Головна Статті Вікторія Михайле та Тамара Савощенко: у чоловіків і жінок різні стилі менеджменту, різні стилі сприйняття того чи іншого бізнес-середовища

Вікторія Михайле та Тамара Савощенко: у чоловіків і жінок різні стилі менеджменту, різні стилі сприйняття того чи іншого бізнес-середовища

0
604

На Finance.UA нещодавно була опублікована бесіда на тему гендерної рівності щодо чоловіків і жінок у бізнесі з двома бізнес-леді – Вікторією Михайле, головою правління Альфа-Банку, та Тамарою Савощенко, головою правління Укрсоцбанку. Публікуємо звідти найцікавіші моменти.

– Дорогі жінки, що для вас означає успішна кар’єра?

Вікторія Михайле та Тамара Савощенко: у чоловіків і жінок різні стилі  менеджменту, різні стилі сприйняття того чи іншого бізнес-середовища

Т. С.: Успішна кар’єра для мене – це коли людина не стала б нічого змінювати у своєму професійному житті, навіть якщо у неї була б можливість прожити його заново.

Вікторія Михайле та Тамара Савощенко: у чоловіків і жінок різні стилі  менеджменту, різні стилі сприйняття того чи іншого бізнес-середовища

В. М.: Для жінки головне – розвиток, перш за все внутрішній. Жінка може бути успішною лише тоді, коли вона не порушує свого внутрішнього балансу.

Для мене кар’єра – це розвиток. Я особисто хочу, щоб щодня мені було цікаво займатися тим, що я роблю, щоб цей бізнес поліпшити, щоб піднятися як особистість ще на три сходинки вгору і, відповідно, знайти більшу гармонію. І з сім’єю в тому числі. Кар’єра може зруйнувати сім’ю, а розвиток – ні.

– Ви вирішили піти в ту сферу, яка більшою мірою перебуває під чоловічим управлінням. Чому обрали кар’єру банкіра?

В. М.: Я для себе кар’єру банкіра не обирала. Для мене це дійсно було розвитком. Я економіст за освітою, на початку працювала в бізнесі, який займався інвестиціями. Я була фінансовим директором компанії, і банк вийшов завдяки одній із інвестиції Альфа-Капіталу.

Для мене кар’єра банкіра вийшла з тієї кар’єри, яку я будувала, коли була фінансовим директором. Це дуже цікаво для мене. В іншій сфері я себе, напевно, вже не бачу.

Т. С.: У мене трохи інша історія. Для мене банкінг – це любов на все життя. У 1993 році я почала працювати в Укрсоцбанку, але до цього часто ходила в банки і мала стосунки з банком як клієнт. У цей період я працювала в приватній компанії бухгалтером, а банк був єдиним місцем, де можна було заробити більш-менш пристойні гроші. В банку мені все подобалося, тому мені здавалося, що я не тим займаюся, здавалося, що тільки в банку справжнє цікаве життя. Тому мені дуже захотілося там працювати.

У банк потрапити було дуже складно, але згодом мені все-таки в Укрсоцбанку запропонували посаду економіста другої категорії. Таким чином я і потрапила в Укрсоцбанк, підшивала документи, навчилася навіть дрилем користуватися. І відтоді по сьогоднішній день я в Укрсоцбанку.

– Коли вам запропонували обом очолювати провідні банки країни, чи страшно було прийняти таке підвищення? Чи не лякали економічні реалії країни?

В. М.: Не налякало зовсім. І досі не страшно.

Т. С.: Ну, не скажу, що зовсім не злякало. Було тривожно. Але не тому, що були якісь економічні труднощі. Більшою мірою через те, що мені запропонували цю посаду в період, коли була активна стадія продажу банку.

– Тобто в цей момент усередині вас були присутні емоції, які притаманні для жінки. Поговорімо про везіння. Чи можна це слово віднести до запоруки досягнення кар’єрних висот для жінки? Або ж: «наполегливість і праця все перетруть?»

В. М.: Везіння важливе як для жінки, так і для чоловіка. У принципі, у нас чоловічий світ. Для того щоб пощастило, людина має чітко відчувати світ. Ми розуміємо, що зв’язки важливі, важливі знайомства і важливий досвід. Тому мені здається, без праці нічого не буде.

