Чи не про кожну виборчу кампанію говорять, що вона була як ніколи брудною, сповненою скандалів, «чорного піару» та інших не менш прикрих речей. Місцеві вибори, на жаль, не стали винятком. Цього разу до перегонів, які проводилися за новим Виборчим кодексом, була прикута увага з-поміж іншого ще й тому, що з’явилася обов’язкова вимога про дотримання гендерної квоти у виборчих списках партій. Не обійшлося без численних маніпуляцій, скандалів та спроб обійти цю норму. За попередніми даними, на початковому етапі гендерна квота таки спрацювала, адже у списках було щонайменше 43% жінок. Однак не всі вони дійшли до фінішу й потраплять до сільських, міських, районних та обласних рад.
Поки чекаємо на остаточні цифри, а фахівці проводять моніторинги, аналізують усі дані та з’ясовують, що пішло не так, 50% зібрали враження кандидаток про виборчі перегони. Деякі з них здобули омріяну перемогу, іншим пощастило менше. Які висновки зробили жінки з цих виборів, з якими перешкодами та викликами стикалися і що планують робити далі?
Читайте також: 43% жінок у списках: проміжні результати гендерного моніторингу
Журналістка і громадська діячка з Кременчука Лариса Гориславець балотувалася до міської ради від партії «Європейська солідарність». Про перебіг виборчої кампанії розповідала в соціальних мережах. Після оголошення попередніх результатів голосування Лариса написала про те, що їй та її колежанкам довелося пережити масовий шеймінг в період агітації.
«Коротка замальовка щодо того, що чує жінка, коли іде в політику. Якщо вона молода, незаміжня і не має дітей, то нехай… «краще народить і вспокоїться», «скоро з дитсадка братимуть». Якщо вона молода і має дитину, то «куди ви лізете, нічого не розуміючи в політиці, навіщо?». Якщо вона відреагувала емоційно, то «мужика не вистачає» (або ПМС, клімакс — необхідне підкреслити). Якщо вона активістка, то «часто-густо не має ні роботи, ні родини (бо треба ж боротись!), але натомість так майстерно викриває чужі «пороки» або інколи просто видумує їх, і критикує, критикує, критикує». Якщо не активістка, то «хто її чув і хто її знає? Вилізла нізвідки і голосуватиме, як скажуть». Якщо гарна, то «жаль… політика її зіпсує». Якщо має пишні форми, то «о! краще б у їдальню ішла працювати!». Це не з видуманого. Цитати — і нічого більше», — написала Лариса Гориславець.
Дивіться також: Кампанія #НеЦінаПолітики: як допомогти тим, хто наважився говорити?
Читайте також: #Ябалотуюся2020: Жінки досягнуть успіху тоді, коли будуть підтримувати одна одну
Громадська діячка, волонтерка та блогерка Наталія Сербин балотувался на мера Івано-Франківська від Української галицької партії, але не пройшла.
«Я не програла, я втратила можливість зробити більше в тому числі для тих, хто не злазить з моєї сторінки і щодня доказує, що влада найкраща. Мені подобається цей час, його варто прожити, бо все дуже швидко «стає на свої місця», — пише Сербин.
За її словами, важливо навчитися займатися політикою та отримувати від цього процесу задоволення, не мати надмірних очікувань від людей і не сподіватися на вдячність.
«Якщо ви йшли в політику з чесними намірами і програли вибори, то нічого страшного. Бо депутат не отримує зарплати. Депутат має багато обов’язків. Депутат має служити громаді. Депутатом можна стати і наступного разу. Навчіться робити політичну кар’єру. Це довго, але це інструмент і важлива передумова для змін. А ще критичне мислення завжди в поміч», — наголошує політикиня.
Читайте також: Наталія Сербин: «Всю політичну ситуацію в Івано-Франківську контролюють чоловіки»
Уляна Пчолкіна — громадська діячка і телеведуча, перша чемпіонка світу з карате серед дівчат на візках, організаторка та інструкторка Таборів активної реабілітації для людей з травмами спинного мозку, лідерка Всеукраїнського об’єднання осіб з інвалідністю «Група активної реабілітації». На місцевих виборах балотувалася від партії «Голос» до Київської обласної ради.
«Такої брудної кампанії я не пам’ятаю. Здається, її й не було, аж такої брудної. Моя спроба стати депутаткою залишилася спробою, але ні про що не жалкую», — зізналася активістка й пояснила, що зате не довелося «сідати в один човен із нечистими й зашквареними людьми».
Тим часом активістка, волонтерка і доброволиця-парамедик, яка створила фронтову медслужбу в Першій штурмовій роті «Правого сектору», Аліна Михайлова здобула впевнену перемогу й пройшла до Київської міської ради від партії «Голос». Розповідає, що за неї проголосували 777 мешканців частини Десянського району.
«Я дякую кожному, хто всю кампанію підтримував мене. Хто передавав доставкою їжу під час агітації, щоб я не забувала їсти. Хто нагадував дзвонити батькам, пити воду, давав можливість довше поспати, хто витягував вечорами на розмови за вином, хто вчив зупинятися та бути в моменті. Хто просто писав: «Аліно, ми віримо, що ти зможеш!». І я могла і можу. Саме через цю колосальну підтримку. Я перечитала всі смс, всі коментарі у всіх соцмережах, де маю акаунти. І я просто щаслива. І дійсно горда. Що поряд зі мною, за сотні та тисячі кілометрів є люди, які сьогодні радіють моїй перемозі як своїй власній», — зазначила Аліна Михайлова.
