Порнографія — багатомільярдна індустрія, яка колосально збагатіла завдяки інтернету. Всесвітня мережа ускладнює можливість відслідкувати походження відео і фото-матеріалів, обставини їх виготовлення, вік чи згоду тих, хто там зображені. Причиною є не лише спосіб передачі матеріалів (онлайн), а й величезна їхня кількість. Майже нереально виявити і тих, хто отримують від цієї індустрії основний дохід.
Вартість порно-індустрії оцінюється в майже 100 мільярдів доларів щорічно. Водночас у 2019 році до Міжнародної класифікації хвороб (ICD-11) включено новий діагноз — компульсивний розлад сексуальної поведінки (CSBD), прямо пов’язаний з переглядом порнографії. А в 2020 Pornhub видалив мільйони відео після звинувачень щодо насильницького контенту з дітьми та контенту, отриманого без згоди.
Стоп, то порнографія — це не добровільно зняте дорослими «пікантне» відео чи фото? Хоча, звісно, зацікавлені особи будуть стверджувати, що насильство в порно трапляється не частіше, ніж сонячне затемнення, що це взагалі якісь пуританські вигадки, бо комусь в особистому житті не пощастило.
Дослідження виявляють зв’язок між переглядом чоловіками порнографії та вчиненням ними насильства
Дані говорять самі за себе: контент-аналіз найпопулярніших порно-матеріалів виявив, що 88,2% із них містили фізичну агресію. Причому виконавцями агресії зазвичай були чоловіки, а об’єктами агресії — переважно жінки. Інцест та фізичне насильство раніше були крайнощами в порно, зараз — його нормою. Свідчення відомих порноакторок містять такі деталі про реалії порно-індустрії, що без попередження про екстремальну жорстокість їх відкривати не варто. Деякі прямо говорять, що змушені були мовчати (і посміхатися), поки були в порноіндустрії. До речі про згоду: в нещодавній гучній справі проти відомого боксера Ендрю Тейта, пов’язаній із торгівлею людьми і веб-камінгом (порно в прямому ефірі), румунський суд зауважив, що «жертви торгівлі людьми не завжди визнають той факт, що вони були поневолені та експлуатовані». Тобто навіть якщо особа заявляє, що надала згоду, це може суперечити фактичним обставинам.
Перехресні, лонгітюдні та експериментальні дослідження, що проводилися протягом кількох десятиліть, виявили зв’язок між переглядом чоловіками порнографії та вчиненням ними фізичного та сексуального насильства. Хлопці та чоловіки, які дивляться порнографію, знову і знову бачать, що жінки нібито отримують задоволення від насильницьких сексуальних дій без згоди. Мета-аналіз порнографії дає висновок: «Накопичені дані не залишають сумнівів у тому, що особи, які частіше дивляться порно, більш схильні дотримуватися поглядів, що сприяють сексуальній агресії, і брати участь у реальних актах сексуальної агресії, ніж особи, які не дивляться порнографію або дивляться її рідше».
Діти вперше бачать порно десь у 12 років
Тему дітей я ще навіть не піднімала, а це варто зробити. В середньому діти вперше бачать порно десь у 12 років, а кожна шоста дитина — до 10 років (але залежить від країни). 39% хлопчиків і 23% дівчаток бачили в інтернеті секс-рабство. 32% хлопчиків і 18% дівчаток бачили відео зоофілічного характеру. 15% хлопчиків і 9% дівчаток бачили у порнороликах дії сексуального характеру щодо дітей. Раннє знайомство з порнографією у дітей і підлітків — це підвищений ризик злочинної поведінки, ризикованої сексуальної поведінки та вживання психоактивних речовин, як говорять дослідники.
Національний центр із питань сексуальної експлуатації США зібрав докази, які доводять, що порнографія і гіперсексуалізована культура стимулюють ненаситне бажання сексу і купівлю дій сексуального характеру, в тому числі й у дітей. Згідно зі звітом Eight important insights into Child Sexual Abuse crime, від 50% до 85% «глядачів» дитячої порнографії переходять до скоєння злочинів сексуального характеру проти дітей. 87% розбещувачів дівчат і 77% розбещувачів хлопчиків визнали, що регулярно дивилися порно (і це майже вдвічі більше, ніж найбільш часті користувачі порно — чоловіки віком 30-49 років).
