Home Статті Права, ресурси, влада: гендерна рівність у Швеції, Канаді, Франції, Німеччині, Британії та США

Права, ресурси, влада: гендерна рівність у Швеції, Канаді, Франції, Німеччині, Британії та США

Ратифікація Стамбульської конвенції, активне впровадження гендерно орієнтованого бюджетування, проведення гендерних аудитів у міністерствах, відсіч цькуванню політикинь у соцмережах, а також робота зі зміною ментальності й заохочення жінок досягати нових кар’єрних висот, попри необхідність балансувати між роботою та особистим життям. Про це йшлося на Українському жіночому конгресі під час дискусійної платформи, присвяченій темі національних особливостей гендерної політики. До розмови залучили послів та амбасадорок низки країн.

50% записали важливі меседжі дипломатів та дипломаток.

­­­­­­­­­­­­­­­­_____________________________________________________________________________

Тон дискусії задавала Лана Зеркаль, яка наприкінці листопада пішла у відставку з посади заступниці міністра закордонних справ України. Вона нагадала, що Європейський інститут гендерної рівності опублікував Індекс гендерної рівності, замірявши низку показників у країнах ЄС.

«Цікаво, що в 2019 році індекс для ЄС склав 67,4 бали. З-поміж країн-членів лідерські позиції у Швеції (83,6). Далі серед тих, хто сьогодні представлений на нашій дискусії, йдуть Франція (74,6), Фінляндія (73,4), Велика Британія (72,2), Німеччина (66,9) та Польща – (55,2). Найменший рейтинг і найменший показник в ЄС у Греції (51, 2) та Угорщини (51,9)», – зазначила Зеркаль.

На правах модераторки вона запропонувала учасникам та учасницям дискусійної панелі поміркувати про те, чому існує така разюча відмінність гендерних індексів серед членів-ЄС, а також поділитися досвідом впровадження гендерної політики у різних країнах.

Читайте також: «Ми не м’які»: сім надихаючих промов Українського жіночого конгресу

За словами посла Швеції в Україні Тобіаса Тиберга, дуже важливо сконцентрувати увагу на трьох речах: правах, ресурсах та представництві.

«Це рівні права для чоловіків та жінок в усіх сферах, рівноцінне представництво і доступ до ресурсів. Тут ми зробили велику роботу, хоча до ідеального стану речей нам ще далеко. З нашого досвіду Україні буде цікавим питання гендерного бюджетування, над яким ми працювали  останні 10-15 років. Мова йде про планування коштів – як будуть розподілятись ресурси. Ми прийшли до того, що, приймаючи будь-які закони, треба з самого початку аналізувати, які особливі потреби є у чоловіків та жінок і як той чи інший закон на них впливатиме в довготривалій перспективі. Для цього треба було змінити спосіб мислення чиновників й почати приймати  гендерно орієнтований бюджет», – наголосив посол Швеції.

Він також додав, що фінансисти бачать неабиякий зиск у цьому підході (не лише для жінок, а й для всієї країни).

Читайте також: Як гендерне бюджетування змінює життя

«Використання ресурсів виявилось набагато ефективнішим, і економіка країни від цього лише виграла», – підсумував Тобіас Тиберг.

Новопризначена амбасадорка Канади в Україні Лариса Ґаладза нагадала, що гендерна рівність стала пріоритетним питанням у її країні досить давно. Так, ще в 70-х роках минулого століття в Канаді працювало міністерство в справах жінок, а з 90-х років уряд почав активно проваджувати гендерне бюджетування на різних рівнях. Тож не дивно, що сьогодні застосовується вже більш новітній інструмент – GBA+ (Gender-based Analysis Plus). Ідеться про аналіз усіх бюджетних пропозицій, який виходить за рамки статевих та соціокультурних відмінностей і враховує безліч інших факторів ідентичності, таких як раса, етнічна приналежність, віросповідання, вік тощо.

«Наприклад, гендерно орієнтований аналіз дозволив нам запровадити ініціативу п’ятитижневої відпустки для татусів. Така ідея виникла, бо активне залучення батька у життя немовляти приносить гарні результати для виховання дитини й допомагає розподілити обов’язки між чоловіком і жінкою. Родина може брати чи не брати ці додаткові 5 тижнів відпустки по догляду за дитиною, але головною умовою є те, що це відпустка лише для татусів», – пояснила амбасадорка.

Вона також додала, що головна ідея гендерно орієнтованого бюджетування полягає в тому, що всі люди, незалежно від статі, можуть реалізувати свій економічний потенціал.

