Гендиректор YouTube Сьюзан Вожіцкі про те, як винайти телебачення ще раз і чому Кремнієвій долині вигідно наймати більше жінок.
Журналіст Financial Times Ханна Кюхлер (Hannah Kuchler) пообідала зі Сьюзан та дізналася, як це – бути однією із найвпливовіших жінок у IT та керувати багатомільйонною компанією.
Десять років тому Google купив YouTube за $1,65 млрд. Відеохостингу був всього рік. Про цю угоду ветеран дотком-індустрії, гендиректор HDNet і HDTV cable network Марк Кьюбан відгукнувся лаконічно: «Ідіотська». Зараз для неї більше підходить слово «пророча».
Як Google 10 років тому
На YouTube завантажується 400 відео за хвилину. Його ролики дивиться більше 1 млрд людей, тобто кожен третій інтернет-користувач у світі. Завдяки YouTube дітлахи, які граються з відеокамерою в дитячій, прокидаються знаменитостями з мільйонами переглядів. Деякі потім дійдуть до власних телешоу, книг і колекцій одягу.
Музику на YouTube слухає більше людей, ніж на Spotify і Apple Music у сукупності.
Я кажу Сьюзан Вожіцкі, що YouTube перекроює поп-культуру і цілі індустрії в усіх країнах так, що за ступенем впливу нагадує сам Google. «Google дуже великий, – відповідає вона на комплімент. – Але ось дивлюся я на YouTube, і виникає відчуття, що він – як Google 10 років тому. Я бачу потенціал для зростання».
Youtube – відеохостинг. Власник – Google. Фінансові показники офіційно не розкриваються. Виручка (2015 року, оцінка дослідницької компанії eMarketer) – $ 2 млрд. Інтерфейс переведений на 76 мов світу, сайт локалізований більш ніж в 88 країнах. За даними DigitalTrends, аудиторія – 1 млрд унікальних користувачів в місяць (кожен третій інтернет-користувач у світі). За даними comScore, займає перше місце по власності онлайн-контенту в лютому 2016 року (тільки в США) з 182,2 млн унікальних користувачів. За даними Alexa, є другим за популярністю сайтом у світі (після Google). За даними eMarketer, контролює близько 20% ринку відеореклами США. Загальна тривалість перегляду всього відзнятого контенту становить уже більше 70 млн годин (березень 2015).
Заснована в лютому 2005 р, поглинути Google в листопаді 2006 р за $1,65 млрд.
Ми зустрічаємося в Tamarine, фешенебельному ресторані в’єтнамської кухні в каліфорнійському Пало-Альто, який нагадує готельний бар. Вожіцкі одягнена в чорну майку без рукавів. У вухах у неї сережки-кільця у вигляді шестигранників, які, коли вона вітається зі мною, колишуться, як логотип Windows при завантаженні, та й виблискують не гірше. За сусіднім столом група юнаків сперечається про те, що стартапам не обійтися без методології. Ресторан розташований на Універсіті-авеню, де справжнісіньке лігво світової технологічної індустрії маскується під пересічну вулицю в передмісті. 47-річна Вожіцкі вперше пообідала на цій вулиці 17 років тому, коли Google перебрався з її гаража в свій перший справжній офіс неподалік.
Початок
Робота Вожіцкі повинна бути об’єктом заздрощів для підлітків з усього світу, хай навіть багато хто з них ніколи не чули її імені – вона не дуже розкручений в медіа персонаж. Роками вона не вилазила з штаб-квартири, керуючи рекламним бізнесом Google. Почавши кар’єру з маркетолога, коли в компанії працювало всього 15 чоловік, вона доросла до старшого віце-президента з реклами, яка проводить багатомільярдні угоди. Її робота була однією з найважливіших для компанії, що заробляє в основному на рекламі.
Але через те що Вожіцкі – жінка, люди вважали, що вона була простим продавцем, а не відповідальним за розвиток рекламного продукту, нарікає моя співрозмовниця: «Я не відповідаю стереотипам, і це бентежить людей. А коли я кажу, що у мене п’ятеро дітей, це приводить їх в ще більше сум’яття».
Вожіцкі була вагітна першою дитиною, коли прийшла на роботу в Google в 1999 році. А наймолодша з’явилась на світ після того, як вона очолила YouTube в 2014. У січні цього року вона була на Всесвітньому економічному форумі в Давосі і постила в Twitter фото пляшечки з грудним молоком, виставленої на балкон, щоб воно не псувалося в теплі.
В YouTube перед нею поставили два завдання – відібрати рекламу у телебачення і розвивати сайт. Серед її нововведень – підписка, що дає право на перегляд без реклами, створення оригінального контенту і підтримка відеоконтенту, пов’язаного з віртуальною реальністю. «Це зовсім не схоже на роботу з рекламою. Але мені подобається креативність, якої вимагає ця посада. Думаю, це прикольно. Я перейнялася цим, і я люблю знайомитися з авторами контенту».
