Свято квітів, краси і жіночності. Так звикли сприймати 8 Березня. Таким його зображують медіа, реклама, влада.
Із білбордів, газет у поштових скриньках, листівок політики-чоловіки один поперед одного поспішають нагадати про себе жінкам-виборчиням, привітати їх зі «святом весни». Певно, аби показати, які вони, чоловіки, гідні і мужні (й заможні, мусимо зазначити, адже білборди коштують грошей), щоб захищати «прекрасну стать» від життєвих негараздів («будемо про вас турбуватись»), вкотре показати місце жінки біля сім’ї й на кухні («берегиням нашим»).
Звісно, їм вигідно мати жінок у якості виборчинь, а не конкуренток, жінок-«слабку стать», а не борчинь за права. Бо ж ці феміністки не лише можуть голосувати, а й балотуватись. Тому краще закріплювати «традиційні цінності», і 8 Березня – яскравий приклад і привід для того.
Та можливістю вручити/отримати букет квітів, коробку цукерок і, якщо пощастить, каструлю, тішиться багато хто – і серед чоловіків, і серед жінок. Ніби раз на рік «заповажати» жінку – це гідний чоловічий вчинок, а жінкам варто з неабиякою приємністю і вдячністю приймати ці всі вітання з «Днем краси».
Звичайно, ті цінності, які переважно сформовані ще за радянських часів та підкріплені в родинах і школах, дуже глибоко засіли.
І коли починаєш якось пояснювати іншу сторону цього свята, зустрічаєш досить часто якщо не мовчазну незгоду, то кпини і відверті образи, мовляв «Чого крадете наше свято?!», «Не хочете, не святкуйте, а мені подобається відчувати себе жінкою і отримувати подарунки!» або й «Краще раз на рік почуватися жінкою, ніж жодного разу».
8 березня (як «День краси», «День всіх жінок» тощо) – державне свято з вихідним. А тому не обходиться без затяжних застіль, випивки, а, почасти, сексуальних домагань, домашнього насилля опісля святкування «Дня всіх жінок». А уявіть собі інший спосіб святкування 8 березня, який, за своєю природою є Днем боротьби за права жінок, щоб вони могли голосувати, отримувати освіту, виходити надвір без супроводу і, в кінці кінців, носити штани.
Малюнок Надії Вірної, який переміг у конкурсі та експонувався під час Регіональної зустрічі у Женеві «Пекін +25» в жовтні 2019 року
Змінити свідомість прихильників та прихильниць восьмоберезня як свята квітів і краси складно, але можна почати хоча б із себе і замість пасивного несвяткування, зробити щось корисне. Ось вісім способів як відсвяткувати 8 березня з користю для суспільства і для себе (як для чоловіків, так і для жінок):
1. Поцікавтесь про феміністичний рух у вашому місті/регіоні і відзначте пам’ять поборниць/ків прав жінок, відвідавши пам’ятник чи могилу цих людей, якщо такий є. Якщо немає, то можна ініціювати захід і відзначити таких жінок, чоловіків (ось тут про феміністичний рух в Україні).
2. Знайдіть адресу і відвідайте (добре, коли з гостинцями) місцевий притулок для постраждалих від насильства в сім’ї (адреси притулків в Києві тут).
3. Дізнайтесь і допоможіть іншим прокачатись у тому, як говорити про гендер та сексизм (поради про комунікацію тут, про сексизм тут). Наступний крок — поспілкуватись з кимось, хто байдужий чи байдужа, або противник чи противниця, схильний/а до сексизму чи толерує його і спробувати спокійно пояснити свою позицію.
4. Подивіться (організуйте у своїй громаді) разом із друзями фільми про права жінок (перелік з 10 фільмів тут).
5. Напишіть листа до свого/своєї народного депутата чи народної депутатки, партії з вимогою щодо ратифікації Стамбульської конвенції щодо протидії домашньому насильству і підпишіть відповідну петицію до президента (що таке конвенція — тут, петицію підписати можна тут, дізнатись, хто ваш депутат чи депутатка ВРУ можна тут).
6. Прослухайте, запросіть когось, популяризуйте онлайн-курс про гендер (на Coursera тут)
7. Подаруйте комусь, хто сумнівається, книгу про гендер, права жінок, фемінізм (перелік книг від експерта з комунікацій Миколи Ябченка тут).
8. І, найголовніше, турбуйтесь про себе, своє психічне і фізичне здоров’я, відвідайте цього тижня гінеколога, мамолога, переконайте зробити те саме і свою подругу, членкиню сім’ї, співробітницю.
І якщо ви зробите хоча б одне з переліченого, то користь як мінімум буде вам, як максимум — частині громади.
Мовчати про права жінок, їх порушення чи сексизм — це те саме, що зневажати той важкий і небезпечний шлях, який торували жінки протягом сторіч, щоб ви вчилися, працювали, голосували, балотувалися, працювали в органах влади і вели власний бізнес. Давайте про це пам’ятати, коли наступного разу хтось звертатиметься до вас зі словами «Зі святом ніжності і краси, наша прекрасна слабка стать».
Надія Вірна, для 50%