Хто буде перевіряти згоду?
А тепер увага — це стосується країн, де порнографія легальна, а правозахисна система непогано працює. І там не йде війна! Навіть найпотужніші правові держави демонструють поразку у спробі захистити дітей від порно, обмежити потрапляння насильницького порно у популярні мережі або забезпечити згоду в таких матеріалах. Як це збираються забезпечити в Україні? Хто буде перевіряти згоду? Хто захищатиме наших дітей, враховуючи що вже зараз 64% кримінальних справ про порно в Україні стосується контенту з дітьми?
Ок, можна придумати, що без легалізації ще гірше, що вона, нібито, зменшує чорний ринок. Але ні: дослідники виявили, що якщо легалізація зменшить стигму, пов’язану із споживанням забороненого товару, попит може зрости настільки, що частина попиту заповниться збільшенням незаконних пропозицій. То кому насправді принесе користь узаконення в Україні порно-індустрії?
Добре, можливо не у всіх є час читати якісь там дослідження на багато сторінок, тим паче англійською. Може хтось сумлінно вірять в те, що нехай ЄС і США не змогли, а ми точно зможемо і згоду забезпечити, і дітей захистити?
Підніміть руку, хто в це вірить… (де, де ваші руки?!)
Жінками знову цинічно прикриваються
Одні жінками прикривають танки, а інші — законопроекти про порно. До чого тут танки? А до того, що за чистим збігом обставин уже кілька місяців серед населення з усіх сил розкручуються страхи «мене посадять за відверте фото коханому» і «треба захистити дівчат, які надсилають хтивки нашим захисникам». Бо «дівчата, шліть нюдси, ахаха», «підтримаємо наших воїнів хтивками — це найбільше, що їм від вас зараз треба, ахаха».
От тільки правда в тому, що якби питання було в захисті жінок, то достатньо було б передбачити скасування відповідальності за пересилання власних (особистих) фото і відео. Натомість, законопроєкт не лише пропонує скасувати кримінальну відповідальність за ввезення, виготовлення і розповсюдження порно для всіх (тобто і для посередників), але також пропонує повністю видалити статтю за організацію борделів («місць розпусти»). До чого тут борделі? А як організатори «веб-студій», десь такі як вищезгаданий Тейт, можуть бути спокійні, що до них не прийдуть за хабарем?
Так жінками знову цинічно прикриваються.
Ризики ухвалення законопроєкту про легалізацію порнографії
Взагалі, якщо відкрити пояснювальну записку проєкту №9623, можна багато разів здивуватися. Спочатку йдуть твердження про «добровільність» порно і відсутність в ньому «соціальної небезпеки». Подумаєш, що дослідження показують зовсім інше, кому ж вони цікаві? Далі заявляється, що більшість українців підтримують узаконення порно бізнесу. І м’яко замовчується, що кількість тих, хто категорично проти, більша за кількість тих, хто однозначно за. Із жіночими організаціями теж не дуже радились, що доводить ось ця заява.
Потім натякається, що порно — це великі доходи, але без згадки, що підуть вони головним чином не державі, а посередникам. Тоді як держава натомість отримує дуже ймовірні додаткові бюджетні витрати. І підсумок про «весь цивілізований світ» легалізованого порно. Але як бути з тим, що Ісландія — країна лідерка рейтингів із рівності прав жінок — аж ніяк не поспішає його узаконювати, а Європейський парламент готується до перегляду директиви 2011 року щодо торгівлі людьми, де може бути змінене і регулювання порнографії. До речі, в ЄС порно-бізнес викотився на платформі «свобода слова», а у нас його хочуть проштовхнути під гаслом «невтручання в приватне життя». Ті ж гроші яйця, тільки в профіль.
Підсумуємо основні ризики ухвалення законопроєкту №9623:
- формування у молоді нездорових поглядів на жінок і секс;
- зростання індустрії і залучення в неї шляхом шантажу і примусу;
- ріст насильства над жінками і дівчатами;
- щастя і збагачення власників порно-бізнесу.
Добре, хоч борделі не пропонують відкривати на передовій. Але що це я поспішаю? Чула, що ініціативні групи і до проституції планують добратись, тож може скоро і такі пропозиції почуємо. Бо що ж ще треба для ефективного захисту України, як не узаконену сексуальну експлуатацію, правда?
Олена Зайцева
