Головна Статті Підтримка, щасливе дитинство й «вікно можливостей»: як мотивувати жінок іти в політику

Підтримка, щасливе дитинство й «вікно можливостей»: як мотивувати жінок іти в політику

Політикині потребують навчальних програм та підтримки оточення – такі висновки зробили в ГО «Горизонт змін» після проведення дослідження щодо сприйняття жіночого лідерства на Черкащині.

У межах дослідження використали кілька інструментів: глибинні та онлайн-інтерв’ю, фокус-групи, аналіз регіональних соціальних програм та медіа-моніторинг регіональних ЗМІ.

Як зазначають організатори, дослідження не є репрезентативним, але допомагає зрозуміти загальні тенденції, потреби та пропозиції у роботі з темою жіночого лідерства.

Ангела Меркель та княгиня Ольга – хто є лідеркою для молоді?

У межах дослідження провели фокус-групи із молоддю, де учасникам та учасницям запропонували написати асоціації до слів «жінка» і «чоловік».

Сприйняття слова «жінка» у хлопців і у дівчат переважно гуртувалось на традиційних стереотипних уявленнях: краса, ніжність, мати, берегиня, турбота, кохання, сім’я, Водночас були асоціації, пов’язані з лідерськими якостями – відповідальність, енергійність, сила, саморозвиток, досягнення, успіх, вільна особистість.

Щодо обов’язків жінки та чоловіка, то й хлопці, і дівчата теж досі бачать їх традиційно. Найчастіше щодо чоловіків респонденти обох статей згадували як основний обов’язок матеріальне забезпечення родини, захист і безпеку родини. Щодо жінок – турботу і підтримку, насамперед – чоловіка.

Учасники й учасниці майже всі згодні, що лідерство не залежить від професії, адже є формальним і неформальним. Водночас на питання «хто є лідером?» найчастіше називали чоловіків.

На питання щодо жінок, яких знають учасники та учасниці, абсолютною лідеркою згадок стала Ангела Меркель, дещо менше, але також згадуються княгиня Ольга, Юлія Тимошенко і білоруська президентка в екзилі Світлана Тихановська. У респондентів та респонденток був дуже великий діапазон жіночих лідерських особистостей – від історичних постатей та сучасних керівниць держав і політикинь національного та регіонального чи місцевого рівня, спортивних та культурних зірок, деканок і викладачок їхніх вишів, громадських активісток.

Читайте також: Лідерки білоруського протесту: що відбулося за рік з Колесниковою, Тихановською та Цепкало

На питання, чи відрізняються лідерка і лідер, думки розділилися навпіл: частина опитаних вважає що не відрізняються, адже стилі лідерства залежать більше від особистостей, ніж статі. Інша половина назвали відмінності в ухваленні рішень, стилі комунікації, способах реагування на конфлікт. 

В описі відмінностей учасники та учасниці часто озвучували стереотипні уявлення, наприклад: «Чоловіки прагматичніші та цілеспрямованіші. Жінкам потрібно більше перформансу, щоб їх помітили, бо так склалося історично, що жінок не помічали». «Жінки емоційніші, можуть піддаватись впливу, натиску. У чоловіка не так багато емоцій, йому не притаманна така чутливість»

Водночас на запитання, що може допомогти жінці бути лідеркою, молодь називала особливості виховання, підтримку оточення (родини, команди, сім’ї, друзів, чоловіків, тощо). А також цілеспрямованість, мотивацію, попередній досвід, інтуїцію, закриття базових потреб. 

Щасливе дитинство та відмінниця у школі – портрет політикині

Глибинні та онлайн-інтерв’ю політикинь дали можливість проаналізувати причини, які допомогли жінкам досягти успіху в політичному житті, а також виявити мотиви участі у політиці.

Загалом було проведено 12 глибинних інтерв’ю та 34 онлайн-інтерв’ю. Серед респонденток були сільські голови, заступниці міських голів, секретарки міських рад, депутатки та членкині виконкомів місцевих рад Черкащини різного рівня (сільських, міських та обласної ради).

Дослідження охопило 5 міст (Черкаси, Канів, Чигирин, Золотоноша та Умань). А також 5 сільських громад (Мокрокалигірська та Єрківська сільські громади Звенигородського району, Липлявська, Білозірська, Медведівська сільські громади Черкаського району).

