Світлана Федорчук уже пів року перебуває на посаді секретаря Славутської міської ради, що на Хмельниччині.
Вона тривалий час працювала у міській раді, була начальницею юридичного відділу. Потім – перейшла у приватний сектор і очолювала будівельну компанію. Минулого року вперше взяла участь у виборах. Спочатку її обрали жителі Славути як депутатку, а згодом депутати – як секретаря ради.
Для Жінки:50% Світлана Федорчук розповідає про виклики роботи та особливості жіночого кандидування.
Світлано, що вас мотивувало взяти участь у виборах?
Мені хотілося змін.
Ми всі завжди бачимо недоліки в роботі органів влади. Я їх теж бачила. Редагувала проєкти рішень, допомагала депутатам правильно все оформити. Але в якийсь період життя мені самій захотілося ініціювати ідеї, активніше впливати на розвиток громади. Не бути тим, хто критикує чужі ідеї чи розказує що не так, а спробувати щось робити самій. Є такий вислів: «Каждый мнит себя стратегом, видя бой со стороны». Так от мені хотілося не просто бачити цей бій, а бути його активною учасницею.
Які проблеми в роботі органів влади ви бачили, що хотіли на них вплинути?
Не завжди депутати розуміють, що вони можуть зробити для громади та в який спосіб це можна робити. Багато людей ідуть в політику, стають депутатами на різних рівнях, але до кінця не знають своїх прав та обов’язків. Не знають, які важелі впливу вони мають. Мало хто розуміє роль депутата, люди можуть плутати повноваження працівників міської ради і депкорпусу.
Хотілось налагодити співпрацю між органами місцевого самоврядування, які представлені виконавчими органами і депутатами. Щоб з’явилося розуміння: усі працюють заради єдиної мети – успішної громади.
Читайте також: ЦВК: У місцевих виборах – 2020 взяло участь вдвічі більше жінок
Взагалі, я переконана, що будь-який управлінець має прокидатися із думкою про те, що нового він хоче сьогодні дізнатися, яку нову сферу для себе відкрити і як впровадити в життя ці знання і вміння, щоб це посприяло розвитку громади.
Завжди треба прагнути більше, ніж можеш, а для цього постійно потрібно вчитися. Наприклад, нещодавно пройшла школу «Я – депутатка», де познайомилась із представницями влади з інших міст, почула які проєкти вони втілюють у своїх громадах. Тепер хочу побувати у інших містах та перейняти їхній досвід щоб вдосконалити процеси обговорення та ухвалення якісних управлінських рішень.
Це була ваша перша виборча кампанія – і одразу як керівниці штабу. Як так сталося?
Це був збіг обставин. Мені дуже імпонувала партія «Сила і честь», і якось довелось познайомитись із представником обласного штабу партії. Хотіла до них приєднатися, а виявилось, що осередку у нашій громаді нема. Мене це здивувало і надихнуло. Вирішила, що погоджусь на пропозицію та візьму на себе організацію роботи цієї політичної сили.
Це не була легка кампанія. У розпал виборчої кампанії я частенько лягала спати о п’ятій ранку і прокидалась вже о сьомій-восьмій. Була маса зустрічей та відряджень в інші міста. Водночас, ніхто не забрав у мене на цей час функції мами, дружини, керівниці будівельного підприємства – доводилось все поєднувати. Але ж я сама погодилась на це, тому дороги назад не було.
Виборчий процес має і позитивні, і негативні сторони. Але це був досвід, який багато що дає. Наприклад, навчив мене, що коли ти маєш принципи і дотримуєшся їх, то можна пройти виборчу кампанію чесно та без брудних дискредитуючих технологій щодо опонентів. А ще я помітила, що суспільство, хоча й повільно, але починає більше усвідомлювати свою роль у виборчому процесі, аналізувати.