«Саме про це треба думати, плануючи бюджет. Від цього залежить економічне майбутнє Канади. Щоб розібратися із гендерною нерівністю, нам треба ідентифікувати ті політичні рішення, які в цьому допоможуть. Тому уряд проводить ретельний аналіз, який ґрунтується на відповідному законодавстві, що стосується питань гендеру», – зазначила Лариса Ґаладза.

Читайте також: «Голос жінок і лідерство»: на які проекти уряд Канади виділив 14,5 млн доларів

Про здобутки Франції розповів посол цієї країни Етьєн де Понсен. Йому було чим похвалитися, адже Франція нещодавно започаткувала гендерні квоти, що дало змогу істотно збільшити представництво жінок в органах влади. Наразі в уряді працює близько 50% жінок-міністерок, а кількість депутаток у парламенті сягнула 37%. Крім того, було започатковано квоту в 40% для наглядових рад компаній, що дало змогу збільшити представництво жінок до 44%.

«Також 30% послів – жінки, що дуже важливо для міжнародної політики Франції. Один із наших пріоритетів, а також частина моєї дорожньої мапи, як посла, – це промотування рівного представництва жінок і чоловіків», – наголосив Етьєн де Понсен.

За його словами, віднедавна французький уряд узяв на озброєння такий інструмент, як проведення гендерного аудиту в усіх міністерствах і навіть у посольствах.

«Це дуже гарна практика. Я хотів би заохотити українців її застосовувати. Зокрема, результати аудиту в Міністерстві закордонних справ продемонстрували, що у нас там є велика група жінок-дипломаток, які створили свою асоціацію. А наше посольство в Україні отримало позначку «дружнє до жінок», – зазначив посол Франції.

Читайте також: Заборона сексуальних домагань: як у Франції застосовують новий закон

Кілька важливих порад дала Україні очільниця делегації ЄС у Раді Європи Мадлена Кунева. Вона нагадала про п’ять основних сфер залучення, які стосуються досягнення гендерного паритету.

«Це економічна незалежність, рівноцінна оплата праці, рівність у прийнятті рішень, боротьба з гендерним насильством і поширення стандартів гендерної рівності поза межами ЄС. Вам потрібно зробити це тими важелями, на які ви будете тиснути наступні роки», – зазначила Кунева, зробивши основний акцент на необхідності ратифікації Україною Стамбульської конвенції.

«Я б також хотіла процитувати зараз Жана Моне, одного із засновників ЄС. Він сказав, що нічого не починається без особистостей, але нічого не може тривати без інституцій. Будь ласка, потурбуйтеся про обидва аспекти», – порадила спікерка.

Дуже щирий та емоційний виступ про пошук балансу між кар’єрою і родиною був у амбасадорки Німеччини в Україні Анки Фельдгузен. У 2009-2015 роках вона була заступницею посла Німеччини в Україні, жила в Києві. Тож має змогу порівнювати зміни, які відбулися в нашій країні за ці роки.

Читайте також: Урсула фон дер Ляєн: Політика без крику та грюкоту

«Зараз коли я повернулася знову, я бачу як багато жінок у парламенті й уряді. Це дуже гарний індикатор розвитку», – зауважила дипломатка.

Вона також пригадала, що до 27 років жила у Франції, і там усі її подруги після народження дітей відразу виходили на роботу. Натомість у Німеччині жінки переважно залишалися вдома.

«Мені здається, що проблема в зміні ментальності. Я, наприклад, – мати одиначка з 37 років, і для мене працювати – не було проблемою. Я мала багато підтримки. У нас є свій дитсадок в МЗС, можна працювати неповний робочий день. Загалом є понад 150 різноманітних робочих схем для таких, як я. Тож я вийшла на роботу, коли моєму синові виповнилося 8 тижнів. Зараз йому 17 років, і думаю, він не дуже постраждав, що його мама так рано повернулася до праці».

Серед причин того, чому жінки частіше віддають перевагу родині замість того, щоб рухатися кар’єрними сходинками, Анка Фельдгузен назвала вплив церкви та політичну ситуацію в країні.

«Проте церква в Німеччині вже не відіграє такої ролі, як в Україні. Мені здається, що на людей найбільше впливає загальна політика. Навіть якщо у нас жінка обіймає посаду канцлерки, у нас досі не було міністерки закордонних справ, президентки чи спікерки. Дуже важливими є рольові моделі. Якщо жінки, які обіймають найвищі посади, активно допомагатимуть іншим жінкам, тоді це спрацьовуватиме – на найвищих посадах буде більше жінок. Тому я сподіваюся, що українські депутатки та міністерки не лише фокусуватимуться на своїх обов’язках, а й будуть рольовими моделями, які надихають інших», – підсумувала амбасадорка.

