Якщо раніше в Австрії проживало близько 5 тисяч українців та українок, то після 24 лютого минулого року їх стало близько 93 тисяч. Майже 70% із них — жінки із дітьми. Тож як ніколи на часі було створення соціального проєкту для українських мам і дітей «Домівка». Заснували його у квітні 2022 року дві українки, які вже давно живуть у Австрії, — Людмила Крижановська та Наталія Грицовканич.
«Жінки опиняються на такій собі гойдалці — наче в гарному місті і безпечній країні, але водночас не вдома. Немає розуміння майбутнього, горизонт планування — не більше, ніж тиждень. Тому ми постійно розвиваємося і намагаємося подарувати жінкам і дітям нашої спільноти бодай трішечки радості та надії на світле майбутнє», — говорить Людмила Крижановська.
Коли, як не тепер?
«Я давно мріяла про соціальний проєкт, якісний простір для жінок, де можна розвиватися, знаходити підтримку, однодумців та друзів. Із початком великої війни поставила собі питання — коли, як не тепер? Зателефонувала Людмилі і все закрутилося — дзвінки, пошук приміщення, залучення допомоги. За рік роботи «Домівка» об’єднала майже 1700 українських мам та дітей. Майстер-класи з малювання та ліплення з глини, квілінгу та виготовлення ляльок для дітей, арт-терапія та зустрічі з психологами для жінок, пікніки, мовні курси, консультації зі складання резюме та пошуку роботи, інформаційні зустрічі про життя у Відні, систему охорони здоров’я, освіти, організація дозвілля… Можна перелічувати дуже довго всі ті заходи, які ми провели і плануємо проводити надалі», — розповідає співзасновниця «Домівки» Наталія Грицовканич.
У дітей відвідувачки «Домівки» Тетяни з Херсона в Україні було активне і насичене життя. Окрім спілкування з друзями і прогулянок у дворі галасливого житлового комплексу, її дев’ятирічна донька Анна займалася музикою, малюванням і айкідо, а п’ятирічний син Ерік допомагав мамі викладати, змалечку перебуваючи серед дітей.
Читайте також: Юлія Федорова: Я постійно бачу підтримку, і це дуже підбадьорює
«Мені дуже не вистачало простого спілкування із людьми, які говорять твоєю мовою і розуміють без слів. Так ми відчинили для себе двері затишної «Домівки» — неофіційного посольства України у Відні, де діти можуть не просто спілкуватися з однолітками, а й з користю проводити час — брати участь у майстер-класах, розвиватися творчо і весело проводити час. Я також у стінах «Домівки» змогла знайти заняття по душі. Заходи, які я ніколи не пропускаю, — це зустрічі нашого книжкового клубу, де у затишній атмосфері ми обговорюємо книгу, яку читали цього місяця, а насамперед — як твір далекого автора відлунює у нашому болючому сьогоденні. Сум за домом із часом не вщухає, родичі і друзі, розкидані світом, не стають ближче у зумі, але «Домівка» відчиняє для нас свої двері, накриває хвилею гомону, дитячого сміху, бесід і жартів — і на годину-дві ми вдома», — згадує Тетяна.
Простір, де жінки почувалися б ніби вдома
Згідно з опитуванням, проведеним серед майже 500 жінок «Домівки», на запитання: «Чого вам найбільше не вистачає у Австрії?», понад 75% українок відповіли, що рідних людей та рідного дому, спілкування рідною мовою, звичного та зрозумілого життя. Саме на це спрямували свої зусилля організаторки. Вони хотіли створити простір, де жінки почувалися б ніби вдома. І зрештою це їм удалося.
«Я прийшла вперше у «Домівку» просто як відвідувачка, як людина, котра опинившись у чужій країні, потребувала свого, українського, середовища для себе та моїх дітей. Спочатку в цьому центрі відбувалися різні заходи, у яких брали участь українки з різних міст. Згодом всі ми більше і більше знайомилися одна з одною, починали спілкуватися і зустрічатися все частіше, діти почали товаришувати. І «Домівка» вже стала спільнотою друзів, рідних людей, де тебе чують і розуміють, де почуваєшся «у своїй тарілці», де можна поділитися своїми переживаннями і отримати підтримку, бо всі перебувають у цьому ж «човні», — розповідає Олександра.
За її словами, більшість жінок приїхали до Австрії лише з дітьми, без чоловіків чи інших родичів.
«Щодня вони перебували з дітьми 24/7, вирішували масу задач щодо влаштування життя — комунікація з відділом освіти Відня для влаштування дітей у школи та садочки, з соціальними службами щодо реєстрації, страхування та інших питань. Тому дуже важливим було іноді відволіктися, взявши участь у майстер-класі, психологічній групі чи просто поспілкуватися з іншими українками, поки діти перебувають під наглядом в ігровій кімнаті або ж теж займаються арт-терапією, плетінням із бісеру чи іншими активностями», — додає Олександра, яка зі звичайної відвідувачки стала частиною команди, що нині налічує більше 25 осіб — майстринь, психологинь, педагогинь, котрі працюють із жінками та дітьми, а також комунікаційників, які допомагають із наповненням сайту та соціальних мереж.