Чи приятелює вона з такими мешканцями YouTube, як Тайлер Оклі, у якого 8 млн підписників, або шведський геймер PewDiePie, у каналу Bro Army якого 43,6 млн фанатів? «Я думаю, безліч людей не розуміють, що YouTube – це насправді компанія, якою управляють люди і де є гендиректор, – сміється Вожіцкі. – Але я думаю, що вони нервують, хвилюються і хочуть знати, як ми їм можемо допомогти. Часом вони відпускають жарти на кшталт «не відключайте мій канал»».
Інші теж захочуть подивитися
Нам приносять закуски. Вожіцкі вибрала чотири банана в тісті, схожі на латиноамериканські пиріжки емпанадас. Моє блюдо з сирих морських гребінців нагадує орнаментальну вазу в центрі весільного столу, що за дивною примхою прикрашене не квітами, а полуницею. Вожіцкі і до цього активно жестикулював під час розмови. Тепер вона бере палички для їжі і продовжує з їх допомогою акцентувати увагу на найважливіших моментах.
Зі сторони перехід Вожіцкі в YouTube може виглядати дивно. Насправді вона була одним з ініціаторів його покупки. У той час вона керувала створенням власного відеохостингу Google. Але, замість того щоб розвивати свій проект, компанія вирішила купити YouTube. Коли стало зрозуміло, що на нього є інші претенденти, Google розвинув бурхливу активність. Вожіцкі написала бізнес-модель хостингу, щоб обгрунтувати угоду. «Треба було зробити це вкрай швидко. Я вклалася десь у годину», – каже вона і згадує, як в 2005 р зрозуміла, що аматорське відео – це серйозний бізнес. «Це були хлопці, які співали Backstreet Boys в гуртожитку… це було в Китаї. А на задньому плані було видно, як їх сусід по кімнаті робить домашнє завдання, – розповідає Вожіцкі про кліпі китайського дуету Back Dorm Boys, який у своїх роликах співає під фонограму світові хіти. – Це був перший хіт на YouTube. Я зрозуміла: о! інші люди теж захочуть це подивитися!».
Зараз у YouTube більше глядачів від 18 до 49 років, ніж у американських кабельних телеканалів. Питання в тому, як зацікавити інтернет- відеохостингом людей старшого віку? Відповідь Вожіцкі – вчити їх лагодити речі: «Зазвичай, коли я зустрічаю представників старшого покоління, чую від них історії на кшталт «ого! Я полагодив свою машину». Або, як розповідала одна жінка похилого віку, «мій чоловік помер і довелося вчитися самій чинити все вдома».
Сама Вожіцкі недавно скористалася YouTube, щоб замінити здохшу батарейку в ключі від її гібридної Toyota, бо та відмовлялася заводитися.
Як заново винайти телебачення
А чи думала вона завести свій власний канал на YouTube? «Здорово було б зробити шоу про жінок у бізнесі. Адже я сама така, і є жінки-підприємці, яким це цікаво. Але реальність така, що у мене не вистачає часу, щоб зробити шоу добре. Так що, можливо, пізніше, коли я буду працюючою пенсіонеркою».
YouTube активно експериментує. Ввів підписку Red, яка дає за $9,99 на місяць право дивитися ролики без реклами. Випускає власні шоу і фільми під брендом Red Originals. Наприклад, передачу Prank Academy, де розігрують знаменитостей YouTube.
Вожіцкі розповідає подробиці про те, що таке «заново винайти телебачення». Американці проводять перед телеекраном 3-5 годин в день. Але якщо телевізор буде в кишені, цей час збільшиться за рахунок поїздок в метро або очікування в черзі в супермаркеті.
«Ми думаємо про те, як телебачення буде боротися за наступне покоління? Зараз, коли у нас новий спосіб доставки зображення, коли є інтернет, як має виглядати телебачення? Його потрібно робити глобальним, соціальним, транскордонним, за запитом – роботи неоране поле», – говорить вона.
Голлівуд і звукозаписні компанії також вважають YouTube конкурентом. Великі кінокомпанії спробували знизити загрозу, інвестуючи в сайти, які просувають їх зірок. Музичні студії паплюжать YouTube на чому світ стоїть за те, що отримують мало доходів від програвання відеокліпів на цій платформі. Чимало докорів викликає і система, яка автоматично розпізнає музику користувачів і блокує ролики з ліцензійним контентом. Вожіцкі застигає при цих словах. Її якраз чекають непрості переговори з приводу ліцензійних угод.