Спілкуючись із заступницею голови місії посольства США в Україні Крістіною Аквін, Лана Зеркаль пригадала, як свого часу колишня амбасадорка Марі Йованович зізналася, що на початку своєї кар’єри вона одягалася як чоловік і взагалі взяла на озброєння чоловічий стиль поведінки. Тільки згодом вона зрозуміла, що світ змінився, тож на дипломатичній службі можна і треба бути собою.

Читайте також: Суддя Верховного Суду США Рут Гінзбург: Жінкам місце скрізь, де ухвалюють рішення

«За останні 30-40 років дійсно сталися дуже позитивні зміни. Я ще застала ці часи, коли в 70-х роках дипломаткам, які вийшли заміж, доводилося залишати свої посади і йти у відставку. Згодом жінки почали обурюватися, і цю ганебну норму скасували», – зазначила пані Аквін.

Вона також запевнила, що наразі в Америці непогано дають собі раду із залученням жінок на дипломатичну службу. Статистика свідчить, що в Держдепі США частка жінок становить 40%. Однак на керівних посадах співвідношення інше – 70% чоловіків і 30% жінок.

На початку 2000-х років в Україні жінки могли обіймати тільки найнижчі технічні посади в зовнішньополітичному відомстві. У 2013 році кількість жінок на керівних посадах у МЗС становила 1%. Нині показник не набагато кращий – 8%

                                                                   Лана Зеркаль

«Найперше, що потрібно зробити, щоб покращити позиції жінок у кожній сфері, а не лише на дипломатичній службі, – це визнати, що така проблема існує. Ми можемо прийняти низку законів і встановити якісь важливі правила, але якщо проблему не визнають на інституційному рівні, то буде дуже складно щось виправити. Ми визнали існування цього виклику на державній службі й почали доволі активно цим займатися, тож я сподіваюся, що надалі відсоток жінок на керівних посадах буде тільки зростати», – заявила Крістіна Аквін.

Амбасадорка Великої Британії Мелінда Сіммонс почала працювати в Україні декілька місяців тому. Під час свого виступу на Жіночому конгресі дипломатка багато уваги приділила темі насильства щодо жінок. Вона пригадала кампанію, яку започаткував колишній міністр закордонних справ Британії Вільям Хейг спільно з акторкою Анджеліною Джолі. Ішлося про ефективну боротьбу з сексуальним насиллям щодо жінок у зонах збройних конфліктів.

Крім того, пані Сіммонс відповіла на запитання колишньої міністерки охорони здоров’я Уляни Супрун щодо цькування політикинь у соціальних мережах. За її словами, в Британії найчастіше від хейт-висловлювань потерпають саме жінки.

«Питання захисту від цькування ще не достатньо вивчене. Ми повільно й довго йшли до того, що за вислови в соцмережах має бути така сама відповідальність, як і за публічні висловлювання. Політикині не звикли звертатися до суду з такими проблемами. Однак судові позови в таких справах уже починають з’являтися. Якщо хтось постить щось у Twitter, він не зможе уникнути відповідальності», – запевнила пані посол.

Вона також заявила, що її дивує, як жінки, котрі потерпають від цькування, знаходять у собі сили продовжувати політичну діяльність.

Читайте також: Тетяна Паутова, Полтавська міськрада: «Кожна б жінка здригнулася, якби уявила себе на моєму місці»

«Я нещодавно була в Лондоні й випадково на вулиці зустріла відому політикиню Люсіану Бергер (взимку вона вийшла із Лейбористської партії, звинувативши її очільника в антисемітизмі – ред.). Я запитала її, як вона дає собі раду, звідки бере енергію і відвагу, щоб протистояти цькуванню, що дає їй сили й віру в те, що є сенс продовжувати працювати, витримуючи кожного дня цей потік негативу. Причому вона стикається із цькуванням на багатьох рівнях – нещодавно вона стала мамою, балотується до парламенту і має єврейське походження!», – розповіла амбасадорка.

Вона також переказала відповідь політикині.

«Люсіана говорила про декілька речей, які всім нам важливо зрозуміти. Перше – це правильний погляд на ситацію. Бо коли ти поринаєш у світ соцмереж, тобі здається, що це пов’язано з тобою і якось на тебе вплине. Проте насправді цей світ в інтернеті, а твій світ – тут. Це різні речі, треба навчитися їх розділяти. А друге – це підтримка колег по партії. Якщо когось цькують, то ті, хто це чує, мають втручатися і вказувати на неприйнятність таких дій. І говорити про це мають не лише жінки, а й чоловіки також», – підсумувала Мелінда Сіммонс.

Підготувала Вікторія Кобиляцька, 50%

Більше публікацій
Більше публікацій Вікторія Кобиляцька
Більше публікацій Статті