Усі, з ким разом випало мені стояти на Майдані під час Революції Гідності, в ці дні зайняті одним: безперервним читанням новин із Білорусі. Читанням, яке приносить сльози, хвилювання, спогади. Приносить відчуття спорідненості через упізнавання. Для мене це впізнавання стало особливо яскравим після 12 серпня, коли почали з’являтися суто жіночі групи протестувальниць. Згадалося, як після наджорстокого побиття протестантів у Дніпрі 26 …