Російська антидискримінаційна організація «Меморіал» представила звіт «Жінки України поміж новими викликами і давньою дискримінацією». У звіті, який був підготовлений за підтримки українського Центру соціальних і гендерних досліджень, зокрема йде мова про те, що в Україні до цього часу існує понад 450 професій, заборонених для жінок.
За матеріалами Громадського радіо.
Представниця організації «Меморіал» Стефанія Кулаєва розповіла, що на дослідження професій, які є недоступними для українських жінок, їх наштовхнула аналогічна ситуація в Росії.
“Ми готували деяке звернення, що стосується порушення прав жінок в Росії, і дізналися про те, що в РФ існує список професій, заборонених для жінок. Наприклад, до нас звернулася жінка, яка не змогла працювати в річковому флоті, хоча мала для цього спеціальну освіту – вона судоводій. А робота судоводія в Росії на невеликих судах найчастіше поєднана з роботою моториста. А це заборонена для жінок професія. Тому Світлана Медведєва не змогла влаштуватися на роботу, до якої вона 4 роки професійно готувалася”, – розповіла Кулаєва.
За її словами, організація звернулася до Комітету з ліквідації дискримінації жінок, який виніс категоричне рішення, про те, що цей список заборонених професій є безсумнівно дискримінаційним і порушує права жінок. З цим рішенням представники “Меморіал” стали звертатися в російські суди, а також подали до Комітету альтернативний звіт по Росії, торкнувшись таких тем, як проблеми ромських жінок Росії, проблеми спільнот ЛГБТ і т.д.
“Ми отримали цінні рекомендації, і коли стали працювати на регіональному рівні, то виявили, що аналогічні проблеми є і в сусідніх країнах, зокрема, в Україні. І незважаючи на те, що в Україні нове трудове законодавство дуже прогресивне, яке гарантуватиме рівність чоловіків і жінок у трудовій сфері, все одно заборона на багато професій для жінок має місце бути”, – сказала представниця антидискримінаційної організації.
Як каже Кулаєва, саме через це організація вирішила, що в тих країнах, які асоціюють себе з Європейським Союзом і виконали ряд антидискримінаційних умов, надзвичайно важливо боротися за реальну, а не номінальну, рівність жінок в правах, а значить, і за скасування подібних дискримінаційних списків.
“Ми зараз ведемо таку регіональну кампанію в ряді країн, але Україна в нас у великому пріоритеті, тому що, на жаль, у вас майже стільки ж заборонених професій, як і в Росії, тобто більше 450-ти”, – зазначає експерт.
В свою чергу директорка Центру соціальних і гендерних досліджень Євгенія Луценко, яка підготувала українську частину цього звіту, розповіла, які професії є під забороною в Україні.
“Наприклад, жінки не мають права водити транспортні засоби, якщо в них передбачено більше 14 місць. Але вони їх водять — трамваї та тролейбуси. А машиністом в метро жінка стати не може. Тобто в нас багато конфліктних ситуацій, які межують між законом і дійсністю. Коли ми на круглих столах питали, чому жінка може водити трамвай, але не може керувати потягом у метро, нам відповіли, що жінки не настільки уважні, щоб впоратися з потягом метро. Але, як на мене, у трамвая, який маневрує між маршрутками, що вискакують, та машинами, що їдуть на високій швидкості, більш складна ситуація. Тут увага потрібна не менше, а може, й більше, ніж увага у тунелі метро”, – сказала вона.
За її словами, в Україні кодекс законів про працю конфліктує з гендерним законодавством, так як жінки визначені рівними. Проте немає жодної професії, забороненої для чоловіка, в той час, як існують цілі галузі, в яких жінкам працювати не можна.
“Наприклад, жінкам не можна працювати на шахтах, але є жінки, які там працюють на певних спеціальностях. Але я стикнулася з тим, що в колективних договорах на одній з шахт Кривого Рогу прописано, що всі премії за здобутки шахти виділяються тільки чоловікам, які там працюють, тому що жінки не вносять свій вагомий внесок у видобуток вугілля. І жінки, які працюють на шахтах, і роблять дуже багато важливої та необхідної роботи, просто бояться виборювати свої права через страх втратити роботу”, – розповідає автор дослідження.
Це галузі, де держава представлена державними потужними підприємствами. Проте, як додає Луценко, така ж ситуація і в приватному секторі, де говорять про те, що не можуть подолати список заборонених професій, адже він прописаний на законодавчому рівні.
