрібно більше залучати до громадських і політичних процесів. У цьому переконана депутатка Звягельської районної ради, що на Житомирщині, Ольга Широкопояс.
Вона вважає, що села можна врятувати від спустошення, якщо надавати їм підтримку. І прагне працювати втричі більше, ніж до великої війни, аби зберегти нашу спадщину й передати наступним поколінням.
Ми поспілкувалися з Ольгою про те, чому їй цікава політика, а також як розвивається культурний простір Звягельщини.
«Я дуже полюбила Звягель»
Ольга Широкопояс виросла в містечку Чуднів на Житомирщині, а коли вийшла заміж, то переїхала до Звягеля. Тут працює заступницею директора з соціокультурної діяльності Звягельської бібліотеки.
«Я дуже полюбила Звягель. Це таке комфортне, приємне, красиве місто, одне задоволення — щось робити для нього. Ми жили і в Києві, і в Житомирі, але свідомо переїхали в це невеличке містечко. Це дуже гарний майданчик для того, щоб робити щось нове. Великі міста перенасичені цим, а тут є над чим працювати».

Наприкінці 2017 року Ольга з чоловіком створили громадську організацію «Фундація Широкопояс» і почали організовувати багато культурних проєктів. Найбільш масштабним став Всеукраїнський музичний фестиваль «Леся Grand fest». Три дні поспіль на території біля річки тривало свято музики. Приїжджали відомі артисти, оживало наметове містечко, їхали глядачі з усієї України.
«Під час війни не можу влаштовувати фестивалі. Навіть суто психологічно. Зараз багато проєктної діяльності. Хочу бути корисною суспільству й Україні», — ділиться Ольга.
«Раз переживеш вибори, а далі вже не страшно»
Займаючись громадською діяльністю, Ольга зрозуміла: щоб робити зміни, треба брати участь у виборах. Її чоловік балотувався до міської ради, а Ольга — до районної.
«Ми йшли на вибори вперше, як сліпі кошенята. Треба було приткнутися до якоїсь партії, бо інакше — не можна. Було незрозуміло, якою тебе в список поставлять. До того ж, у нас багато партій. Але як раз переживеш, то далі вже нічого не страшно».
Ольга розповідає, що вони розраховували на молодь, адже реалізовували багато молодіжних проєктів. А виявилося, що молодь на вибори не ходить. Тому фактично потрапити в раду Ользі допомогла гендерна квота. Каже, що зараз би зовсім інакше вибудовували свою виборчу кампанію.
«Ми самі стояли в наметах, роздавали газети, брошури. І під час виборів самі були спостерігачами, щоб не було порушень. Бо грошей, аби найняти людей, не було».
«Ай, ти молода, що ти там розумієш?..»
Уперше опинившись у сесійній залі, подумки запитувала себе: «Господи, що я тут роблю?» Більшість депутатів отримували мандати кілька скликань поспіль. Часом зневажливо кидали: «Ай, ти молода прийшла. Що ти там розумієш?» Але Ольга швидко вчилася. До того ж, у процесі реформи децентралізації функції районної ради змінилися. Новообраним депутатам і депутаткам довелося фактично «закривати хвости». Якісь установи ліквідувати, якісь передати в громаду. Бюджету нема, ділити нічого і сваритися нема за що.
Читайте також: Ольга Усанова: Політика — це можливість впливати на ухвалення важливих рішень
Ольга говорить, що багато депутатів та депутаток районної ради складають повноваження. Відмовляються від мандату і жінки, і чоловіки. На місце жінок приходять чоловіки, і навпаки.
«Це такий конвеєр насправді. У нас кожна сесія починається з того, що хтось складає повноваження, а хтось новий заступає», — каже депутатка.
На початку депутатства найважчим для Ольги було публічно висловлювати свою думку. Стримував страх помилки.
«Це такий внутрішній момент. Я завжди думаю, що ті, хто мене слухають, уже все знають, тому є оцей страх», — ділиться Ольга.
Коли будуть наступні вибори, вона скоріш за все також буде балотуватися.
«Я думаю, що треба йти. Бо це про небайдужість. Я люблю заходити й дивитися онлайн-трансляції пленарних засідань міської ради. Це ж гарно — цікавитися тим, що відбувається в громаді, як поділили бюджет, які є не закриті питання. Я просто дуже люблю наше місто, нашу громаду, наші села, бо в селах свій вайб», — каже депутатка.
«Щоб село не вимирало, треба його підтримувати»
Ольга багато працює над тим, щоб долучати молодь до громадської діяльності, до ухвалення рішень. Вона була координаторкою проєкту «Громадська асамблея». Цей формат дуже популярний за кордоном, а в Україні робили таке вперше. Суть у тому, щоб показати, як впливати на рішення, які ухвалюють у громаді. До участі запрошували представників та представниць різного віку, рівня освіти, різних професій і місця проживання. Пропонували певну тему, виступали експерти, а далі вже самі жителі громади подавали свої пропозиції, голосували за них і свої напрацювання подавали депутатському корпусу.