Читайте також: «О, так ти ще й розумна!»: як публічним жінкам протидіяти дискримінації
Із мінусів – є ще певні упередження до жінок в політиці. Дехто маніпулює цим поняттям, мовляв, «ти ж жінка, куди ти йдеш?», говорили, що маємо якихось наставників-чоловіків…
Але від самого початку виборчого процесу ми хотіли підвищити роль жінки в політиці. Невипадково у нашому партійному списку перші три місця у п’ятірці – це були жінки. У результаті від нашої політичної сили маємо три обрані депутатки, а також жінку – членкиню виконавчого комітету Славутської міської ради.
Коли формували списки, помітили, що дуже багато жінок хочуть себе реалізувати у політиці. Ми не шукали якось спеціально кандидаток, просто сказали, що от є така можливість іти балотуватися і робити щось для своєї громади. І до нас почали приходити жінки, які мали ідеї розвитку міста.
Жінки, насправді, мають багато успішного досвіду і бажання поширювати свої знання. Єдине, чого їм не вистачає – це об’єднання, спільноти, яка б допомагала втілювати їхні ідеї. І от наша політична партія стала таким місцем, яке об’єднало активних жінок нашої громади.
Коли ми вже сформували списки кандидатів, вийшла смішна ситуація: жінок у нас було більше, ніж чоловіків. Гендерна квота у цьому випадку нам зіграла не на руку, бо ми мали дошукувати чоловіків, щоб нас зареєстрували.
Читайте також: Тетяна П’ятницька: «Гендерна квота зіграла на мою користь»
Вас обрали секретарем міської ради. Чи було для вас це ціллю?
Ця посада для мене несподіванка, я не планувала бути секретарем, навіть не думала про це. Я проходила в депутатки, і на цьому мої владні амбіції закінчувалися.
Але саме чоловіки-депутати з іншої політичної сили запропонували мені цю посаду, сказали, що підтримають. Згодом побачила, що чимало представників депутатського корпусу готові за мене голосувати. Подумала – чому б не спробувати? Маю досвід як на посаді юриста, так і в управлінській діяльності, який можна ефективно використати в більших масштабах і з користю для суспільства. Відверто кажучи, була готова до будь-яких результатів цього голосування, у разі програшу, особисто для себе, я нічого не втрачала.
Не пошкодували?
Поки що ні. Я отримала великий вотум довіри і моє завдання не зрадити цій довірі. Хоча моя спочатку сім’я не дуже зраділа новій посаді. У перші місяці робота була напруженою та потребувала багато зусиль. У цій ситуації складно утримувати баланс між родиною і роботою.
Це, власне, один із викликів для жінок в політиці. Мені дуже подобається картинка, коли показують, як чоловік досягає своєї кар’єри і як жінка. Коли вони на старті, то ніби на рівних умовах, а далі перед чоловіками немає перешкод, у жінок на шляху стоїть пральна машинка, брудний посуд, які вони повинні перескочити, щоб продовжити перегони. Риторичне питання: хто швидше досягне успіху?
Жінки беруть на себе дуже багато ролей. І не завжди фахова реалізація виграє в цій боротьбі мами та дружини.
За кілька місяців моя родина звикла до моєї нової ролі. Недаремно існує твердження, що гендерна рівність розпочинається вдома.
Читайте також: Сім’я, фінанси та невпевненість: що заважає жінкам брати участь у виборах
А що для вас є найбільшим робочим викликом у роботі секретаря ради?
Рада складається із різних політичних сил, у кожної – своє бачення розвитку громади. Тож, виклик кожної сесії – як об’єднати депутатів, щоб прийняти правильне рішення для громади. Інколи варто підтримати думку опонентів. Колись сказати союзникам, що вони неправі. І при цьому всьому залишатись неупередженою.
А ще, я хочу, щоб люди зрозуміли цінність депутатської роботи. Чомусь у нас, найчастіше, більшість перемог вважають заслугами голів громад чи виконкому. І зовсім забувають про те, що депутати – це теж потужна сила, і що вони роблять дуже багато. Але спочатку самі депутати мають зрозуміти, що сила вони тільки тоді, коли об’єднуються, і коли у пріоритеті у них громада, а не власні амбіції.
Інна Наливайко, Жінки: 50%