“Я вам наведу приклад з організації «Волиньторф». Жінка пропрацювала 30 років диспетчером автотранспорту в цій установі. І раптом потрапляє під скорочення. Не погоджуючись з цим, вона подає до суду, але судову справу програє. Адже їй зауважили, що її робота пов’язана з нічною працею, яка заборонена для жінок”, – каже директорка Центру соціальних і гендерних досліджень.
Вона зауважує, що за законодавством з 22:00 до 06:00 жінкам заборонено працювати. Це було прийнято ще в 1919 року, коли жінкам і чоловікам заборонялося разом залишатися вночі на роботі. Однак зараз готується новий кодекс законів про працю, де ця заборона знімається, за виключенням вагітних жінок і тих, які мають дітей до 3-х років.
Автор дослідження розповіла, як цю заборону долають ресторани і супермаркети, де жінки працюють вночі.
“Я спілкувалася з жінками, які працюють в супермаркетах та нічних кіосках. Вони кажуть, що зарплати невисокі, а нічна праця оплачуються краще, і вони підписують згоду на роботу в нічний час”, – каже вона.
Глава організації «Меморіал» уточнює, що заборона стосується рейсових автобусів, де передбачено понад 14-ти місць. Так само для жінок є дуже багато заборонених професій, що стосуються робіт на морі, які в той же час є чудовим способом непогано заробити в Україні.
“У кіоску, напевно, є якась домовленість і неофіційні форми співпраці, тому що, наскільки я знаю, в державних установах дотримуються цих заборон. Тобто ми говоримо, що не тільки в теорії, а й на практиці жінки не можуть отримати хорошу високооплачувану роботу. Ми маємо проблему, у якій колись були підстави фізичного захисту жіночого здоров’я, тобто ці професії нібито чомусь шкідливі для репродуктивних функцій жіночого організму”, – додає Кулаєва.
Проте, за її словами, по-перше, для цього немає наукового підтвердження, а по-друге, жінки взагалі нікому не зобов’язані гарантувати своє репродуктивне здоров’я.
“А виходить – навіть, якщо жінка взагалі не хоче мати дітей, якщо вона стерилізована, що не заборонено законодавством, якщо вона вже не в дітородному віці, то її все одно стосуються ці заборони. По-третє, ніхто не думає про те, що дуже багато професій шкодять чоловічому репродуктивному здоров’ю, наприклад, робота на атомних підводних човнах, але ніяких заборон немає. І це не дискримінація, а вибір самого чоловіка – бути йому репродуктивним або бути професіоналом. А у жінки вибору немає, держава чомусь прив’язала до неї головну роль – репродуктивну. І це такий патріархальний сексистський погляд на роль жінки, який хотілося б подолати”, – зазначає експерт.
Євгенія Луценко розповіла, що до недавнього часу жінки, які воювали в зоні АТО на Донбасі, не мали можливості офіційно бути влаштованими на військових посадах. Проте завдяки масштабній кампанії громадських організацій ситуація змінилася.
“В 2016-му році було видано 2 накази Міністерства оборони, згідно яким жінкам дозволили посідати військові професії в АТО. Вони тепер офіційно можуть бути розвідницями, танкістками тощо. Але це було зроблено лише на час проведення АТО”, – зазначила вона.
Крім того, директорка Центру соціальних і гендерних досліджень перерахувала галузі, де для жінок діють заборони на працю. За її словами, це шахти, судобудівництво, авіабудівництво, гірнича промисловість та інші.
Кулаєва в свою чергу розповіла, чи буде антидискримінаційний центр «Меморіал» подавати звіт по Україні в контексті звіту по Росії, або це буде окремий звіт.
“Ми працюємо з усіма країнами, які страждають від впливу стереотипів Радянського Союзу, тому 8 березня ми проведемо круглий стіл за участю всіх країн, які увійшли до Асоціації з ЄС – Грузія, Вірменія, Молдова та Україна, на тему виконання антидискримінаційних європейських норм, щоб відмовитися від цих списків”, – сказала вона.
Представниця “Меморіал” додала, що в цьому випадку цікавий досвід Грузії, де три роки тому були внесені зміни не до списку, а до трудового кодексу, тим самим заборонивши всі професії з дискримінаційного списку тільки для вагітних жінок і тих, які вигодовують.
Тепер більшість грузинських жінок можуть працювати в цих професіях.
“Я не кажу, що це універсальний досвід, якого треба дотримуватися, але з усіх країн, з якими ми працюємо, тільки в Грузії знайшли якийсь вихід з цього дискримінаційного положення”, – підкреслила Кулаєва.
