В Україні хочуть запровадити звання «Батько-герой». Його присвоюватимуть чоловікам, які виховали до восьмирічного віку п’ятьох і більше дітей, у тому числі – і всиновлених.
Таку норму пропонує законопроєкт №6162, який зареєстрували ще в жовтні 2021 року. Ініціаторами змін є понад 40 депутатів від майже усіх фракцій і груп, більшість із яких – зі «Слуги народу».
На початку лютого профільний комітет парламенту підтримав документ та рекомендував ухвалити його за основу в сесійній залі.
Співавторка законопроєкту Марина Бардіна, прокоментувала зміни у законодавстві як спосіб відзначення ролі батька у сім’ї та вихованні дітей, популяризації відповідального батьківства.
«Звання «Батько-герой», насамперед, – про роль батька у сім’ї. У суспільстві все ще панує застарілий стереотип, що виховання дітей – виключно жіноча сфера відповідальності. Проте часи змінюються, і все більше сімей порівну розділяють домашні обов’язки, а молоді татусі з задоволенням на рівних із мамами беруть участь у вихованні дітей із перших днів народження. Запровадивши нове звання, аналогічне до того, що може отримати жінка, яка виховала до 8-річного віку 5 і більше дітей, ми підтримаємо чоловіків, які обрали для себе шлях відповідального батьківства», – прокоментувала Марина Бардіна для сайту «Слуга народу».
Фінансова допомога може шкодити
Голова ГО «Центр «Розвиток демократії» Елла Ламах, вважає, що введення звання «Батько-герой» – дуже позитивний крок, адже таким чином ми визнаємо, що є чоловіки, які виховують дітей. Ламах зазначає, що таку пропозицію вносили ще у 2004 році, коли з’явилося звання «Мати-героїня».
«Я працювала в міністерстві сім’ї молоді і спорту, коли заснували звання «Мати-героїня». Ще тоді ми виступали за те, якщо є мати-героїня, то не варто забувати, що є тато-герой.
Тоді цей проєкт не підтримали. Були такі упередження, що чоловіки не заслуговують на відзнаку. Але варто завжди памятати, що є різні мами і різні тати.
Мені здається, що потрібно захищати тих чоловіків, на яких навішують ярлики, що вони не виховують дітей. Насправді, у нас дуже багато татусів, які з різних причин стали одинаками та виховують дітей. Не можна говорити, що всі чоловіки безвідповідальні».
Водночас Елла Ламах зазначає, що фінансова допомога, яка йде із такими званням, часто може шкодити. Тож тут потрібен якісний механізм моніторингу та регуляції від держави.
«Коли за будь-якою відзнакою стоять кошти, то часто саме виплати стають на перше місце. Натомість належна опіка та догляд дітей відходять на другий план.
Тож держава має брати на себе відповідальність за контроль цих грошей. Або замість виплат давати інші переваги. Наприклад, зменшення податків», – коментує експертка.
«Матір завжди недостатньо хороша», а «батькові достатньо просто бути»?
Експертка з оцінки гендерного впливу, юристка Олена Зайцева зазначає, що ініціатива загалом позитивна. Але потрібно враховувати низку моментів, серед яких і те, що фактична залученість чоловіків у виховання і догляд за дітьми в Україні вдвічі менша, ніж жінок.
«Без сумнівів, батько, який вніс вагомий особистий внесок у виховання п’ятьох і більше дітей у сім’ї, заслуговує на почесне звання не менше, ніж матір, яка здійснила аналогічний внесок.
Проте, тут важливо враховувати дві обставини. По-перше, це має бути особистий внесок, а не перекладання виховної і піклувальної функції на інших людей (зазвичай жінок – маму, родичку або старшу доньку).
По-друге, цей внесок має бути вагомим і не лише матеріальним. У випадку, коли людина зранку до ночі на роботі, дітей фактично не бачить, можна говорити лише про матеріальне забезпечення. Авторки і автори законопроекту теж це зазначають, встановлюючи як передумову присвоєнню звання «розвиток творчих здібностей, формування високих духовних і моральних якостей дітей», – зауважує Зайцева.
За її словами, в Україні дуже навіть прогнозованими є випадки, коли отримання звання «Батько-герой» не буде відповідати вказаним критеріям. І ось чому.
«Із одного боку, у нас досить розповсюджені стереотипні бачення щодо ролі батька і матері у вихованні дітей. Якщо говорити мовою гумору, «матір завжди недостатньо хороша», а «батькові достатньо просто бути».
Уявіть собі, що скажуть про багатодітну матір, яка їздить на півроку на заробітки, регулярно приходить додому, коли діти вже сплять, або пішла захищати Україну? Це буде потік різкої критики і приниження матері… А от батька в аналогічній ситуації зрозуміють, а може й похвалять, адже багато хто бачить функцію батька, переважно, у зароблянні грошей», – каже експертка.
Рівність не означає однаковість
Олена Зайцева також нагадала, що в Україні непоодинокі випадки, коли за недогляд батька за дитиною поліція карає матір. Тобто до чоловіка й жінки завжди дуже по-різному ставляться, а отже є велика вірогідність, що оцінка внеску матері і батька при вирішенні питання про присвоєння звання органами місцевого врядування не буде рівноцінною.
«Власне, дані підтверджують, що фактична залученість чоловіків у виховання і догляд за дітьми в Україні вдвічі менша.
Головне – я б порадила задуматися над тим, що рівність не означає однаковість. У цьому випадку, встановлення ідентичних правил у середовищі, де висуваються зовсім різні вимоги до внеску матері і батька у виховання дітей, не є найкращим варіантом. Ніхто не зможе гарантувати рівноцінне ставлення місцевої влади. Об’єктивна оцінка за наявної ситуації малоймовірна. Якщо мета – рівні права і можливості незалежно від статі, то гендерно-сліпа норма їх не забезпечить», – наголосила Олена Зайцева.
Інна Наливайко