Читайте також: Женя Кулеба, Аліна Михайлова, Ольга Гвоздік: чому активістки йдуть у столичну владу?
Активістка, спеціалістка з міського управління та регіональна координаторка IREX in Ukrainе Альона Гончаренко балотувалася від партії «Слуга народу» в Полтаві. До міської ради не пройшла, але отримала важливий досвід, яким вирішила поділитися.
«Нове золоте правило — правило кисневої маски. Це про те, що спочатку треба подбати про себе, а потім про ближніх. Виборчий процес — це маленька візуалізація того, що відбувається в країні. Повністю. Починаючи від функціонування державних інституцій завершуючи людськими стосунками. Якщо коротко, то все набагато гірше, ніж я вважала. Або так — роботи дуже багато!», — запевнила Альона Гончаренко.
У Красилові на Хмельниччині меркою втретє обрали Нілу Островську. Вперше вона очолювала місто з 2010 по 2015 рік. Потім була головою райдержадміністрації, а в 2017 році стала меркою новоствореної Красилівської ОТГ.
«Дорога моя громадо! Коли вперше, у 2010 році, ви обрали мене своїм міським головою, я вдруге стала мамою. Я плекала наше місто як свою дитину. І зараз моєму сину вже дев’ять, він виріс, і наше місто також вже не впізнати. Ваша підтримка надихає мене іти далі, і разом з вами творити громаду, в якій захочуть залишатись і жити наші діти… Моя перемога переконлива — майже 50 відсотків! Я отримала таку ж підтримку, як інші шість кандидатів разом. Продовжуємо будувати Європу в Красилівській громаді!», — заявила Ніла Островська, яка балотувалася від «Європейської солідарності».
Алла Квач — мерка Заліщиків, що на Тернопільщині. Стоматологиня, яка вирішила піти в політику п’ять років тому, після того, як на Донбасі загинув її син Орест. Працювала над відновленням туристичного потенціалу Заліщиків, опікувалася вирішенням екологічних проблемам регіону, виступала проти спорудження Дністровської гідроелектростанції. Балотувалася на другий термін від Української галицької партії, однак не перемогла.
«Уже наступного тижня я залишу посаду очільника міста. Так вирішила більшість нашої громади. І я сприймаю це рішення. Дуже пишаюся тим, що зробила я і моя команда за цих п’ять років. За кожним нашим результатом була велика праця. Доводилося шукати кошти, часто приймати компромісні рішення, які, можливо, були непопулярними. Прошу вибачити за можливі помилки, емоції, які інколи переповнювали мене. Дякую всім вам, заліщани, з вашою постійною підтримкою у нас усе вийшло», — підсумувала політикиня.
Читайте також: Алла Квач, мер Заліщиків: «За 2,5 роки я не взяла жодного хабаря, не «порішала» жодного питання…»
Депутатка Львівської міської ради Уляна Пак подякувала за довіру львів’янам, які підтримали її на місцевих виборах. Вона знову проходить у раду. Уляна — мама двох синів (п’ятирічного Марка та трирічного Нестора). Будучи депутаткою минулого скликання, вона два роки виборювала створення дитячої кімнати в приміщенні Ратуші, щоб вона та її колежанки мали змогу залишити там своїх дітей під наглядом вихователя.
«Ці вибори для мене не лише про агітацію і красиві обіцянки. Перш за все, це оцінка моєї п’ятирічної роботи у Львівській міській раді. Я точно не халявила і не шукала особистої вигоди! Разом з тим, маленька відмінниця, яка живе в мені, сильно хвилювалась за свою оцінку», — зізналася Уляна Пак.
Читайте також: Блог Наталії Коваль// Будь депутаткою, казали вони…
«Усе, що нас не вбиває, робить нас сильнішими!», — переконана активістка, громадська діячка і депутатка Хмельницької обласної ради Наталія Коваль. Вона на цих виборах уперше балотувалася на пост міського голови Нетішина, Хмельницька область, від партії «Самопоміч». Посіла друге місце з результатом в 2171 голос (23%). Натомість вона стане депутаткою міської ради й очолить там фракцію «Самопомочі», в якій буде п’ятеро людей.
«Це звичайно мало, але теж не трагічно. Попереду багато роботи, і ми до неї готові», — запевнила Коваль.
Політикиня також зізналася, що дуже розчарована низькою явкою на цих виборах.
«65% населення, якому просто по цимбалах. Це відбиває бажання щось робити та вести громадську діяльність. Можливо, це мої персональні емоції і вони з часом вгамуються. Це як із народженням дитини. Після кожних пологів через кесарів розтин я думала — це востаннє.
Замість висновку: треба краще вибудовувати комунікації і працювати таки з свідомістю людей. Треба тихо вгамувати емоції і рухатись далі. Життя поступово вертається в своє звичне русло, і це добре. Смішно дивитися на людей, які вчора кидались коментарями сповненими отрути і хейту, а сьогодні вітаються, ніби нічого не було. Пил битви впаде, але осад залишиться. Наш світ і звичайно місто — дуже маленькі, все повернеться на свої місця. Витрачати свої ресурси на невдячних, злих людей точно не варто. А працювати треба з тими, хто того дійсно заслуговує. Все тільки починається!», — підсумувала Наталія Коваль.
Підготувала Вікторія Кобиляцька, 50%