Т. С.: Головне везіння для людини – знайти свою справу. Коли людина зловила свій драйв, тоді в житті піде все. Звісно, не без праці, але ця праця не буде тягарем.

– Існує думка, що чоловікам часом легше домогтися високих посад. Статистика лише підтверджує цей факт – керівні посади і в корпоративному, і в урядовому секторі за чоловіками. Що, на вашу думку, потрібно зробити, щоб ситуація змінилася? І чи варто її змінювати?

В. М.: Бізнес у нас дійсно чоловічий. Знову-таки це непогано, тому що у жінок повинна залишатися енергія на потомство, на себе. Це нормально. Щодо того, чи варто щось змінювати? Варто. Але природним шляхом. Для мене дуже важливо, щоб жінка не намагалася перейняти чоловічий стиль управління. Адже найголовніше – залишатися собою. Бізнесом потрібно управляти так само, як ми керуємо сім’єю, з співробітниками потрібно поводитися так само, як ми спілкуємося зі своїми дітьми. Їх необхідно хвалити, поважати, мотивувати. Мені здається, що ось цей баланс порушений. Частково радянським минулим. Але в новій Україні за 25 років ми бачимо, що тренд змінюється, і це дуже добре.

Т. С.: Насправді, навіть настанови, виховання змінюються. Якщо ми розглянемо радянський час, там нав’язували стереотип, що хлопчики повинні бути більш орієнтовані на успіх, на кар’єру, на роботу, а у дівчаток виставлявся бар’єр – вони повинні вибрати або кар’єру, або сім’ю. Зараз ситуація змінилася, світ став іншим, більш відкритим. І зараз люди розуміють, що це найгірший стереотип, який може бути нав’язаний жінкам. Необов’язково успішна жінка, яка побудувала кар’єру. Це може бути жінка, яка знайшла себе в творчості, в сім’ї і так далі.

В. М.: Так, світ стане кращим тільки тоді, коли жінка буде щаслива.

– Як жінці утримати бізнес, якщо його позиції стають хиткими на ринку?

В. М.: Жінка рідко доводить бізнес до хиткості, тому що вона раніше інтуїтивно розуміє ситуацію і намагається уберегти компанію від руйнування. У кризових ситуаціях, коли важко усім, коли доводиться приймати багато непопулярних рішень: скорочення, звільнення, перебудова стандартних методів мислення в компанії, – жінка зрозумілою і більш простою мовою може донести необхідні повідомлення команді.

Т. С.: Як би дивно це не звучало, жінка найменше піддається паніці. І в період турбулентності жінці набагато легше зібратися і заспокоїться. Коли керівник тримає себе в руках, він не дає піддаватися паніці всьому колективу.

– Відтепер ви (Вікторія Михайле і Тамара Савощенко, — ред.) є єдиною командою, чи часто вам доводиться поступатися в прийнятті рішень? Наскільки важливо навчитися йти на компроміс?

В. М.: Загалом я з глибокою повагою ставлюся до жінки в усіх її іпостасях. І я вірю, що жіноча дружба буває. Мій життєвий досвід показує, що вона набагато сильніша, ніж чоловіча. Дві жінки можуть правити і можуть домовлятися, тому що у нас з Тамарою, як мені здається, однаковий світогляд. І навіть якщо у нас з якоїсь проблеми можуть бути різні погляди, ми точно в процесі обговорення приходимо до єдиної думки.

– На вашу думку, чи існує в Україні гендерна нерівність? Як нам досягти рівноправності між чоловіком і жінкою?

В. М.: Я вважаю, що в Україні гендерна нерівність існує. Але вона існує не тільки в Україні, а й у світі. Це проблема світового масштабу, дуже багато Європейських та Американських корпорації якраз займаються тим, що дають значно більше приводів для розвитку жіночої лінії в бізнесі. Мені здається, що треба починати з поваги. З гендерною нерівністю можна боротися, закладаючи правильне виховання вже з дитинства.

Т. С.: В Україні ситуація з гендерною нерівністю буде змінюватися набагато швидше, ніж в інших країнах, тому що традиційно українська жінка досить сильна, і її роль в суспільному устрої досить висока. Набагато вища, ніж в інших культурах.

Розмовляла Юлія Кузнєцова

Більше публікацій
Більше публікацій Статті