«Хочете дізнатися про фондовий ринок – не беріть коментар у сучасних письменників», – так вчать на журналістських тренінгах. Упізнаваність замість компетенції та шоу замість політичної програми стали новими рольовими моделями для тих, хто йде в політику.
Ми не встигли обговорити у своїх фейсбуках усіх артистів, що заявили, що підуть на парламентські вибори, як популярна співачка Ольга Полякова зі сцени оголосила, що на підході нова жіноча партія, яка готова захистити усіх жінок та відстояти їхнє право народжувати.
В Інстаграмі й Твітері у перших чартах нам пропонують хештеги щойно обговореної партії.
Перед тим, як написати текст цієї колонки я прочитала декілька текстів пісень Ольги Полякової.
Мальчикам это нравится, девочки улыбаются.
Мальчикам это нравится, хо-о-о-о, да!
Ма-ма-ма-мальчикам это нравится, девочки не стесняются.
Мальчикам это нравится, больше мармелада!
Або:
Не президент и не банкир, но для меня номер один!
Ты – мой герой, ты – мой кумир; ты для меня номер один!
Не президент и не банкир, но для меня номер один!
Ты – мой герой, ты – мой кумир; ты для меня номер один!
Назвати це текстами про гендерну рівність чи партнерство досить важко. І хоч це лише верхівка айсбергу – не завжди творчість має бути тотожною політичним поглядам, але якби відомий мисливець чи власник ковбасного заводу оголосив про створення партії зоозахисників – це викликало б питання. В мене принаймні.
Навіть у своїй заяві про мотивацію створення партії співачка передовсім говорить про біологію – народжуваність і материнство.
«Люди, ми вимираємо! Індійці розмножуються, і китайці теж… Для кого наші військові захищають наші території? Якщо ми вимираємо, то не буде кому там жити. Тому я думаю, що нам треба розмножуватися, нам треба народжувати», – вважає вона.
Не хочеться нагадувати те, що вже аксіома: соціальна роль жінки не обмежується й не визначається дітонародженням, а сфера компетенції жінок-політиків не обмежується питаннями материнства, декретної відпустки чи абортів. Як правильно й інше: те, що власний вибір жінок мати дітей і самостійно їх виховувати – це також вибір. І якщо ми вимагаємо поваги чоловіків до вибору жінки, то чи не варто вчитися поважати і вибір одна одної щодо поглядів на сім’ю.
Читайте також: Співачка Оля Полякова заявила, що створить жіночу партію, проте на вибори не йтиме
Важливо інше: сфера жіночого – це вся сфера політичного, без винятку на питання видобутку нафти, зміни клімату, пенсійної реформи, медицини, освіти тощо. І річ навіть не в тому, що некомпетенність у кожній із цих сфер спишуть саме на «вона ж жінка», а в тому що в країні складна ситуація, яка розрулюється не піснями. В нас немає ані часу, ані ресурсів для шоу. Хоч би яким яскравим воно було, шоу зараз зайве.
Нам потрібно зосередитися на пошуку нових лідерок, які б вирішували державні питання, враховуючи гендерні цінності, а не намагатися на хвилі зацікавлення гендерною проблематикою використовувати в цій ролі популярних артисток, яким такі цінності не те, що чужі, а – припускаю – просто не знайомі.
У лютому цього року Демократична партія США презентувала програму Green New Deal, що передбачає стрімкий перехід країни на відновлювані джерела енергії.
Одним із головних голосів програми став голос конгресменки Александрії Оказії-Кортез, котра потрапила до Конгресу після проміжних виборів в 2018 році. Під час своєї кампанії Кортез приймала лише внески громадян, відмовившись від допомоги великого бізнесу.
Читайте також: Чому наймолодша жінка-парламентарій в історії Америки стала зіркою США
Одні пророкують можливість її висування на президентських виборах (не у 2021, бо зараз Кортез лише 29 років), інші – закликають повністю ігнорувати її пропозиції. Але можна з цілковитою впевненістю сказати, що Александрія Оказія-Кортез чи не найяскравіша політикиня у США сьогодні.
Саме про Кортез я згадала, коли прочитала новину про бажання української співачки Ольги Полякової створити жіночу партію. Сама Полякова називає її «першою жіночою», але в Україні вже було щонайменше чотири політичні проекти (Мін’юст фіксує шість – ред.), що презентували ідею подібної жіночої платформи.
Говорячи «перша», Ольга, впевнена, не лукавить. Припускаю, вона і про це теж не знає і щиро вірить, що така ідея їй першій спала на думку.
Але проблема не тільки в цьому. Навіть ті, хто пам’ятає назви деяких з цих рухів – «Жінки за майбутнє», наприклад, чи «Жінки України», чи пригадуєте ви її лідерів, політичні вимоги, а головне – ціннісні установки? Чи йшлося там про гендерну рівність чи про більшу соціальну опіку й захист материнства? Підкажу: про друге. Так само, як і в гаслах Ольги Полякової.
В Україні, починаючи з 1997 року, Міністерство юстиції України зареєструвало шість політичних партій жіночого спрямування. Серед них – партія «Жінки України», Всеукраїнська партія «Жіночі ініціативи», партія «Солідарність жінок України», Всеукраїнське політичне об’єднання «Жінки за майбутнє» та інші, частина з яких уже припинила свою діяльність.
І ще один аспект: навіть якби в «нової першої» жіночої партії були цілком гендерно-вивірені лозунги, чи були б в цієї партії шанси пройти до Верховної Ради?
Навряд чи. Треба сказати, що без капітальної підтримки шансів бути почутою навіть в популярної Ольги Полякової набагато більше на сцені, ніж в політиці.
Патримоніальна політична система України, що передбачає вплив різних груп та кланів на прийняття рішень в економічних та соціальних сферах держави, практично не дає можливості партіям із малими бюджетами та низовою самоорганізацією пройти до парламенту.
Читайте також: #КвотиЗамістьКвітів: Чи встигне парламент проголосувати за гендерні квоти?
Нещодавні голосні заяви, як і новообраного президента України, так і народних депутатів ще діючого скликання Верховної Ради, про необхідність зміни виборчого законодавства з відкритими списками та ліквідацією мажоритарних округів поки ні до чого не призвели. Це означає, що залишається змішана система, що у свою чергу з одного боку дає можливість приховати списки, а з іншого – пройти «необхідним» кандидатам на мажоритарних округах.
Проте як в артиста є шанси стати політиком, якщо він зацікавить певного олігарха, так і в Ольги Полякової та її «першої жіночої» є всі шанси на політичне майбутнє, якщо хтось із олігархів захоче розважитися тим, щоб профанувати гендерні цінності й установки.
Тетяна Безрук, для 50%
