Гвен K. Янг, директор проекту «Жінки на державній службі» (Women in Public Service) в Міжнародному науковому центрі імені Вудро Вільсона, у своїй статті для сайту Newsweek розповіла про важливість представництва жінок у владі, щоб забезпечити не лише врахування потреб жінок в країні в цілому, але й вирішити проблему різниці в оплаті праці чоловіків та жінок.
28 серпня у США відзначають День рівності жінок. Цього року відзначається 96-річниця з того часу, як у 1920 році американські жінки вибороли право голосу. Вудро Вільсон вступив на пост президента у період розквіту жіночого руху за виборчі права у 1913 році, і завдяки наполегливості суфражисток, таких як Еліс Пол, під керівництвом президента Вільсона, жінкам було надано право голосу.
Знадобилося майже сторіччя, щоб забезпечити ще одне важливе досягнення у США: Хілларі Клінтон стала першою жінкою-кандидатом в президенти від головної політичної партії. Клінтон також віддала шану Еліс Пол: «Її боротьба за права жінок грунтувалась на переконанні, що жодне суспільство або нація не може повністю реалізувати свій потенціал, якщо половина населення залишається осторонь».
По інший бік Атлантики, за даними нещодавного звіту Інституту фіскальних досліджень (IFS) Великобританії, задокументована неоптимістична картина: жіноча половина населення як і раніше поступається чоловікам у розмірі заробітної плати. Цей гендерний розрив існує також і у сфері політичного представництва: чоловіки як і раніше становлять 70% депутатів у Палаті громад Великобританії.
У доповіді IFS зазначено, що британські жінки в середньому заробляють на 18% менше, ніж чоловіки. Матері все ще залишаються мішенню дискримінації – вони заробляють на третину менше, ніж чоловіки, навіть через 12 років після пологів. Так само у Великобританії проблемою залишається рівень політичної участі жінок: жінки становлять менше 30% від загального числа депутатів і лише 26% членів Палати лордів.
Як для директора Ініціативи Міжнародного наукового центру імені Вудро Вільсона «Жінки на державній службі» для мене в цьому проекті немає нічого важливішого, ніж забезпечення того, щоб жінки отримали рівні з чоловіками можливості; цього неможливо досягнути, якщо влада наших країн не буде підтримувати цю справу. Нашою кінцевою метою є забезпечення гендерного паритету в області політики та політичного керівництва в усьому світі до 2050 року.
Дискримінація за ознакою статі обумовлена давно встановленою політикою і глибоко вкоріненими традиціями. Нам потрібні жінки в політичному керівництві , які будуть просувати політику підтримки обох статей при визначенні балансу роботи та домашнього життя, і переосмисленні норм лідерства загалом.
Існує беззаперечна кореляція між гендерним паритетом в управлінні державою та рівністю в суспільстві,зокрема, меншим розривом в оплаті праці. Наприклад, у Швеції, за оцінками Всесвітнього економічного форуму, зараз один з найменших у світі розривів в оплаті праці між чоловіками та жінками, і в даний час країною керує перший в історії самопроголошений «феміністичний уряд».
У 1990-ті роки Швеція стала першою країною в світі, яка досягла рівності 50:50 в парламенті, задовго до того, як прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо викликав хвилю ажіотажу, зробивши те саме у 2016 році. Швеція послідовно підтримувала цей рівень представництва жінок протягом тривалого часу і досі пишається паритетним парламентом.
У 1970-ті роки шведські політичні партії добровільно запровадили квоти, що призвело до стрімкого зротання кількості жінок у парламенті з 14% в 1971 році до 45,3% на сьогоднішній день. Крім того, уряд запровадив прогресивну політику – відпустки за сімейними обставинами, що надають жінкам більше гнучкості при встановленні балансу між кар’єрою та сім’єю. Починаючи з 1974 року, уряд заохочує введення відпустки по догляду за дитиною для татів і культурна норма розвивається відповідно до законодавства – близько 9 з 10 татусів беруть цю відпустку, зберігаючи при цьому дохід десь на рівні від 80% до 100%. Розподіл обов’язків між жінками та чоловіками у вихованні дітей надає жінкам ширший спектр вибору. Роль жінок у процесі формування політики не можна ігнорувати, і це служить прикладом для таких країн як Великобританія, якщо уряд дійсно хоче вирішити гендерний розрив в оплаті праці.
Це може стати можливістю для змін в уряді Великобританії. Комітет з питань жінок та гендерної рівності (Women and Equalities Committee) Палати громад нещодавно проаналізував ймовірність зниження кількості жінок в парламенті після виборів 2020 року.
Метою такої ініціативи було досягнення більш представницького гендерного балансу. У світлі доповіді IFS, жінки повинні використовувати свій голос, щоб вимагати рівного представництва в уряді. В інакшому випадку існує ризик погіршення умов і статусу жінок у всьому суспільстві, оскільки політика буде впроваджуватись без врахування інтересів жінок.
У своїй першій промові в якості прем’єр-міністра Тереза Мей сказала про гендерний розрив в оплаті праці Великобританії як про ключове питання, над яким вона працюватиме, а також призначила ряд міністрів-жінок. Попередній уряд оголосив, що з наступного року компанії, які мають більше 250 співробітників, повинні будуть публікувати дані про розрив в оплаті праці серед своїх працівників різних статей, а працівники мають отримувати більш розширений доступ до безкоштовного догляду за дитиною та декретних відпусток для обох батьків. Якщо ми хочемо, щоб ці реформи були частиною сталого та значимого прогресу, ми повинні також забезпечити збільшення представництва жінок у політиці, оскільки їх особиста зацікавленість у більш рівноправному суспільстві уможливить формування більш інклюзивної та дієвої політики.
Розрив в оплаті праці жінок та чоловіків є складною проблемою, але він є також симптомом більш широких соціальних негараздів. Дитячі садочки, гнучкість корпоративних культур, популяризація декретних відпусток для обох батьків і модернізація традиційних гендерних норм, які сприяють широкому розповсюдженню несвідомих упереджень на робочому місці, – це тільки початок. Ми не можемо очікувати раптових культурних зрушень, необхідних для досягнення рівності, але ми можемо разом розпочати рух до налагодження живого та безбар`єрного діалогу з нашими лідерами, які необхідні для втілення цих змін у життя.
За матеріалами: newsweek.com
