Головна Статті Сексизм та економічна нерівність. Про що говорить звіт Oxfam

Сексизм та економічна нерівність. Про що говорить звіт Oxfam

2
1,143

2153 світові мільярдери разом володіють більшим багатством, ніж 60% населення світу (4,6 мільярда людей). Цю шокуючу нерівність підтверджують результати досліджень міжнародної благодійної платформи Oxfam. Дослідницький звіт був опублікований 20 січня 2020 року напередодні Світового економічного форуму в Давосі, пише Політична критика.

Глобальна нерівність росте разом зі збільшенням кількості мільярдерів — вдвічі за останнє десятиліття. Звіт Oxfam, цього разу під назвою «Час турбуватися» (Time to care), демонструє сексистський фундамент світової економіки, що сприяє кризі нерівності. Завдяки цій ситуації заможні еліти акумулюють багатства за рахунок визиску звичайних людей, зокрема жінок і дівчат з бідних країн.

У середньому в усьому світі серед міністрів урядів лише 18% жінок, а серед парламентарів – 24%. Тож жінки часто виключаються із процесу прийняття рішень.

22 найбагатші чоловіки у світі розпоряджаються більшим багатством, ніж усі жінки Африки.

Жінки та дівчата вкладають 12,5 мільярдів годин неоплачуваної доглядової праці щодня, що становить вклад у глобальну економіку щонайменше у 10,8 трильйонів доларів на рік — утричі більше, ніж вклад світової індустрії технологій.

Якби 1% найбагатших людей сплачували додаткові 0,5% податків на багатство, за наступні 10 років світ отримав би інвестицію, яка потрібна для створення 117 мільйонів робочих місць у секторах, що опікуються старшими людьми, дітьми, освітою та здоров’ям.

Амітаб Бехар, представник Oxfam у Давосі, стверджує: «Жінки та дівчата належать до тих категорій населення, які отримують найменше вигоди від нинішньої економічної системи. Вони витрачають мільярди годин, готуючи, прибираючи, піклуючись про дітей і старших людей. Неоплачувана доглядова праця — це “прихований двигун”, який рухає колеса наших економік, бізнесу та суспільств. Усе це існує за рахунок того, що жінки не мають часу отримувати освіту й гідно заробляти, через це опиняючись на дні економічної системи».

Жінки виконують більш ніж три чверті неоплачуваної доглядової праці. По всьому світу 42% жінок працездатного віку не можуть отримати роботу, оскільки є відповідальними за догляд у домі (серед чоловіків ця цифра — 7%).

Жінки також становлять дві третини оплачуваної «доглядової робочої сили». Праця медсестер, домашніх робітниць, доглядачок зазвичай малооплачувана, невигідна, неврегульована у часі, завдає фізичної та емоційної шкоди. Справді, в Україні цього року відбулися протести медсестер з вимогами поважати їхню роботу, забезпечивши гідну заробітну плату.

Більше того, тиск на доглядальниць (і тих, яким платять за роботу, і тих, які виконують її безкоштовно) за наступні десятиліття лише зростатиме. За оцінками дослідників Oxfam, до 2030 року 2,3 мільярди людей потребуватимуть догляду (це на 200 млн більше, ніж у 2015 році). Частиною доглядової кризи стануть і кліматичні зміни: до 2025 року 2,4 мільярди людей проживатимуть на територіях із недостатньою кількістю води, і саме жінки та дівчата повинні будуть проходити дедалі довші дистанції, щоб її роздобути.

Звіт Oxfam демонструє, що уряди поголовно недооподатковують найбагатших людей і корпорації. Водночас уряди недофінансовують життєво необхідні служби та інфраструктуру, які могли б допомогти знизити тиск на працю жінок і дівчат. Наприклад, інвестиції у водозабезпечення, санітарію, електроенергію, догляд за дітьми та сферу здоров’я могли б звільнити час для жінок і покращити якість їхнього життя. Лише забезпечивши доступ до вдосконалених водних систем можна було б зберегти жінкам у Зімбабве 4 години роботи щодня або 2 місяці на рік.

«Уряди створили кризу нерівності — і сьогодні вони мають діяти, щоб її зупинити. Вони мають змусити корпорації та багатих людей сплачувати справедливу частку податків і збільшити інвестиції у сферу публічних послуг та інфраструктуру. Вони мусять просувати закони для протидії росту доглядової праці, яку виконують жінки. Люди, які виконують найважливішу у нашому суспільстві роботу — догляд за нашими батьками, дітьми та вразливими категоріями населення — мають отримувати гідну заробітну плату. Уряди мусять пріоритизувати догляд не менше, ніж інші сектори, щоб вибудувати більш людиноорієнтовану економіку, яка працюватиме задля кожного, а не лише для заможних кількох», — наголошує Бехар.

Тому не дивно, що, згідно з іншими дослідженнями, люди дедалі менше вірять у здатність капіталістичної економіки вирішувати їхні проблеми.

Посилання на повні результати дослідження та методологію можна знайти тут.

Віта Шнайдер

Більше публікацій
Більше публікацій 50%
Більше публікацій Статті