Війна змусила жінок в Україні взяти на себе багато нових завдань та викликів. Бути лідерками і активно відстоювати власні права та інтереси як в Україні, так і за кордоном.
Аби зрозуміти, яким запит є в Україні на жіноче лідерство та чому українок необхідно навчати системно, маючи бачення та концепцію, Ольга Ситнік для УП. Життя поговорила із експертками у цій темі та учасницями Комунікаційної школи лідерок.
«Робота та вплив жінок є ключовими в усіх сферах», — на цьому наголошує нова посолка Канади в Україні Наталка Цмоць. — Я надзвичайно вражена тим, як ви працюєте та наскільки ви згуртовані у ці часи. Я дивлюся на вас і на те, що ви робите у своїх громадах, які організації ви очолюєте та представляєте, які проблеми вирішуєте, і надихаюсь вами».
Пані посол також зауважила, що зараз, як ніколи, важливо залучати жінок на керівні посади:
«Це питання я піднімаю на всіх зустрічах. Я питаю, що ті чи інші установи роблять, аби залучати жінок на різні посади, щоб вони мали можливості для професійного зростання».
(Wo)man’s world
«Внесок жінок в боротьбу за незалежність України є неоціненним. Вони і в лавах Збройних сил України, і територіальної оборони, і ключові ролі виконують в тилу, але жіночі голоси все ще недостатньо потужно лунають, — зазначає Олена Трапезнікова, старша координаторка проєктів Посольства Канади в Україні. — Формально жінки зараз скрізь запрошені бути лідерками, але ніхто не враховує реальні перепони — нові і ті, які були і до війни.
Ці півтора роки були надзвичайно важкими для кожного та кожної з нас, і ми зрозуміли, що назріла масштабна потреба, щоб зробити українських лідерок, жіночих активісток та представниць громадських організацій більш видимими».
Урядова уповноважена з гендерної політики Катерина Левченко зазначає, що дуже часто українські жінки не можуть використати правильно можливості, які створює конкретна ситуація.
«Моя участь в багатьох міжнародних заходах та перемовинах це показує, — уточнює вона. — Комусь не вистачає комунікаційних навичок, комусь — розуміння, що можна отримати від ситуації, комусь відповідних знань. Нам дуже не вистачає посилення ролі жінок і програм, які допоможуть їм викристалізовувати лідерські навички. Проблема в тому, що іноді жінки навіть не мислять про те скільки всього можуть, які мають вміння та знання. Цього не бачить конкретна жінка та її оточення, а громада та суспільство цього можуть не дуже хотіти бачити. Весь час потрібно це доводити».
Жінкам часто важко прийняти свою лідерську ідентичність
Запит на навчання жіночому лідерству підтверджує кількість заявок, які отримала школа — майже 300 жінок заповнили анкети, надіслали мотиваційні листи та записали відео-візитки. На три сезони тренінгів, кожен тривалістю чотири дні у вересні та жовтні, було відібрано 90 учасниць із усіх регіонів України, віком від 15 до майже 80 років.
Голова громадського альянсу «Політична дія жінок» Ірина Тишко уточнює, що жінкам часто важко прийняти свою лідерську ідентичність, оскільки переважна більшість лідерських рольових моделей — чоловічі.
«Саме маскулінному стилю комунікацій та управління часто пропонують слідувати жінкам — імітувати «чоловічий» рівень самовпевненості або й перевершувати його, — зазначає організаторка школи. — Водночас таку тактику не можна назвати ефективною. Якщо лідерка поводить себе «по-чоловічому», багатьох це може відштовхувати, але якщо вона поводить себе «по-жіночому», то цього суспільство також не сприймає, вказуючи на її слабкість. А все це в купі поглиблює вже існуючі ґендерні та соціальні обмеження».
Читайте також: Як жінкам конвертувати внесок у перемогу у своє політичне лідерство
«Кожна лідерка має головний інструмент — це себе»
На цьому тлі важливо навчати жінок автентичному лідерству, переконана Олена Хоменко, яка має ступінь доктора бізнес адміністрування з лідерства (Walden University, USA), викладає курси зі стратегії та лідерства у бакалаврських, магістерських програмах та програмах післядипломної освіти в Канаді, Україні та США.
«Кожна лідерка має головний інструмент — це себе, — переконана Олена. — Ми всі унікальні. Кожній жінці потрібно обрати собі свій стиль лідерства, але при цьому залишатись собою. Це не про акторство, не про змінювання масок, не про якісь штучні ролі… Це про те, що ми розуміємо свої цінності та цілі, і знаходимо людей, з якими їх розділяємо та будуємо партнерські стосунки».
Допомагає жінкам виявити свої автентичні якості та цінності також ще одна тренерка школи — психологиня, психотерапевтка та коучерка Олена Натойлад.
«Цінності формуються у нас протягом усього життя і можуть змінюватись. До прикладу, від початку повномасштабної війни кожен і кожна відмітили, що якісь цінності пішли на другий план, а якісь навпаки — актуалізувалися, — зазначає Олена. — Для лідерства дуже важливо розуміти свої цінності та слідувати їм. Цінності — це цеглинки, які дають нам опору, коли на нас тиснуть якісь зовнішні виклики, наприклад, війна».
Про долучення жінок до перемоги конкретної — у війни проти Росії, говорить, наприклад, Анастасія, військовослужбовиця Збройних сил України, учасниця школи:
«Мої цінності справедливість, стійкість, впливовість, а також відповідальність і вірність. Перебуваючи весь період повномасштабної війни в лавах війська, ще більше зрозуміла, наскільки в нашій країні потрібні активні та освічені українці для подальших системних змін. Перемога у війні — це лише початок. І роль жінки в різних структурах та процесах має тільки посилюватись, адже обмежень в цьому «man’s world» дуже багато».