Вона буде креативною
Вожіцкі кладе палички на стіл і переводить розмову на те, що вважає новими можливостями для звукозаписної індустрії: «Рекламний бізнес, наприклад, в новинку музичним компаніям. Я думаю, перевага, яку ми бачимо, в тому, що тепер вони зможуть отримувати прибуток від усіх користувачів, тоді як у минулому дохід їм приносили в основному 20%, які готові були платити за музику».
Вона не наважується заявити, що доходи від реклами на YouTube компенсують падіння продажів альбомів. Вожіцкі обмежується туманною заявою, що нова підписка, яка звільняє від перегляду реклами, виявилася вельми вигідною справою.
Вожіцкі ще не закінчила із закускою, а нам несуть основні страви. У мене – сібас з лемонграсу і часником. Подається з манго і скляною локшиною з коріандром. У неї – гірка тофу на тарілці. «Вау, скільки сиру!» – Не може стримати вона вигук. Подана з блюдом тофу кулька рису викликає у неї розгубленість: «Я його повинна покласти на тофу?». Над кулькою рису, укладеною на тофу, вона запитує: «Чи можу я класти це на тофу? Буду креативною!»
Особисте і робоче
Forbes оцінює статки Вожіцкі в $300 млн. Але її знайомство в кінці 1990-х рр. із засновниками Google Ларрі Пейджем і Сергієм Бріном почалося через побоювання, що вона не зможе розрахуватися з боргами. Вожіцкі щойно закінчила бізнес-школу і ще не виплатила студентську позику. До того ж нещодавно вийшла заміж. Так що вона здала парі друзів гараж і пару кімнат за ціною, як запевняє, трохи нижчою ринкової: $1700 на місяць: «Це була чесна ціна. Ми всі на неї погодилися».
Google тулився в її гаражі всього п’ять місяців, а потім зняв офіс в Пало-Альто. Але Вожіцкі встигла оцінити потенціал інтернету і пішла з Intel, щоб працювати з Пейджем і Бріном: «Я стала придивлятися до інтернет-компаній, які виглядали як інноваційний, захоплюючий бізнес. Те, що вони робили, здавалося мені важливим. Природно, я вже була в курсі справ Google, адже вони працювали в моєму домі».
Чекаючи потоку приємних слів, я питаю: тобто Пейдж і Брін викликали у неї бажання працювати разом? «Ну не зовсім… – зам’ялася вона, посміхаючись. – Коли я вперше прийшла до них, просто щоб оцінити перспективи, я була старша за них, у мене був диплом про бізнес-освіту та досвід роботи. Так що я з побоюванням думала про роботу на двох студентів. Саме так я до них і ставилася: студенти, які затіяли свою першу компанію». Але зараз, маючи за плечима роки спільної роботи, Вожіцкі зізнається: коли потрібно приймати важкі рішення, вона часто замислюється, що сказали б Пейдж і Брін.
Незважаючи на те що Вожіцкі виросла в Кремнієвій долині, з IT-індустрією вона практично не перетиналася, якщо не брати до уваги того, що зрізала шлях до школи через парковку Hewlett-Packard. Сім’я була далека від комп’ютерних технологій. Батько – Стенлі – викладав фізику в Стенфордському університеті. Бабуся очолювала слов’янський відділ бібліотеки конгресу США за часів холодної війни. Але роботу в Google Вожіцкі вважає продовженням сімейної традиції – адже вона теж має відношення до вільного обміну інформацією.
Google став частиною її сім’ї. У цій компанії працював її чоловік Денніс. Її сестра Енн, гендиректор стартапу з генетичного тестування 23andme, була одружена з Бріном. Чи стало їх розлучення в 2013 році важким періодом і для Вожіцкі? Вона незворушно парирує, що ніколи не змішувала особисте і робоче та й іншим цього не радить. До того ж вона підпорядковується не Бріну і Пейджу: «Для будь-якої сім’ї будь-який розрив – нелегкий етап, але на роботі він ніяк не позначився».
Велика несправедливість
Які почуття вона відчуває, коли публічно розповідає про свою сім’ю? «Я привселюдно говорю, що народила п’ятьох дітей, тому що, думаю, багатьом жінкам важко вчинити так само. Вони не хочуть говорити на цю тему, побоюючись, що це зашкодить кар’єрі. І це велика несправедливість», – пояснює вона.
Я погоджуюся, що справедливості тут мало. Але припускаю, що у неї було куди більше можливостей поєднувати роботу і сім’ю, ніж у більшості жінок. «Так, це правда. Але на самому початку роботи все було інакше. У мене не було ніяких особливих ресурсів – пам’ятайте, я здавала частину будинку? Це правда, зараз у мене можливостей куди більше. Але і дітей у мене побільше, ніж у багатьох», – сміється вона.
