Хто має воювати? Немає правильної відповіді на це питання. Ніхто з нас не народжувався для війни. Але так сталося, що українські чоловіки і жінки мусять захищати і себе, і Україну, і весь цивілізований світ.
В українській армії нині сотні тисяч людей — не лише професійні військові, ветерани і ветеранки, які повернулися до лав Збройних Сил після повномасштабного вторгнення. Серед тих, хто боронить державу, — тисячі людей, які ніколи не думали про військову кар’єру, та й загалом не планували опинитися у війську.
Читайте також: Олексій Резніков: Нині у ЗСУ служить майже 60 тисяч жінок
Серед тих, хто сьогодні захищає Україну — понад 50 тисяч жінок. Вони приходять служити з власної ініціативи. Привносять свої компетенції, знання, час, здібності. Їх ніхто не заганяє в армію і вони не шукають собі «безпечні» посади. Вони стають навідницями САУ, снайперками, кулеметницями.
І поки в суспільних обговореннях хтось шукає місце жінки у війську і ділить професії на чоловічі і жіночі, — війна не ділить нікого.
Психологічний поріг не має гендеру
Війна відкриває людей наново. Чоловіки та жінки стають сильними командирами й командирками, гуртують навколо себе підлеглих. Досягають результатів і під час бойових дій, і під час відновлення. Підрозділи, яким пощастило з такими командирами й командирками, тримаються купи, тренуються, виграють бої. Але бачимо і тих, хто психологічно ламається, а отже потребує підтримки та реабілітації.
Кожна людина має власний досвід війни. Не у всіх він однаковий. І думка, що жінка є «слабкою статтю» та не витримає жахів війни — оціночна і не має підґрунтя. Адже психологічний поріг — дуже індивідуальна історія, що не має гендеру.
Українські жінки в армії
У 2014 році жінки та дівчата активно почали ставати до лав ЗСУ. На той час, як ми всі пам’ятаємо, вони могли обіймати лише певний перелік «жіночих» посад. Але вже незабаром і ветеранки, і ті з жінок, хто продовжував службу, за активної позиції самих військовослужбовиць та ветеранок і за підтримки депутатів та громадськості добилися внесення змін у законодавство. І тепер жінки можуть служити майже на всіх посадах та майже за всіма військово-обліковими спеціальностями.
Війна стала поштовхом для досить швидкої гендерної інтеграції в секторі безпеки та оборони в Україні. Сьогодні настільки непросто на фронті, що питання жінка ти чи чоловік — другорядне… А першочергове — можеш чи не можеш. Чи ти ефективний/ефективна, чи ні.
Сьогодні жінка в армії — це бойова одиниця. Кожен, хто готовий захищати Україну, — важливий і має це робити!
Читайте також: Міноборони тестує військову форму для жінок
До слова, у попередні роки більше негативу в ставленні до жінок, які воюють, спостерігалося саме серед цивільних, а не серед військових. Образ «берегині» і материнства в очах суспільства був набагато яскравішим за можливість для жінки самореалізуватися й обрати те, що хоче саме вона, а не те, що очікує від неї соціум. І поза тим, є жінки, які так працюють із ПЗРК, що кожен підрозділ мав би за щастя залучити їх у свої лави.
Ми пройшли за 9 років шлях, який інші країни йшли десятиріччями. І, до речі, повільніше відбувається саме ресурсомістка частина (гендерне бюджетування, форма, санітарно-гігієнічні умови тощо), а в плані свідомості — набагато швидше.
87% опитаних переконані, що ветеранами можуть бути як жінки, так і чоловіки
Нещодавно Український ветеранський фонд і Міністерство ветеранів спільно з соціологічною групою «Рейтинг» провели опитування «Образ ветерана в українському суспільстві». Окрім питань щодо сприйняття ветеранів, ми також цікавилися, чи ветерани — це скоріше жінки чи чоловіки. Відповіді перевершили очікування. 87% опитаних українців і українок переконані, що ветеранами можуть бути як жінки, так і чоловіки. Думку, що ветерани — винятково чоловіки, репрезентували 13% опитаних.
Найвищий рівень упередження, що ветерани — винятково чоловіки зафіксували серед мешканців східних областей країни. 16% опитаних поділяють цю думку. Що стосується розподілу за віковими групами, то група людей 51+ має найнижчий відсоток упередження, що ветерани — чоловіки. Проте найчастіше цю думку підтримують люди, віком 36-50 років — 17%. Натомість 15% молодих людей віком 18-35 років вважають, що ветеранами можуть бути лише чоловіки.
Читайте також: Каріна Дорошенко: 24 лютого мав бути мій перший робочий день в Українському ветеранському фонді
Також цікавий факт: упередження що ветеран = чоловік частіше поділяють люди, які не мають близьких, котрі воюють. Таких респондентів виявилось 14%.
Часом деякі цивільні чоловіки запитують про те, чому їх не випускають за кордон і чому для жінок немає обов’язкової військової повинності. Тим часом є жінки, які мобілізуються до лав ЗСУ і реалізовують своє право на самовизначення саме таким чином.
Це тенденція, коли наша армія отримує людей, які хочуть служити, які свідомо готові «вкладатися» у службу. А отже і в Україну. І це беззаперечний плюс гендерної інтеграції. Чи не так?
Наталія Калмикова,
виконавча директорка Українського ветеранського фонду