Жінки мають знати реальні кейси судових справ, які стосуються утиску жінок у політиці
Жінкам потрібно допомагати мінімізувати обсяг сил та часу, які необхідно витратити на відстоювання жіночого лідерства як такого, переконані експертки.
«Часто, коли ми говоримо про рівні права або про жінок та їхні можливості, то порівнюємо їх з чоловіками. Тобто часто у лідерстві ми за відлік беремо чоловіка, тому що так влаштований патріархальний світ, — пояснює тренерка з питань поваги до різноманіття, недискримінації та інклюзії Ірина Федорович. — У цьому криється дуже багато проблем, і це не тільки ситуація в Україні. Коли ми перестанемо брати за відлік чоловіка, коли ми будемо просто говорити про права і розуміти, що вони однакові для всіх, то ми трішки зрушимо з місця».
Читайте також: Труна під вікном, висміювання та викрадення дітей: від чого потерпають українські політикині
Разом із відомою адвокаткою та правозахисницею, старшою партнеркою адвокатського об’єднання «Прове» Оксаною Гузь, Ірина Федорович занурює жінок у теми гендерної рівності та недискримінації.
Оксана Гузь наголошує, що жінки мають знати реальні кейси судових справ, які стосуються утиску жінок в політиці, адже це — сфера найменших можливостей для жінок в Україні. У парламенті та органах місцевого самоврядування, на урядових посадах лідерок все ще недостатньо.
«Жінкам важливо мати рольові моделі»
Результати останнього дослідження, проведеного Соціологічною групою Рейтинг для Дослідницької лабораторії Rating Lab у червні 2023 року, свідчать про те, що політичну діяльність українські жінки у всіх вікових групах оцінюють як сферу нерівностей.
Про обмеження, з якими зіштовхуються жінки в політиці, може багато розповідати Світлана Панаіотіді, політикиня, адвокатка, ексзаступниця міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
Наприклад, Світлана пригадує, як відстоювала право підписувати документи фемінітивом до слова заступник: «Не хотіли приймати, повертали документи. Поборола, підписувала як заступниця».
«Важливо мати рольові моделі, й бажано в такій досяжності, щоб поставити питання, як їм щось вдалось, як вони справлялись, що їм заважало, мотивувало, тримало тощо, — наголошує Світлана Панаіотіді. — Коли людина, яка чогось досягла в житті ось так персонально ділиться, то немає цього відчуття, що хтось десь досягає, а в тебе не вийде. Такий обмін досвідом дуже корисний. Він допомагає в тому числі повірити в себе».
Читайте також: Три українки ввійшли до рейтингу ВВС «100 жінок»
Ірина Тишко додає: «Українські жінки вбачають для себе рольові моделі не у якихось закордонних лідерах чи політиках. Вони хочуть наслідувати українських політикинь та лідерок, але найважливіше, що вони бачать рольові моделі та підтримку одна в одній».
Це підтверджує і нещодавнє опитування BBC Media Action.
«Багатьом українським жінкам дуже бракує навичок виступів та комунікацій»
«Зараз, коли ми — жінки — транслюємо потреби нашої країни та жіночого руху за кордоном і в Україні, нам дуже не вистачає знань, умінь і навичок, аби впевнено відстоювати наші потреби. Я чую це від представниць місцевих жіночих організацій та наших хабів з організаційного розвитку, з якими ми працюємо.
Жінки розповідають, як виїжджали на подію, мали заготовлену промову, а потім розуміли, що за спільним столом сидить представниця Росії, і втрачали мову, зривалися на емоції, мали брак аргументів, — розповідає Оксана Брижовата, менеджерка проєкту «Жінки України: залучені, спроможні, незламні».
Вона додає, що «багатьом українським жінкам дуже бракує навичок виступів та комунікацій; здатності впевнено відстоювати свою позицію та думку, максимально впевнено; вміння вміло і чітко витягнути правильний меседж та слоган з якоїсь таємної «кишеньки».
«Лідеркам дуже потрібен свій впевнений та красивий голос. Саме він відчиняє нам багато дверей. Він дозволяє впливати, переконувати та викликати довіру, — зазначає телеведуча та тренерка з публічних виступів Марина Клим. — Ми маємо вміти управляти голосом: трішки вище говорити, ніж звикли, аби привернути увагу; нижче говорити — коли хочемо донести важливі сенси, та робити довші паузи, щоб людина встигла зрозуміти та осмислити сказане. Вміння володіти голосом — це не про звучання або чіткі приголосні чи правильне дихання, це про щось більше. Це про впевненість як стан».
У 2024 році громадський альянс «Політична дія жінок» має намір проводити нові сезони тренінгів Комунікаційної школи лідерок.
«Наш намір — вишколити спільноту лідерок, які посилять громадське, правозахисне, політичне, дипломатичне та волонтерське середовища й ефективно адвокатуватимуть національні інтереси та інтереси жіночого руху в Україні та на міжнародному рівні. Для того, щоб ця історія повторилася у наступному році та сотні жінок відкрили в собі своє лідерство, нам потрібно не так багато — знайти людей, які сповідують такі ж самі цінності, як маємо ми, та об’єднати наші зусилля», — зазначає координаторка школи Ірина Тишко.
Ольга Ситнік, спеціально для УП. Життя