Це місце стало для нас осередком безпеки
Однією з таких волонтерок є Алевтина, яка пише тексти для сайту та соцмереж «Домівки». Каже, що так вона робить свій внесок у спільну перемогу. Алевтина з Дніпра. Жила в сусідньому будинку з тим, в який влучила ракета 14 січня цього року і забрала багато життів. Там загинули дві її знайомі стоматологині, у яких завжди лікувалися її чоловік та син.
Алевтині 34. Її чоловік служить у ЗСУ, а вона вже рік живе у Відні з двома дітьми.
«Про «Домівку» дізналася з перших днів її існування, і одразу відчула неймовірну енергетику єднання. Це місце стало для нас осередком безпеки, де ти почуваєшся вільно, можеш розслабитися, нікуди не бігти, та ще й вирішити купу психологічних і побутових питань», — ділиться думками Алевтина.
Читайте також: Олександра Дем’яненко: Робити все, щоб тема війни не зникала з порядку денного
Австрія, як і інші країни, не була готові до інтеграції в суспільство такої великої кількості шукачок тимчасового прихистку з України. Викликом стає й рівень освіченості українок, їхнього громадського активізму, здатності навчатися.
Торік Австрійський науковий інститут провів дослідження, згідно з яким 60% українців та українок, які нині перебувають в Австрії, мають вищу освіту. Для порівняння: тільки близько 15% жителів Австрії з вищою освітою. Багато українців володіють англійською мовою, порівняно з біженцями з інших країн, швидко вивчають німецьку, прагнуть працювати, а не лишатися вдома, бути соціально активними — це теж виклик для Австрії.
Для вирішення юридичних, побутових, організаційних питань, а також для сприяння адаптації, соціалізації українців та українок у багатьох країнах створені спеціальні державні програми. Однак за такої кількості біженців, які опинилися за кордоном, помічними стають волонтерські ініціативи, які ініціюють самі українці, створюючи відповідні центри, хаби, простори. Такою є і віденська «Домівка», орієнтована на підтримку та влаштування життя українських жінок у Відні. Тобто українки беруть ініціативу в свої руки і допомагають інтегруватися собі самі.
Близько третини українців та українок хочуть лишитися в Австрії назавжди
Олена — із Харкова. Із двома дітьми вони покинула свою українську домівку рік тому. І знайшла віденську «Домівку».
«У новій країні дуже важливо мати свій куточок, своїх людей, відчуття безпеки, щирість спілкування і взаємного розуміння. Таким місцем стала для нас «Домівка». Багато інформації про медицину в Австрії, школи і садочки, про інші питання (як-от пошук житла та інші аспекти побуту), я отримала саме тут. Доступно, швидко, зрозуміло. Тут я почала вивчати німецьку мову. Тут зараз моя молодша донька відвідує заняття з підготовки до школи з українською вчителькою. Також тут я та мої діти познайомилися з багатьма людьми з України, знайшли друзів. Тому я рада, що «Домівка» є у моєму житті, у житті моїх дітей», — говорить Олена.
До слова, згідно зі статистикою Міністерства внутрішніх справ Австрії, близько 30% українців та українок висловили бажання залишитися в цій країні назавжди. Із 93 тисяч українців в Австрії тільки 55 тисяч осіб перебувають на забезпеченні держави, інші ж живуть за власний рахунок.
Українки не зупиняються і продовжують працювати для своїх
Крім того, за результатами опитування, у спільноті «Домівка» понад 60% жінок шукають роботу. Тому цього року команда планує продовжити роботу, а також більше часу приділяти консультаціям щодо написання резюме, інформаційним вечорам про ринок праці в Австрії, а також започаткувати коуч-сесії для жінок разом із партнерами організації, щоб допомагати українкам у працевлаштуванні. У планах — залучити австрійських спікерів, які б розповіли про те, як працює австрійський ринок праці, як платити податки, як зареєструвати ФОП, як підготуватися до співбесіди, як скласти резюме. Адже все це відрізняється від українських законів і реалій.
Читайте також: Візит депутаток у Польщу: обмін досвідом, партнерство та нові можливості
«Домівка» виникла, щоб огорнути теплом кожну жінку та дитину, які були змушені покинути Україну. Надати впевненості у тому, що з усім можна впоратися, як би важко не було. Нам було важливо дати кожній відчуття підтримки. Допомогти адаптуватися до таких ніби звичайних, але водночас непростих в еміграції речей. Допомогти психологічно впоратися із ситуацією, надихнути розвиватися далі. За стадіями проживання горя зараз у більшості українок мала б бути депресія. Проте у таких умовах класична схема не працює, і всі стадії протікають по-різному», — говорить одна з організаторок «Домівки» Людмила Крижановська.
Робота простору для українок і їхніх дітей цінується не лише українською спільнотою. У грудні 2022 року «Домівку» відзначили нагородою Австрійської інтеграційної премії ÖsterreichischerIntegrationspreis у спеціальній номінації «Україна» (Sonderpreis: «Ukraine») за підсумками року — за роботу над інноваційними проєктами, які сприяють інтеграції та зміцненню соціальної єдності в Австрії. Її вручили міністерка у справах жінок та інтеграції Австрії Сюзанна Рааб і директор Австрійського інтеграційного фонду Франц Вольф. Однак українки не зупиняються і продовжують працювати для своїх — для українок.
Юлія Фомічова
