Існує кліше, що у «розділеній і поляризованій» Америці виборці із сільської місцевості не сприймають зелені ідеї. Для них «зелені» уособлюють ліберальних снобів, що закликають любити природу, а самі дуже далекі від справжніх проблем, з якими стикається проста робоча людина.
Але минулого тижня я поспілкувалася із Хлої Максмін, 27-річною членкинею конгресу штату (Палата Представників), після чого це упередження для мене суттєво похитнулось.
Ніколи про неї не чули? Тоді продовжуйте читати і, можливо, врешті ви погодитесь зі мною: історія, яку вона створює разом зі своїми колегами, дивує і навчає багатьох речей, про які варто розповідати.
Максмін виросла на батьківській фермі у Ноблборо, маленькому містечку на 1600 мешканців у штаті Мен. Перші кроки в активізмі вона зробила в 12 років, а в 2015 закінчила Гарвардський університет, де стала співзасновницею організації Divest Harvard, що проводила кампанію проти використання Університетом горючих корисних копалин (мінерали, нафта, газ) та інвестування в них. Боротьба за це ще триває, але Максмін пішла далі й у 2018 балотувалася до Палати Представників штату Мен, де отримала переконливий результат.
Спочатку вона перемогла у праймеріз від Демократичної партії по 88 округу із результатом 80%. Після чого позмагалася із республіканцем Майклом Лемеліном, місцевим бізнесменом і пілотом у відставці. І хоча її округ ніколи не обирав демократів, під час голосування вона отримала 52,5%.
Враховуючи її вік, здається дивовижним, що зараз Максмін представляє округ, де населення є ледь не найстарішим у країні. Три чверті її виборців проживає в окрузі Лінкольн, де близько 28% мешканців старші від 65 років – частка, що на 75% вище середнього по країні.
Як же їй вдалося перемогти?
Насамперед їй допоміг закон штату Мен від 1996 року «Чисті вибори». Він дає право кандидатам і кандидаткам отримувати бюджетне фінансування на вибори лише після того, як вони зберуть у своєму районі певну суму маленькими внесками. Для боротьби за місце до Палати Представників штату Мен вона становить 60 п’ятидоларових внесків. Кандидати також погоджуються не залучати приватне фінансування. Закон «Чисті вибори» таким чином вирівнює виборче поле і робить балотування і кампанію доступним для будь-кого, незважаючи на статки та походження людини. Крім того, кандидати стають підзвітними своїм виборцям, а не донорам.
Місцевий закон допоміг Хлої Максмін провести кампанію, а її успіх довів, що підхід політикині й проблеми, які вона озвучує, знаходять підтримку виборців. «Коли люди запитують мене про те, як ми виграли, що ми робили для цього, моя відповідь, щиро кажучи, проста – треба слухати людей і звертати на них увагу. Коли ви проберетесь крізь всі ці різні думки з політичних питань, ви побачите, що на базовому рівні ми всі поділяємо глибоке незадоволення нашим урядом», – говорить законодавиця.
Вона вважає, що рівень місцевого політика дає «можливість перебудувати нас, як людей, і нашу віру як один в одного, так і в політиків».
Максмін поділилася епізодом про зустріч із чоловіком, який живе в трейлерному парку в кінці вузької брудної дороги. За її словами, він був здивований побачити її. «Ви перша кандидатка, яка прийшла до моїх дверей і вислухала мене. Всі судять по тому, як виглядає мій дім. Вони навіть не намагаються постукати. Я вдячний вам за те, що ви прийшли, і я за вас проголосую. Дякую». Загалом, команда Максмін постукала у 10 000 дверей під час кампанії і …слухала.
Зайнявши своє місце в Палаті, політикиня одразу почала реалізовувати свої плани допомогти округу шляхом проведення закону Green New Deal – «Нова зелена угода».
«Із самого початку я чітко проговорювала, що цей закон – для штату Мен і в інтересах його громади, він звідти походить і націлений на місцеві інтереси. Серед його задач – зробити голоси мешканців сільської місцевості, робочого люду почутими. Я назвала його «Нова зелена угода», щоб кожен міг звернути на нього увагу і побачити, що ми інакше підходимо до теми кліматичних змін. Більшість людей розуміє це, як і те, що ми це робимо не так, як у Вашингтоні».
На щастя, п’ять колег Хлої, серед яких два республіканці в Палаті Представників і в Сенаті, поділяють її думки настільки, що запропонували свої додаткові законодавчі ініціативи.
«Нам доводиться надолужувати 8 років, під час яких при владі був губернатор-республіканець Пол ЛеПаж, який заперечував кліматичні зміни і блокував будь-які екологічні ідеї».
Але Максмін та її ідеї сприйняли не одразу. Коли після півроку перебування на посаді вона вийшла на трибуну Палати Представників для представлення свого закону «Нова зелена угода», колеги-республіканці одразу перебили її. Причому не раз, а чотири рази за короткий виступ. Вона залишилась непохитною і, врешті-решт, Конгрес прийняв закон «Нова зелена угода» із результатом 84 – «за», 55 – «проти»
Загалом Палата прийняла 7 законодавчих еко ініціатив за півроку з лютого по червень, включно із «портфоліо стандартів відновлювальної енергії» та цілями добитися частки використання відновлювальної енергії на 80% у 2030 і 100% у 2050 роках. Штат Мен також поставив собі задачу скоротити викиди парникових газів на 80% до 2050 року.
Із такими результатами Мен став третім штатом після Каліфорнії та Нью-Мексико, що прийняв «Нову зелену угоду» та цілі щодо скорочення викидів вуглецю.
Особливою гордістю політикині є те, що «Нову зелену угоду» підтримало представництво Американської федерації праці штату Мен, і це перший приклад, коли такий закон на рівні штату отримав підтримку профспілок. Чому? Тому що в її законі спеціально прописано, що окрему частку, починаючи з 10% і до 25% у 2027 році робочих місць в обслуговані систем сонячних панелей займуть ті, хто навчається на спеціальних програмах Департаменту Праці.
Незважаючи на явну зосередженість на «великих ідеях», Максмін знаходить час і на вирішення актуальних питань своєї громади, таких як покращення транспортної системи для літніх людей. Також вона організовує щомісячні зустрічі з виборцями у місцевому кафе, щоб дізнатися про їхні потреби й хвилювання.
У Максмін сильна позиція не тільки в питаннях екології та економіки. Головне – вона вірить у сутність демократії. «Все в нашому житті залежить від нашої політичної системи, і нам треба знайти різні шляхи ведення кампаній, зрозуміти, як по-справжньому представляти інтереси людей, з повагою та гідним ставленням до всіх», – розповіла вона виданню Times Record.
Її завзятість у питаннях екології та демократії не в абстрактних принципах, а у відчутті зв’язку зі своїм домом.
«Я люблю Мен. Я люблю моє місто і хочу їх захистити», – постійно повторює вона.
Джерело: Френсіс Мур Лаппе, блог на Сommondreams
Підготувала Ілона Фанта, для 50%
Френсіс Мур Лаппе є авторкою 19 книг, включно з бестселером «Дієта для маленької планети». Зовсім недавно ийшла її нова книжка «Смілива демократія: запальнча сила, сенси та зв’язки для Америки, яку ми хочемо». Серед її численних попередніх книг – «EcoMind: Як змінити спосіб мислення, щоб отримати світ бажання». Вона є співзасновницею інституту малої планети в Кембриджі.
