Ставлення до гендерних питань і (не) толерування сексизму сьогодні є доволі показовим маркером для суспільства, організації чи окремої людини, особливо — публічної. Прикро та соромно, коли в політичному дискурсі у 2019 році помічаємо прояви сексизму, об’єктивації жінок та чуємо обговорення не їхніх професійних якостей, а зовнішності.
Коли йдеться про політичне середовище, на жаль, єдиним способом «регулювання» культури публічної комунікації є громадська думка та публічний осуд. Політики, олігархи та представники різних груп впливу, маючи безлімітний доступ до кишенькових медіа, дозволяють собі вдаватися до принизливого сексизму щодо своїх опоненток та незручних жінок у владі. Один із дуже популярних методів — використовувати невдалі фото чи випадкові кадри жінок. Їх часто використовують у замовних кампаніях чи у медіа із кричущими заголовками.
Це дуже низько. І насправді дуже добре характеризує замовників. Використовувати погані фото як аргумент — позиція невдах та слабаків. Зовнішній вигляд людини не зображає ані її професіоналізму, ані людських якостей. Про це варто пам’ятати також журналістам і редакторам: обираючи фото до новини і матеріалу, подумайте, чи дійсно воно показує суть, і чи хотіли б ви бачити своє подібне фото на першій шпальті.
Конструктивно критикувати опонентів, їхні погляди та ідеї — це нормально, це складова демократії. Але рівень такої дискусії має бути гідним.
Політикам, особливо новим і недосвідченим, а також журналістам та маркетологам, важливо пам’ятати, що жінки — це не «прекрасна половина людства», не «слабка стать», а рівні партнери — у політиці, бізнесі, державній службі, стосунках та сім’ї.
Джерело – офіційна Фейсбук-сторінка Уляни Супрун, колишньої в.о. міністерки охорони здоров’я України
