Жіноче підприємництво в Україні явище не нове, але воно досі залишається темою прискіпливої уваги і породжує низку дискусій. Які перешкоди очікують на підприємниць, що починають свою справу? Як вони борються із ними? Як вдається жінкам бути успішними керівниками? У минулому році відповіді на ці питання шукала група українських та американських науковців.
Дослідження проводили американські науковці доктор Джон Джонсон та доктор Едвард Гартен. Українську ж команду вчених очолила кандидат соціологічних наук Свiтлана Буко. Для того, щоб скласти цілісну картину, дослідники провели глибинні інтерв’ю із 23 підприємницями з 23 областей України. У тому, що спонукало жінок розпочати свою справу, виявилось багато спільних рис.
Але старт проекту був непростим, адже дослідники зіткнулись із певними обмеженнями у своїй роботі. По-перше, у регіонах вкрай важко було знайти незалежних жінок-підприємниць ( виявилось, що багато задіяних у бізнесі жінок, є дружинами або доньками впливових місцевих високопосадовців або керівників, які забезпечують захист їхнього бізнесу). По-друге, було важко отримати згоду на участь в інтерв’ю кандидаток, навіть якщо контакт був встановлений. Дуже багато потенційних учасниць відмовлялись спілкуватися у телефонному режимі. Проте першу частину дослідження закінчено і це дозволило вченим поділилитись своїми висновками.
У бізнес – від поганого життя?
Більшість українських бізнес вумен почали бізнес не через закономірні амбіції і бажання досягти більшого, а через сувору реальність життя. Саме складна економічна ситуація, відсутність стабільної роботи та необхідність забезпечити гідне існування своєї сім’ї спонукало учасниць дослідження розпочати свою справу. І вже позитивні результати і перші здобутки стали мотивацією продовжувати рух у цьому напрямку, незважаючи на складності.
Ось, що розповіли деякі підприємниці:
«Мене звільнили з роботи, яку я любила, у період кризи. Оскільки я не змогла знайти собі заняття, то розпочала власну справу” (Ірина, 45, Рівне)
«У мене не було вибору; потрібно було піклуватись про дітей: прогодувати їх та надати освіту. Жодна інша робота не приносила потрібного прибутку» (Вероніка, 42,Тернопіль)
«Ми були у такому скрутному становищі, що я змушена була позичати гроші на лікування своїх дітей. Були випадки, коли мені потрібно було вимолювати гроші. І я сказала собі: роби будь-що, але ніколи більше не потрапляй у таке становище» (Валентина, 51, Запоріжжя ).
Проте респондентки вважають, що сьогодні молодим жінкам набагато складніше розпочинати власний бізнес. Учасниці дослідження зазначають, що сьогодні існує більше перешкод підприємницькій діяльності, ніж десять років тому.
Під час глибинних інтерв’ю науковці, беручи до уваги досвід успішних жінок-підприємниць, намагалися знайти відповіді на два ключових запитання: Які вагомі перешкоди виникали на шляху створення та розвитку власної підприємницької діяльності? Яким чином стало можливим подолання цих перешкод?
Підприємниці не хочуть вирішувати питання через хабарі
Жінки, що займаються малим і середнім бізнесом, визначили цілу низку «зовнішніх» перешкод для успішного ведення бізнесу. Серед них: хабарництво, необхідність мати особисті зв’язки у «владних верхівках» і відсутність державної підтримки, бюрократія. По великому рахунку, ці перешкоди є однаковим для розвитку і жіночого, і чоловічого бізнесу, адже просто гальмують підприємницькі ініціативи. Тим не менш, переважна більшість опитаних жінок свідомо намагається руйнувати аморальні практики, хоча і розуміє, що це непростий шлях.
“Хабарі… Можна говорити про хабарі… Здається, вони складають прогнозовану та невід’ємну частину бізнесу. Ось чому мені зустрічаються такі випробування. Я не даю хабарів, і це шокує людей, оскільки вони очікують іншого!” (Світлана, 45, Чернівці).
“Мій бізнес – особливий, а хабарі лише його зруйнують. Я не даю хабарів і цим пишаюсь. Цей принцип ускладнює моє життя, проте такими є мої життєві цінності. Незважаючи на це, я виживаю” (Ірина, 43, Суми).
“Якщо у вас немає знайомих серед представників влади, ваше життя ускладнюється. Здається, куди б ви не звернулись, вам потрібно заручитись підтримкою знайомих. А ця підтримка базується на домовленостях та хабарах. Я вирішила, що це не для мене. Мій шлях довший, проте він також реальний. І нехай я затрачу у тричі чи у чотири рази більше часу, щоб отримати необхідний папір… ” (Ольга, 33, Херсон).