Привертає увагу, що типовий образ респондентки руйнує стереотипи про жінок в політиці. Наприклад, що політикині не мають сім’ї. Типова учасниця опитування – це жінка від 35 років, яка має вищу освіту, заміжня, має дітей, професійно реалізована.

Важливо, що абсолютна більшість респонденток відзначила, що мала щасливе дитинство. Дві учасниці інтерв’ю особливо наголосили, що їх підтримували та створювали умови для розвитку батьки.

Щодо того, хто із дорослих мав найбільший вплив на респонденток, то мати і батько згадувались майже з однаковою частотою.

Майже всі респондентки, крім кількох, вчились у школі на відмінно, були активними в шкільному житті. 

Усі, крім однієї респондентки, після школи пішли вчитись: лише одна учасниця опитування «обрала сім’ю». І навчається зараз, поєднуючи виховання 4-х дітей, роботу і депутатство. 

Участь у політиці – за запрошенням

Щодо приходу в політику, то більша частина опитаних жінок пішла балотуватися / обіймати посаду, погодившись на відповідну пропозицію. Такі пропозиції поступали від «цивільного чоловіка, який був давно в політиці», «обласної керівниці», «нової партії, яка шукала керівника осередку», «начальства на підприємстві, де я працюю», «колег з попередньої роботи», «прохання людей» тощо.

Для частини, особливо депутаток «нової хвилі», це був логічний перехід від активної громадської або/та волонтерської діяльності: «Політика була продовженням моєї волонтерської діяльності, якою я живу з 2014 року. Я жила війною, жила солдатами, з якими постійно була на зв’язку, постійно їздила туди-сюди. … Я так вважаю, що політика це теж війна. Тому ми вирішили йти на вибори своєю волонтерською командою».

Читайте також: Від стереотипів до фейків: яким є шлях жінок у політику

Каталізатором приходу в політику для багатьох жінок став Майдан. Серед інших причин війна, тимчасове безробіття і бажання працювати. Також називають шок від результатів президентських виборів 2019 року: «Нефаховість для мене – це дуже страшно, і я подумала: якщо вже ці люди пройшли, то і я можу, я ж розбираюся, як все працює в державі». 

У значної частини жінок був досвід допомоги іншим у сфері політики. А саме робота членкинею виборчої комісії, помічницею депутата, робота в осередку партії.

Поради для жінок

Основна зміна, про яку говорили жінки – це те, що після приходу в політику у них зменшилася кількість вільного часу, стало більше відповідальності: «Змінився мій розпорядок дня. Депутатство потребує участі в комісії, сесіях, спілкування з виборцями на це потрібно знаходити час».

Частина жінок визначала, що їм не вистачає знань, вони мусять виходити із зони комфорту і вчитись новому: «Я зрозуміла, як багато я всього не знаю. Ніхто нас, депутатів, не збирав і не навчав. До всього прийшлось доходити самій. І навіть ті чиновники, із якими я мала справу як волонтерка, навіть вони обманювали мене, не допомагали, не казали всієї правди. Зараз я багато вчуся, щоб зрозуміти, як і що працює».

За результатами дослідження, організатори записали поради щодо розвитку жіночого політичного лідерства

Зокрема пропонують: 

  • розвивати лідерські програми для дівчат-школярок, підтримувати входження дівчат в органи учнівського та студентського самоврядування;
  • поширювати успішні історії політикинь, які вміють поєднати професійне життя, родину і депутатство;
  • працювати з партіями. Зокрема із місцевими осередками партій, аби вони проявляли активну позицію по виявленню перспективних жінок і залученню їх до партійної роботи, а не очікували, що жінки самі прийдуть в партійні лави;
  • для жінок, особливо які недовго в політиці, досі актуальними є навчання з різних аспектів депутатської діяльності, а також навчання з тайм-менеджменту, ненасильницької комунікації, реагування на критику і вербальну агресію тощо;
  • залучення до навчання жінок-практиків по принципі «рівна-рівній», організація обміну досвідом між жінками-політиками, взаємного консультування, менторства.

Інна Наливайко

Більше публікацій
Більше публікацій Інна Наливайко
Більше публікацій Статті