«Є багато моментів, які не потребують фінансування. Щось можна зробити і власними силами. Ми по суті запитували думку людей, як вони бачать ці зміни, що вони хочуть, прагнули підготувати їх до того, що їхню думку почують, дати можливість зрозуміти, як відбуваються процеси, і що це не завжди просто», — розповідає Ольга Широкопояс.
Вона впевнена, що треба більше уваги приділяти сільським територіям. Тому започаткувала проєкт розвитку громадської участі «Молодь діє» в селі Великий Молодьків.
«От кажуть, що села вимирають. Так треба ж для них теж виділяти кошти й підтримувати. Ось буквально нещодавно ми були в Пилиповичах. Там теж є бібліотека. Туди ходять старші школярі. Як вони хочуть щось робити! «А давайте ми те, а давайте ми те…» І вони так люблять, коли їм щось проводять. І самі долучаються, щоб щось провести. Я навіть говорила: «Слухайте, у вас там навіть цікавіші заходи, ніж у нас у місті». У них там своя дуже дружня спільнота. Молодь теж повинна відчувати, що є відповідальність. По суті, це те наступне покоління, яке сидітиме в тій же міській чи сільській раді. Вони теж мають бути обізнані й так само любити те місце, де вони живуть».

Ольга Широкопояс бере участь у різних міжнародних проєктах, їздить за обміном досвідом у європейські країни. Побачивши щось цікаве там, намагається впровадити його вдома з урахуванням українського контексту. Наприклад, у Австрії є така активність, як майстерня демократії. У Житомирі працює школа місцевого самоврядування. Щось подібне хочеться зробити і в Звягелі.
«Треба навчати людей долучатися до важливих рішень, щоб вони цікавилися, як усе відбувається», — каже Ольга.
Читайте також: Леся Дзюбак: Бути «кам’яною стіною»
Водночас і за кордон завжди має що повезти. Так Звягель був учасником програми «Cities for Cities». У межах проєкту співпрацювали з муніципалітетом німецького міста Зіндельфінген. Наприкінці 2022 року талановиті діти зі Звягеля мали змогу відвідати місто-побратим і навіть вплинути на ухвалення важливого рішення. Тоді саме ухвалювали бюджет і стояло питання щодо подальшого фінансування проєкту. Українські діти заспівали колядки міському голові, а той запросив їх на сесію ради. Діти виступили, і депутати підтримали виділення коштів на продовження програми. Потім юних колядників запрошували заспівати і в інші місця.
«Не треба показувати, які ми бідні, нещасні. А треба демонструвати, які ми талановиті. Які в нас талановиті діти. Діти такі були щасливі, казали: «Погляньте, ми вплинули на те, що проголосували». Треба показувати, що ми можемо бути партнерами, ми можемо працювати з іноземцями», — вважає Ольга Широкопояс.

Олена Пчілка і Леся Українка — дві постаті, важливі для жіночого руху
Звягель пишається своїми землячками — Оленою Пчілкою та Лесею Українкою. Мама і донька, дві незалежні постаті, важливі для жіночого руху.
«Нам пощастило, що тут народилася Леся. Тут усе імені Лесі. І вулиці, і площі, і пам’ятники, і палац культури, і школа, і фабрика. Все — Леся. Є навколо чого будувати діяльність», — каже Ольга.

Літературно-меморіальний музей Лесі Українки раніше був у обласному підпорядкуванні. Люди не завжди були в курсі, що там відбувається. Два роки тому музей передали громаді.
«Це саме той будиночок, де проживали Косачі. Він чи не єдиний, що зберігся хоча б меморіально. Це найпопулярніший музей в області. Тепер Леся стала ще ближчою до нас», — каже Ольга Широкопояс.
Минулого року було багато заходів, присвячених Олені Пчілці. До 175-річчя від дня народження діячки та до 140-річчя українського жіночого руху провели жіночий форум культурних та креативних індустрій «Мистецтво успіху».
Читайте також: Олена Пчілка як дороговказ: в Україні збирають кошти на памʼятник видатній діячці
«По суті вона стала Оленою Пчілкою в нас. Бо вона молодою сюди приїхала, тут вона починала громадську діяльність. На цьому форумі Олена Пчілка навіть через багато років після смерті об’єднала талановитих, успішних жінок, які приїхали й поділилися своїм досвідом» — розповідає Ольга.
Цього року запланували провести наукову конференцію, на якій хочуть зафіксувати, як невеличкі громади адаптувалися і трансформувалися під час повномасштабного вторгнення. Адже виклики постійно змінюються.
«Ми просто зобов’язані розвиватися, зберігати й передати наступним поколінням те, що маємо»
Відпочивати за роботою і активістською діяльністю ніколи. Все несеться в шаленому темпі — закінчується один проєкт, розпочинається інший. Розслабитися можна хіба читаючи книжку. Ольга тішиться, що чимало молоді й дітей почали читати. У бібліотеку закуповують багато нових книг на місце російськомовних, які здали на макулатуру. Тепер навіть, щоб узяти деякі книжки, читачі стають у чергу.
«Я розгортаю книжку й бачу, що вона цього року видання. А вже на другому аркуші є написи. Це так круто. Люди почали читати», — всміхається Ольга Широкопояс.

І говорить, що їм пощастило жити у відносній безпеці. Так, в Україні нині немає цілковито безпечних місць, і все ж порівняно з іншими областями в них є можливість працювати.
«Ми просто зобов’язані розвиватися, зберігати і передати наступним поколінням те, що маємо. Бо частина України вже того не зможе зробити. Частина України просто лишиться на фотографіях і в записах. Скільки культурних пам’яток знищено, скільки письменників, музикантів убито. Навіть серед тих музикантів, які в нас на фестивалі виступали, я бачу, що того в полоні вбили, той загинув на війні… Настільки це все боляче, що розумієш: ми повинні втримати нашу культуру і все духовне, що нас об’єднує. Ми повинні втричі більше працювати. Зокрема і за тих, хто вже не може цього зробити. Я це сприймаю як свою місію», — підсумувала Ольга Широкопояс.
Олена Кущенко