Важливість фактору сім’ї
Крім зовнішніх бар’єрів для успішного ведення бізнесу є також і внутрішні. Українські жінки-підприємці зазвичай шукають підтримки в сім’ї та друзів. Найактивніше респондентки коментували важливість фактору сім’ї, як найвагомішого джерела їхньої підтримки, мотивації та підбадьорювання. Вони також зауважили, зовнішнє оточення не могло б забезпечити їх чимось подібним. Для української жінки-підприємниці важливий пошук балансу між професійними обов’язками та домом.
“Мені потрібно балансувати свій емоційний стан, а також поєднувати роботу та сім’ю. Власний бізнес вимагає витривалості. Проте він забезпечує професійним розвитком. Cім’я – це джерело підтримки. ” (Наталія, 47, Дніпропетровськ).
Стереотипів підприємниці, як і переважна більшість українського суспільства, не помічають
На питання чи помітили учасниці дослідження негативний вплив ґендерних стереотипів в Україні на досягнення успіху в бізнесі усі вони відповіли – ні. Проте, коментуючи, усі підкреслювали необхідність доводити іншим свою спроможність приймати рішення та вирішувати проблеми Вони також вважають небхідним дотримання балансу в ділових стосунках та уникнення іміджу жорстокої «акули» (типового для чоловіків).
«Мені довелося доводити собі та демонструвати іншим, що я спроможна приймати рішення, долати стрес та вирішувати проблеми» (Тамара,41, Львів).
Бізнес – можливість жити краще і самоствердитись
Більшість учасниць дослідження переконані, що успішна підприємницька діяльність є можливою для жінок в Україні, незважаючи на труднощі, з якими вони зустрічаються. Власна справа є не лише джерелом доходу для жінок, але й надає їм відчуття самодостатності та впевненості у власних силах:
«Це був просто план порятунку, який надавав реальну можливість заробити гроші для сім’ї. Було складно, проте нам вдалося досягнути успіху!» (Валентина, 39, Івано-Франківськ),
«… Я спробувала себе у власній справі, замість того, щоб оплакувати нестерпні умови життя. І це стало моїм успіхом» (Вероніка, 42,Тернопіль),
«Я знала, що вартую більшого, проте ніколи не намагалась спробувати щось нове. Мою сім’ю спіткали труднощі. Я змушена була взяти себе в руки та довести собі, що можу досягнути успіху. Це було моєю самореалізацією» (Тамара,41, Львів),
«Я хочу подякувати кризі, яка допомогла мені досягнути успіху. Ми втратили все. Я повинна була почати з нуля, піднятися і почати щось робити. А зараз я почуваюсь щасливою, що мені вдалось пройти це випробування» (Галина, 37, Одеса).
Назвати себе успішними в бізнесі – складно для багатьох
Одним з неочікуваних висновків дослідження виявилось те, що жінки-підприємниці недооцінюють важливість свого таланту. Навіть маючи власний прибутковий бізнес, більшість жінок неохоче називали себе «успішними підприємцями». Успіх, на їхню думку, означає заснування та управління великими компаніями та масштабними проектами, а не просто власною справою.
Таке бачення справи дослідники пояснюють відмінностями в українському та американському трактуванні успіху у бізнесі. Українцям, і особливо жінкам, притаманна тенденція свідомого заниження самооцінки та природної скромності (у порівнянні із американцями). Жінки, які розпочали власний бізнес в Україні, часто не помічають у собі талантів, навичок та винахідливості, які вони демонструють власним прикладом успішної підприємницької діяльності.
Про проект та дослідників:
Проект включав проведення глибинних інтерв’ю та організацію однієї фокус-групи. Якісні дані були отримані завдяки інформації, якою поділилися підприємниці щодо випробувань, які їм довелося пройти на своєму шляху до успіху на українському ринку. У статті використані матеріали першого дослідницького проекту, що фінансувався університетом Волден (США, 2013-2014 р.). Друга частина дослідження (2015) буде профінансована Науково-дослідним центром управління та підприємництва університету Фенікс (Phoenix University). Керівник проектної групи Джон Джонсон (Dr. John Johnson), має десятирічний досвід наукової роботи. Тема його досліджень та дисертації – культурні зміни в управлінні в сфері освіти в Україні.
Імена респонденток були змінені.
Mатеріал підготувала: к.філол.н., доцент Галаса Ірина та к.соц.н. Буко Свiтлана (Precedent Academics) за звітами проф. Джона Джонсона.
Керiвник проекту 2015: Галина Курило, [email protected]