Жінки-керівники рідкісні в технологічній галузі, де до прекрасної статі належить менше п’ятої частини працівників великих компаній. Вожіцкі перераховує топ-менеджерів на пальцях однієї руки: Мег Уітман з HP, Вірджинія Рометті з IBM, її колишня колега по Google Марісса Майєр, яка очолила Yahoo, і Шеріл Сендберг з Facebook.
Остання активно агітує жінок будувати кар’єру, висловлюватися без побоювання і займати жорстку позицію на переговорах. Її книга «Не бійся діяти: Жінка, робота і воля до лідерства» стала бестселером.
Вожіцкі йде іншим шляхом. Вона закликає жінок ставати програмістами і ратує за введення оплачуваної декретної відпустки. Це божевілля, що США – єдина розвинена країна, де немає такого федерального закону, обурюється вона (див. вріз).
Що потрібно жінкам
У США жінка може претендувати тільки на 12 тижнів неоплачуваної декретної відпустки, та й то з низкою застережень (наприклад, закон не поширюється на тих, хто пропрацюв менше року або компанії зі штатом менше 50 осіб). Частина зарплати американка, що народила може зберегти тільки в двох випадках. Якщо вона живе в Каліфорнії, Нью-Джерсі, Нью-Йорку, Род-Айленді і на Гаваях, де місцева влада ухвалила відповідний закон. Або компанія добровільно платить породіллям. У колонці для The Wall Street Journal за 2014 рік Вожіцкі писала, що на оплачувану декретну відпустку можуть розраховувати 12% американських робітниць. У підсумку чверть жінок повертається в офіс менш ніж через 10 днів після пологів. Це збільшує ризик післяпологової депресії і заважає грудному вигодовуванню (в результаті на лікування дітей витрачаються мільярди доларів щорічно). Сам Google в 2007 р збільшив термін оплачуваної декретної відпустки для співробітниць з 12 до 18 тижнів, що й іншим радить. Вожіцкі зси лається на опитування роботодавців Каліфорнії після того, як закон зобов’язав їх платити тим, хто пішов у декрет. У 91% випадків прибуток компанії або збільшився, або як мінімум не змінився. Опитані особливо відзначили збільшення продуктивності, підвищення морального духу і зниження плинності кадрів.
Віртуальна реальність
Вожіцкі вивчала в Гарварді історію і літературу. Але за рік до випуску зрозуміла, що їй цікаво програмування, і перевелася на інший потік. «Програмування – це як письменство, а ми живемо в епоху нової промислової революції. Склалося так, що, може, кожен і вміє користуватися комп’ютером, як вміє читати, але не вміє писати. Як би виглядала література, якби тільки 20% авторів були жінками? Ну у нас було б куди менше великих книг», – проводить вона асоціацію, мабуть згадуючи про всесвітньо відомих англомовних письменниць романів – жанру, який став провідним у XVIII-XIX ст.
Ледве доторкнувшись до тофу, Вожіцкі повертається до бананів в тісті. «Думаю, ви замовили страву краще», – зауважує вона, але хвалить свій тофу і пропонує мені спробувати. Я відмовляюся.
Ми говоримо вже півтори години. Хоча Вожіцкі виглядає безтурботно, я усвідомлюю, що у неї напевно повно справ. Перед тим, як розлучитися, я маю намір вивідати її точку зору на майбутнє онлайн-відео. Чи доведеться нам пожити у світі віртуальної реальності, де трансляція йде в прямому ефірі, а картинка – панорамна, з кутом огляду в 360 градусів?
YouTube інвестує в усі три технології, але Вожіцкі залишається реалістом: віртуальна реальність – річ вкрай захоплююча, але вона поки що буде технічною новинкою, а не нормою життя: «Ми не дивимося безвилазно фільми, але вони впливають на наш світогляд. Ми не ходимо часто в парки розваг, але, коли все-таки їх відвідуємо, це запам’ятовується. Думаю, віртуальна реальність може захоплювати нас так само, як подорож або похід в кіно. Я вірю, що вона стане важливою частиною оповіді в майбутньому». Ентузіастів, творців YouTube затягне віртуальна реальність? Мені стає трохи страшно…
Акуратно складаючи серветку, Вожіцкі дякує мені й офіціанту. Ми домовляємося ще раз зустрітися на конференції VidCon, яка щорічно проходить в Каліфорнії. Охоплені сучасною версією бітломанії підлітки прагнуть туди, щоб зустрітися з улюбленими зірками YouTube. Я питаю, чи не бере вона з собою на цю конференцію затички для вух. Мене якось придавила до стіни ліфта ватага галасливих фанатів YouTube. «О ні. У мене будинок повний волаючих дітей», – каже вона і знову посміхається.
За матеріалами Financial Times
